Отже,  у 20%  дівчат і 25% хлопців-третьокласників (разом – 45%) домінують зовнішні мотиви, у 20%  дівчат і 35% хлопців (разом – 55%)  –внутрішні мотиви.

    Як  видно з Таблиці 2.6, в учнів  третьокласників переважають внутрішні мотиви над зовнішніми, тобто мотиви досягнення знань, вмінь, навичок, можливість розширення свого кругозору, запасу конкретних знань мають більше значення, ніж якісь зовнішні фактори. 

       Таблиця 2.7

Кількісний  та якісний аналіз емоційного ставлення до навчання у першокласників (за методикою «Кому що підходить»)

 

       Отже,  у 35%  дівчат і 15% хлопців-першокласників  (разом – 50%) домінує позитивне ставлення, у 25%  дівчат і 25% хлопців (разом – 50%)  – негативне ставлення.

       На  наш погляд, позитивне ставлення  до навчання пов’язано з тим, що учні опановують нову соціальну роль – учень, існує багато зовнішніх  атрибутів шкільного навчання, які привертають увагу школярів – портфель, пенали, зошити і т.ін.

       Негативне ставлення до навчання пов’язано  з тим, що в першому класі багато дітей шестирічного віку, які за своїми фізіологічними характеристиками не можуть  довго сконцентровувати свою увагу, швидко втомлюються. Можливо, це пов’язано з тим, що є діти з недостатньо сформованою внутрішньою позицією школяра, у яких переважає зовнішня мотивація до навчання.

2.4. Висновки до розділу 2. Психолого-педагогічні рекомендації

 

     Вчителю молодших класів варто враховувати особливості мотиваційної сфери молодшого школяра. В роботі слід застосовувати дидактичні форми і методи навчання, що активізують мотиваційний компонент. Варто також враховувати основні тенденції розвитку мотиваційної сфери учнів початкової школи, що виявлені при експериментальному дослідженні, застосовувати методики вивчення мотивації навчання молодших школярів, пристосованих до рівня сформованості знань, вмінь та навичок дітей цього віку.

     При викладанні рекомендуємо приділяти більше уваги  моторно-продуктивному виду діяльності та діяльності спостереження для активізації  в їх  структурі навчального компоненту. 

        

 

ВИСНОВКИ

 

     Проведений теоретичний аналіз проблеми і результати експериментального дослідження дозволили сформулювати  загальні висновки.

       Учіння молодших школярів полі мотивоване: дитиною, залежно від ситуації, керують різні мотиви, але серед них є один визначальний.

       У загальному вигляді наше уявлення про найбільш визначальні особливості мотивації учіння молодших школярів відображені в схемі, з якої випливає, що мотиви учіння молодших школярів мають позитивні та негативні характеристики; серед багатьох мотивів учіння найціннішим є пізнавальний інтерес, для успішного формування якого необхідні перераховані умови.

       Зазначені особливості формування мотивації учіння початківців необхідно враховувати вчителям, якщо вони хочуть працювати відповідно до нової філософії освіти, що розглядає учня як суб'єкта процесу навчання.

       Немає статистично значущої різниці у  показниках третьокласників і першокласників, у яких потреба в досягненні успіху і униканні невдач розвинуті однаково добре. Всі досліджувані молодшокласники, що потрапили до даної групи мають виражений конфлікт між двома протилежно спрямованими і досить сильними мотиваційними тенденціями: прагненням до успіху і побоюванню невдач. Дітям молодшого шкільного віку, яким властивий цей конфлікт мотивів буде важко приймати рішення в соціальних ситуаціях, пов’язаних з можливими успіхами або не менш вірогідними невдачами. Вони будуть сильно емоційно перейматися при виникненні таких ситуацій, виявляючи при цьому нерішучість у діях.

       Кількість дітей, у яких потреба в досягненні успіхів і униканні невдач розвинуті однаково погано, більша серед першокласників. Тобто, досліджувані першокласники у більшому ступені, ніж третьокласники у відповідних соціальних ситуаціях виявляють відсутність емоційних переживань. Досліджуваним першокласникам також у більшому ступені властиво, чим третьокласникам, байдуже відношення до своїх успіхів і невдач.

       Дітей, у яких домінує потреба у досягненні успіхів, виявилось більше серед  учнів першого класу. Можна зробити  висновок, що досліджувані першокласники більше прагнуть брати на себе важкі завдання, ризикувати, змагатися з іншими людьми, демонструвати свої досягнення, не звертати особливої уваги на невдачі і очікувати позитивної оцінки з боку оточуючих. У досліджуваних третьокласників є більш низький рівень домагань, в той час як першокласники мають неадекватну, завищену самооцінку і порівняльно низьку тривожність, якав супроводжується некритичністю під час оцінки власних вчинків.

