Взаимосвязь правопорядка и законности

     8) припускає чітку та ефективну  роботу всіх державних і приватних юридичних органів і служб, насамперед правосуддя;

     9) створює умови для організованості громадянського суспільства і режим сприяння індивідуальній свободі;

     10) забезпечується всіма державними  заходами, аж до примусу.

     Зміст правопорядку - це система  правових і не правових елементів, властивостей, ознак, процесів, що сприяють встановленню і підтримці правомірної поведінки суб'єктів, тобто такої поведінки, яка врегульована нормами права і досягла цілей правового регулювання.

 

1. ОЗНАКИ, ФУНКЦІЇ, ТА ПРИНЦИПИ ПРАВОПОРЯДКУ

ОЗНАКИ  ПРАВОПОРЯДКУ²

     Природа правопорядку та його сутнісна характеристика пов'язується із визначення основних ознак цієї категорії:

     1) Це результат свідомої, раціональної, вольової діяльності як окремих  соціальних суб'єктів, так і  держави.

     2) Засіб забезпечення і результат  правової самоорганізації суспільства.

     3) Правопорядок підтримується і забезпечується державою.

     4) Він існує у режимі законності.

     5) Підставою правопорядку є правові  норми, вміщені у правові тексти.

     6) Змістом правопорядку є правомірна  поведінка суб'єктів, що використовують  надані права та виконують  покладені обов'язки.

     7) Є результатом реалізації правових  норм.

     8) Забезпечує необхідні умови щодо  здійснення суб'єктами наданих  прав.

     9) Засновується на своєчасному  та усвідомленому виконанні обов'язків.

     10) Пов'язаний з невідворотністю  відповідальності за правопорушення.

     Вказані ознаки характеризують правопорядок як юридичну категорію. Однак він має  і практичне призначення, що визначається у процесі аналізу функцій. 

     ________________

2. О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко «Теорія держави і права», Академічний курс, Підручник, Київ, Юрінком Інтер, 2006.;

 

     ФУНКЦІЇ ПРАВОПОРЯДКУ

     Функції правопорядку - це напрями його впливу на процес формування стабільного упорядкування суспільних відносин правом. У процесі дослідження функцій правопорядку виявляються напрями його взаємодії з оточуючою дійсністю, його місце серед елементів правової системи суспільства, характеризуються внутрішні зв'язки між елементами структури правопорядку.

     У сучасній юридичній науці обґрунтовується  можливість виокремлення трьох основних функцій правопорядку.

     1. Функція взаємодії з оточуючим  середовищем має зовнішній характер  і характеризує взаємодію правопорядку  і соціальної системи, у межах  якої він діє. Змістом цієї  функції є зміцнення, стабілізація  і упорядкування певної соціальної  системи. Правопорядок займає певне місце у рамках системи, перебуває під впливом різноманітних факторів системи і сам активно впливає на неї. В результаті реалізації цієї функції забезпечується стабілізація та вдосконалення суспільства як певним чином організованої соціальної системи.

     2. Функція зміцнення внутрішніх  відносин і зв'язків має внутрішній  характер і забезпечує взаємодію  цілого та його складових частин. Вона надає можливість визначити  рівні упорядкованості, забезпечити  їх дієвість, охарактеризувати підпорядкованість  цих рівнів та визначити можливості їх взаємодії та взаємодоповнення. З одного боку, вона забезпечує якісне функціонування правопорядку як узгодженої структурованої категорії, а з іншого - характеризує правовий стан системи як результат дії правопорядку.

     3. Функція забезпечення вдосконалення правопорядку зумовлюється його функціонуванням у межах соціальної системи, яка схильна до змін та розвитку, а також його динамічним характером, що забезпечує розвиток складаючи правопорядок елементів. Саме ця функція забезпечує збереження самостійності правопорядку та його відновлення у процесі взаємодії із суспільством. Адже результатом такої взаємодії може бути не лише підтримка та вдосконалення правопорядку шляхом створення ефективного законодавства, зміцнення дисципліни та організованості суспільства, а й негативний вплив на правопорядок, що зменшує його потенціал та можливості протистояти свавіллю і беззаконню. Це вимагає зміцнення, відновлення та вдосконалення правопорядку, що і забезпечується аналізованою функцією.

     Функція забезпечення та вдосконалення правопорядку має різноманітні напрями. Основними є управління правопорядком; захист від негативного впливу різноманітних факторів; зміцнення організованості та єдності структурних елементів правопорядку; підтримка його стабільності та стійкості; розвиток автономності як цілісного утворення; зміцнення основ законності, справедливості та демократизму.

     Засобом реалізації всіх зазначених функцій  є елементи правопорядку.

     ПРИНЦИПИ  ПРАВОПОРЯДКУ

     Реальність  правопорядку та його єдність забезпечується системою принципів, які формують правопорядок та є основою його функціонування.

     Принципи правопорядку - вихідні положення та ідеї, що визначають зміст правопорядку та забезпечують розуміння його природи та сутності.

     За  характером та значимістю принципи класифікують на: загальносоціальні, загальноправові та спеціальні.

     Загальносоціальні принципи визначаються закономірностями і тенденціями суспільного розвитку та характеризують правопорядок як суспільну  категорію, що функціонує в суспільстві та забезпечує його системність. Це принципи демократизму, гуманізму, справедливості, верховенства інтересів суспільства, які отримують правове закріплення та виявляються в існуючому правопорядку.

