Направленность личности

     2.1 Орієнтаційна анкета на визначення спрямованості особистості Б. Баса. 
 

     Для визначення спрямованості особистості  в даний час використовується орієнтаційна анкета, опублікована Б. Басом в 1967 р.

     Анкета  складається з 27 пунктів-думок, по кожному з яких можливі три види спрямованості особистості. Респодент повинен вибрати одну відповідь, яка найбільшою мірою висловлює його думку, або відповідає реальності, і ще одну, яка,навпаки, найбільш далека від його думки, або ж найменш відповідає реальності. Відповідь найбільш отримує 2 бали, "найменш"-0, що залишилися необраними -1 бал. Бали, набрані по всіх 27 пунктам сумуються для кожного виду спрямованості окремо[20].

       За допомогою методики виявляються:  спрямованість на себе (Я), спрямованість  на спілкування (С), спрямованість  на діло (Д).

     Інструкція. Лист з питаннями складається  з 27 пунктів. Можливі три варіанти відповідей - А, Б, В.

     1. З відповідей на кожен із  пунктів виберіть ту, яка краще  всього виражає вашу точку  зору з даного питання. Можливо,  якісь з варіантів відповідей  здадуться вам рівноцінними. Проте  ми просимо Вас відібрати з  них тільки одну, яка найбільшою  мірою відповідає вашій думці  і понад усе цінна для вас.

     Букву, якою позначена відповідь (А, Б, В), напишіть на листі для запису відповідей поряд  із номером відповідного пункту (1-27) під рубрикою "Більше всього".

     2. Потім з відповідей на кожен  пункт виберіть ту, яка найбільш  не збігається з Вашою точкою  зору, найменш для Вас цінна.  Букву, якою позначена відповідь,  знов напишіть на листі для запису відповідей поряд з номером відповідного пункту в стовпці під рубрикою "Менше всього".

     3. Таким чином, для відповіді  на кожне з питань Ви використовуєте  дві букви, які і запишіть  у відповідні стовпці. Решта  відповідей ніде не записується.

     За  допомогою орієнтаційної анкети на визначення спрямованості особистості  виявляються наступні спрямованості.

     1. Спрямованість на себе (Я) - орієнтація  на пряму винагороду і задоволення  безвідносно роботи і співробітників, агресивність в досягненні статусу,  владність, схильність до суперництва,  дратівливість, тривожність, інтровертність.

     2. Спрямованість на спілкування  (С) - прагнення за будь-яких умов  підтримувати стосунки з людьми, орієнтація на спільну діяльність, але часто в збиток виконанню  конкретних завдань або надання  щирої допомоги людям, орієнтація  на соціальне схвалення, залежність  від групи, потреба в прихильності  і емоційних стосунках з людьми.

     3. Спрямованість на діло (Д) - зацікавленість  у вирішенні ділових проблем,  виконання роботи якнайкраще, орієнтація  на ділову співпрацю, здатність  відстоювати на користь справи  власну думку, яка корисна для  досягнення мети    [20]. 
 

     2.2. Методика «Ціннісні орієнтації» М. Рокича  
 

     Тест  особистості, спрямований на вивчення ціннісно-мотиваційної сфери людини. Система ціннісних орієнтацій визначає змістовну сторону спрямованості  особистості і складає основу її відносин до навколишнього світу, до інших людей, до себе самої, основу світогляду і ядро ​​мотивації життєвої активності, основу життєвої концепції і "філософії життя" 

     Розроблена  М. Рокича методика, заснована на прямому  ранжуванні списку цінностей. М. Рокич  розрізняє два класи цінностей:

     1. Термінальні - переконання в тому, що кінцева мета індивідуального  існування варта того, щоб до неї прагнути. Стимульний матеріал представлений набором з 18 ценностей.

     2. Інструментальні - переконання в  тому, що якийсь образ дій або  властивість особистості є кращим у будь-якій ситуації. Стимульний матеріал також представлений набором з 18 ценностей.

     Цей поділ відповідає традиційному поділу на цінності - цілі та цінності-средства.

