Методи дослідження та шляхи корекції розладів пам’яті

Так, для дослідження  мимовільного запам'ятовування й умов його продуктивності може бути використана методика, запропонована І.П. Зінченко. Вона спрямована на вивчення впливу спрямованості діяльності на продуктивність запам'ятовування. Методика "Класифікація зображень предметів" допоможе виявити умови продуктивності мимовільного запам'ятовування.

"Метод Джекобса" спрямований на дослідження обсягу  короткочасної пам'яті особистості.  На основі цієї методики побудовані  й інші методи дослідження короткочасної пам'яті особистості, наприклад, методика Л.С. Мучника і А.А. Смирнова ("Визначення індексу короткочасної пам'яті") і методика "Вимір обсягу короткочасної пам'яті методом визначення відсутнього елемента". Для дослідження динаміки процесів завчання використовуються в основному класичні методики, такі як, наприклад, метод утримання членів ряду, метод завчання, метод удалих відповідей, метод антиципації й ін. Ще один важливим напрямок дослідження пам'яті особистості є дослідження факторів, що впливають на збереження матеріалу в пам'яті. Таких факторів існує безліч – рід проміжної діяльності між завчанням і відтворенням, її тимчасова локалізація в інтервалі між завчанням і відтворенням, тривалість інтервалу, ступінь первісного завчання й ін. Для їхнього дослідження використовуються різні методики, наприклад, методика Ф.Д. Горбова, що спрямована на виявлення минущих порушень оперативної пам'яті по ходу й у зв'язку з даною оперативною діяльністю. В останні роки в дослідженнях пам'яті почали застосовувати зовсім нове інструментальне оснащення експериментів. Для забезпечення експериментального матеріалу, широкого варіювання тимчасових режимів, а також для реєстрації різних параметрів відповідної реакції випробуваних з необхідною точністю використовуються комп'ютерні технології. Використання комп'ютерів у дослідженнях пам'яті значно розширює можливості експериментатора, а результати проведених досвідів робить більш точними.

 

Мнестичні розлади трапляються  при багатьох хворобах нервової системи. Залежно від етіології, патогенетичних і нейропсихологічних механізмів порушень, їхній характер і вираженість суттєво варіюють. Знання особливостей розладів пам’яті при різних патологіях сприяє поліпшенню точності діагностики неврологічних захворювань і вибору найбільш оптимальної стратегії і тактики лікування. Лікування мнестичних порушень дуже складне. Проте при точній діагностиці хворим можна хоча б чимось допомогти, навіть при таких важких та інвалідизуючих захворюваннях, як, наприклад, хвороба Альцгаймера.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

         СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Блонский П.П. Память  и мышление. // Избранные психологические произведения. – М., 1964.

2. Грановская Р.М. Восприятие и модели памяти. – Л., 1974.

3. Джеймс У. Психология. – М., 1991.

4. Зинченко П.И. Непроизвольное  запоминание. – М., 1981.

5. Ильина М.К. Психология памяти. – Новосибирск, 2000.

6. Клацки Р. Память человека: структура и процессы. – М., 1978.

7. Лурия А.Р. Маленькая книжка  о большой памяти. – М.: Издательство  московского университета, 1968. – 88 с.

8. Ляудис В.Я. Память в процессе  развития. – М.: Издательство московского университета, 1976. – 253 с.

9. Общая психология. Учебн. пособие  для пед. ин-тов. Под ред.  проф. А.В. Петровского – М.: "Просвещение", 1970.– 432с.

10. Практикум по общей, екпериментальной  и прикладной психологии / Под  ред. А.А. Крылова, С.А. Маничева. – СПб.: Питер, 2000. – 560 с.

11. Психология памяти / Под ред.  Ю.Б. Гиппенрейтер и В.Я. Романова. – М.: "ЧеРо", 2002. – 816 с.

12. Психология. / Под редакцией А.А. Крылова. – М.: "Проспект", 2000. – 584с.

13. Репкин В.В., Ячина А.С. Произвольное  запоминание, как необходимое условие самостоятельного усвоения учебного материала. – Харьков, 1985.

14. Хрестоматия по психологии / Под  ред. А.В. Петровского. – М.: Просвещение, 1987. – 447 с.