Структурно-семантична характеристика польських фразеологізмів з компонентом “świat”

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИІ НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Структурно-семантична характеристика  

польських фразеологізмів

з компонентом “świat”

Курсова робота

студентки ІІ курсу

напряму “Філологія”

(польська мова та література)

Тупис Марти Миколаївни

________________________

Науковий керівник

к.ф.н. Лозинська О.Г.

________________________

________________________

Львів – 2012

              Я, Тупис Марта Миколаївна, підтверджую, що курсову роботу на тему “Структурно-семантична характеристика польських фразеологізмів з компонентом “świat” виконала самостійно, вказавши всю використану літературу в Списку використаної літератури. У тексті роботи немає фрагментів праць інших авторів без оформлення покликань.

_____________

(дата)

____________________________   

(власноручний підпис автора роботи)

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………... 4

РОЗДІЛ 1.  ТЕОРЕТИЧНІ  ПИТАННЯ  ФРАЗЕОЛОГІЇ………………………...6

1.1.Поняття  “фразеологія”  та  “фразеологізм” ………………………………….6

1.2.Ознаки фразеологічних одиниць………………………………………………9

1.3.Компонент як основа внутрішньої форми фразеологізму…………………...10

1.4.Класифікації  ФО……………………………………………………………….12

1.4.1. Класифікація фразеологічних одиниць за формальним критерієм………12

1.4.2. Класифікація фразеологічних одиниць за функціональним критерієм….13

1.4.3. Класифікації фразеологічних одиниць за семантичним критерієм………16

РОЗДІЛ 2. Структурно-семантична характеристика фразеологічних одиниць з компонентом «świat»……………………………………………………………….21

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………...32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….33

ВСТУП

Актуальність дослідження. До складу кожної мови входять стійкі словосполучення, які називаються фразеологічними одиницями , що збагачують її і надають колориту висловам. Багато мовознавців у своїх працях розглядали фразеологізми з різних боків, найчастіше зі спробами вирішення проблем семантики, парадигматичних та синтаксичних зв’язків фразеологічних одиниць та їх компонентів. Актуальність нашого дослідження полягає в недосконалому структурному та семантичному вивченні польськими мовознавцями фразеологізмів з компонентом “świat”.

              Мета роботи: дослідити семантику та  структуру фразеологічних одиниць із компонентом “świat” у польській мові.

              Досягнення мети дослідження передбачає виконання таких завдань: 

1)     описати основні поняття теорії фразеології;

2)     визначити зміст поняття “фразеологізм”;

3)     виявити основні ознаки ФО як об’єкта широкого та вузького розуміння фразеології;

4)     з’ясувати питання компонента фразеологічної одиниці;

5)     дослідити класифікації фразеологізмів за семантичним, структурним та функціональним критерієм;

6)     проаналізувати структуру та семантику польських фразеологізмів з компонентом “świat”.

Об’єктом дослідження  стали 226 польських фразеологізмів з компонентом “świat”.

Предметом дослідження є структурні та семантичні особливості фразеологізмів з компонентом “świat” у польській мові.

Матеріалом дослідження  послужили фразеологічні одиниці, вибрані на основі таких словників: Універсальний словник польської мови за ред. Станіслава Дубіша. - Варшава, PWN, 2006; Мюльднер-Нєцковський П. Великий фразеологічний словник польської мови. – Варшава, 2003; Бомба С., Ліберек Я. Фразеологічний словник сучасної польської мови. – Варшава 2002; Мосьолек-Клосінська К., Цєсєльська A. В декількох словах. Фразеологічний словник польської мови. – Варшава, 2001; Великий фразеологічний словник польської мови за ред. А. Латуска. – Краків, 2009.

Структура роботи: робота складається із вступу, двох розділів, поділених на підрозділи, висновків, резюме польською мовою, списку використаної літератури та додатків. На початку роботи вміщено її Зміст.

РОЗДІЛ 1

Теоретичні питання фразеології

1.1.           Поняття “фразеологія”  та “фразеологізм”

Зародження фразеологічної науки пов’язують із роботами таких мовознавців як  Ш. Баллі, Ф.І. Буслаєв, В.В. Виноградов, О.О. Потебня, І.І.Срезневський, О.О. Шахматов, Л.А. Булаховський [13, c. 11].

