Факторы влияющие на брачно-семейные представления девушек периода ранней взрослости

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 
Національний аерокосмічний університет ім. М.Є Жуковського 
«Харківський авіаційний інститут» 
Гуманітарний факультет 
Кафедра психології 

 

 
 
 
КУРСОВА РОБОТА 
ФАКТОРИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ШЛЮБНО-СІМЕЙНІ УЯВЛЕННЯ ДІВЧАТ ПЕРІОДУ РАННЬОЇ ДОРОСЛОСТІ 

 

 
 
                                                                                     Виконала: студентка гр. 731 
                                                               Бондаренко Ю. В. 
                                                                  Науковий керівник: 
                                                       асс. кафедри

                                                             Макаренко А. О. 
 
                                                                                 

 

 
 
Харків 2011

ЗМІСТ

Актуальність дослідження……………………………………………………….

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ШЛЮБНО-СІМЕЙНИХ УЯВЛЕНЬ…………………………………………….

1.1. Поняття про шлюб та шлюбні відносини……………………………

1.2. Історія досліджень  інституту шлюбу………………………………...

1.3. Сімейна соціалізація  як фактор підготовки до шлюбно-сімейних  стосунків…………………………………………………………………………..

1.4. Характеристика періоду  ранньої дорослості…………………………

РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЯ І  МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ……………………….

2.1. Характеристику дослідженій  вибірки………………………………..

2.2. Методи та методики  дослідження………………………………........

РОЗДІЛ 3 ФАКТОРИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ШЛЮБНО-СІМЕЙНІ УЯВЛЕННЯ ДІВЧАТ ПЕРІОДУ РАННЬОЇ ДОРОСЛОСТІ…………………..

         3.1. Особливості статеворольової ідентичності………………………….

         3.2. Вплив ранньої сімейної соціалізації на рольові очікування і домагання у шлюбі………………………………………………………………..

        3.3. Порівняльний аналіз рольових очікувань і домагань з Я-концепцією.

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………

 

 

 

 

 

 

 

 

Актуальність  дослідження. У сучасній Україні проблема психологічної готовності до шлюбу придбала найбільшу гостроту протягом останніх двох десятиліть, для яких характерні радикальні перетворення в соціально-культурній сфері: зміна соціального інституту сім'ї, автономізація шлюбного, сексуального та репродуктивного поведінки [5;23]. У повідомленні прес-служби Міністерства юстиції йдеться про те, що в 2010 році в Україні було укладено 321,992 тис. шлюбів, що на 22,7% менше ніж у 2009. Все це ставить сучасних дослідників перед необхідністю ретельного аналізу внутрішніх механізмів формування шлюбно-сімейних відносин. У дослідженнях різних концептуалізацій все частіше ставляться питання про близькість, інтимності, любові і їх дефіцити, через які реалізуються патогенні життєві сценарії, за яких спроби розділити долю іншого закінчуються фіаско. У результаті з'являються неповні сім'ї, які не в змозі забезпечити адекватне психологічний розвиток дитини, зростає кількість самотніх людей, що знижує відчуття власної цінності і обумовлює різні негативні стани (невротичні, депресивні та ін.)

Шлюб стає непривабливим  в очах молоді, і молоді люди більше орієнтуються на позасімейні цінності. Вчені констатують слабку орієнтацію підростаючого покоління на створення сім'ї і недостатню підготовку до сімейного способу життя [Т. І. Димнова, Є.І. Зрітнева, В. Т. Лісовський, Є. М. Черняк, Л. Б. Шнейдер, 2008]. Збереження та зміцнення авторитету сім'ї в очах підростаючого покоління є важливим вектором вирішення проблем людського існування. 

Таким чином, актуальність роботи продиктована зниження кількості укладених  шлюбів, зростанням розлучень, низькою  якістю задоволеності шлюбом і зміною традиційних сімейних цінностей.

 

 

 

Мета роботи: на основі поглиблення теоретичних уявлень визначити психологічні чинники формування шлюбно-сімейних уявлень дівчат.

Для досягнення поставленої мети в роботі були поставлені такі завдання дослідження:

1. Провести теоретичний аналіз питань шлюбно-сімейних уявлень дівчат.

2. Вивчити сценарії репродуктивних установок і власного материнства у дівчат в залежності від психології статі.

3. Вивчити структуру рольових очікувань і домагань  і порівняти їх з досвідом ранньої сімейної соціалізації.

4. Порівняти рольові очікування і домагання з «Я - концепцією».

