Дослідження особливостей мислення в підлітковому віці

Теоретичне мислення - це вирішення проблем на основі наявних  знань у вигляді понять, суджень  і логічних висновків. Усе це відбувається за допомогою внутрішнього мовлення, подумки.

Репродуктивне мислення - мислення, що застосовує готові знання і вміння. Ми можемо чітко відслідковувати хід думки іншої людини, чудово розуміти хід і логіку думки письменника, вченого, розбиратися в сучасних найскладніших знаннях і пр.

 Продуктивне (творче) мислення - це мислення спрямоване  на створення нових ідей, на відкриття нових або удосконалення рішень того або іншого завдання.

 Критичне мислення - вид  мислення, спрямований на виявлення недоліків у судженнях інших людей, на оцінку себе і своїх можливостей. Некритичне мислення протилежне критичному.

1.3 Вікові особливості  процесів мислення в підлітковому віці

В підлітковому віці відбуваються істотні зрушення в розвитку розумової  діяльності учнів, головним чином у  процесі навчання. Досягнута ступінь  розвитку мислення молодшого школяра  дозволяє в такому віці приступити до систематичного вивчення основ наук. Зміст і логіка досліджуваних  предметів, характер засвоєння знань  у V - VI класах вимагає опори на здатність  самостійно мислити, розмірковувати, порівнювати, робити висновки і узагальнення.

 У процесі навчання розвивається абстрактне мислення, аналіз і синтез досліджуваних явищ. Наприклад, дуже великі можливості для розвитку мислення підлітка представляє математика.

Перехід від арифметики до алгебри взагалі означає перехід  до більш високого рівня узагальнення. Вивчення алгебри внаслідок цього  дає новий поштовх до розвитку мислення. Велике значення і геометрії, де має місце абстрагування від конкретних предметів і засвоєння форм, і ставлення геометричних тіл в відверненому вигляді.

Геометрія привчає до суворої  логічності мислення, розвиває вміння обґрунтовувати і доводити, розмірковувати, розрізняти безсумнівну, достовірне від сумнівного, проблематичного, можливого. Поступово, під впливом шкільного навчання розвивається аналітико-синтетична діяльність, підлітки починають цікавитися не тільки конкретними фактами, а й їхні аналізом зміцнюється тенденція до причинному поясненню, учні прагнуть виділити головне, істотне в матеріалі, опанувати умінням обґрунтовувати, доводити певне положення, робити широкі узагальнення . 

Відзначається порівняно  невисокий розвиток аналітико-синтетичної діяльності в багатьох підлітків, недостатнє володіння методом міркування. В ряді психологічних досліджень відзначається недостатня здатність до абстрагування, характерна для багатьох молодших підлітків, які вивчають граматику. Вони ще не завжди вміють абстрагуватися від значення слів і орієнтуватися лише на їхню граматичну форму: слова «біг», «ходьба», «плавання», «сидіння» часто ставляться ними до дієсловам, слово «товстун» - до прикметників.

 Наступною важливою особливістю розумової діяльності підлітка є велика роль конкретно-образних компонентів мислення. З розвитком абстрактного мислення конкретно-образні (наочні) компоненти мислення підлітка не зникають, а зберігаються і розвиваються, продовжуючи відігравати істотну роль у загальній структурі мислення (особливо в учнів V-VI класів). Вплив безпосередніх чуттєвих вражень на мислення молодшого підлітка настільки великий, що в ряді випадків вон виявляється сильніше впливу слова (пояснення вчителя, тексту підручника).

Накопичений підлітками життєвий досвід, в тому числі і життєві поняття, безсумнівно, полегшать засвоєння знань, однак у цілому ряді випадків навіть правильні «життєві» поняття (не кажучи вже про неправильні) можуть розходитися зі змістом відповідних наукових понять, що викликає деякі труднощі в засвоєнні останніх. Особливо часто це має місце у випадках, коли наукове поняття позначається словом, якому в житті надається інше значення.

Далі для підлітка характерний дуже помітний, навіть бурхливий розвиток самостійності, критичності мислення. Це абсолютно нова сфера розвитку мисленнєвої діяльності підлітка на відміну від молодшого школяра. Під впливом шкільного навчання відбувається зростання самосвідомості, у підлітка розвивається вміння і потреба самостійно мислити.

Підліток прагне мати свою власну думку, свої погляди і судження з цілої низки питань, не покладається у всьому на авторитет батьків, вчителів або підручника, критично ставиться до них, часто «знаходить помилки» в судженнях вчителя або в матеріалі підручника, схильний до суперечок та заперечень, причому у вельми категоричній формі. Зрозуміло, зі сказаного не слід робити висновок про те, що підлітку властивий «критичний нігілізм», що він повністю відкидає все, що чужа думка не може бути для нього авторитетною. Але у підлітка з'являється тенденція не сліпо приймати її, а переконуватися в її справедливості, в точності з аргументації.

