Українсько-чеські фразеологічні паралелі з анімалістичним компонентом (на матеріалі стійких порівнянь)

Міністерство  освіти і науки України

    Львівський  національний університет ім.. Івана  Франка 
 

                                           Кафедра слов’янської філології 
 
 
 

Українсько-чеські фразеологічні паралелі з анімалістичним компонентом (на матеріалі  стійких порівнянь) 
 
 

                                           Курсова робота

                                           студентки ІІ групи

                                           слов’янського відділення

                                           філологічного факультету

                                           Салкіної Ольги  Геннадіївни 

                                           Науковий керівник – 

                                           доц. Тепляков Іван Михайлович  
 
 

Львів 2009

 

Зміст 

Вступ.............................................................................................................3

Розділ 1. Особливості функціонування анімалістичних компонентів у фразеології  української та чеської мов.....................................................5

Розділ 2. Зіставний аналіз чесько-українських зо онімів........................15

2.1. Характеристика  людини.......................................................................18

2.2. Мовні  або семантичні універсалії анімалістичної  фразеології.........21

2.3. Явище  варіативності в групі анімалістичних  порівнянь....................24

2.4. Експресивність  зоосемізмів  щодо їх функціонування  у фразеоло-

гічних  одиницях.............................................................................................25

Висновки.........................................................................................................30

Список  використаної літератури..................................................................32

Resumé 

 

Вступ

      Національно-культурна  специфіка фразеологізмів, до яких зараховуємо пласт стійких народних порівнянь, залишається актуальним питанням сучасного мовознавства. Дослідники вважають, що потрібно розрізняти національну і культурну специфіку стійких мовних одиниць.

      Національна специфіка виявляється під час  зіставлення різних мов. Вона зумовлена  двома чинниками - об'єктивним та суб'єктивним. Об'єктивний полягає в природній і культурній реальності, що властива одному народу і якої нема в житті іншого. Суб'єктивний чинник полягає в довільному виборі, коли слова, що відображають одну й ту ж реальність, по-різному подані у фразеології різних мов. Культурну специфіку фразеологічних одиниць визначають її співвідношенням з елементами матеріальної чи духовної культури суспільства, його історії, вірувань, звичаїв, природно-географічного положення, в якому живе народ.

      Національні властивості семантики фразеологічних одиниць однієї мови можуть виявитися  тільки у зіставленні фразеологічної одиниці з аналогами рідній мові тих, хто навчається. Виділення загальних рис у фразеологічних одиницях двох мов полегшує розуміння культурно-мовної специфіки.

   Об’єктом  нашого дослідження обрано фразеологізми з анімалістичними компонентами в двох споріднених слов’янських мовах – чеській та українській.

          Предметом дослідження стало виявлення та порівняння анімалістичних компонентів у фразеологізмах чеської і української мов.

          Метою стало вивчення особливостей функціонування фразеологізмів з різними зоосемістичними компонентами.

          Головні завдання, які вирішувалися в ході дослідження:

• поглиблення знань про фразеологію як науку;
• вивчення класифікацій фразеологізмів, підбір чеських прикладів до кожного з різновидів фразеологічних одиниць;
• характеристика експресивності зоосемізмів щодо їх функціонування у фразеологічних одиницях.

    Наукова новизна полягає в тому, що були проаналізовані та зіставлені чеські і українські фразеологізми з анімалістичними елементами.

    Курсова робота складається зі вступу, двох розділів і чотирьох параграфів та висновків. Для написання роботи була опрацьована різна джерельна база. 

 

Розділ  І

Особливості функціонування анімалістичних компонентів у фразеології української та чеської мов 

   Якщо  забрати у мови фразеологічні  звороти і сталі вирази, вона втратить смак, колір і принадність. Тому фразеологія  відіграє значну роль у житті кожного  народу. Та все по черзі. Фразеологія (від грецького phrasis - вираження, logos - вчення) - розділ мовознавства, в якому вивчаються лексично неподільні поєднання слів. Фразеологією називають також сукупність властивих мові усталених зворотів і висловів.

   У сталих виразах кожної мови багато чого приховано, вони говорять і про сам народ, і про його бачення світу, образні мотивації, менталітет.