Об'єкт дослідження - шлюбно-сімейні уявлення у дівчат періоду ранньої дорослості.

Предмет дослідження - психологічні чинники шлюбно-сімейних уявлень у дівчат періоду ранньої дорослості.

Методи дослідження: теоретичні, емпіричні та методи статистичної обробки даних.

 

РОЗДІЛ 1 
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ШЛЮБНО-СІМЕЙНИХ УЯВЛЕНЬ

1.1. Поняття про шлюб та шлюбні відносини

Терміни «шлюб» і «сім'я» як в повсякденній мові, так і  в наукових публікаціях знаходяться  зазвичай поруч. Це правомірно, оскільки реальності, що позначаються цими термінами, тісно взаємопов'язані. Однак шлюб і сім'я - не одне і те ж, це не тотожні, а швидше пересічні поняття, адже сім'я може існувати без шлюбу, а  шлюб - без сім'ї [1; 23].

Шлюб - це суспільне встановлення, установа або, як кажуть юристи та соціологи, особливий суспільний інститут, особлива форма суспільного устрою, історично  обумовлена, санкціонована і регульована  суспільством форма відносин між  чоловіком і жінкою, що встановлює їх права і обов'язки по відношенню один до одного і до своєму потомству.

Шлюбна форма регулювання  відносин між представниками різних статевих груп з'явилася не відразу. У найглибшій давнину при формуванні людини, на перших стадіях процесу  перетворення мавпячого стада в  людське суспільство відносини  між людьми, в тому числі і між  статями, регулювалися тільки біологічними імпульсами, потребами. Кожна жінка  даного стада могла належати кожному  чоловікові цього ж стада, і навпаки, кожен чоловік - кожній жінці [9; 211].

Згодом, у зв'язку з тим, що виникають досить часто конфлікти  у відносинах між людьми на сексуальній  основі стали загрожувати самому існуванню даного роду, суспільство  було змушене ввести штучне регулювання  сексуальних відносин. Було введено  статеве табу, повний і безумовний заборона на сексуальні зв'язки між  людьми даного роду в певні періоди. Поступово це породило нові екзогамні  зв'язку між людьми: позбавлені можливості вступати у зв'язок з жінками свого  роду, чоловіки стали вступати у випадкові зв'язки з жінками іншого роду, іншої спільності.[2;153]

Екзогамні відносини виявили  свої переваги: ​​від зв'язків подібного роду народжувалися більш життєздатні, життєстійкі діти. Тому екзогамні зв'язку стабілізувалися і закріпилися. Виникла перша форма справді людського, соціального регулювання відносин між статями - те, що нині називається шлюбом. Це звичайно був ще груповий шлюб (будь-яка жінка одного роду була дружиною будь-якого чоловіка іншого роду), але вже в рамках цього шлюбу, природно могли складатися переважні, виборчі відносини між чоловіками і жінками різних родів.

Згодом переважні зв'язку саме з найбільш бажаний партнерами отримували все більш широке поширення, закріплювалися звичаями, і таким  чином суспільство поступово  перейшло до нової форми шлюбу - парному  шлюбу. У ньому об'єднувалася вже  тільки одна подружня пара. Правда при  цьому, працювали і жили «подружжя» окремо один від одного в рамках своїх пологів. Тільки з виникненням  землеробства і зростанням продуктивності праці поступово створювалися умови, коли окрема людина, а тим більше подружня пара, виявлялися здатними самостійно утримувати і годувати своїх дітей. Чоловік і дружина об'єднали свої зусилля не тільки у дітородінні, а й у виробництві речей, стали  мати спільне господарство. Відносини  між статями стабілізувалися, стало  більш надійним встановлення батьківства, і відповідальність за сім'ю, потомство  закріплювалося за чоловіком[6;42].

На зміну парної сім'ї  прийшла нова форма сім'ї: моногамна, тобто єдиношлюбна. Дружина перейшла на проживання до свого чоловіка, в сім'ю чоловіка і разом з дітьми підпала під його владу. Минуле рівність подружжя у шлюбі закінчилося на багато століть.

Сім'єю в соціології називають  соціальне об'єднання, члени якого  пов'язані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю та взаємодопомогою. По суті родина являє собою систему  відносин між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, засновану на шлюбі або кровній спорідненості і має історично визначену організацію.

