Комунікативні бар’єри в організації, їх види та причини виникнення

·         семантичні бар’єри;

·          невербальні перешкоди;

·          поганий зворотній зв’язок;

·          невміння слухати.

Перешкодами в  організаційних комунікаціях є:

·          викривлення повідомлень;

·          інформаційні перевантаження;

·          незадовільна структура організації.

Перешкоди, зумовлені сприйняттям. Люди реагують не на те, що в дійсності відбувається в їх оточенні, а на те, що сприймається як дійсне. Акцент на деяких факторах, що впливають на сприйняття в процесі обміну інформацією, дозволяє не допустити зменшення ефективності комунікацій, своєчасно викинувши перешкоди, зумовлені сприйняттям.

Семантичні бар’єри. Коли ми вступаємо в інформаційний контакт, ми використовуємо символи, за допомогою яких намагаємося обмінюватися інформацією й домагатися її розуміння. Відправник кодує повідомлення за допомогою вербальних і невербальних символів. Найуживанішими символами в повсякденному житті є слова. Оскільки слова (що є символами) можуть мати різні значення для різних людей, тому те, що хтось намагається повідомити, необов’язково буде інтерпретоване й зрозуміле таким же чином одержувачем інформації. Семантичні варіації часто стають причиною невірного розуміння, оскільки у багатьох випадках не є факт, що одержувач інформації може точно зрозуміти значення якогось слова, яке використовує відправник.

Невербальні перешкоди. Хоча вербальні символи (слова) - головний наш засіб для кодування ідей, ми використовуємо й невербальні символи для трансляції повідомлень. У невербальній комунікації використовуються будь-які символи, крім слів. Найчастіше невербальна комунікація відбувається одночасно з вербальною й може підсилювати або змінювати зміст слів. Обмін поглядами, вираз обличчя, наприклад, посмішки й виразу несхвалення тощо - усе це приклади невербальної комунікації. Використання вказівного пальця, щоб показати щось, прикриття роту рукою, доторкання, млява поза також відносяться до невербальних способів передачі значення.

Ще один різновид невербальної комунікації формується тим, як ми проголошуємо слова. Маються на увазі інтонація, модуляція голосу, плавність мовлення тощо. Те, як ми проголошуємо слова, може суттєво змінювати зміст цих самих слів. Як і семантичні бар’єри, культурні відмінності при обміні невербальною інформацією можуть створювати суттєві перешкоди для розуміння. Наприклад, отримавши від японця візитну картку, варто відразу прочитати її. Якщо ви покладете її до кишені, ви тим самим повідомите японцю, що його вважають несуттєвою людиною.

Поганий зворотній зв’язок. Іншим обмежувачем ефективності обміну інформації між особами може бути відсутність зворотного зв’язку з приводу надісланого відправником повідомлення. Зворотній зв’язок важливий, оскільки дає можливість установити, чи дійсно ваше повідомлення, отримане одержувачем, витлумачене в тому розумінні, який ви спочатку йому надали.

Невміння слухати. Ефективна комунікація залежить не лише від того, наскільки точно й ефективно особа вміє передавати інформацію, а й від того, наскільки він вміє приймати повідомлення. На жаль, у розумінні більшості слухати - означає лише вести себе спокійно й давати іншій особі говорити.

Окремо виділено комунікативні бар’єри, що виникають  в управлінському спілкуванні:

• фонетичний та стилістичний бар’єри, пов’язані з якістю дикції, темпом, швидкістю та гучністю мовлення;
• інтелектуальний бар’єр, пов’язаний з логіко-граматичним оформленням мовлення та особливостями мислення;
• семантичний бар’єр, який відображає індивідуальність життєвого досвіду людини й актуалізує завдання "пошуку спільної мови";
• емоційний бар’єр, пов’язаний з різним емоційним станом партнерів;
• мотиваційний бар’єр, пов’язаний з різними цілями, настановами та мотивацією;
• бар’єр, пов’язаний з соціальними ролями «керівник – підлеглий» та ієрархією їх взаємин;
• бар’єр управлінської поведінки керівника (наприклад, авторитарної) [18, 193-194].

Також психологами  виділено комунікативні бар’єри, що виникають у певних комунікативних контекстах у процесі виконання  професійних завдань в організаціях - під час переговорів чи наради, спілкування редактора з автором  чи директора школи з учителем.

