ЗМІСТ

 

 

ВСТУП

 
 

     Актуальність  дослідження. Проблема розвитку мотивації навчання в  останній  час  стає  все більш   актуальною.  Реформа шкільної освіти і  перехід на 12-річний термін  шкільного навчання, неперервність сучасної освіти вимагають від людини самостійного підвищення свого професійного та культурного рівня, здатності ставити і вирішувати задачі самовдосконалення та саморозвитку, вміння неперервно  та постійно навчатися. Принцип гуманізації сучасної школи передбачає створення умов для творчого розвитку  та самореалізації кожної особистості, формування потреби та здатності особистості до  самоосвіти. Однак це неможливо,  якщо з дитинства не прищеплене бажання вчитися та  знаходити  задоволення  в процесі навчання.   

     За даними досліджень українських вчених М.І.Алексєєвої, Б.Ф.Баєва, Г.О.Балла, Н.О.Бойко, М.Й.Боришевського, Ю.З.Гільбуха, С.У.Гончаренко, О.К.Дусавицького, С.Д.Максименко, Ю.І.Машбиця, В.О.Моляко,  В.Ф.Моргуна,  С.Г.Москвичова, Н.А.Побірченко,  Н.В.Порок, В.В.Рибалка [2, с. 22 - 25],   Г.К.Середи, І.О.Синиці, О.В.Скрипченка, В.А.Семиченко, Ю.М.Швалба мотиваційна складова є провідним компонентом  навчальної діяльності. Основи мотивації навчання закладаються у початковій школі, тому саме молодший шкільний   вік має  великі  резерви  формування  мотиваційної сфери учнів.

     Зусилля практиків та науковців сьогодні  спрямовані на  дослідження певних організаційних форм та змістовних  компонентів навчальної діяльності, за яких відбувається посилення   мотивації  навчання, що оптимізує весь навчально-виховний процес.  Адже при традиційному навчанні наприкінці молодшої школи спостерігається виникнення так званого “феномену  мотиваційного вакууму”, який характеризується зниженням, регресом мотивації навчання, посиленням негативного ставлення до навчання та школи в цілому.

     Для вирішення питань оновлення змісту освіти Державна національна програма “Освіта – Україна XXI ст.” і Національна доктрина розвитку освіти України у XXI ст.,  передбачають створення нових  навчальних курсів, що  спираються на  зону найближчого розвитку та  реальний досвід дитини,  сприяють інтегрованому пізнанню навколишнього світу та його закономірностей.

     Об'єкт дослідження - мотивація навчання  молодших школярів.

     Предмет дослідження - розвиток мотивації учбової діяльності молодших школярів.

     Мета дослідження - наукове обґрунтування і експеририментальна перевірка  особливостей мотивації учбової діяльності молодших школярів.

     Для досягнення поставленої мети визначені такі  завдання:

     1.        Дослідити стан розробленості проблеми розвитку мотивації учбової діяльності учнів молодшого шкільного віку.

     2.       Експериментально перевірити особливості мотивації учбової діяльності учнів перших та третіх класів.

     3.        Скласти методичні рекомендації для практичних психологів та вчителів початкових класів.

     Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань, досягнення мети, використовувалися загальнонаукові методи (аналіз, синтез, порівняння, систематизація), на основі яких проведено:  системно-структурний аналіз  наукової вітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної літератури, порівняльний аналіз різноманітних підходів до мотивації, узагальнення теоретичних та практичних даних з проблеми вивчення мотивації навчання, що дало змогу визначити стан розроблення означеної проблеми;  методи збору емпіричних даних, що складались з комплексу взаємоперевіряючих та взаємодоповнюючих методик різних груп (прямі та проективні) і давали можливість експериментально дослідити мотиваційну сферу учнів;   методи обробки та інтерпретації отриманих даних поєднували кількісний та якісний порівняльний аналізи, включаючи методи математичної статистики (за критерієм Студента).

     Експериментальна база дослідження. Основною базою проведення експериментального дослідження була школа № 55 м. Харкова. В експерименті брали участь учні 1 та 3 класів.

     Структура курсової роботи. Курсова робота містить вступ, два розділи, висновки, список використаних джерел, додатки.  

 

     

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ МОТИВАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1. Дослідження поняття  мотивації в психології

      

     Розвиток мотиваційної сфери при традиційному навчанні вивчено достатньо добре (М.І.Алексєєва, Л.І.Божович [6,7], Н.О.Бойко, І.Г.Головська, Є.С.Дрозденко, В.А.Жданова, О.І.Киричук, А.К.Маркова [16; 29], М.В.Матюхіна [14], Н.Ф.Тализіна, Н.Г.Щербакова, Н.В.Єлфімова,      М.Ф.Морозов, Н.Г.Морозова, Г.І.Щукіна).

