На думку фахівців, не слід вважати, що якомусь вікові можуть бути неминуче, фатально притаманні певні мотиви, тому варто виходити з того, що не вік сам по собі, а тип учіння у цьому віці визначають мотивацію.

       У дошкільному віці провідна діяльність - гра. Саме в цей період складається готовність дитини до школи, формується „мотив відвідування школи", який не рівнозначний мотиву учіння, бо дошкільника захоплює зміна його життєвої ситуації, результат, а не робота, завдяки якій цього можна досягти.

       Тому, як свідчить практика, дуже важливо закріпити мотив відвідування школи у дітей 6-7 років. Тут багато що залежить від вчителя, від того, як він ставиться до учнів. Дослідники виявили п'ять видів таких стосунків: активно-позитивне, пасивно-позитивне, ситуативне, пасивно-негативне й активно-негативне. Найсприятливішим, що забезпечує збереження і зміцнення мотиву відвідування школи, є активно-позитивний тип взаємодії, а найнегативнішим — активно-негативний. Саме через неправильні взаємостосунки найчастіше починається втрата мотивації учіння школярів, іноді непоправне. Відтак радість знайомства зі школою та усвідомлення себе у новій ролі — школяра, часто змінюється апатією, байдужістю, викликаними неможливістю подолання цих труднощів.

       На думку фахівців, процес навчання в початковій школі має відбуватися на позитивному емоційному тлі. У цьому зв'язку чималого значення набувають стосунки, що складаються в дитини з однокласниками (фактор, що відіграватиме провідну роль у підлітковому віці). Помічено, що молодші школярі на початку свого шкільного життя почуваються дискомфортно через присутність незнайомих дітей, соромляться один одного, але, на щастя, такий стан у них досить швидко минає. Ближче до кінця згаданого вікового періоду помітні зміни у стосунках між дітьми: виникають між особистісні зв'язки, формується взаємна вимогливість і оцінка. Але навички між особистісних стосунків, як правило, розвинуті слабо і будуються в основному на емоційній основі.

       Встановлено, що основними новоутвореннями молодшого шкільного віку є довільність пам'яті й уваги, внутрішній план дій, рефлексія своєї навчальної діяльності, усвідомлення себе, як суб'єкта навчання, поява нової життєвої позиції - школяра. Становлення цих новоутворень відбувається в процесі навчальної діяльності: молодший школяр, як суб'єкт в ній, сам розвивається і формується, освоюючи нові способи мислення [13, с. 157 - 162].

       Внутрішня мотивація в молодших школярів нестійка, інтерес виявляється переважно до результату, більшість із них не схильна докладати вольових зусиль для подолання труднощів у навчанні. Дослідження свідчать, що саме структура навчальної діяльності, адекватна цілям навчання, є чинником формування в учнів не тільки операцій і знань, а й навчальних, пізнавальних інтересів, бажання вчитися, допитливості, любові до книги, прагнення до самоосвіти. Тому треба так організувати роботу, щоб зацікавити всіх дітей, створивши умови виховання позитивних рис характеру, бажання та вміння вчитися [4, с. 212].

       Л.С.Виготський стверджував, що навчання буде мало ефективним, якщо воно орієнтоване на вже розвинуті форми психічної діяльності дитини - на сприйняття, пам'ять та форми наочно-образного мислення, властиві попередньому періоду розвитку [15, с. 35].

       Навчання, побудоване таким чином, закріплює вже пройдені етапи розвитку. Воно плететься у хвості розвитку і тому не просуває його вперед. Отже, необхідно так організувати дидактичний процес, щоб навчання йшло в зоні найближчого розвитку молодшого школяра. Такою зоною розвитку мислення є перехід від наочно-образного до словесно-логічного мислення (В.В.Давидов [16], Л.В.Занков, А.К.Маркова [16; 29], Д.Б.Ельконін [16] та ін.).

       Практика підтверджує, що надмірно спрощений, примітивний навчальний матеріал нецікавий для учнів, що й приводить до витрати мотивації його засвоєння.

       Одним із важливих моментів, які забезпечують підтримку мотивації учіння, як відзначають майже всі сучасні дослідники, є ціле покладання. У молодшому шкільному віці воно має ряд особливостей: 1) учень готовий до прийняття цілей, заданих учителем, але не на досить тривалий час, наприклад, відсутність уваги на уроці; 2) школяр навчається визначати важливість і послідовність цілей як на уроці, так і під час самостійної організації свого часу, однак у нього найчастіше відсутнє вміння зіставляти цілі, які намічалися, зі своїми можливостями, що може призвести до неуспіху в навчальній діяльності і зниження мотивації учіння; 3) учень може вже самостійно визначити систему проміжних цілей на шляху до мети, поставленої вчителем, але процеси ціноутворення молодшого школяра не завжди встигають за завданнями навчальної діяльності, що ускладнюються. Таким чином, ціле покладання також відноситься до зони найближчого розвитку молодших школярів: дитина сама вчиться ставити перед собою ціль навчальної дії і знаходити засоби для її досягнення, що є одним із новоутворень цього віку.