Карамушка Л. М. виділяє такі основні комунікативні бар´єри в організації, обумовлені індивідуально-психологічними, соціально-професійними та соціально-демографічними особливостями учасників комунікації

Комунікативні бар´єри, обумовлені особливостями спрямованості особистості

• Бар´єри, обумовлені різними мотивами виконання діяльності та поведінки учасників комунікації — мотиваційні бар´єри.
• Бар´єри, обумовлені різними настановами учасників комунікації — бар´єри настанов.
• Бар´єри, обумовлені різними моральними цінностями учасників комунікації — моральні бар´єри.

Комунікативні бар´єри, обумовлені особливостями  пізнавальної сфери особистості

• Бар´єри, обумовлені особливостями інформаційної основи взаємодії учасників комунікації — інформаційні (гносеологічні) бар´єри.
• Бар´єри, обумовлені особливостями інтелектуальної сфери учасників комунікації - інтелектуальні бар´єри.

Комунікативні бар´єри, обумовлені особливостями  емоційно-динамічної сфери особистості

• Бар´єри, обумовлені особливостями емоційної сфери учасників комунікації — емоційні бар´єри.
• Бар´єри, обумовлені особливостями динамічної сфери учасників комунікації - бар´єри, обумовлені типом темпераменту.

Комунікативні бар´єри, обумовлені особливостями  спілкування учасників комунікації

• Бар´єри, обумовлені особливостями інформаційної складової спілкування:
• Бар´єри, обумовлені особливостями мови та процесами говоріння учасників комунікації — мовні бар´єри та бар´єри говоріння — фонетичні, семантичні, стилістичні, логічні тощо.
• Бар´єри, обумовлені особливостями процесу слухання учасників комунікації — бар´єри слухання.
• Бар´єри, обумовлені особливостями соціально-перцептивної складової спілкування
• Бар´єри, обумовлені наявністю (відсутністю) емпатії в процесі спілкування — емпатійні бар´єри.
• Бар´єри, обумовлені наявністю певних стереотипів у спілкуванні — бар´єри стереотипного сприйняття.
• ар´єри, обумовлені естетичністю іміджу учасників комунікації та комунікативної ситуації — естетичні бар´єри.
• Бар´єри, обумовлені особливостями інтерактивної складової спілкування
• Бар´єри, обумовлені різним стилем та стратегіями спілкування.

Бар´єри, обумовлені соціально-професійними та соціально-демографічними характеристиками учасників комунікації

• Бар´єри, обумовлені різним соціальним, управлінським та професійним статусом учасників комунікації.

 

• Бар´єри, обумовлені віковими особливостями учасників комунікації.
• Бар´єри, обумовлені гендерними особливостями учасників комунікації [18].

Б. Поршнєв виокремлює три форми комунікативних бар'єрів, які різняться за ступенем прозорості: уникання, авторитет, нерозуміння. Йдеться про те, що за своєю психологічною природою комунікативний бар'єр є механізмом захисту від небажаної інформації. Психологічна перешкода, яку реципієнт встановлює на шляху небажаної, стомливої чи небезпечної інформації, може бути різного ступеня прозорості.

Уникнення - це такий тип бар’єру під час спілкування, коли спостерігається уникнення джерел впливу, відхилення від контакту з партнером, при якому взагалі ніяке спілкування стає неможливим. Визначивши партнера як небезпечного в якомусь відношенні, "чужого", людина просто уникає спілкування з ним, чи якщо зовсім ухилитися неможливо, додає всі зусилля, щоб не сприйняти його повідомлення. З боку цей "захист" дуже добре помітний - людина неуважна, не слухає, не дивиться на співрозмовника, постійно знаходить привід відвернутися, використовує будь-який привід для припинення розмови.

Уникнення як вид  захисту від впливу виявляється  не тільки в уникненні людей, але  й у відхиленні від визначених ситуацій, таких, у яких може виникнути небезпека "шкідливого" впливу. Таким чином, найпростіший спосіб захисту від впливу - уникнути зіткнення з джерелом цього впливу.