       В той же час, серед третьокласників  більше учнів, у яких побоювання невдачі досить сильно розвинуто і переважає над прагненням до успіхів. Третьокласники поводяться протилежно до досліджуваних першокласників. Вони, навпаки, більш часто прагнуть брати на себе прості завдання, сильно переймаються з приводу власних невдач і набагато менш уваги звертають до успіхів. Вони мають занижений рівень домагань, неадекватну, занижену самооцінку та підвищений рівень особистісної тривожності.

       Існує статистично значуща позитивна  кореляція між показниками тих  першокласниками, у яких потреба в досягненні успіху і униканні невдач розвинуті однаково добре та їх відношенням до школи.

       Отже, чим більше розвинуті обидві потреби  у досліджуваних дітей, чим більшим  виявляється їх конфлікт між двома  протилежно спрямованими і досить сильними мотиваційними тенденціями, тим краще вони в емоційному плані сприймають навчання у школі.

       Також існує статистично значущий взаємозв’язок  між показниками дітей, у яких  потреба в досягненні успіхів  і униканні невдач розвинуті однаково погано х одного боку та їх емоційним відношенням до школи – з іншого. Кореляція негативна. Отже, чим більше першокласники схильні виявляти відсутність емоційних переживань, байдужість до своїх успіхів і невдач, тем більше вони виявляють негативне емоційне відношення до навчання в школі.

       Між показниками дітей, у яких домінує потреба у досягненні успіхів та емоційним відношенням до школи не було виявлено статистично достовірної кореляції. Такі діти в емоційному плані відносяться до навчання як добре, так і погано.

       Показники учнів, у яких побоювання невдачі досить сильно розвинуто і переважає над прагненням до успіхів, негативно корелюють з емоційним відношенням до школи. Отже, ми можемо зробити висновок, що чим менше досліджувані першокласники  звертають уваги на власні успіхи і більше зосереджуються на невдачах, тим гірше у них відношення до процесу навчання у школі.

       Існує статистично значущий позитивний взаємозв’язок  між показниками тих третьокласників, у яких потреба в досягненні успіху і униканні невдач розвинуті однаково добре та їх спрямованістю на придбання знань.

       Чим більше розвинуті обидві потреби  у досліджуваних дітей, чим більшим  виявляється їх конфлікт між двома  протилежно спрямованими і досить сильними мотиваційними тенденціями, тим  більше вони спрямовані на придбання  знань.

       Також існує статистично значущий взаємозв’язок між показниками дітей, у яких  потреба в досягненні успіхів і униканні невдач розвинуті однаково погано з одного боку та їх спрямованістю на придбання знань – з іншого. Кореляція негативна. Отже, чим більше третьокласники схильні виявляти відсутність емоційних переживань, байдужість до своїх успіхів і невдач, тем менше вони спрямовані на придбання знань.

       Між показниками дітей, у яких домінує  потреба у досягненні успіхів  та емоційним відношенням до школи  також було виявлено статистично значущу позитивну кореляцію.  Діти, що прагнуть успіхів більше, ніж уникають невдач, виявили сильну спрямованість на придбання знань.

       Показники учнів, у яких побоювання невдачі  досить сильно розвинуто і переважає  над прагненням до успіхів, позитивно корелюють зі спрямованістю на придбання знань. Отже, ми можемо зробити висновок, що чим більше третьокласники прагнуть уникати невдач, тим більше вони спрямовані на навчання.

       За результатами дослідження розроблено методичні рекомендації для практичних психологів та вчителів початкових класів. Вчителю молодших класів варто враховувати особливості мотиваційної сфери молодшого школяра. В роботі слід застосовувати дидактичні форми і методи навчання, що активізують мотиваційний компонент. Варто також враховувати основні тенденції розвитку мотиваційної сфери учнів початкової школи, що виявлені при експериментальному дослідженні, застосовувати методики вивчення мотивації навчання молодших школярів, пристосованих до рівня сформованості знань, вмінь та навичок дітей цього віку.

     При викладанні рекомендуємо приділяти більше уваги  моторно-продуктивному виду діяльності та діяльності спостереження для активізації  в їх  структурі навчального компоненту.

     Отримані дані не вичерпують усіх аспектів досліджуваної проблеми. Більш глибокого вивчення вимагають питання визнання впливу навчання на розвиток мотиваційної сфери учнів різної статі; визначення впливу навчання на розвиток мотиваційної сфери учнів середньої та старшої школи.