Вона володіє тільки йому властивими властивостями, закономірностями, особливостями, не характерні для жодної її складової окремо. І ці нові особливості, що виникають при створенні сім'ї, заздалегідь передбачити дуже складно, навіть якщо відомі характерні риси майбутніх  членів сім'ї [11; 121].

Сім'я - це новий об'єкт, з  новими властивостями, де «старі» властивості  членів сім'ї можуть зникнути. Сім'я - це, перш за все, і головним чином, саме відносини між складовими її особами [11;122].

З наведеного вище визначення сім'ї випливає, що основними її ознаками є:

 1. Шлюбні або кровноспоріднені зв'язки між усіма її членами;

2. Спільне проживання;

3. Загальний сімейний  бюджет.

 Таким чином, юридична  сторона, юридичне оформлення  тут не виступає неодмінною  умовою, тим більше, що в сучасному  суспільстві дуже велика тенденція  спільного проживання сімейної  пари без офіційного оформлення.

 

1.2. Історія досліджень інституту шлюбу

 

 Потреба в психологічному  знанні про сімейне життя була  підстьобнути радикальними змінами  вікового сімейного укладу. Аж  до початку ХХ століття навіть  у тих країнах, які прийнято  було називати розвиненими, панувала  патріархальна модель сімейних  відносин, в рамках яких подружні  і батьківські ролі були строго  регламентовані і ритуалізовані.

На тлі різноманітних  функцій сім'ї, в першу чергу - економічної, емоційна сторона подружжя відступала на другий план, а то й  зовсім ігнорувалася. Більше того, вважалося, що сильні почуття сім'ї протипоказані[19;479]. Протягом століть світова література живописала любов як згубну пристрасть, захопливу людей до загибелі. Фактично сімейне життя мільйонів людей із століття в століття будувалася на станово-майнових підставах, підпорядковувалася стандартам, правилам, а високі пориви виключала. І мало хто від цього страждав, бо так жили всі, і це вважалося нормальним. Навпаки, сильні почуття розцінювалися як відхилення від норми, бо могли порушити століттями сформовану систему. Питання психологічної сумісності подружжя вирішувалося за стандартною формулою «зтерпиться - злюбиться» [14; 134].

Епоха кінця ХІХ - початку  ХХ століття ознаменувалося змінами  у суспільних настроях. На зміну  віджилим становим забобонам, жорсткої регламентації всього суспільного  життя поступово приходило визнання різноманіття людських індивідуальностей, права кожної людини на вибір власної  долі.

Психологи не могли залишитися осторонь від цих віянь. Їх увагу  поступово стало перемикатися з  традиційно-наукових проблем до цієї сфери суспільного життя, в якій кожна людина виконує шлях власної  соціалізації, а потім і здійснює своє соціальне самовизначення - принаймні, у багатьох його суттєвих аспектах.

Систематичне вивчення сім'ї  на Заході почалося в ХХ столітті. З'явилися  роботи з сексології, по взаємовідносинах в сім'ї. У той же час були закладені  основи соціальної психології, і набув  поширення соціально-психологічний  підхід до сім'ї. Психологія сім'ї нині представлена ​​її трьома основними напрямками.

Перше розглядає сім'ю  як найважливіший інститут соціалізації і зосереджує увагу на виконанні  людиною своєї ролі в структурі  батьківсько-дитячих відносин. У  центрі уваги цього напрямку досліджень - виховні функції сім'ї, становлення  особистості під впливом батьківського  виховання і всієї сімейної атмосфери[18;34].

Друге зосереджена переважно  на подружніх стосунках і вивчає різні питання, пов'язані із шлюбним  перевагою, психологічною сумісністю подружжя, особливостями подружніх  ролей, задоволеністю шлюбом.

Ряд досліджень займають прикордонне  положення між цими, виділеними досить умовно, напрямами. Це пов'язано з  тим, що сам психологічний клімат у сім'ї з одного боку визначається характером подружніх відносин, а  з іншого - виступає важливим інструментом соціалізації.

Третій напрям - досить автономне  і в той же час, пов'язаний з  двома першими - прикладна сімейна  психологія, а саме сімейна психотерапія та консультування. В даний час  саме прикладна сімейна психологія виступає найбільш затребуваним і популярним напрямком діяльності психологів.

Протягом ХХ ст. інтерес  до сім'ї, а також до розробок методів  терапевтичного впливу на неї виникав  у фахівців різних напрямів. Представники кожного вчення неминуче виходили на сімейні проблеми, пропонуючи власну їх інтерпретацію та шляхи вирішення  в рамках своїх теорій.

