Комунікативні бар’єри в організації, їх види та причини виникнення

Наведемо приклад  вправ, які можна застосовувати  під час тренінгу:

Вправа 1. Роздаються картки з назвами тварин (по дві  з однаковими назвами). Учасники групи  зачитують те, що написано на їхній  картці, причому напис не повинні  бачити інші гравці. Завдання кожного - знайти свою пару, користуючись невербальними виразними засобами. Знайти пару, потім розповісти, хто ви [23, с.112-116].

Вправа 2. («Я люблю. Я ненавиджу.»). Написати по п’ять тверджень, які починаються словами: «Я люблю. Я ненавиджу.». Учасники по черзі читають свої твердження.

Вправа 3. Учасники створюють коло. Кожний каже наступному: "Я такий, як ти, тому що.. Проговорюється по колу тричі. Потім вони кажуть: "Я  не такий, як ти, тому що.." [23, с.134-139].

Вправа 4. Учасники по черзі виконують стереотипну роль – «злого начальника», «працівника-підлабузника», «працівника-трудоголіка», «працівника-ледаря», «недоступного бухгалтера», «незадоволеного клієнта» тощо. Решта слухачів відгадують, хто перед ними. Аналізуються позитивна та негативна роль таких стереотипів в життєдіяльності організації.

 

Отже, причин виникнення комунікативних бар’єрів досить багато: особливості інтелекту, різні лексикон, тезаурус, відсутність єдиною думки  відносно конкретної ситуації. Було з’ясовано, що комунікативні бар’єри негативно впливають на мікроклімат організації та ефективність її роботи, звідси випливає очевидність їх дослідження та профілактики. Для подолання комунікативних бар’єрів важливими є тренінги на рівні організації, тому що вони сприяють осмисленню менеджерами та персоналом сутності комунікативних бар’єрів, їх ролі в організації, а також забезпечують набуття умінь та навичок профілактики і подолання комунікативних бар’єрів.

 

 

 

 

 

 

 

 

                                         ВИСНОВОК

Отже, дослідивши дану тему можна зробити такі висновки. Проблема сутності комунікативних бар’єрів досліджена в достатній мірі, але методика вивчення є не вичерпною через їх різноманітність, модифікацію та неочікуваність, звідси випливає і нестача методів та способів їх подолання.

В роботі були також  досліджені такі аспекти, як сутність комунікацій. Комунікації - це складний процес, який включає ряд взаємопов’язаних кроків, кожен з яких відіграє суттєву  роль у забезпеченні розуміння і  сприйняття інформації іншою особою. Комунікація є процесом зв’язку працівників, підрозділів, організацій, тому її вплив на ефективність роботи організацій беззаперечний. Проте на перешкоді ефективних комунікацій стають бар’єри, які здатні викривляти початковий зміст повідомлення або ж і взагалі перешкоджати їх доходженню до слухача.

Комунікативні бар’єри - це деформація комунікаційного  процесу, викликана різними причинами, яка може приводити до неадекватних дій адресата. Комунікативні бар’єри - психологічні перешкоди, що виникають  на шляху отримання інформації.

Комунікативні бар’єри бувають таких видів:

• мотиваційний;
• інтелектуальний;
• семантичний;
• емоційний;
• фонетичний;
• стилістичний;
• бар’єр "керівник"-"підлеглий".

Причини виникнення комунікативних бар’єрів досить різні: зіткненні стилів спілкування; різні лексикон і тезаурус; особливості інтелекту тих, хто спілкується; неоднакове знання предмета розмови; відсутність єдиного розуміння ситуації спілкування; особливості соціально-психологічних стосунків, які склалися між партнерами; психологічні особливості партнерів; соціальні, політичні, професійні, релігійні відмінності.

Лише за допомогою  спеціальної методики вивчення комунікативних бар’єрів можна детальніше дослідити  існуючі бар’єри в організації  та причини їх виникнення. Для цього  можна використовувати спеціальні анкетні опитування, також за В.В. Бойком існують такі методики як діагностика "перешкод" у встановленні емоційних контактів, діагностика домінуючої стратегії психологічного захисту в спілкуванні, діагностика комунікативної установки.