 

     

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Андреева Г. М. Психология социального познания. М., 2000. 
2. Анциферова Л. И. Завалишина Д. Н., Рыбалко Е. Ф. Категория развития в психологии / Под. ред. Л. И. Анциферовой. – М.: Наука, 1988. – С. 22 – 55.
3. Асмолов А.Г. Психология личности. М., 1995. .
4. Беляев М.Ф. Основные положения психологии интереса//Уч. Записки Иркутск, гос. пед. ин-та, 1940. — Вып. 5. — С.212—257.
5. Бодалев А. А. Личность и общение: Избр. тр. – М.: Педагогика, 2003.
6. Божович Л. Психологический анализ условий формирования и строения гармонической личности // Психология формирования и развития личности. – М.: Педагогика, 1981.
7. Божович М. Изучение мотивации детей и подростков. – М., 2006.
8. Бондаренко Е.  О психическом развитии ребенка. – Минск: Вышейшая школа, 1974.
9. Васьков Ю. Педагогічні теорії, технології, досвід . – Х., 2000.
10. Вербицький А.А. Проблема трансформации мотивов в контекстном изучении // ВП. – 1977. - № 4.
11. Вивчення мотивації молодших школярів в умовах інтегрованого навчання // Наукові записки психолого-педагогічного факультету: Збірник наукових праць. – Полтава, 1998. – С.357-362
12. Вилюнас В. Психологические мотивы мотивации человека. – М., 2005.
13. Включення  навчальних мотивів в різні види діяльності  в процесі початкового інтегрованого навчання // Психологія. Збірник наукових праць. (НДУ імені М.П.Драгоманова). – Київ, 2002. Випуск 17. – С.147-152.
14. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. М. Гамезо, М. Матюхиной, Т. Михальчик. – М.: Педагогика, 1984.
15. Выготский Л. С. Собрание сочинений: В 6 т.  – М.: Педагогика, 1983.
16. Давыдов В. В., Эльконин Д. Б. Маркова А. К. Основные вопросы современной психологии детей младшего школьного возраста // Проблемы общей, возрастной и педагогической психологии. – М.: Педагогика, 1978.
17. Данець Г.І. Розвиток мотивації молодших школярів в умовах інтегрованого навчання // В зб.: Розвиток мислення молодших школярів. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - Полтава: ПОІОППП, 1996.-С.38-42.
18. Ждан А. История психологи. – М.: Изд-во МГУ, 1985.
19. Зайцев Д. Проблемы обучения детей с ограниченными возможностями здоровья//Педагогика. – 2003. - № 7. – С. 21 – 30.
20. Запорожец А. В. Значение ранних периодов детства для формирования детской личности// Принцип развития в психологии. – М.: Наука, 1978.
21. Запорожец А. Избранные психологические труды. – М.: 1986. – Т. 1.
22. Інтегрований курс “Довкілля” і мотивація навчання молодших школярів // Технології інтеграції змісту освіти: Зб. Наук. Пр. / Редкол. В.Р.Ільченко (відп.редактор) та ін. – Київ – Полтава: НМЦІЗО. – Вип.2, 2002. – С.26-35.
23. Келли Дж. Психология личности: теория личностных конструктов. СПб, 2000.
24. Коберник Г. Синев В. Введение в специальность “дефектология”. – К.: Высш. шк., 1984
25. Коломинский Я. Панько Е. Учителю о психологии детей шестилетнего возраста. – М.: Просвещение, 1988.
26. Коррекционное обучение как основа личностного развития аномальных дошкольников / Под ред Л. П. Носковой. – М.: Педагогика, 1989.
27. Леонтьев А. Н.  Проблемы развития психики. – М.: Педагогика, 1981.
28. Магомед – Эминов М.Ш. Трехфакторная модель когнитивной структуры мотивации достижения // Вестник МГУ. – Серия 14. – Психология. – 1984. – № 1. – С. 57 – 59.
29. Маркова А. Формирование мотивации учения в школьном возрасте. – М., 1990.
30. Матюшкина М. Особенности мотивации учения младших школьников // ВН. – 1985. - № 1.
31. Мотивація молодших школярів  у процесі інтегрованого навчання. Методичні рекомендації для практичних психологів і вчителів початкової школи / Автор-укладач Н.О.Юдіна. За ред. В.Ф.Моргуна. – Полтава: Теrra, 2002. – 43с.
32. Немов Р.С. Общие основы психологии. Психология. - М, 1994.
33. Орлов А.Б. Личность и сущность: внешнее и внутреннее «я» человека //Вопросы психологии. - 1995. - №2.
34. Поддьяков Н. Мышление дошкільника. – М.: Просвещение, 1977.
35. Поліщук В. Проблема кризи 7 років.// Педагогіка і психологія. – 2000. - № 2 (27). – С. 123.
36. Редковец И. Формирование у учащихся общественно ценной мотивации самообразования. – Волгоград, 1997.
37. Розвиток мотивації молодших школярів // Розвиток мислення молодших школярів. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Полтава: ПОІОППП, 1996. – С.38-40.
38. Рубинштейн С. Основы общей психологии. – СПб., 1999.
39. Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность. – М.: Педагогика, 1986. – Т.1, 2.
40. Юдіна Н.О. Модальності настрою молодших школярів // Світло. Науково-методичний освітянский часопис. – №2(21) – 2002. – С.33-35.
41. Юдіна Н.О.  Вплив інтегрованих курсів на розвиток    мотивації молодших школярів // В зб. Психологія на перетині тисячоліть. П'яті Костюківські читання, том III, Київ, 1999,- С. 579-583.
42. Якобсон М. Психологические проблемы мотивации поведения. – М., 2000.