Автор: Пользователь скрыл имя, 29 Ноября 2012 в 17:51, отчет по практике
Вирішення деяких задач та проблем потребує удосконалення організації виробництва та керування на основі використання сучасного зв’язку, обчислювальної техніки, організації чіткого матеріально-технічного забезпечення електромонтажних дільниць.
Науково-технічний прогрес сприяє кількісному та якісному забезпеченню електротехніки.
Використання нової техніки, прогресивної технології, індустріальних методів монтажу, забезпечує підвищення продуктивності праці, скорочення строків вводу в експлуатацію.
Після ремонту перемикача перевіряють зусилля пружин рухомих контактів, яке повинно бути в межах 20-50 Н, а також легкість проходження контактів при всіх положеннях перемикача.
При ремонті перемикальних пристроїв РПН перевіряють стан контактних поверхонь контактів вибірника ступенів, контакторів і електричної частини приводного механізму. Контакти всіх елементів перемикального пристрою, які мають легкі оплавлення, очищають і опилюють, усувають підгари і напливи металу. При значних пошкодженнях контакти замінюють новими. Глибина раковини на контактній поверхні не повинна перевищувати 0,3 мм, площа обгоряння контактів - десять відсотків площі поверхні. Перевіряють зміщення рухомих і нерухомих дугогасних контактів один відносно іншого у вертикальному і горизонтальному положенні, воно не повинне перевищувати 1 мм. Регулюють ступінь натискання контактів вибірника і контакторів. Тиск контактів у пристроях РПН типу РНТ і РНО в замкнутому стані повинен бути 0,5-0,6 МПа, контактів вибірників і передвибірників - 0,5-0,6 МПа, основних контактів контактора -0,8-1 МПа. На завершальному етапі знімають колову діаграму послідовності дії контактів вибірника і контактора при прямому та зворотному ході, яка повинна відповідати заводським нормам. Знімають осцилограму роботи контактів пристроїв РПН.
Ремонт основних зовнішніх частин трансформаторів.
Паралельно
з ремонтом активної частини
проводять огляд, ремонт і
Ремонт бака і кришки починають з перевірки стану зварних швів. Місця витікання очищають від бруду, обезжирюють ацетоном або бензином і заварюють електродуговим зварюванням, а на ребрах і стінці бака - газозварюванням. Спеціальними епоксидними смолами зашпаровують тріщини. Металевими щітками видаляють шлак і зачищають зварні шви. Перевіряють якість шва, для чого із зовнішньої або внутрішньої поверхні бака зварний шов покривають крейдою, а з протилежної змочують гасом, відсутність плям на забіленій поверхні свідчить про добру якість шва. Оглядають і при необхідності відновлюють пошкоджену різь отворів та гнізд, упорного бортика на рознятті бака і усувають несправності. При необхідності усувають погнутості і вм'ятини корпуса бака. Очищають і обезжирюють внутрішню поверхню, фарбують маслостійкою емаллю 624С, 1201, ВЛ-515 або ФЛ-ОЗК, сушать протягом іґяти годин при температурі 15-20°С. Контакт пофарбованих ділянок з маслом допускається не раніше, ніж через 24 години після закінчення сушіння. Зовнішню поверхню фарбують емаллю ПФ-115 сірого кольору після сушіння і просочування активної частини маслом, попередньо зашпаклювавши і заґрунтувавши зварні шви.
Ремонт розширника проводять у такій послідовності. Відкручують болти бічних люків розширника, а при їх відсутності вирізають одну з бічних стінок. Проводять огляд внутрішньої та зовнішньої поверхні і визначають стан розширника. При необхідності ремонтують покажчики рівня масла. Очищають внутрішню та зовнішню поверхню від забруднень і корозії салфетками, змоченими в бензині, сушать і фарбують маслостійкою емаллю 624С, 1201 або НЦ-51-23 внутрішню поверхню розширника. Виготовляють нову стінку і приварюють або прикручують до корпуса розширника. Розбирають, чистять і складають маслопокажчик, відстійник, повітроочисник, заповнюючи його сухим крупнозернистим силікагелем. По закінченні ремонту випробовують розширник на герметичність стовпом масла висотою 1,5 м протягом 20 хвилин [
При ремонті вихлопної труби її розбирають, очищають внутрішню поверхню від іржі і фарбують емаллю 624С або 1201. Скляний диск протирають від бруду і нальоту масла. Для дисків діаметром 150-200 мм застосовують скло товщиною 2,5-3 мм, при діаметрі 250 мм і більшому -4,0-4,5 мм. При відсутності скла можна застосовувати мідну фольгу товщиною 0,1-0,15 мм, пофарбовану з обох боків емаллю 624С. Ущільнюючі гумові прокладки змащують клеєм і бакелітовим лаком.