     Загальноправові принципи характеризують всі правові  реалії, забезпечуючи єдність права та відображаючи особливості окремих правових понять. Вони визначають правопорядок як політико-правове явище. Основними серед них є: рівність перед законом; обов'язковість закону для всіх суб'єктів; верховенство Конституції; законність, верховенство прав людини і громадянина; невідворотність відповідальності тощо.

     Спеціальні  принципи характеризують правопорядок як самостійну і якісно відокремлену структуру. Основними серед них  є:

     - визначеність забезпечує закріплення вимог правопорядку та його функціонування на основі формально-визначених правових приписів. Це забезпечує визначеність суспільних відносин, що регулюються правом та сфери дії правопорядку;

     - системність забезпечує наявність системи відносин, що регламентуються правом, формуються і функціонують під впливом єдиних економічних, політичних і соціальних факторів, засновуються на єдиній сутності права та забезпечуються силою єдиної державної влади. Саме ці відносини і складають правопорядок;

     - стійкість правопорядку забезпечується державою шляхом закріплення його положень правовими нормами, створення умов щодо його реалізації, вимог правопорядку та діяльності правоохоронних органів зі стабілізації і охорони правопорядку;

     - єдність правопорядку забезпечується його заснованістю на єдиних політичних і правових принципах, гарантованістю єдиною державною волею і законністю, поширеністю правопорядку на територію всієї держави та взаємодією структурних його елементів;

     - принцип конституційності означає, що правопорядок складають конституційно закріплені положення, реалізація правопорядку забезпечується законодавчо, а порушення його вимог тягне застосування нормативно закріплених засобів відповідальності;

     - принцип законності зумовлює призначення законності як умови виникнення та функціонування правопорядку. Законність є основною юридичною характеристикою правопорядку, що зумовлює всі сторони його функціонування;

     - принцип цілісності та структурності визначає правопорядок як складну динамічну систему, як цілісний та складний механізм, що характеризується цілеспрямованою взаємодією багаточисленних структурних елементів. Цілісність і структурність виступають тими життєво необхідними властивостями правопорядку, що надають можливість звести воєдино існуючі нормативні акти і багаточисельних суб'єктів у одне цілісне утворення - суспільство;

     - принцип субординації визначає чітке підпорядкування та ієрархічну субординацію елементів структури правопорядку, взаємодію учасників за функціями, їх компетенцією, правами та обов'язками. Цей принцип характеризує зв'язки структури правопорядку по вертикалі з врахуванням ієрархічної субординації і по горизонталі як рівноцінні компоненти. Названий принцип забезпечує: субординацію органів держави, посадових осіб та організацій за соціальним призначенням, функціями та місцем у механізмі держави; підпорядкування нормативних актів за юридичною силою; підпорядкування актів реалізації права та їх відповідність нормам закону;

     - принцип гарантованості правопорядку має декілька аспектів. По-перше, це гарантованість прав та інтересів людини, задоволення яких є підставою вступу суб'єктів у взаємодію у сфері права. По-друге, це гарантованість правових приписів, що забезпечується державою та правомірною поведінкою суб'єктів права; по-третє, гарантуються можливості бути учасником правопорядку шляхом використання суб'єктивних прав та добровільного виконання обов'язків. По-четверте, гарантується можливість досягнення правомірними засобами законного результату як основи стабільного правопорядку;

     - принцип підконтрольності забезпечує нормальне функціонування правопорядку. Постійний, загальний та універсальний контроль здійснюється суспільством у процесі реалізації демократичних інститутів, державою - у процесі регулятивного впливу на суспільство та громадянами - у процесі реалізації ними прав з управління суспільством. Контроль правопорядку здійснюється шляхом перевірки якості законів, відповідності підзаконних актів, ефективності правореалізаційної практики; ступеня реалізації прав та свобод людини; добровільністю виконання юридичних обов'язків та ступенем досягнення мети правового регулювання.

     Зазначені принципи поширюються на всі сфери  прояву правопорядку, забезпечуючи його стабільність, якість, повноту, ефективність та єдність структурних елементів.

     Аналіз  правопорядку зумовлює необхідність його визначення як системного утворення, що характеризується наявністю взаємодіючих елементів, які мають своєрідні властивості, співвідносяться між собою на основі статичної та динамічної упорядкованості. Елементи правопорядку характеризуються відносною залежністю, автономністю, підсистемністю. Наявність структури характеризує правопорядок як якісно цілісну категорію, що має зовнішні зв'язки, які забезпечують взаємодію з оточуючим середовищем, та внутрішні зв'язки, що забезпечують взаємодію структурних елементів правопорядку. Їх упорядкованість має юридичні характеристики, засновується на нормативності та притаманна всім елементам правопорядку. 

2. ПРОБЛЕМИ  ПІДВИШЕННЯ ПРАВОПОРЯДКУ В УКРАЇНІ

     Проблемне зміцнення законності й правопорядку зв'язана з дияльнистю суб'єктів цивільного суспільства, усього державного механізму: апарату держави, системи таких державних організацій, як підприємства й установи. У системі державних органів, які становлять апарат держави велика роль в укріплені законності й правопорядку належить правоохоронним органам. Криза в соціально-економічній сфері призвела до криміналізації економіки, владних структур, суспільства в цілому. Кримінальні елементи придбали таку велику силу, що їх прийнято називати "п'ятою владою". Росте кількість зроблених злочинів і пропорційно зменшується число їхнього розкриття.

     Слід  зазначити такі напрямки злочинності:

     а) професіоналізація злочинних дій;

     б) розвиток корупції, рекета, збільшення вбивств;