Особливості картини світу людей похилого віку що перебувають у різних соціальних умовах

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ, ОСВІТИ, КУЛЬТУРИ ТА МОЛОДІ УКРАЇНИ

МАРІУПОЛЬСКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

Філологічний факультет

 

Кафедра педагогіки та психології

 

Кваліфікаційна дипломна робота

на тему: «Особливості картини світу людей похилого віку що перебувають у різних соціальних умовах»

 

 

                            Виконавець:

                                   Студент V курсу

                             спеціальності

                                                 «Практична психологія»

                                                           Гуділін Олександр Русланович

 

 

                                 Науковий керівник:

                                                   Кандидат психологічних наук

                                                             Кафедри «Педагогіка та психологія»

                                                              Тіщенко Лілія Валеріїївна

 

 

 

 

 

Маріуполь, 2013

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. КАРТИНА СВІТУ ОСОБИСТОСТІ ЯК ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН…..

1. Теоретичні підходи щодо вивчення картини світу особостості……
2. Прояви картини світу особистості на  різних вікових етапах……..

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ

2.1 Психофізіологічні психологічні прояви, що характерні для людей похилого віку

        2.2 Проблеми соціальної інтеграції осіб похилого віку

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ ЗВИЧНОЇ КАРТИНИ СВІТУ ЛЮДЕЙ, ПОХИЛОГО ВІКУ У РІЗНИХ СОЦІАЛЬНИХ УМОВАХ

3.1 Вибір та обґрунтування  методів дослідження

3.2 Аналіз отриманих  даних

3.3 Психокорекційна программа  спрямована на підвищення самооцінки осіб похилого віку

Висновки до розділу 3

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

  На сучастному етапі розвитку цивілізації спостерігається яскраво виражена тенденція старіння жителів планети Земля. Підтверджує це доповідь ООН, яка засвідчує те, що в найближчі 10 років кількість літніх жителів планети перевищить 1 млрд. людей. На сьогодення цей процесс не має аналогів в історії. Збільшення пропорції літніх людей супроводжується зниженням пропорції молодих. До 2050 року людей похилого віку в світі буде більше, ніж підлітків. Зростання рінвня та якості медичного обслуговування за останній час – це одна з причин розглядємого явища. Поліпшення якості життя по всьму світу, матеріальний достаток, зросший рінень освіти – все це сприяє поширенню сімейного планування та скорочення кількості дітей в сім'ях. Старіння населення вже набуло колосального значення. Воно кардинальним чином позначається у всіх сферах повсякденного життя. В економічній області старіння населення торкнеться заощаджень, інвестиції та споживання, ринку праці, пенсій, оподаткування. Збільшення вікової категорії літніх людей вплине на передачу матеріальних коштів, власності та опіки від одного покоління до іншого. Стійке збільшення вікових груп літніх людей у складі населення країн спровокує величезні зміни. Основний вплив цих змін відчують на собі сфери взаємин всередині родини, розподіл майна між поколіннями, спосіб життя і сімеїних ціностей, що є основою суспільства.

Сучасна психологія розглядає процесс старіння в аспекті суб’ективного переживання. Почуття незахищеності, зниження самооцінки та самоприйняття, переживання самотності і покинутості – все це може бути ознакою депрівацїї. Людям похилого віку важко прийняти нові норми та правила соціальної поведінки. Психологія визначає для себе проблеми старіння приоритетною областю пізнання. Проблема старіння — це проблема гармонійного функціонування біологічної системи. Ця система неможлива без відповідного психологічного відстежування і відповідної адаптації людини в тому, що оточує її у соціальному просторі. Психічні зміни, що спостерігаються в процесі старіння, пов'язані з процесами інволюції в центральній нервовій системі. Помітне збільшення часу реакції вважається найбільш загальною і універсальною ознакою початку старіння. Це проявляється в зменьшенні фізічної сили та витривалісті, зниженні потужності та рухливості основних процесів життєдіяльності, що охоплюють як більшість сенсорних функцій, так і моторику, сприйняття нового, запам'ятовування. Тому значні зміни відбуваються у самій поведінці індивіда. На сьогодення у самому загальному вигляді під старінням розуміють динамічні явища, що пов'язані з переважанням темпів деструктивних процесів над реконструктивними.