Ремонт фільтрів.
При ремонті адсорбційних і термосифонних фільтрів їх розбирають і видаляють відпрацьований сорбент, очищають, обезжирюють і фарбують. Промивання фільтра здійснюють трансформаторним маслом, підігрітим до 50-60°С, і випробують його на герметичність залишковим тиском масла 0,2 МПа протягом 30 хв. Засипають фільтри просіяним силікагелем: для повітроосушних фільтрів - дрібнопористим марки КСМ і для термосифонних - крупнопористим марки КСК. Перед заповненням фільтрів силікагелем останній просушують при температурі 140°С протягом восьми годин або до 300°С протягом двох годин. При необхідності внутрішню поверхню фільтра покривають нітроемаллю 624С.
Ремонт вводів. Вводи трансформаторів повинні ізолювати струмоведучі стержні, забезпечувати надійне контактне з'єднання і запобігати просочуванню масла назовні. В експлуатації знаходяться вводи різних конструкцій, але найбільшого поширення набули вводи 0,4-35 кВ армованої, а в трансформаторах останніх років випуску - знімної конструкції.
Армовані вводи закріплюються на кришці трансформатора за допомогою чавунного фланця або обойми, у якій закріплено фарфоровий ізолятор. Як замазка використовується магнезіальна маса, яка після застигання захищається від зволоження нітроемаллю. Іноді застосовують для цієї мети гліцеринові замазки. Старіння замазок і ущільнювальних гумових прокладок є найчастіше причиною ремонту вводів. Для знімання вводу необхідно злити частину масла з бака і підняти активну частину. Цього недоліку позбавлені вводи знімної конструкції, якими комплектуються трансформатори 6-35 кВ нових серій. Кріплення фарфорових ізоляторів до кришки здійснюється за допомогою спеціальних фланців і натискних кулачків. Для заміни вводів, ущільнювальних гумових прокладок та інших деталей вже не потрібен підйом активної частини.
При ремонті фарфорових покришок вводів пошкоджені місця фарфору очищають від забруднень, обезжирюють, висушують і покривають клеєм БФ-4, бакелітовим або гліфталевим лаком. Після цього необхідно провести термічну обробку при температурі 55-60°С протягом однієї хвилини. Покриття і обробку повторюють два рази, останній шар оброблюють при температурі 80…90°С протягом однієї години.
При усуненні дефектів різей стержня і гайок забиту нарізку на стержні зачищають плашкою, а гайки - мітчиком. Якщо при ремонті вводу потрібно переармування, то ввід знімають і ремонтують згідно з технічними умовами заводу-виробника.
4. Описати особливості конструкції,призначення і принцип роботи пристрою контролю пробивної напруги трансформаторного масла КПН-901.
МЕТА ВИПРОБУВАНЬ
Справжня «Програма і методика випробувань» визначає об'єм, порядок і методи випробування трансформаторного масла на відповідність «Норм випробування електроустаткування», «Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів»,»Правил пристрою електроустановок».
ОБ'ЄКТ ВИПРОБУВАНЬ
Об'єктам випробувань є трансформаторне
масло, виготовлене
по ДСТУ або технічним умовам і що мають
технічний документ (пас-
порт)
ВИПРОБУВАЛЬНЕ УСТАТКУВАННЯ І ЗАСОБИ
ВИМІРІВ
Випробувальне устаткування має бути в справному стані і атестовано по ГОСТ 24555-81.
Засоби вимірів мають бути повірені відповідно до вимог ДСТУ 2708-99.
Перелік випробувального устаткування і засобів вимірів, необхідних для проведення випробувань, приведений в Додатку.
Випробувальне устаткування і засоби вимірів можуть бути замінені іншими за умови збереження їх основних параметрів, меж і точності вимірів.
ПІДГОТОВКА ОБ'ЄКТУ ДО ВИПРОБУВАНЬ
Відбір проби трансформаторного масла є відповідальною операцією.
Проби масла з трансформаторів, введень, вимірювальних трансформаторів, що знаходяться поза приміщенням, потрібно відбирати влітку в суху погоду, взимку в морозну.
У зимову пору року посуд з пробою масла не відкривати до вирівнювання температури проби з довкіллям. Пробу відбирають ретельно, так аби в масло не попали механічні домішки і волога.
Раніше чім заповнити посуд для проби, зливають 2 - 3л. масла і декілька разів обполіскують її. Заповнений посуд щільно закривають щільною пробкою і після цього відправляють на випробування.