Одним з способів подолання комунікативних бар’єрів в організації є проведення різнопланових тренінгів - різного спрямування та тривалості. Форма тренінгу може бути модифікована залежно від вікового складу персоналу, типу організації, особливостей робочого часу та внутрішнього розпорядку. Техніки проведення таких тренінгів досить різноманітні, це можуть бути:

• психогімнастичні вправи,
• міні-лекції,
• групові дискусії,
• мозкові штурми,
• аналіз комунікативних ситуацій,
• метод незакінчених речень,
• творчі завдання,
• домашні завдання.

Взагалі спілкування, а тим більше ділове спілкування - це складний багатоплановий процес розвитку контактів між людьми в службовій  сфері. Його учасники виступають в офіційних  статусах і орієнтовані на досягнення конкретних цілей, тому дуже важливо, щоб в процесі комунікації комунікатор і реципієнт адекватно сприймали один одного, а для цього необхідно докласти немало зусиль.

 

Отже, проблемі вивчення та подолання комунікативних бар’єрів повинно виділятися чільне місце в будь-якій організації, адже результативна діяльність організації напряму залежить від успішності ділового спілкування менеджерів та персоналу, а також від вмілого та продуманого спілкування персоналу з клієнтами та партнерами організації. При спілкуванні ми часто повторюємо помилки, які призводять до комунікативних бар’єрів, можна спробувати виділити основні і намагатись їх запобігти для того, щоб комунікації були максимально успішними. Вивчення перешкод на шляху спілкування та способів їх уникнення сприяє досягненню мети спілкування, поліпшенню психологічного клімату і взаємодії в колективі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                  СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бандурка А. М., Бочарова С. П., Землянськая Е. В. Психология управления. – Х. : ООО «Фортуна – Пресс» 2004. – 470 с.
2. Генов Ф. Психология управления. Основные проблемы / Под ред.  
   Б. Ф. Ломова и В. Ф. Венды. – М. : «Прогресс» 1982. – 420 с.
3. Головаха Е. И., Панина Н. В. Психология человеческого взаимопонимания. – К. : Политиздат, 1989. – 189 с.
4. Донцов А. И. Психология коллектива. М., 1984. - с 28;
5. Дунець Л. М. Психологія спілкування : навчальний посібник для студентів спеціальностей «Соціальна педагогіка» та «Практична психологія». – Хмельницький : ТУП, 2003. – 142 с.
6. Жариков Е С. Психология управления. Книга для руководителей и менеджере по персоналу. – М. : МЦ ФЭР, 2002. – 512 с.
7. Кабаченко Т С. Психология управления : Учебное пособие. – М. : Педагогическое общество России, 2000. – 384 с.
8. Калинич І. Психологія ділового спілкування. – Ужгород : Мистецька лінія, 1999. – 112 с.
9. Карнышев А. Д. Иванова Е. А. Психология деятельности и управления : учеб. пособие. – Иркутск : ИГЭА, 2001. – 192 с.
10. Лукьян Я. А. Барьеры общения. Конфликты. Стресс. – Мн. : Выш. шк., 2002. – 402 с.
11. Мельник Л. П. Психологія управління : Курс лекцій. 2-ге вид. – К. : МАУП, 2002. – 176.
12. Москаленко В. В. Соціальна психологія. Підручник. Видання 2-ге, виправлене та доповнене. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 688 с.
13. Орбан-Лембрик Л. Б. Психологія управління : Посібник. – К. : Академвидав. 2003. – 568 с.
14. Райгородский Д.Я . Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособ. – Самара : Издательский Дом «БАХРАХ-М», 2002. – 672 с.
15. Розанова В. А. Психология управления. Учебное пособие. – М. : М. : Бизнес - школа «Интел-Синтез». 1999. – 352 с.

 

16. Сарапулова Є. Г. Психологія управління : Навч. Посібник / за ред. Є. Г. Сарапулова, П. С. Єщенко. – К. : Університет "Україна", 2006. – 144 с.
17. Станкин М. И. Психология управления. Практическое пособие, изд.3-е доп. и перераб. – М. : Бизнес - школа «Интел-Синтез», 2002. – 368с.
18. Технології роботи організаційних психологів : Навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл. та слухачів ін-тів післядиплом. освіти / За наук. ред.  
    Л. М. Карамушки. – К. : Фірма "ІНКОС", 2005. – 366 с.
19. Хрящева Н. Ю. Психогимнастика в тренинге.<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_0439__Char" style=" font-family: 'Times N