     Вихідним моментом у вивченні досліджуваної проблеми  є  визначення співвідношення понять  мотивації  та  мотиву.  Більшість дослідників розуміють   навчання  як полімотивований  процес,   що спонукається одночасно багатьма мотивами, а отже має певну структуру мотивації.  В якості окремого мотиву в структуру мотивації навчання включаються різні види побудників: потреби, мотиви, інтереси, прагнення, цілі, мотиваційні  установки, диспозиції, ідеали (Л.І.Божович [6, 7], В.К.Вілюнас [12], Є.П.Ільїн,   І.В.Імеладзе, В.І.Ковальов, О.М.Леонтьєв [27],  К.К.Платонов, П.М.Якобсон [42]).

     Найбільш відомі  класифікації мотивів навчання запропоновані такими авторами як Л.І.Божович [6, 7], П.Я.Гальперін, М.В.Матюхіна [14], В.Ф.Моргун, Д.Розенфельд, П.М.Якобсон [42].

     Класифікація Л.І.Божович найчастіше застосовується для вивчення мотивації навчання саме молодших школярів [7, с. 232].

     Більшість дослідників стверджують, що для молодших школярів провідними є  широкі соціальні мотиви, а учбово-пізнавальні мотиви не є характерними для цього віку (Н.В.Єлфімова, Р.А.Жданова,    М.В.Матюхіна [14], В.Ф.Моргун, М.Ф. Морозов,    Н.Г.Морозова, Г.І.Щукіна).

     Виникнення феномену “мотиваційного вакууму”,  зростання  загального нейтрального або навіть негативного ставлення до школи при традиційному навчанні протягом молодшого шкільного віку  доводиться  в  роботах  М.І.Алексєєвої, О.К.Дусавицького, Н.В. Єлфімової, О.І.Киричук,  М.В.Матюхіної [14], А.К.Маркової [16; 29], В.С.Мерліна, В.Ф.Моргуна. 

     Залежність мотивації навчання молодших школярів від характеру навчальної діяльності  та можливості  інтенсифікації   розвитку навчальних мотивів  через спеціальну організацію діяльності  (спостереження,  творчу та колективну діяльність,   практичні дії, створення перспектив, формування міжособистісних відносин) доводиться в дослідженнях В.В.Давидова, Е.С.Дрозденко, О.К.Дусавицького, З.С.Карпенко, Г.С.Костюка, В.В.Репкіна, А.К.Маркової [16; 29], П.Я.Гальперіна,  Д.Б.Ельконіна [16], С.Д.Максименка, H.М.Морозової, О.І.Киричук,  В.Ф.Моргуна, С.Е.Злочевського,  Л.К.Золотих,  Т.А.Матіс,  О.І.Ліпкіної, О.В.Скрипченка, Н.Ф.Тализіної, Н.В.Єфімової, С.В.Походенко,  Н.О.Бойко,   В.В. Волошиної,   І.Г.Головської,   О.Я.Митник,  Н.І.Мушегової. Але з'ясовані закономірності та механізми розвитку мотивації навчання молодших школярів стосуються переважно традиційного навчання. В той же час сьогодні все більш поширеними стають інтегровані курси.

     Дослідженню питань   неперервності освіти,  оновленню та інтеграції змісту освіти  присвячені роботи останніх років Є.С.Барбіної,  К.І.Волинець, С.У.Гончаренко, І.А.Зязюна, В.Р.Ільченко, І.М.Козловської, В.Г.Кременя, В.Ф.Моргуна, Н.Г.Ничкало, В.А.Семиченко.

     С.М.Гапєєнкова, К.Ж.Гуз, В.Р.Ільченко, І.Козловська, Є.Лесяк-Ляска,  Л.Мушинська, Ф.Шаріпов, підкреслюють, що інтегрований підхід дозволяє усунути ряд недоліків традиційної сучасної початкової освіти:  протиріччя між об'єктивно зростаючим обсягом наукових знань і неможливістю засвоєння системи цих знань у рамках діючої традиційної організації навчання, недостатню мотивацію навчання, дублювання та різний підхід до трактування спорідненого навчального матеріалу, асинхронність вивчення окремих тем, порушення наступності у викладанні предметів і ряд інших. Інтеграція може привести до значного скорочення загального обсягу змісту середньої освіти і розвантаження програм [11, с. 357 - 362].

     У роботах дослідників наголошується на тому, що  спираючись на досягнення провідних педагогічних напрямків, інтегроване навчання  створює умови для  розвитку позитивного ставлення до школи, вчителя, однокласників, шкільного життя, підвищує значущість навчання  для учнів.

