Структурно-семантична характеристика польських фразеологізмів з компонентом “świat”

В.В. Виноградов, Л.І. Ройзензон, А.М. Мелерович під внутрішньою формою фразеологізму розуміють його семантичну мотивованість [8, c.16]. Для В.Н. Телії внутрішня форма – це “мотивуюча основа конотації, тобто супутнім значенням фразеологізму, що містить у собі додаткові семантичні чи стилістичні елементи, які стійко пов’язані з основними значеннями у свідомості носіїв мови” [14, с.  233]. В.М. Мокієнко, А.В. Кунін ототожнюють внутрішню форму з етимологічним змістом фразеологізму [6, с. 3].

Поняття внутрішньої форми у фразеологізмах зводиться до особливої метафоричної образності й експресивності мовного вираження повторюваних типових фактів, явищ, подій, ситуацій.

У внутрішній формі фразеологізмів особливо виражається не тільки тлумачення дійсності, але й її оцінка. Компоненти мають не тільки граматичні, а й лексичні предметні значення, але в той же час виражають оцінку суб’єкта – колективного чи індивідуального.

Внутрішня форма фразеологізму створюється на основі семантичного перетворення компонентів або всього фразеологізму. Вибір образу, на основі якого відбувається фразеологізація вільної словосполуки, вирішує долю мовної одиниці і перехід її до фразеологічного фонду.

Аналіз внутрішньої форми фразеологічних одиниць неможливо провести без визначення її компонента. Щодо питання компонента фразеологічних одиниць лінгвісти притримуються різних поглядів. Одні розглядають компонент фразеологізму як позасловне утворення, яке втратило своє лексичне значення в складі фразеологізму, а інші визнають словну природу цих компонентів. Чим більше компоненти фразеологізму втрачають словесні якості, тим цілісніше значення ФО і навпаки. Фразеологічне значення містить як понятійний зміст, так і категоріальне значення [12, c. 273].

Для В.П. Жукова компонент – це десемантизоване слово до тих пір, поки йому може бути приписано те чи інше позасистемне значення. Семантичне переосмислення компонентів, їх деактуалізація виникає внаслідок метафоричного переосмислення вільного словосполучення – об’єкта метафоризації. Внутрішня форма не здатна сама по собі виступати в якості диференціальної ознаки фразеологічного значення. Тому фразеологізм неможливо визначити за допомогою тих слів, які входять в словосполучення та формують внутрішню форму [4, с.10].

Отже, можемо вважати, що компонент фразеологічної одиниці є основою її внутрішньої форми, оскільки має граматичні і лексичні предметні значення, а в поєднанні з іншим компонентом (чи компонентами) може творити нове значення і функцію у мові.

1.4.           Класифікації  фразеологічних одиниць

Наукова систематизація різнорідного фразеологічного матеріалу – одне з актуальних завдань нашої  лінгвістичної дисципліни. Мовознавці, спираючись на ті чи інші ознаки фразеологічних одиниць, дотримуючись певних принципів (семантичного, функціонального, граматичного, генетичного тощо), запропонували ряд класифікаційних схем, які використовуються у теоретичній і методичній літературі.

1.4.1. Класифікація фразеологічних одиниць за формальним критерієм

При формальному поділі фразеологічних одиниць класифікація здійснюється відповідно до граматичних категорій компонентів, які входять до фразеологічних одиниць, та описуються зв’язки, що виникають між ними.

Щодо класифікацій за формальним критерієм слід розглянути класифікацію польського вченого С. Скорупки [21, Вступ] (її ще називають класичною). Мовознавець поділяє фразеологізми за будовою, серед них виділяє:

1)     Фрази (frazy) – сполучення слів, які мають структуру простого або складного речення: serce (kogoś) boli “хтось хвилюється”. Фразами є лише ті речення, котрі носять більш-менш усталений характер та часто повторюються  в тій самій формі і в тій же послідовності слів. Сюди належать прислів’я, приказки та сентенції.

2)     Звороти (zwroty) – сполучення слів, в яких основним членом виступає дієслово (дієприкметник): strzępić sobie  język darmo “говорити багато непотрібного, безустанку щось комусь пояснювати”. Підгрупу зворотів становлять порівняльні звороти.

3)     Вирази (wyrażenia) – сполучення слів, в яких основним членом виступає іменник (прикметник, дієприкметник, прислівник): krew z mlekiem “здоровий”,  zbyt wcześnie “занадто рано”. Вирази, до складу яких входить два або більше компонентів С. Скорупка називає виразами з однорідними членами (wyrażeniami szeregowymi): zbrodnia i kara, czerwone i czarne.

Така класифікація дає можливість досить чітко розрізнити граматичні категорії компонентів фразеологічних одиниць і виявити зв’язки між цими компонентами.