   Фразеологізми, з одного боку, мають ознаки, спільні  зі словами, словосполученнями та реченнями, а з іншого - відрізняються від  них. Фразеологія кожної мови - це скарбниця народу, здобуток його мудрості й культури, що містить багатющий матеріал про його історію, боротьбу з гнобителями й нападниками, про звичаї, ідеали, мрії та сподівання. Так, в усталених зворотах: пропав, як швед під Полтавою, висипався хміль із міха та й наробив ляхам лиха звучить відгомін боротьби з чужинцями. У сталих словах: казав пан кожух дам, та слово його тепле; богу слава, а попові дай сала – ненависть і зневага до гнобителів, а історія виникнення усталених словосполучень перемивати кісточки, сім п’ятниць на тиждень, ні пуха ні пера та інші піднімає завісу над звичаями, віруваннями, обрядами наших предків.

   З давніх-давен народ з покоління  в покоління передавав усталені звороти – перлини народної мудрості. Серед фразеологізмів можемо знайти такі, що потрапили в українську мову ще зі спільнослав’янської і давньоруської мов (водити за носа; іду на ви) і засвоєні зовсім недавно (з космічною швидкістю; потрібний як зайцю стоп-сигнал).

   Немає такої ділянки, галузі життя народу, яка б не характеризувалася усталеними зворотами. У фразеологізмах відображені явища розумової діяльності (ламати голову; сушити мозок; перебирати в пам’яті), психічного стану (бути на сьомому небі; сам не свій; руки опустити; на дибки ставати), взаємин між людьми (давати прочухана; носити камінь за пазухою), стану людського організму (носом клювати; зуб на зуб не попадає (зуба з зубом не зведе)), дається оцінка людей, явищ, дій (ні риба, ні м’ясо; на розум не багатий; як сніг на голову) та інші.

   Серед українських фразеологізмів є традиційні формули – власне українські каламбури (на городі бузина, а в Києві дядько; трошки гречки, трошки проса, трошки взута, трошки боса), образні порівняння (старий як світ; чистий як сльоза), доброзичливі побажання (великий рости; будь здорова, як вода, а багата, як земля), припрошування (гостинно просимо; чим багаті, тим і раді), різні примовки (скільки літ, скільки зим).

   Велику  цінність становлять прислів’я і  приказки, які також належать до фразеології. Вони всебічно й багатогранно відтворюють різноманітні сфери життя народу: возвеличують духовні цінності, таврують ганебне, висміюють вади, висловлюють співчуття, поради, вчать, наставляють і виховують людей.

   Переважна більшість фразеологічних зворотів має стилістичні особливості і є опорою образного, емоційно наснаженого мовлення. Ці усталені звороти тяжіють до певного стилю. Офіційно-ділова фразеологія – це усталені звороти, що використовуються в документах, ділових паперах. Наприклад: оголосити догану, взяти до уваги, заслухавши і обговоривши.

   Величезна більшість фразеологізмів, як і слів, за походженням є корінними українськими. Серед них виділяються спільнослов’янські, спільносхіднослов’янські і власне українські. Широко використовуються в українській мові фразеологізми античного походження – старогрецькі, староримські, усталені звороти із західноєвропейських мов – німецької, французької, англійської, італійської та ін.

   Основним, невичерпним джерелом української  фразеології є народна мова, якій властиві влучність та образність. Саме влучні, метафоричні вислови стають усталеними і поповнюють фразеологічні запаси мови. Особливо багато фразеологічних зворотів виробничо-професійного походження.

   Історія багатьох фразеологічних зворотів здається загадковою і незрозумілою. Наприклад, про людину, що добре знає свою справу кажуть: він на цьому собаку з’їв. А про незугарного працівника, який не вміє зробити того, за що взявся, частенько говорять: зробив із лемеша швайку, і за кожним висловом стоїть своя, цікава історія, тепер уже забута, хоч зворот живе в різних сферах людської діяльності і сьогодні.