     Що ж таке мотив? Мотив (від латинського moveo - штовхаю, рухаю) -спонукальна причина дій, вчинків людини (те, що штовхає до дії). В учінні — це пробудження, які спрямовують діяльність учнів. Ступінь навчальної активності школяра є наслідком сильної або слабкої мотивації навчання (мотивація — це система мотивів). Можна сказати, що мотиви учіння — це активізуючи сила, одна з основних умов навчальної діяльності.

     У загальному вигляді проблема мотивації навчання є проблемою причин, які наперед визначають різні форми виявлення активності тих, хто навчається.

     Мотиваційному аспекту навчання уже порівняно давно приділяли велику увагу в психологічній і педагогічній літературі (С.Л.Рубінштейн [38], О.М.Леонтьєв [27], Л.І.Божович [6, 7], О.Г.Ковальов, Г.С.Костюк, В.С.Мерлін, В.О.Сухомлинський, М.І.Алексеева, І.О.Синиця та інші). В працях видатних психологів та педагогів засуджувалися учіння з-під палиці, як малопродуктивне. У світовій літературі багато написано про те, які страждання терпіли школярі усіх часів від такого навчання. А тим часом на початку навчання усі діти прагнуть учитися. А потім?

     Питання мотивації навчальної діяльності є предметом педагогічних і психологічних досліджень, які ведуться здебільшого в двох основних напрямках.

     Перший — це праці, які безпосередньо стосуються мотивів учіння учнів різного шкільного віку; загальної структури мотиваційної сфери механізмів спонукальної дії мотивів, динаміки їх розвитку в різних вікових групах, а також способів формування повноцінних мотиваційних комплексів під впливом різноманітних факторів.

     Другий напрям - це дослідження з проблем розвитку активності школярів у навчанні, позитивних і негативних мотиваційних факторів пізнавальної діяльності, зв'язаних з явищами соціального і суто особистого характеру. Проблема мотивів учіння ще мало розроблена в педагогічній психології.

     Тим часом із цією проблемою тісно пов'язано чимало практичних питань педагогіки, зокрема таких, як формування у дітей правильного ставлення до навчальної діяльності, до шкільних оцінок, учнівських обов'язків, до школи, вчителів та ровесників, та багато інших, які можна звести до одного - як пробудити в учнів бажання вчитися, прагнення набувати знання, уміння, навички, іншими словами, як виховувати, розвивати повноцінні мотиви учіння.

     Мотивація – це виникнення активності людини для задоволення відповідної потреби. Шляхи стимулювання мотивації навчання такі:

     - заінтересовувати учня в засвоєнні нових дій і понять через зв’язок їх з

     уже закладеними в нього трудовою мотивацією і мотивацією навчання.

     - забезпечити “проблемну включеність” учня через стимулювання потреби в орієнтуванні, новизні.

     - підтримувати новизну не лише внаслідок засвоєння тієї чи іншої виконавчої діяльності, а також контролю, корекції й оцінки.

1.2. Характеристика особистісної сфери молодших школярів

     Кожній дитині притаманні самобутні й неповторні риси та якості: індивідуальні властивості нервової системи, темперамент, інтереси, здібності, особливості мислення, уяви, пам’яті, емоцій, вольових дій, життєвий досвід, активність, темп роботи, швидкість засвоєння навичок тощо. Тому в середині кожної вікової групи існують індивідуальні відмінності, що залежать від природних задатків, умов життя і виховання дитини [17, с. 38 - 42].

     Формуються індивідуальні відмінності (психологічні риси, що відрізняють одну людину від іншої) протягом життя людини, в процесі її діяльності й виховання. Але є й вроджені особливості, до яких належать типологічні риси вищої нервової діяльності, що є фізіологічною основою темпераментів.

     Виділяють такі типи темпераменту: сангвінік (сильний, врівноважений, рухливий), флегматик (сильний, врівноважений, інертний), меланхолік (слабкий, гальмівний).

     Дітей із сангвінічним темпераментом характеризують легка збудливість почуттів, які не дуже міцні, але відносно стійкі. Вони енергійні, активні, довго не витримують одноманітної діяльності, здебільшого не сором’язливі, але стримані, легко спілкуються, користуються повагою ровесників, не схильні ображатись, беруть участь у громадській роботі класу і школи. За сприятливих умов виховання ростуть спокійними, вміру рухливими, адекватно реагують на зміну обставин, за несприятливих – виявляють байдужість, безвідповідальність, несамокретичність. Правила поведінки й уміння ними керуватися засвоюють легко, але без систематичних вправ швидко втрачають. Завдяки рухливості швидко піддаються як позитивному, так і негативному впливу. На зауваження дорослих реагують спокійно, не опираючись.