Самостійність мислення - це дуже цінна якість, яку вчитель всіляко повинен підтримувати і розвивати. Однак необхідно мати на увазі, що прагнення до самостійності мислення в поєднанні з незначним життєвим досвідом, обмеженістю кола знань підлітка іноді призводить до схематизму і формалізму в його мисленні, спробам мислити готовими схемами, невміння враховувати змінилися обставини, до тенденції неправомірно застосовувати засвоєні правила і принципи до нових умов. [6], [13]

Підліток, занурюючись в  соціальне середовище, невпинно трансформує  свої вищі психічні функції і привласнює систему знаків. Ця обставина змінює мислення. Тому можна сказати, що соціальне  життя трансформує інтелект через  вплив трьох посередників: мови (знаки), змісту взаємодії суб'єкта з об'єктами (інтелектуальні цінності) правил запропонованих мисленню . У цьому випадку привласнені соціальні відносини виробляють нові можливості мислення. У підлітком віці, з 11 - 12 років виробляється формальне мислення.

Підліток вже може розмірковувати, не пов'язуючи себе з конкретною ситуацією; він може, відчуваючи себе легко, орієнтуватися тільки на одні загальні посили незалежно від сприйманої реальності. Іншими словами, підліток може логічно мислити.

 Підліток може здійснювати гігантський за своєю якістю стрибок - він починає орієнтуватися на потенційно можливе, а не на обов'язково очевидне. Завдяки своїй новій орієнтації він отримує можливість уявити все, що може трапитися, - і очевидні, і недоступні сприйняттю події. Тим самим підвищується ймовірність того, що він розбереться в тому, що відбувається.

Прагнення відкрити реальне  в можливому припускає, що підліток дивиться на можливе як на сукупність гіпотез, що вимагають перевірки і доказів. Підліток вже, як це робить дорослий, піддає змінні комбінаторному аналізу, методу, що гарантує складання вичерпного переліку всіх можливостей. Підліток стає здатним не тільки представляти можливі різні шляхи перетворення даних для емпіричного випробування, але може і логічно витлумачувати результати емпіричних проб.

 Важливим моментом стимуляції мислення дітей у підлітковому віці є створення і зміцнення мотивації. При цьому зміст мотиву може бути досить різноманітним, починаючи від життєвої необхідності і завершуючи бажанням отримати інтелектуальне задоволення. Причому практика показала, що якщо завдання визначено власними інтересами, воно значно сильніше й триваліші спонукає до подолання труднощів рішення, ніж нав'язане ззовні. Важливу роль тут відіграє підвищена потреба підлітків у самостійності й прийнятті рішень.

1.4 Порушення процесів  мислення

Мислення - психiчний процес цiлеспрямованого,опосередкованого та узагальненого пiзнання iстотних  зв'язкiвта властивостей предметiв i явищ. Мислення - найвища форма активного  вiдображення реальностi. Б.В.Зейгарник (1986), пiдкреслюючи складність класифiкацiї  розладiв мислення, пропонує видiляти розлади операцiональної сторони, динамiки та особистiсного компоненту мислення. Традицiйним для психопатології є видiлення розладiв: динамiки, форми та змiсту мислення [11, с. 104].

 Розлади динамiки мислення  полягають у порушеннях темпу,  ритму та довiльного характеру мислення.

 Прискорене мислення (тахiфренiя) характеризується полегшеним  виникненням асоцiацiй, супроводжується  прискоренням мови. При легкому  прискореннi мислення, яке виникає  при гiпоманiакальних станах, може  спостерiгатись підвищення інтелектуальної  продуктивностi. Надалi прискорення  темпу призводить до зниження  якостi розумової дiяльностi, при  виникненнi так званої скачки  iдей мислення стає некерованим. Прискорення мислення входить до структури маніакального синдрому.

 Уповiльнене мислення (брадiфренiя) полягає у зменшенні  загальної кiлькостi iдей, ускладненим  формуванням асоцiацiй. Це виявляється  у значних паузах мiж питанням  та вiдповiддю, вiдповiдi стають  односкладними. Загальмованiсть  асоціативного процесу є симптомом  депресiї, спостерiгається уповільнення  мислення також при органiчних ураженнях мозку.

Iнертнiсть (тугорухомiсть)  мислення полягає в ускладненні  переходу вiд однієї думки або  теми до iншої; це вiдбувається  внаслiдок тривалої фiксацiї попереднiх  асоцiацiй. Застосовують також  термiни торпiднiсть, в'язкiсть  мислення, якi є синонiмами. Спостерiгається  цей симптом при епiлепсiї, органiчних  ураженнях мозку [23, с. 109].

 Лабiльнiсть мислення - явище, протилежне його iнертностi, полягає у нестiйкостi способу  виконання завдань. У хворих  з вiдносно збереженою здатнiстю  до узагальнення лабільність  мислення може стати причиною  значного зниження інтелектуальної  продуктивностi. Спостерiгається цей  розлад при астенічних станах, при легкому ступенi органiчного ураження мозку [23, с. 136].