     При аналізі отриманих ранжировок цінностей, психолог звертає увагу на їх угруповання  випробуваним в змістовні блоки  по різних підставах. Так, наприклад, можна  виділити "конкретні" та "абстрактні" цінності, цінності професійної самореалізації особистого життя і т. д. Інструментальні  цінності можуть групуватися в етичні цінності, цінності спілкування, цінності справи; індивідуалістичні і конформистское цінності, альтруїстичні цінності; цінності самоствердження і цінності прийняття інших і т. д. Психолог повинен спробувати вловити індивідуальну  закономірність. Якщо не вдається виявити  жодної закономірності, можна припустити несформованість у респондента  системи цінностей або нещирість  відповідей у ​​ході обследованія[20].

     Перевагою методики є універсальність, зручність  та економічність у проведенні обстеження та обробці результатів, гнучкість - можливість варіювати як стимульний матеріал (списки цінностей), так і інструкції. Істотним недоліком є ​​її вплив соціальної бажаності, можливість нещирості. Тому особливу роль в даному випадку відіграє мотивація діагностики, добровільний характер тестування і наявність контакту між психологом і випробуваним. Застосування методики з метою відбору, експертизи повинно бути досить обережним.

     Особливості проведення процедури тестування:

     Респонденту пред'являються два списки цінностей (по 18 у кожному), або на аркушах  паперу в алфавітному порядку, або  на картках. У списках випробуваний присвоює кожній цінності ранговий номер, а картки розкладає по порядку значущості. Остання форма подачі матеріалу дає більш надійні результати. Спочатку пред'являється набір термінальних, а потім набір інструментальних ценностей.

     Для подолання соціальної бажаності  і більш глибокого проникнення  в систему ціннісних орієнтацій випробуваного можливі зміни  інструкцій, які дають додаткову  діагностичну інформацію і дозволяють зробити більш обгрунтовані висновки. 

     1. "В якому порядку і в якій  мірі (у відсотках) реалізовані  дані цінності у Вашому житті? "

     2. "Як би Ви розподілили ці цінності, якби стали таким, яким мріяли? "

     3. "Як, на Ваш погляд, це зробила  б людина, досконала у всіх  відносинах? "

     4. "Як зробило б це, на Вашу  думку, більшість людей? "

     5. "Як це зробили б Ви 5 або  10 років тому? "

     6. " Як це зробили б Ви через  5 або 10 років? "

     7. " Як ранжирували б картки  близькі Вам люди? " 

     Обстеження  краще проводити індивідуально, але можливо і групове тестування.

     Інструкція:

     "Зараз  Вам буде пред'явлений набір  з 18 карток з позначенням цінностей.  Ваше завдання - розкласти їх по  порядку значущості для Вас  як принципів, якими Ви керуєтесь  у Вашій жізні.

     Кожна цінність написана на окремій картці. Уважно вивчіть картки і, вибравши ту, яка для Вас найбільш значуща, помістіть її на перше місце. Потім  виберіть другу за значимістю цінність і помістіть її слідом за першою. Потім виконайте те ж з усіма  залишилися картками. Найменш важлива  залишиться останньою і займае 18 місце. Розробіть не поспішаючи, вдумливо. Якщо в процесі роботи Ви зміните свою думку, то можете виправити свої відповіді, помінявши картки місцями. Кінцевий результат повинен відображати Вашу справжню позицію.

      Обробка результатів:

     Домінуюча спрямованість ціннісних орієнтацій людини фіксується як займана ним  життєва позиція, яка визначається за критеріями рівня залученості  в сферу праці, у сімейно-побутову та досуговую активність. Якісний  аналіз результатів дослідження  дає можливість оцінити життєві  ідеали, ієрархію життєвих цілей, цінностей-засобів  і уявлень про норми поведінки, які людина розглядає як еталон. Аналізуючи ієрархію цінностей, слід звернути увагу на їх угруповання випробуваним в змістовні блоки на тих чи інших підставах. .