 

 

1.3. Сімейна соціалізація  як фактор підготовки до шлюбно-сімейних стосунків

 

Найважливіша соціальна  функція сучасної сім'ї - виховання  майбутнього сім'янина, тобто підготовка підростаючого покоління до шлюбно-сімейних стосунків. Це обумовлено підсилюються негативними процесами: деградацією  сімейного способу життя, поширенням альтернативних форм шлюбно-сімейних відносин, зниженням престижу сім'ї, потреби мати дітей, зростанням розлучень  і внутрішньосімейного насильства. В Україні довгий час існувала «домашня школа», яка відповідала вимогам культури і була основним елементом свого часу. З молоддю в рамках сім'ї, домашнього господарства проводилася виховна робота, орієнтована на майбутню самостійну подружнє життя. До 14 - 16 років кожна молода людина інтелектуально і морально був готовий замінити батька (матір) і виконувати ці ролі у власній родині. Своєрідна «програма» формування у дітей уявлень про сім'ю як найбільшої загальнолюдської цінності міститься в народній педагогіці. У ХХ столітті з'явилися нові ціннісні орієнтації соціального інституту сім'ї: рівноправність між статями, економічна і психологічна самостійність жінки, сексуалізація культури, зміни в структурі «шлюбного ринку» і шлюбного вибору і пр. У сучасних умовах на формування уявлень молодого покоління про сім'ю впливає низка факторів : батьківський дім, найближче оточення, засоби масової інформації, література та фольклор, школа. А. Г. Харчев відзначає, що на відміну від інших виховних інститутів «сім'я здатна впливати і, як правило, впливає на всі сторони, грані людини протягом всього його життя» [ 15 ; 222 ]. Цей величезний діапазон виховної функції сім'ї поєднується з глибокою специфічністю її морального і психологічного впливу, що робить її не лише у вищій мірі дієвим, але і необхідною ланкою в процесі формування особистості сім'янина. Сім'я забезпечує дві необхідні умови контакту дитини і дорослого - сталість емоційного спілкування з одними і тими ж людьми і тривалість такого спілкування. Сім'я є «природною культурним середовищем» дитини. Вона дає дитині уявлення про культуру колективного співіснування, про культуру праці, прищеплює йому навички інтелектуальної культури. У сім'ї формуються основні правові уявлення і моральні принципи. Засвоєні несвідомо, вони зберігаються на все життя. Сім'я являє собою багатогранну систему, в якій існують не тільки взаємодія і взаємовідношення в діаді «батько-дитина», але й взаємопроникнення світу дорослих у світ дітей, що об'єктивно може сприяти формуванню у дітей «образу сім'ї». Сімейна атмосфера сприяє розвитку у дитини багатою емоційної життя (співпереживання, співчуття, співрадість і соогорченія), що є важливим для становлення позитивного образу сім'ї. Найважливішою умовою ефективності сімейного виховання і підготовки до сімейного життя є розумна організація всієї життєдіяльності сім'ї: дотримання загального режиму дня, підтримання порядку, точності в сімейному господарстві, плановий розподіл сімейного бюджету за участю дітей, проходження сімейним правилами і традиціями, створення сприятливого мікроклімату, спільна трудова діяльність. У численних дослідженнях психологів і соціологів виявлено, що уявлення юнаків і дівчат про майбутнього сімейного життя стихійно формуються в самій батьківській родині - або як прагнення до повторення, або як бажання зробити все по-іншому і т. д. Причому в багатьох випадках ці подання заповнюють те, чого не вистачало в батьківському домі, тобто носять своєрідний компенсаторний характер. Останнім часом соціологи відзначають вплив на процес соціалізації підлітків і старшокласників змін до самих соціокультурних цінностях батьків. Змінюються як основні життєві цінності, так і засоби їх досягнення. Для менталітету українців характерна жертовність життєвих цілей на користь домагань своїх дітей: діти повинні бути освіченішим і жити краще, ніж батьки. Реформи 90-х років різко скоротили можливості батьків із життєзабезпечення та освіті дітей, але не змінили так само швидко життєві установки щодо свого потомства. Завищені батьківські претензії безпосередньо позначаються на дітях, у яких теж виникають завищені устремління, а реальні можливості для їх реалізації різко скорочуються. У результаті цілого ряду причин у сучасних підлітків складається деформований, спотворений образ сім'ї. М. І. Шевандрін виділяє