Судина для відбору проби має бути чистою і висушеною . Для узяття проб застосовуються скляні банки з щільною пробкою .
У масляних трансформаторах проба відбирається з нижнього крану або з отвору пробки, спеціально пристосованої для відбору проб . У трансформаторах, заповнені негорючою рідиною проба відбирається з верхнього крану для узяття проби.
Перед узяттям проби кран або пробка для узяття мають бути очищений від пилу і . грязі і протерті чистою сухою ганчіркою без ворсинок .
Кількість масла, що відбирається для визначення пробивної напруги повинно бути не менше 0,5л, а для хімічного аналізу не менше 1л.
Методи випробувань.
6.1. Метод визначення пробивної напруги трансформаторного масла при частоті 50 Гц.
6.1.1. Для визначення пробивної напруги
трансформаторного
масла використовується установка КПН
- 901.
Підготовка установки КПН - 901 до проведення випробувань поводиться згідно заводської інструкції з експлуатації КПН - 901
Судина з пробою трансформаторного масла кілька разів обережно перевертають вверх дном з тим, аби що містяться в пробі випадкові забруднювачі рівномірно розподілилися за всім обсягом рідини.
Температура проби рідини при випробуванні не повинна відрізняться від температури приміщення і має бути в межах 15 - 35°С.
6.1.2. Залити масло в банку і встановити в апарат КПН - 901.
Через 10 хвилин, після установки банки в апарат, на зразок подають електричну напругу, плавно піднімають до пробою і фіксують показання пробивної напруги.
При одному заповненні вічка трансформаторним маслом виконують шість послідовних пробоїв з інтервалом між кожним з них рівним 5 хв. Поле кожного пробою за допомогою скляної палички рідина між електродами обережно перемішується для видалення продуктів розкладання з міжелектродного простору, не допускаючи при цьому повітряних бульбашок.
Середні арифметичне значення пробивної напруги Uпр в кВ обчислюють по формулах:
Uпрі - величина, отримана при послідовних
пробоях, кВ; п - число пробої
Якщо значення коефіцієнта варіації перевищує 20 %, то в цьому випадку проводять ще одне заповнення банки з тієї ж судини. При розрахунку беруть п = 12.
Якщо коефіцієнт варіації перевищує 20%, якість трансформаторного масла вважається незадовільною.
ВИМОГИ БЕЗПЕКИ.
Персонал, провідний і обслуговуючий випробування, предбачений ПМІ, має бути знайомий з конструкцією випробувального апарату (КПН-901), схемами випробувальних установок електротехнічної лабораторії і правилами робіт на них, мати практичні навики роботи і допущений до випробувань після складання іспиту на знання «Правил безпечної експлуатації електроустановок», «Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів
При проведенні всіх видів випробувань необхідно строго дотримувати Правила охорона праці і протипожежної безпеки, обумовлена ГОСТ 12.1.004-95, ГОСТ 12.2.007.0-88, ГОСТ 12.2.007.3-2003, ГОСТ 12.3.019-86, "Правила пристрою електроустановок", "Правила пожежної безпеки в Україні" НАПБ А.01.001, "Правила пожежної безпеки в компаніях, на підприємствах і в організаціях енергетичної галузі України" ГКД 34.03.303, інструкцію № 184 "Про заходи пожежної безпеки для ЕТЛ ", інструкцію № 128 "При випробуванні і вимірі електроустаткування і захисних засобів" і інструкціями заводу-виготівельника.
Особи, що виконують роботи по даній методиці, повинні керуваться інструкцією по охороні праці для лабораторії високовольтних випробувань
Особливості безпеки роботи:
Роботи по даній методиці виконуються по вбранню або розпорядку.
Випробувальна високовольтна установка має бути заземлена.
При виконанні робіт по даній методиці ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:
Залучати електротехнічний персонал лабораторії, не знайомий з даним виглядом робіт і справжньою методикою.
Виробляти інші види робіт на випробувальній установці.
5.ВИСНОВОК
У ході виробничої практики, мною був надбаний досвід з ремонту електрообладнання. У звіті представлені та розкриті питання щодо методів сушки активної частини трансформаторів, та методи сушки електричних машин, була представлена технологія ремонту обмоток трансформатора, а також технологічний процес ремонту електродвигунів у цеху на ділянці.
Слід зазначити , що ознайомлення та оволодіння певними навичками з ремонту електрообладнання, як і монтажу – надають майбутньому інженер – енергетику обсяг та вид робіт, з якими він буде безпосередньо виконувати свою роботу.
Література