     Для практиків важливо прояснити  структуру ціннісних орієнтацій людини, визначити провідні цінності, діагностувати суперечність або  несуперечність професійних цінностей. За результатами тесту можна скласти  уявлення про закономірності індивідуальної системи ціннісних орієнтацій особистості. Якщо закономірності виявити не вдається, то можна припустити наявність у  випробуваного суперечливою системи  цінностей (або нещирість). У такому випадку краще повторити дослідження  і доповнити його даними, отриманими за допомогою інших методік [20]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                     ВИСНОВКИ 
 

     В курсовій роботі була розглянута тема дослідження спрямованості особистості.

       Необхідно зазначити, що я отримала вичерпну інформацію про спрямованість особистості, його множинні визначення, основні концепції та теорії. Я дійшла до висновку, що це дуже значна тема, яка пов‘язана не тільки з експериментальною психологією, але і з іншими дисциплінами, такими як психологія особистості, психологія праці, педагогіка, і т. д. Спрямованість виступає як системоутворююча якість особистості, яка визначає її психологічний склад. Саме в спрямованості виражаються цілі, в ім’я яких діє особистість, її мотиви, суб’єктивне ставлення до різних сторін дійсності.

     В даній курсовій роботі були розглянуті психологічні теорії та підходи вітчизняних  вчених таких як М. М’ясищев, А. Асмолов, Л. Божович, Б. Теплов та інших вчених, також були розглянуті теорії зарубіжних вчених до визначення проблеми спрямованості особистості таких як З. Фрейд, А. Адлер, Е. Фромм, Е. Еріксон, А. Маслоу та інші.

     Таким чином, проведений психологічний аналіз різноманітних точок зору на зміст  поняття спрямованості і визначення її статусу в структурі особистості  дозволив зробити такі висновки: спрямованість виступає в якості базової та  багатогранної властивості особистості; спрямованість визначається потребами, інтересами, схильностями, установками, ідеалами і цінностями особистості; спрямованість характеризується системою провідних мотивів, що визначають внутрішню позицію особистості та її ставлення до виконуваної діяльності; генезис спрямованості, що містить як відображений (предметний) аспект, так і аспект ставлення, корелює з розвитком свідомості і самосвідомості особистості, що надають особистості можливість установлювати свої відносини зі світом за допомогою дій, вчинків і виконуваної діяльності.

     Проведений  аналіз наукової літератури з проблеми спрямованості особистості дає  можливість виділити основні напрямки  в розгляді даної проблеми, які  спираються на діяльнісний підхід (О.О.Бодальов, В.В.Давидов, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн); на аналіз психологічних особливостей взаємин (Б.Г.Ананьєв, О.Ф.Лазурський, В.М.М’ясищев); на гуманістичний і екзистенціальний підходи  (А.Маслоу, К.Роджерс, В.Франкл).

     Спрямованість завжди соціально обумовлена й формується в онтогенезі в процесі навчання й виховання, виступає як властивість  особистості, що проявляється у світоглядній, професійній спрямованості, у діяльності, пов'язаної з особистим захопленням, заняттям чим-небудь у вільне від основної діяльності час.

     У всіх цих видах людської активності спрямованість проявляється в особливостях інтересів особистості: цілях, які  ставить перед собою людина, потребах, пристрастях й установках, здійснюваних у спонуканнях, бажаннях, схильностях, ідеалах й ін.:

     Також були розглянуті експериментальні підходи, методики такі як: орієнтаційна анкета на визначення спрямованості особистості  Б. Баса та методика ціннісні орієнтації М. Рокіча.

     За  допомогою орієнтаційної анкети на визначення спрямованості особистості  Б. Баса можно виявити основні спрямованості особистості, за допомогою цієї методики виявляють: спрямованість на себе (Я), спрямованість на спілкування (С), спрямованість на діло (Д).

     За  допомогою методики ціннісні орієнтації М. Рокіча яка спрямована на вивчення ціннісно-мотиваційної сфери людини виявляють цінності та мотивації сфер діяльності людини. Система ціннісних орієнтацій визначає змістовну сторону спрямованості особистості і складає основу її відносин до навколишнього світу, до інших людей, до себе самої, основу світогляду і ядро ​​мотивації життєвої активності, основу життєвої концепції і «філософії» життя.