 Закоркування мислення (шперунг) - блокада розумової дiяльностi, яка виникає епiзодично. Суб'єктивно  хворі вiдчувають пустку в головi, перерву у думках. Свiдомiсть при  цьому не втрачається, оскiльки  зберiгаються спогади про такi  стани. Спостерiгаються шперунги  при шизофренiї, їх вважають  високо специфiчними для цього захворювання.

 Ментизм (мантизм) - мимовiльне  виникнення нецiлеспрямованого потоку  думок, спогадiв, уявлень, змiст  яких, як правило, погано запам'ятовується. Астенiчний ментизм може виникати  у здорових людей напередоднi iспитiв, у його виникненнi провiдна роль належить втомi та хвилюванню. Поза бажанням студента у його свiдомостi безладно вiдтворюються фрагменти пiдручника та конспектiв. Ментизм може спостерiгатись також при шизофренiї, тодi вiн супроводжується переживанням вiдчуження власних психiчних актiв, маячними iдеями психiчного (гiпнотичного або телепатичного) впливу [23, с. 165].

 До цієї ж групи  розладiв мислення належать персеверацiї  та стереотипiї. Персеверацiї - повторення фрагменту мислення, який має певний сенс. Стереотипiї  - вiдтворення позбавлених сенсу  фрагментiв мислення. Персеверацiї  найчастiше спостерiгаються при  органiчних ураженнях мозку рiзного  генезу, стереотипії - при вираженому  слабоумствi, при станах психомоторного  збудження, якi виникають у хворих на шизофренiю.

 Розлади форми мислення  полягають у порушеннях його  зв'язностi, логiчностi, у втратi здатностi використовувати операцiї узагальнення  та абстрагування. До цiєї групи  належать численнi варiанти розладiв  мислення, виявлення яких має  надзвичайно важливе значення  для правильної діагностики психiчних  захворювань[24, с. 86].

 Незв'язане (iнкогерентне)  мислення виявляється одночасним  розпадом логiчної структури та  граматичних зв'язкiв мови. Хворий  вимовляє окремi, не пов'язанi мiж  собою, слова, iнодi - уривки речень.

 Цей симптом спостерiгається  при розладi свiдомостi, який виникає при тяжкому соматичному станi хворих.

 Розiрване мислення  характеризується втратою логічних  зв'язкiв при збереженостi зв'язкiв  граматичних. Наприклад, хвора  каже: "Дестольгiя, або славне  слово слався, розповсюджене взимку, влiтку, навеснi та восени в  полях, лісах i мiстах". Поряд  з феноменом розiрваностi цей  приклад містить неологiзм - нове  слово, яке має особливе значення для хворої.

 Паралогiчне мислення  характеризується хибнiстю посилок,  доказiв чи висновкiв. Спосiб  аргументацiї, до якого вдаються  хворi, суперечить законам формальної  логiки, при цьому хворі охоче  викладають порядок своїх умовиводiв,  пропонують "математично довести"  свою правоту. Приклад такого  доказу свого царського походження: "По-перше, дiвоче прiзвище моєї  бабусi - Королькова, очевидно, вiд слова  король. По-друге, мiй дiдусь народився  в мiстi Орел, орел - символ царської  династiї, сiм'ї Романових. Отже, я також - особа царського походження". Найбiльш яскравi приклади паралогiзмiв зустрiчаються у хворих на шизофренію. [24, с. 80].

 Символiчне мислення  полягає у тому, що хворий оперує  символами, якi зрозумiлi тiльки  йому, вбачає символічне значення  у таких предметах та явищах  дiйсностi, якi для інших людей  такого значення не мають[24, с. 118].

 Резонерське мислення  вiдрiзняється прагненням до безцiльного  мудрування, схильнiстю до банальних  загальних мiркувань. Висловлювання  хворого мають вiдтiнок повчальностi, вони багатословнi, пишномовнi. Резонерське  мислення спостерiгається у хворих  на епiлепсiю, шизофренiю, iнодi  – у психопатичних особистостей [24, с. 141].

 Аутистичне мислення, на вiдмiну вiд реального, не  вiдображує дiйснiсть, а вiдривається вiд неї. Ця форма мислення характерна для хворих на шизофренiю, шизоїдних психопатiв[23, с.27]. Е.Блейлер зауважував, що аутистичне мислення може спостерiгатися i у здорових осiб в певнi перiоди життя. Патологiчна обстiйнiсть мислення полягає у надмiрнiй деталiзацiї при описi явищ та подiй, у нездатностi розрiзнити головне вiд другорядного.

 Розлади форми мислення  можуть бути виявленi шляхом  бесiди, однак при незначнiй вираженостi порушень iснує потреба в створеннi спецiальної ситуацiї, яка актуалiзує  тi чи інші особливостi мислення.

Розлади змiсту мислення включають нав'язливi, надцiннi та маячнi iдеї.