       Ми вже підкреслювали особливе значення дій контролю та оцінки для формування навчальної діяльності молодших школярів і розвитку мотивації їхнього учіння. Можна сказати, якщо в цей період діти повноцінно оволодівають діями контролю та оцінки, то подальше формування навчальної діяльності відбуватиметься без особливих зусиль.

       Дослідження особливостей мотивації учіння молодших школярів дало змогу А.К.Марковій зробити висновок: їх мотивація має як позитивні, так і негативні сторони. Позитивними характеристиками вони вважають:

       1) загальне позитивне ставлення дітей цього віку до школи;

       2) широту їхніх інтересів (їх цікавить багато явищ життя);

       3) допитливість, що є виявом розумової активності [29, с. 182].

       Негативні сторони мотивації учіння молодших школярів, що перешкоджають навчанню: недостатня дієвість мотивів, бо самі собою вони довго не підтримують навчальну діяльність; нестійкість - мотиви швидко задовольняються, і без підтримки вчителя можуть згаснути і більше не відновитися; мала усвідомленість, що виявляється у невмінні школярів назвати, що і чому їм подобається в даному предметі; слабка узагальненість, тобто охоплюють один чи кілька навчальних предметів, які об'єднані за зовнішніми ознаками; орієнтування учнів найчастіше на результат навчання (знання, причому з їх фактичної, ілюстрованої сторони, і лише потім - закономірності), а не способи навчальної діяльності, внаслідок чого іноді до кінця початкової школи не складається інтерес до подолання труднощів у навчальній роботі. Всі ці особливості обумовлюють поверхневий, у ряді випадків недостатній інтерес до учіння, його іноді називають формальним і безтурботним ставленням до школи.

Висновки до розділу  1

       Таким чином, учіння молодших школярів полі мотивоване дитиною, залежно від ситуації, керують різні мотиви, але серед них є один визначальний.

       У загальному вигляді наше уявлення про найбільш визначальні особливості мотивації учіння молодших школярів відображені в схемі, з якої випливає, що мотиви учіння молодших школярів мають позитивні та негативні характеристики; серед багатьох мотивів учіння найціннішим є пізнавальний інтерес, для успішного формування якого необхідні перераховані умови.

       Зазначені особливості формування мотивації учіння початківців необхідно враховувати вчителям, якщо вони хочуть працювати відповідно до нової філософії освіти, що розглядає учня як суб'єкта процесу навчання. 

 

     

Розділ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МОТИВАЦІЇ УЧНІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

2.1 Обґрунтування та характеристика методик дослідження

 
 

     Об'єкт дослідження: мотиваційна сфера випробуваних.

     Предмет дослідження: особливості мотивації навчальної діяльності молодших школярів.

     Ціль: виявити особливості мотивації навчальної діяльності молодших школярів.

     Тема, предмет і ціль обумовили наступні завдання дослідження:

1. Вивчити мотиваційну сферу навчальної діяльності молодших школярів..
2. Вивчити особливості мотивації першокласників і третьокласників
3. Виявлення взаємозв'язку мотивації навчальної діяльності молодших школярів і їх відношенням до навчання.

       При проведенні експерименту для діагностики мотивації навчальної діяльності ми користувалися методикою вивчення спрямованості на придбання знань.

       Методика  проводилася з учнями третього класу. Методика допомагає визначити особливості спрямованості на придбання знань учнів молодшого шкільного віку.

       Для оцінки емоційного відношення до школи  першокласників ми використовували  методику „Кому що підходить”.

       За  допомогою методики можна визначити  загальне відношення до процесу навчання у школі – позитивне або негативне.

       У учнів першого і третього класів проводилася діагностика рівня  розвитку мотивації досягнення успіху. Під таким мотивом розуміється активне прагнення дитини до успіху в різних ситуаціях і видах діяльності, особливі цікавих та значущих для неї, і насамперед там, де результати її діяльності оцінюються і порівнюються з результатами інших людей, наприклад, у змаганні [28, с. 57 - 59].

       Припускається, що прагнення до досягнення успіхів  залежить від наявності у дитини особливої потреби у досягненні успіхів, а також ряду інших, функціонально і генетично пов’язаних з даною потребою індивідуальних якостей особистості, таких, як рівень домагань, самооцінка, тривожність, впевненість у собі та ін.

       Методика складається в тому, що дитині послідовно показують дві картинки зі стимульними зображеннями (криві, прямі та ломані лінії тощо). За час експозиції дитина має уважно розглянути картинку і запам’ятати те, що намальовано на ній зоб після цього по пам’яті відтворити.

       Для виявлення взаємозв'язку особливостей мотивації навчальної діяльності і  встановлення спрямованості на набуття знань був проведений кореляційний аналіз даних. У ході кореляційного аналізу підраховувався коефіцієнт кореляції Пірсона.

       Для  виявлення розбіжностей між мотивацією досягнення успіху першокласників і третьокласників ми використовували Т-критерій Стьюдента.

Результати  дослідження мотивації  молодших школярів

 

      На  першому етапі дослідження ми визначили особливості мотивації  досягнення успіхів молодшими школярами. Особливості такої мотивації у учнів перших і третіх класів ми занесли до таблиці 2.1

 

       

       Таблиця 2.1

       Особливості мотивації досягнення успіхів у  учнів перших і третіх класів