Медіація як технологія врегулювання конфлікту

Автор: Пользователь скрыл имя, 01 Апреля 2013 в 12:07, контрольная работа

Описание работы

Посередництво – це процес, у якому "третя сторона" допомагає сторонам спірної ситуації провести переговори, спрямовані на досягнення взаємоприйнятного рішення. Як синонім терміна "посередництво" вживають запозичене з англійської мови слово "медіація".
Посередник (медіатор) стимулює конструктивне обговорення спірних питань і сприяє порозумінню сторін передусім через упровадження певних процедурних правил, формування порядку денного переговорів, впливу на психологічну атмосферу, в якій відбуваються переговори. Посередництво є творчим процесом. Велику роль тут відіграють інтуїція, досвід, особистість посередника, що мають допомогти йому обрати тактику дій, яка буде адекватною: 1) специфіці

Содержание

Зміст
1. Поняття посередництва в конфлікті……………………………………………….....3
2. Історія посередництва (медіації)……………………………………………………..5
3. Принципи та процедура медіації……………………………………………………..7
4. Стадії посередництва………………………………………………………………..10
5. Стилі діяльності медіатора…………………………………………………………..13
6. "Сепаратні зустрічі" з учасниками конфлікту і розвиток довіри………………....15
7. Особливі випадки у роботі медіатора…………………………………………...….17
Висновки……………………………………………………………………………...…19
Використана література………

Работа содержит 1 файл

Конфліктологія.doc

— 137.00 Кб (Скачать)

Залучення авторитетних людей до виконання ролі посередника  відоме з давніх часів. У Стародавньому  Китаї, Стародавній Греції, Персії, в арабських країнах існувала традиція звернення до авторитету, щоб подолати розбіжності, вирішити конфлікт.

Україна має традиції регулювання конфліктів, зокрема у структурі Центральної Ради існував "відділ конфліктів", що надавав допомогу в залагодженні конфліктів між працівниками і працедавцем. Архівні документи свідчать, що відділ брав участь у залагодженні колективних і індивідуальних трудових спорів, а одним із дієвих методів залагодження конфліктів були так звані "примирні камери", де зводилися сторони конфлікту.

 

ВИКОРИСТАНА  ЛІТЕРАТУРА

1. Агеев В. С. Взаимоотношения  групп с неравным социальным  статусом и психологические последствия несправедливости // Психологический журнал. - 1990. - Т. 11. - № 4. - С. 12-19.

2. Акофф Р. Планирование будущего. - М.: Прогресс, 1985.

3. Александер Ф., Селесник Ш. Человек  и его душа: познание и врачевание  от древности и до наших  дней. - М.: Прогресс-Культура; Изд-во агентства "Яхтсмен", 1995.

4. Аллисон Г. Т. Концептуальные  модели и кубинский ракетный  кризис // Социально-гуманитарные знания. -2000. - № 6. - С. 250-266.

5. Ансофф И. Стратегическое управление. - М.: Экономика, 1989.

6. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. - СПб.: Питер, 1999.

7. Арістотель. Політика. - К.: Основи, 2000.

8. Арон Р. Мир і війна між  державами. - К.: Юніверс, 2000.

9. Артхашастра, или наука политики. - М.: Наука, 1993.

10. Атватер И. Я Вас слушаю: Советы руководителю, как правильно слушать собеседника. - М.: Экономика, 1988.

11. Ашфорд И. А. Право знати  // Кур'єр Юнеско. - 1998. -Липень. - С. 14-17.

12. Бабосов Е. М. Конфликтология. - Мн.: Право и экономика, 1997.

13. Бандурка А. ЛІ, Друзь В.  Л. Конфликтология. - X.: Фортуна-пресс, 1997.

15. Буш Р. А. Б., Фолджер Дж. П. Что может медиация. Трансформативный подход к конфликту. - К.: Издатель Захаренко В. А., 2007.




Информация о работе Медіація як технологія врегулювання конфлікту