   Культура  мови покликана оцінювати доречність, доцільність або недоречність чи недоцільність використання різних засобів словесного вираження. Вона виступає тим чутливим інструментом, що першим помічає нові явища в лексиці, фразеології, граматиці, показує нам стилістичне забарвлення мовних форм, попереджає про втрату словом його інформаційного та емоційного заряду. Добре мовне чуття неодмінно приверне увагу читача до ненормативних висловів у газетному чи журнальному тексті. Особливе місце в системі літературної мови належить фразеології, яка надає мовленню виразного національного колориту. Але використання сталих зворотів потребує тонкого відчуття стилістичної системи мови. Неабиякою майстерністю мають володіти й перекладачі, добираючи фразеологічні еквіваленти іноземних слів. Адже хибне тлумачення фразеологізму може цілковито спотворити весь текст, а отже покраяти думку автора. Так, англійський фразеологізм don’t bark at the moon, що буквально означає – не гавкайте на місяць, насправді перекладається: не гаймо часу. Уявіть, якої шкоди може завдати його хибне тлумачення. Наведемо ще приклад. Є в російській мові два семантично близькі вислови: на вкус и цвет товарищей нет; о вкусах не спорят. В українській їм відповідають: кожен Івась має свій лас; на колір і смак товариш не всяк, а також з іншим експресивним значенням — кому піп, кому попадя, а кому попова дочка.

     Фразеологія як наука вивчає усталені звороти мови – фразеологізми, котрі, на відміну, від вільних словосполучень, не творяться щораз у мовленні, а відтворюються як готові одиниці. У структурному плані фразеологізм (вживаються також терміни “фразеологічна одиниця” – ФО, “фразеологічний зворот”, “усталений словесний комплекс”, “фразема” та ін. ) – це надслівне утворення, яке складається щонайменше з двох слів, одне з котрих може бути, навіть, службовим. Саме відтворюваність у готовому вигляді і надслівність, або нарізнооформленість, вважаються визначальними категоріальними ознаками фразеологізму, однозначно сприймаються дослідниками, не викликаючи у них будь-яких застережень.

      Поняття змісту фразеологізму  складається з лексичного значення  і граматичних категорій, що  визначають у цілому лексико-граматичну  характеристику фразеологізму, тобто віднесеність його до певного розряду фразеологізмів¹:іменних (тертий калач; синя панчоха), дієслівних (виходити сухим із води), ад’єктивних (на один копил шитий), адвербіальних (світ за очі), вигукових (тим-то й ба!).

      Поняття форми фразеологічних одиниць передбачає розмежування: власне форми і парадигматичної форми.

      Говорячи про власне форму  фразеологічних одиниць, дослідники  підкреслюють у першу чергу нарізнооформленість їх компонентів, що зумовлює ряд специфічних характеристик цих лінгвістичних одиниць: а) кількісний склад компонентів; б) межа фразеологічної одиниці; в) постійність і змінність компонентного складу; г) структурно-граматична організація компонентів у єдиному цілому і т. ін.

      Фразеологічна одиниця передбачає  у своєму складі як мінімум два компоненти, при чому це може бути поєднання двох повнозначних слів, повнозначного із службовим і навіть двох неповнозначних.

      Компонентний склад фразеологічних  одиниць може бути двочленним, тричленним, чотиричленним, п'ятичленним  і більше. У зв’язку з тим, що компоненти фразеологічних одиниць у мовному потоці активно взаємодіють з іншими словами, визначення їх обов’язкового лексичного складу, тобто межі фразеологічної одиниці ускладнюються.²

      В останні роки досить широкої популярності набуло дослідження функціонально-семантичних особливостей фразеологізмів, об’єднаних у   групи на основі наявності у їхньому складі компонентів, що генетично відносяться до певного тематичного ряду лексем. Так, наявність у складі фразеологізмів компонентів, що є  назвами частин людського тіла, стала підставою для об'єднання таких зворотів у тематичну групу так званої соматичної фразеології. Фразеологізми з компонентом-власною назвою утворюють окрему групу ономастичної фразеології. Звороти, до складу яких входять лексеми тваринної або рослинної тематики, розглядаються відповідно як анімалістична та флористична фразеологія. Виділяють також нумеративну фразеологію на основі наявності в ній компонентів-числівників, нумізматичну з компонентами-назвами грошових одиниць, біблійну та ін. Дослідження фразеологізмів за генетичною приналежністю їх компонентів до певної тематичної парадигми лексем, як показала практика, є ефективним не лише при з'ясуванні семантичної специфіки цих одиниць, але й при виявленні ролі окремих компонентів у їх творенні.³