Авторитет. Дія даного типу бар’єру спілкування полягає в тому, що, розділивши всіх людей на авторитетних і неавторитетних, людина довіряє тільки першим і відмовляє в цьому другим. Авторитетним людям виявляється повна довіра і стосовно їхньої мови контрсугестія "не працює". Зате всім іншим, кому в авторитетності відмовлено, довіри немає ніякої, і, отже, те, що вони говорять, не має ніякого значення. Таким чином, довіра і недовіра "залежать" не від особливостей переданої інформації, а від того, хто її подає.

У зв'язку з такою  дією авторитету дуже важливо знати, відкіля цей бар’єр береться, від  чого залежить присвоєння конкретній людині авторитету. Очевидно, тут можна знайти багато різних "основ". Це може бути і соціальний стан (статус) партнера, його перевага по важливому в даний момент параметру, приналежність даного партнера до реальної "авторитетної" соціальної групи, чи його привабливість у визначених ситуаціях, добрі стосунки до адресатів впливу, приналежність до важливих груп, яким безумовно довіряє його співрозмовник.

Нерозуміння. Далеко не завжди є можливість визначити джерело інформації як небезпечне, чуже чи неавторитетне і в такий спосіб захиститися від небажаного впливу. Досить часто якась потенційно небезпечна для людини інформація може виходити і від людей, яким ми в загальному і цілому довіряємо (від "своїх" чи цілком авторитетних). У такому випадку захистом буде "нерозуміння" самого повідомлення. Будь-яке повідомлення можна не зрозуміти - по результату це те ж саме, що не чути і не бачити, тільки вплив пробуксовує тепер в іншому місці [8].

Науковець Б.Ф.Поршнєв  виділяє чотири рівні нерозуміння - фонетичний, семантичний, стилістичний і логічний.

 

Отже, ми з’ясували основну  суть комунікацій, а саме: комунікація - це обмін інформацією, її змістом  між двома або декількома людьми. Комунікація є процесом зв’язку  працівників, підрозділів, організацій і протягом цього процесу можуть виникати перешкоди, які заважають правильній та чіткій передачі - це комунікативні бар’єри. Комунікативні бар’єри вчені класифікують по-різному. До бар’єрів на шляху міжособових комунікацій науковці відносять: перешкоди, що зумовлені сприйняттям; семантичні бар’єри; невербальні перешкоди; поганий зворотній зв’язок; невміння слухати.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ II. ТЕХНОЛОГІЯ ПРОФІЛАКТИКИ ТА ПОДОЛАННЯ  КОМУНІКАТИВНИХ БАР’ЄРІВ В ОРГАНІЗАЦІЇ

 

            2.1. Причини виникнення комунікативних бар’єрів

В чому ж причина  виникнення бар’єрів на шляху до розуміння  людини людиною? Відомо, що люди по різному сприймають і оцінюють взаємовідносини в залежності від особливостей свого внутрішнього світу і стану в зовнішньому соціальному оточенні. Бар’єри виникають при зіткненні стилів спілкування, в яких простір відкритий для особистих індивідуальних проявів і закритий для розуміння індивідуальності іншої людини, а також, коли зіштовхуються люди, які належать до різних соціальних груп, культур. Важливою перепоною на шляху до досягнення взаєморозуміння людей є таке явище як стереотипність сприйняття. Деякі люди бажають не стільки глибоко пізнати істину сутність даної людини, її неповторну своєрідність, скільки скласти, завершити особисту думку про неї. Взагалі, виділяються різні причини їх виникнення: особливості інтелекту тих, хто спілкується; неоднакове знання предмета розмови; різні лексикон і тезаурус (сукупність понять з певної галузі знань); відсутність єдиного розуміння ситуації спілкування; психологічні особливості партнерів (наприклад надзвичайна відвертість чи надзвичайна інтелігентність одного з них, інтуїтивне сприймання світу чи напористість іншого); соціальні, політичні, професійні, релігійні відмінності тощо.

Комунікативні бар’єри виникають на міжособистісному рівні: у повідомленні відправника, в обміні думками між відправником і одержувачем, у виборі носія (електронна пошта, комп’ютер, офіційна мова тощо). Вони залежать від індивідуальних особливостей учасників комунікації, від уміння співрозмовників перекодувати думки в слова, слухати і концентрувати увагу. У зв’язку з цим виокремлюють такі бар’єри, як: межа уяви, словниковий запас відправника інформації, словниковий запас одержувача, його здатність розуміти значення слів, обсяг запам’ятовування.