Як зазначає С. Скорупка [20, c. 8], термін “фразеологія” був створений у ХVI столітті і вперше з’явився у грецько-латинському словнику, виданому у 1558 році Міхаелем Неандром. У Польщі це слово вперше знаходимо у “Словнику польської мови” Мауриція Оргельбранда (1861р., так званий “Віленський словник”).

За А. М. Левицьким, термін “фразеологія” (від грец. Phrasis – “мовлення”, logos – ‘слово”, ‘наука”) вживається у двох значеннях:

1)     розділ мовознавства, точніше лексикології, який реєструє і досліджує усталенні сполучення слів, відомі як фразеологічні одиниці, або фразеологізми.

2)     сукупність фразеологічних одиниць даної мови, стилю або мови деяких авторів (наприклад, фразеологія мови Адама Міцкевича) [18, c. 311].

Фразеологія як розділ сучасного мовознавства не тільки дає семантичний опис сучасного стану фразеологічної системи мови, а й допомагає також оволодіти певними літературними нормами, що є потрібним для будь-кого, хто вивчає мову.

Фразеологізм – це стійка, нарізно оформлена відтворювана одиниця мови, наділена цілісним (або рідше, частково цілісним) значенням і здатна сполучатися з іншими словами [5, c. 3].

На думку М.М. Шанського, “фразеологічна одиниця – це  відтворювана в готовому вигляді одиниця мови із двох і більше наголошуваних компонентів слівного характеру, фіксована (тобто постійна) за своїм значенням, складом і структурою” [17, c. 27].

Л.Г. Скрипник відзначає, що фразеологічною одиницею називають лексико-граматичну єдність двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично організованих за моделлю словосполучення чи речення, яка має цілісне значення, відтворюється у мові за традицією, автоматично [13, c. 11].

П. Мюлднер-Нєцковський під фразеологізмом розуміє усталене сполучення не менше двох компонентів, значення якого не виникає зі змісту його складників [26, c. 15].

Поруч із терміном фразеологізм у багатьох мовознавців можна зустріти синонімічні терміни, наприклад, фразеологічна одиниця, ідіома та фразема.

За словами В.В. Виноградова : “Під фразеологічною одиницею розуміємо відносно стійку, структурно-семантичну єдність лексико-семантичних утворень, що характеризуються стійкістю словникового складу, експресивністю та відтворюваністю” [2, c. 140].

              Ф.П. Медведєв ідіомою називає фразеологізм, значення якого є відмінним від усіх інших значень кожного із складників виразу і виражає цілісне значення”[9, c.7], наприклад: dziesiąta woda po kisielu “дуже далекий родич”.*

              Фраземою ж вважає стійке сполучення слів, сенс якого знаходиться у значенні головного слова (домінанти) [9, c.8], наприклад : sezon ogόrkowy – від “sezon”, palma pierwszeństwa – від значення слова “pierwszeństwo” .

Тобто, беручи до уваги вище згадані підходи до розуміння фразеології і фразеологізмів, зробимо висновок, що вчені, на жаль, не дійшли одностайності

______________

* Тут і далі по тексту при аналізі теоретичного матеріалу подаємо власні приклади.

у визначенні фразеологічної одиниці. Кожен мовознавець має свої погляди на  проблеми структури, семантики, функціонування фразеологізмів, які часто не збігаються з поглядами інших.

На основі праць багатьох мовознавців у науці сформувалося два підходи до розуміння фразеології, так звані “широке” та “вузьке”. Наприклад, прихильник широкого розуміння М.Н. Шанський зараховує до фразеологічних одиниць всі константні (сталі) утворення, які утримуються в пам’яті, - “від ідіом,  семантично еквівалентних слову, до прислів’їв і крилатих слів, що є вираженнями предикативної інформації”[17, с. 42]. Прихильники вузького розуміння зараховують до фразеологічних одиниць ті одиниці, які наділені ескпресивністю і мають певне емоційне забарвлення. Це є ідіоми, порівняльні звороти, фразеологічні порівняння. При цьому вони не зараховують до фразеологічних одиниць крилаті вислови, складені терміни, приказки, прислів’я, тавтологічні сполучення, перифрази, складені сполучники, складені прийменники. У цій роботі керуємося “широким” розумінням фразеології. Фразеологізмами вважаємо стійкі одиниці мови, які автоматично відтворюються в пам'яті мовця.