Для літніх людей характерний  опір змінам, хоча більшою мірою  це пояснюється не нездатністю до пристосування, а зниженням толерантного ставленння до інших. З цим питанням тісно повязан соціальний аспект протікання старіння. Дослідження спрямовано відповсти на запитання, чи саме місце проживання та характер соціальних контактів старюючою людини та сформована їми картина світу є відучим фактором конфортного життя.

Протікання процесу старіння є достатньо вивченим питанням, однак проблема картини світу людей похилого віку стоїть достатью гостро. Картиною світу називають психологічний феномен, складно структуровану цілісність, який позначає пов’язану між собою сукупність образів. Ці образи є продуктом умов протіканя життя людини, вони мають історично-соцально обумовлений характер, та динамічні у своєму існуванні. Отже картина світу людини — це результат оброзного розуміння та практичного пізнання дійсності. Вона завжди має індивідуальну специфіку але залежить від соціокультурних умов життя індивіда. Картина світу знаходить своє вираження в світогляді та світосприйнятті людини.

Картина світу особистості є  найменьш вивченим апектом структури  літньої людини. Цей аспект потребує більш детального вивчення.

Об’єкт дослідження – картина світу особистості як психологічний феномен.

Предмет дослідження – компоненти картини світу осіб похилого віку, що проживають у домі інвалідів та ветеранів труда.

Мета дослідження – розглянути та проаналізувати компоненти картини світу осіб похилого віку, що проживають у домі інвалідів та ветеранів труда та тих, хто живе у сім’ях.

Гіпотеза дослідження –  у не залежності від соціального аспекту життя певні компоненти звичної картини світу створюють зону особистого комфорту і задоволення, а є ті, що перешкоджають їм.

Виходячи з мети дослідження  визначаємо наступний список завдань:

Завдання дослідження:

1) Проаналізувати теоретичні підходи щодо вивчення феномену картини світу особистості. Розглянути види та форми соціальної адаптації

2. Визначити специфіку протікання психичних процессів осіб похилого віку
3. Визначити специфіку звичних компонентів картини світу осіб проживаючих у дому інвалідів та ветеранів труда.
4. Визначити наявність чи відсутність прямого звя’зку між комфортним самопочуттям старіючої людини та соціальним контекстом її життя

Теоретичну  основу дослідження складають: концепції картини світу людини (Р.Редфілда та О.О.Горелова); картина світу як результат сприйняття та пізнання оточуючого (О.М Леотьева, Дж Брунера, С. А Дрижиніна), теоретичні розробки теорій старіння (Д. Ф. Чеботарева, 3.Г. Френкеля), системний підхід сприйняття дійсності (З.Д. Смірнова) та праці з геронтології (В. В. Фролькіна, С.П. Максимової, О.О. Богомольця, А. В. Нагорної, С. О. Северцевих, І. Р. Тарханова та І. І. Шмальгаузена). 

 

 

 

РОЗДІЛ I. КАРТИНА СВІТУ ОСОБИСТОСТІ ЯК ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН

 

1. Теоретичні підходи щодо вивчення картини світу особистості

 