наступні чинники, що сприяють формуванню неадекватних шлюбно-сімейних установок у молодого покоління: - аморальна поведінка батьків (алкоголізм, девіантна поведінка); - неповний склад сім'ї; - недостатній рівень знань і навичок батьків по вихованню дітей; - негативність відносин між батьками; - конфліктність відносин в сім'ї; - втручання з боку родичів у справи сім'ї та виховання дітей [16; 544]. В останні роки з'явилася велика кількість неповних сімей, які утворюються внаслідок розірвання шлюбу, позашлюбного народження дитини, смерті одного з батьків або окремого їх проживання. У зв'язку з цим розрізняють такі основні типи неповної сім'ї: осиротіла, позашлюбна, розлучена, що розпалася. Залежно від наявності основного батька виділяють материнські і батьківські сім'ї. У дитини, яка живе лише з одним з батьків, є значно менше можливості знайомитися з різними варіантами соціального досвіду. Обмежене коло основних соціальних ролей, які дізнається дитина в неповній сім'ї, веде до того, що дитина мало знайомиться з соціальним досвідом людей, що може відбитися на його розвитку. Практично для нього знайома одна соціальна роль - його матері (чи батька, в залежності від того, з ким живе дитина). Деякі психологи вважають, що обмежені можливості знайомства з різними соціальними ролями в неповній родині більше всього стосуються дівчаток, так як хлопчики, особливо підліткового і старшого шкільного віку, завдяки спортивним, природничих або технічним інтересам, як правило, знаходять достатню кількість чоловічих прикладів, тому відсутність батька у них в певній мірі згладжується. Тим не менше, приклад статеворольової поведінки подружжя в сім'ї він не має. У дівчинки, яку виховує одна мати, можуть формуватися спотворені уявлення про чоловіків. Якщо у дівчинки виховувалося уявлення про них на прикладі аварії ідеалу матері, її розчарування, її неприязне ставлення до колишнього чоловіка, то у дочки може розвинутися загальне деформований уявлення про еротику та секс. Навіть без цього помилкового виховання існує небезпека, що дівчинка через відсутність власного батька створить свій ідеал чоловіка, найчастіше мало реалістичний, більше схожий на образи героїв художніх творів, кінофільмів або телепередач. Зрозуміло, що така дитина при зустрічі з дійсністю дуже легко може розчаруватися в житті. Відсутність наочного зразка взаємин чоловіка і дружини, батька та дитини, матері і дитини, відносин кожний з них до родини як колективу породжує ризик того, що у дітей сформуються викривлені погляди на шлюб та сім'ю, що перешкодить у майбутньому становленню їх власної сім'ї. За статистикою - частіше розпадаються сім'ї тих, хто виховувався в неповній сім'ї. З. Матейчик підкреслює, що незважаючи на те, що відсутність в сім'ї батька чи матері є (з точки зору соціальної підготовки дитини) серйозним недоліком, іноді краще, щоб взагалі не було батька, ніж мати деформований, негативний, відштовхуючий приклад [7;204]. Неадекватне уявлення про шлюбно-сімейних відносинах мають і діти, які виросли в так званих сім'ях групи соціального ризику. Найчастіше це сім'ї, які мають алкоголіків, наркоманів, осіб з девіантною поведінкою, де застосовуються різні форми насильства. У таких сім'ях деформуються уявлення дітей про шлюб, виникає неправильне розуміння рольової поведінки членів сім'ї. Але не завжди неблагополуччя виявляється так явно. Є сім'ї, які на перший погляд цілком благополучні: батьки піклуються про дітей, про їх розумовому та фізичному розвитку. Однак при більш близькому знайомстві з'ясовується, що в сім'ї напружена атмосфера, між батьками постійні конфлікти, з'ясування відносин. Від сторонніх очей це приховано, але дитина день у день живе в цій обстановці, що травмує його психіку, формує неправильні уявлення про належну поведінку в сім'ї. Німецький дослідник психології сім'ї Лінда Анзорг пише: «Молоді люди, що перейняли негативні риси поведінки своїх батьків, відчувають у житті великі труднощі, ніж інші: їхнє сімейне життя починається з того, що їм доводиться спочатку переучуватися, перш ніж почати вчитися мистецтву жити в сім'ї. Перенавчання вимагає додаткових сил - як від людини, так і від навколишнього його світу. Майже всі батьки хочуть «добре підготувати дітей до життя», але при конкретному аналізі виявляється, що багато дітей отримують неблагополучний старт у життя »[3; 144].