1.4.2. Класифікація фразеологічних одиниць за функціональним критерієм

Вчений А.М. Левицький розробив класифікацію на основі функціонування значень (функціональний критерій), до котрої відносить [19, c.316-318]:

1)     Фрази (frazy) – це фразеологічні одиниці, які можуть вживатися як речення з відсутністю контексту: dostawać, oberwać w arbuz “вдаритися  в голову”.

2)     Звороти (zwroty) – фразеологізми, які виконують функції дієслів, але щоб скласти речення до цього дієслова потрібно додати відповідний іменник, наприклад: (ktoś) w krzyk “хтось почав кричати”.

3)     Іменникові вирази (wyrażenia rzeczownikowe): фразеологізми, які виконують функцію іменника, наприклад: nic dobrego „про чиюсь погану поведінку”.

4)     Означальні вирази (wyrażenia określające): фразеологізми, призначені для окреслення іменників (рідко), прикметників, дієслів та прислівників, наприклад: ślepy i głuchy na coś “людина, яка не змінює своїх вчинків навіть після зауважень, порад чи погроз”.

5)     Фразеологічні вказівники (wskaźniki frazeologiczne): фразеологічні одиниці, що виконують допоміжну функцію прийменників, сполучників, наприклад: zarόwno… jak  i…; bądź… bądź…; że też….

              Завдяки такій класифікації фразеологічних одиниць ми можемо побачити, наскільки різноманітними можуть бути фразеологічні одиниці, а також визначити, яку саме функцію у мові виконує той чи інший фразеологізм.

Спробу систематизації стійких сполук  у  функціональному аспекті  здійснив С.Г. Гаврин [3, с. 269] . Він виділяє шість основних типів:

1) Образно-виразні стійкі сполуки, до яких належать метафоричні одиниці (пустити червонного півня; гора народила мишу), сполуки з метафоричними компонентами (яблуко незгоди), сталі порівняння (берегти як зіницю ока), евфонізми (із грязі в князі), сталі гіперболи і літоти (гарматою не проб’єш), тавтологічні сполуки, сполуки, що створюються на основі поетичного синтаксису (правда-добре, а щастя-краще).

Такі експересивно-емоційно забарвлені сполуки зберігаються в пам’яті поруч із словами тому, що відзначаються певною художньою своєрідністю. Засвоювати такі сполуки в цілому змушує необхідність зберегти їх зображальні особливості.

2) Еліптичні сполуки, що  об’єднують усічені стійкі сполуки слів (сказано-зроблено; рад не рад). Сама структура таких сполук (дуже зручних через стислість) спонукає до фіксованого засвоєння.

3) Термінологічні фразеологізми, що охоплюють складені терміни науки, техніки, мистецтва і ін. (заломлення променів; річ у собі; колінчастий вал та ін.). Такі одиниці піддаються обов'язковому фіксованому  засвоєнню, тому що маючи термінологічну точність, вони вимагають суворо визначеного лексичного складу. Заміна синонімом руйнує термінологічність (пор. ланцюгова  реакція – послідовна реакція).

4) Афористичні фразеологізми, що виражають узагальнюючі умовиводи (друзі пізнаються в біді). Необхідність фіксованого засвоєння зумовлене складністю узагальненої думки, яка легко може бути викривлена, якщо вислів відтворити неточно.

5) Контекстологічні сполуки, які С.Г. Гаврин  ототожнює із стійкими утвореннями, в класифікації В.В. Виноградова називаються фразеологічними сполученнями.

6) Ідіоми – всі стійкі словосполуки, що втратили внутрішню форму               (собаку з'їсти, була не була та ін). Необхідність цілісного фіксованого засвоєння їх цілком очевидна.

На думку автора, такого роду систематизація важлива тому, що вона розкриває природу творення стійких сполук, механізм формування фразеологічного складу мови. Крім того, вона одночасно вказує і на ті функції, які фразеологічний склад мови виконує в мовленні: образно-виразні сполуки виконують образну і одночасно емоційно-експресивну функцію; еліптичні – лаконізують мову, термінологічні – забезпечують точність; сполуки з узагальнюючими умовиводами вносять у мовлення перлини народно-авторської думки; контекстологічна фразеологія виконує функцію полегшення конструювання мовлення.

Ця класифікації є досить специфічною і, на мою думку, тут береться до уваги не тільки функція у мові тієї чи іншої класифікаційної категорії, а й частково структурні та семантичні ознаки фразеологізмів, які до неї належать. Вона не є настільки точною у порівнянні з класифікацією А.М. Левицького, де береться до уваги суто функціональний критерій розрізнення фразеологічних одиниць.

  1.4.3. Класифікації фразеологічних одиниць за семантичним критерієм

Класифікацію фразеологізмів за семантичним критерієм (співвідношення між значенням окремих їх компонентів і їхнім цілісним значенням) запропонував  В.В. Виноградов [2, c.140-161]. Він виокремлює фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення – семантично неподільні фразеологічні одиниці, в яких цілісне значення невмотивоване, тобто не випливає із значень їх компонентів, наприклад: (бити баглаї –ледарювати; пекти раків – червоніти; собаку з’їсти - набути досвіду).