Поняття “картина світу” міцно увійшло у практику та теорію сучасної психології. З цим поняттям повязують одну з головних рис нового розвитку у теорії діяльності. Картина світу – це складноструктурована цілісність, що включає три головні компоненти: cвістосприйняття, світогляд та світовідчуття людини. З точки зору преважної кількості дослідників картина світу – це система взаємопов’язаних образів. Картина світу включає систему наочних уявлень про світ і місце людини у ньому, відомостей про взаємини людини з дійсністю: (людини з природою, людини з суспільством, людини з іншою людиною). Складовими частинами картини світу є зорові, тактильні, слухові та інші образи  суб’єктивної cвідомості, що мають емоційне забарвлення. Крім того картина світу поєднує у собі життєві позиції людини, її переконання, ідеали, принципи пізнання і діяльності, ціннісні орієнтації та духовні орієнтири мають визначне місце у картині світу. Вперше науково розглянув проблему картини світу філософ І. Кант. Для нього це виступає як проблема категорій свідомості, в яких структурується та впорядковується досвід суб'єкта пізнання. Картина світу – інтегральне утворення, що визначає поведінку людини і включає як когнітивні так і ціннісні иа емоційні аспекти. Картина світу суб'єкта розкривається через становлення самого суб'єкта в широкому контексті його смислотворення.

Визначаючи основні  характеристики картини світу О.М Леонтьєв писав: “Проблема сприйняття повинна ставитися у аспекті побудови багатомірного образу світу, суб’єктивного образу реальності в якому діє та живе людина”. [36, 201]. Також вчений визначав, що “при цьому є принцепова відмінність між “світом образів” та цілісним образом світу” [38, 78]. Психологію образу він ставив як проблему сприйняття та мислення. У цьому напрямку й насьгодення йдуть розроботки цієї категоріії наукового пізнання. Позицію О.М. Лентьєва з приводу картни світу можно позначити як “всеобіймаючу систему світосприйняття, яка має здібність увібрати в себе увесь спектор отриманних знань, концептуальну систему понять, вмінь та відповідає всім потребам конкретної людини”[38, 93]. Російский психолог позначав, що слідування сприйняття індивіда, це є повернення до будови у свідомості людини образу багатомірного світу, у якому проходить життя та діяльність людини, але у цьому образі абстракції людини самі собою не існують. О.М. Леонтьев вважав що: “у основі будови картини світу людини лежить механізм двобічного упобіднення людини та предмету “ [37, 82]. Якщо уподібнення людини та її аналізаторних частин лежить у основі когнитивного образу світу, то уподібнення культури є базисом для емоційного образу навколишнього світу. Лише робота суб’єкта сприйняття та мислення обомовлює появу та розвиток будь якої картини світу.

Дослідження картини світу має певні складності, окільки, за думкою відомого психолога З.Д Смірнова “образ світу є ядерною основою по відношенні до того, що на поверхні виступає у вигляді плотскіх вражень оформленої картини світу” [59, 17]. Таким чином, є різні види та рівні існування картини світу, які звязані між собою суб’єктивною суттю. У.В. Петухов доповнює це положення своїм висновком, що поверхневі структури образу світу можуть бути не лише плотськи, а і раціональні. Ядерні уявлення про світ і поверхневі враження про нього структурно різнятся між собою але мають певний логічний звязок.

Найважливіша риса суб’єктивной картини світу те, що вона має  прямий зв’язок з рівнем індивідуальних знань людини. Концепція Є. Фрома визначає що світогляд людини базується на інтелектуальних надбаннях та емоційном відношенні до світу. Тому він твердо стояв на переконанні, що неможливо побачити, а тим паче вивчати світ з об’єктивного боку. Вчений був впевнений у тому, що  чим ближче людина продвигаєтся до такої об’єктивності тим стиглішою вона стає. «Тим тісніше (людина) тримає звязок з дійсністю, та ліпше може будувати світ навкруг себе” [70, 361]. Картина світу на протязі життя наповнюється новими рисами, змінюючи загальний сенс.