Отже, фразеологія – це  наука, основним завданням якої є дослідження усталених в мові фразеологічних одиниць. Під фразеологічними одиницями ми розуміємо самостійну одиницю мови, яка не виникає в процесі мовлення, характеризується стійким фразеологічним значенням, компонентним складом і відтворюваністю. Ця галузь мовознавства з усіма своїми складовими досліджувалась протягом багатьох років різними науковцями, але й зараз вона є постійним об’єктом вивчення, оскільки залишається невід’ємною частиною кожної розвинутої мови світу.

Значення фразеологічних одиниць мови – вивчення особливостей структури фразеологічних одиниць і механізму створення семантичної цілісності у сполученнях слів, визначення причин їх фразеологізації; дослідження    взаємовідношень    фразеологічних    зворотів    з    іншими лінгвістичними одиницями – словом, словосполученням, реченням; з’ясування історико-етимологічної основи ФО, внутрішня форма яких втрачена; вивчення законів розвитку фразеологічного складу; вироблення наукової системи опрацювання різнотипних фразеологічних структур у загальномовних та спеціальних фразеологічних словниках тощо [16, с. 333].

1.2.           Ознаки фразеологічних одиниць

Фразеологічні одиниці відзначаються рядом ознак, що дозволяють вважати їх самостійними одиницями мови, відмінними від інших лінгвістичних одиниць – від слова, звичайного словосполучення, речення, хоч вони мають між собою багато спільного.

Термін “фразеологічна одиниця”, введений В.В. Виноградовим, може використовуватися для позначення тих сполук, які не утворюються в процесі мовлення, а відтворюються за традицією. Тому відтворюваність, на думку В.В.Виноградова, є основною ознакою фразеологізму [4, c. 59-62].

На думку Г.М. Удовиченка, “цілісність структури є важлива тим, що при першій же спробі внести якусь зміну у внутрішню форму помітною стане конструктивна видозміна фразеологізму, який, по суті, втратить ознаки фразеологізму” [15, c.5]. Тому однією з важливих ознак фразеологічної одиниці потрібно вважати цілісність її структури.

За наведеними у підрозділі 1.1. визначеннями фразеологічних одиниць, можна зробити висновок про те, що лінгвісти виділяють різні ознаки фразеологічних одиниць, серед яких, зокрема, є:

1) семантична цілісність або семантична нерозкладність (В.В.Виноградов, В.П. Жуков, М.М. Шанський);

2) метафоричність та метонімічність (Б.О. Ларін, В.П. Жуков);

3) нарізна оформленість – наявність не менше двох повнозначних слів у складі фразеологічної одиниці (В.П. Жуков, М.М. Шанський, Л.Г. Скрипник);

4) відтворюваність – фразеологізми є сталими одиницями мови, що відтворюються як єдність, без новоутворень (В.В. Виноградов, М.М. Шанський, В.П. Жуков, Л.Г. Скрипник);

5) неперекладність іншими мовами (Л.А. Булаховський).

Згідно з першою вищезгаданою ознакою значення усіх компонентів сприймаються як єдине ціле, тобто фразеологізм має своє цілісне значення, яке далеко не завжди присутнє у вільному словосполученні. Утворюватися це значення може завдяки структурно-семантичним факторам формування фразеологізмів. Основними образно-семантичними чинниками фразеологізації є метафора й метонімія, а процесами — відповідно метафоризація та метонімізація. Терміни “метафоризація” та “метонімізація” вживають то в ширшому значенні — як назва будь-якого переосмислення, то у вужчому — саме на означення певного виду художнього перенесення. Наявність двох і більше  повнозначних слів ми помічаємо у будь-якій фразеологічній одиниці, при цьому вони є сталими і відтворюються в єдиній незмінній цілісності без новоутворень. Неперекладність іншими мовами, власне, зумовлює унікальність тої чи іншої фразеологічної одиниці і фразеології загалом, вирізняє дану мову  з-поміж інших мов.

У цій роботі пропоную дотримуватись твердження, що основними ознаками фразеологізмів є семантична цілісність, або нерозкладність, відтворюваність і наявність не менше двох повнозначних слів-компонентів, адже інші ознаки характерні не всім фразеологічним одиницям.

1.3.           Компонент як основа внутрішньої форми фразеологізму

Пріоритет обґрунтування внутрішньої форми фразеологічних найменувань належить О.О. Потебні, який вважав, що внутрішня форма стійкого звороту пов’язана зі значенням і структурою вільного сполучення як бази фразеотворення з огляду на спосіб вираження ідеї, що зумовив втілення нового значення саме в такій, а не в іншій формі [12, с. 276].