За визначенням В. В. Виноградова, фразеологічні зрощення – це “своєрідні складні синтаксичні слова”. Як і слова з невивідною основою, вони позбавлені внутрішньої форми. Лише глибоке етимологічне дослідження може допомогти розкрити механізм  становлення фразеологічних зрощень і з’ясувати, чому саме ці слова-компоненти спонукали появу цілісного значення.

Семантична неподільність виникає або підтримується у фразеологічних зрощеннях  рядом фактів: а) наявністю у складі фразеологічних одиниць застарілих слів, незрозумілих для загалу (збити з пантелику; вскочити в халепу); б) наявністю граматичних архаїзмів (темна вода во облецех, притча во язицех); в) втратою у межах ФО живого синтаксичного зв’язку (теревені правити; впіймати облизня).

Фразеологічні єдності об’єднують фразеологізми, яким властива семантична неподільність, але їх цілісна семантика мотивується значенням компонентів (не нюхати пороху, прикусити язика, кров з молоком, дихати на ладан).

Мотивація фразеологічних єдностей опосередкована. Більшість з них є образними висловами, причому образний стрижень, на якому вони виникають, може відчуватись у більшій чи меншій мірі (тримати камінь за пазухою, ложка дьогтю в бочці меду, зробити з мухи слона, загрібати жар чужими руками, море по коліна).

Значення фразеологічних єдностей пов’язане з розумінням внутрішнього стрижня сполуки, потенційного смислу слів, які її утворюють. У фразеологічних єдностях досить чітко розрізняються граматичні відношення між компонентами. Як зазначав В.В. Виноградов, тут “зберігається, так би мовити, морфологія застиглих синтаксичних конструкцій, але їх функціональне значення різко міняється. Такою мірою, якою фразеологічні групи цього типу є семантично неподільними одиницями, доводиться вважати їх синтаксично невільними, хоч і подільними, злитими словосполученнями”.

Фразеологічні сполучення – це фразеологізми, утворені поєднанням компонентів, один з яких характеризується вільним, а другий зв’язаним значенням. У них цілісне значення випливає із семантики окремих слів. У фразеологічних сполученнях синтаксичні зв’язки не формуються щоразу як вільні, зумовлювані комунікативно-ситуативним поєднанням слів. Вони відтворюються у структурі готових, закріплених узуальним вживанням фразеологічних одиниць.

Слово із зв'язаним значенням у складі фразеологічного сполучення називається стрижневим. Воно може бути замінене синонімом. Наприклад, бере – жаль, дрімота, нетерплячка, сумнів, досада, смуток; нагла смерть – раптова смерть.

Зберігши три основні класи фразеологічних одиниць за схемою В.В.Виноградова, М.М. Шанський доповнив її ще й четвертим класом, а саме фразеологічними виразами. Сюди він відносить стійкі за складом і вживанням фразеологічні звороти, що складаються зі слів з вільним значенням [17, c. 84] (хрін від редьки не солодший  “трудові успіхи”, сім раз відмір, один  відріж “добре подумай перед тим, як щось зробити”).

До групи фразеологізмів за ступенем поєднання (семантична класифікація фразеологізмів) С. Скорупка відносить [20, c.210-226]:

1.      Стійкі словосполучення (związki stałe) – з’єднання унормованих, семантично однорідних виразів, значення яких є частиною значень  складових словосполучень. Ці фразеологізми мають постійну конструкцію, одні й ті ж компоненти, заміна чи доповнення яких призводить до руйнування фразеологічних одиниць. Наприклад, uciąć chrapia “задрімати”.

2.      Єднальні словосполучення (związki łączliwe) – поєднання слів, які мають високий ступінь сполучуваності. Можлива заміна одного, або більше елементів, найчастіше синонімічних. Наприклад, blady jak ściana (papier) “людина з блідим обличчям’.

3.      Вільні словосполучення (związki luźne) – поєднання, що полягають у сполученні слів, кожне з яких зберігає своє значення, наприклад, czujne ucho “хороший, чутливий слух”. Творяться вони мовцем, але  в деяких випадках ці конструкції можуть бути повторюваними.

Семантичну класифікацію фразеологізмів використовував також А.М.Левицький. Він виділяє такі групи фразеологічних одиниць [19, c. 307-325]:

- Ідіоматичні сполуки або ідіоми (związki idiomatyczne) – фразеологічні одиниці, значення яких є інше, ніж те, яке виникає із значень їх компонентів: (ktoś) idzie z (kimś) na udry “хтось постійно з кимось свариться”.

- Фразеологічні сполуки або фраземи (połączenia  frazeologiczne) – усталені поєднання слів, значення яких міститься в значенні домінантного слова: gniew ogarnia, czarna rozpacz. Сюди А.М. Левицький зараховує фразеологічні порівняння, що вказують на ступінь інтенсивності ознак, перебігу подій: silny jak koń “дуже сильний”, leje jak z cebra “сильна злива”.