Картину світу суб’єкта можна розглядати як приклад суспільной картини світу окремо взятого етносу. Роберт Рекфілд у свою чергу давав пояснення картині світу як “особистому баченню світостворення, яке характерне для того чи іншого народу, як уявлення членів суспільства про самих себе та своїх дітях, своєї активності та своє призначення у навколишньому світі” [31, 47]. За визначенням Р. Редфільда, "картина світу" – це сукупність знань певної етнічної категорії про світобудову та місце людини у цьому світі. "Картина світу" відрізняється від таких категорій як "етнос" культури, спосіб мислення, "національний характер". Якщо концепція "національного характеру" стосується насамперед погляду на культуру з боку зовнішнього спостерігача, то "картина світу", навпаки, вивчає погляд члена культури на зовнішній світ. Це комплекс відповідей що даються тою чи іншою культурою на одвічні питання буття. Тобто у інтерпрітації Роберта Рекфілда картину світу треба розглядати з позиції культурного досвіда окремої людини та його групи.

Визначаючи поняття “Картина світу” О.Л. Колісник вважав що “в суб’єктній картині світу найважливішу роль відіграє прийнята в ній індуктивна та дедуктивна категорізація існуючих реалій, котра впорядковує факти та події життєвого шляху людини” [33, 45]. На базі власної картини світу особистість тлумачить реаліїї та обставини свого життя. Будь яке тлумачення картини світу оосбистістю визначається конкретною актуальною для неї ситуацією. Визначення цих обставин, інтерпрітація іх є суб’єтивним рішення індівида.  Раціоналізуючи та емоціонально оцінуючи обставини свого життя індивід робить категорізацію їх. Колісник О.Л. вважав, що суб’єктивні враження про світ для людини більш визначні ніж реальні обставини. Тому саме у індивідуальному аспекті разгортається предметна та соціальна діяальність людини.

Картину світу відчізняні автори розглядали з позиції діяльності людини у світі. У науковому пізнанні картини світу вчені базуються на мисленних образах та практичних діях конкретної людини. Російський вчений Рубінштейн С.Л писав: “Картина світу – це конкретна діяльність людини, яка накладається на теоретичний та парктичний досвід людини, та складається у психологічну цілістність” [56, 48]. Тобто картину світу треба розуміти як ємоційно-когнитивний пласт у суммі зі змістовною стороною людської свідомості.

Я-концепція виступає завершенням будови суб’єктивної картини світу. І.С. Кон визначав, що поняття “Я” у нашій свідомісті тісно ассоціюється з трьома головними ідеями. По-перше, це те що значить тотожність, самість особистості, її єдність, відмінність від інших суб’єктів і об’єктів. По-друге – це активний початок людини, вона як суб’єкт своєї діяльності, що відчуває внутрішній та зовнішній самоконтроль. І по-третє це внутрішне, особисте та приватне, те що є у людині та не може бути зрозумілим зовні. Картина світу, згідно Кону І. С. вміщує в себе всі три прояви Я.

М. Хайдегер роздивляючись питання змісту картини світу індивіда у своїй книзі “Основний процес Нового часу – покорення картини світу” писав, що людина має унікальну здібність. Вона полягає “у будуванні індивідуальної мовної та концептуальної картини світу про всі сторони життя людини” [72, 173]. Позиція по відношенню до життя та світу, світогляд людини, по М. Хайдегеру, і є тим самим образом світу. Людина має життєву необхідність мати картину світу для орієнтації у ньому. Об’єктивніть та логічніть її виступають вже другорядними характеристиками.

Людині притаманна дуальність свідомості, яка дозволяє вести внутрішній “Я” діалог. Саме цей процесс забеспечує творення індивідуальної картини світу через пізнання, емоціі та рефлексію. Столін В.В. виділяв діюче Я та рефлексивне Я. Також вчений детельно працював над темою розладів у саморозумінні людини. “Когнитивні структури, які забеспечують процес самопізнання людини, можуть бути неадекватно розрізненні, бідні по змісту і не давати суб’єкту оцінку собі у змінюючихся умовах життя та розвитку людських відносин” [65, 149].