Слов’янська міфологія та її особливості

Разом з тим давні традиції знаходили  відбивання в цілій лаві таких  пам'ятників, в яких при використанні деяких термінів і ключових понять христианськой мифології уявлений і комплекс основних категорій слов'янської  мифології. Однім з найбільш характерних  жанрів у східних славян є духовні  вірші, по формі і музичному виконанню що тривають загальнославянску традицію співу епічних пісен. Так в давньоруській "Голубиной книзі" містяться подання про співвідношення людини всесвіту, микро - і макрокосмоса, відповідні ведийскому гімну про Пуруше і висхідні до суспільства з ним індоевропейскому мифу про творіння миру з тіла людини. До індоевропейским витоків всходить і сюжет спору Правди і Кривды мистеріальні фарси з мифологічними персонажами типу східнослов'янського Ярили.

Христианство у славян в значному ступені засвоїло старий мифологічний словник і обрядові формули, висхідні ще до индоевропейским джерел: "бог", "спас", "святой", "пророк", "молитва", "жертва"," хрест"...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Серед проблем, що становлять філософсько-світоглядний грунт, можна  виділити: проблеми буття, уявлення про  Всесвіт, про людину, її місце в  світі, смисл її буття, її щастя; проблеми життя і смерті, розуміння добра  і зла; проблеми людської історії  та ін.

Виникнення перших філософських ідей давніх русичів відбувалося  не на голому місці. Це був закономірний процес формування світогляду, з певними  етапами (типами) його розвитку і тісним зв'язком між ними. Деякі елементи "філософського" осмислення явищ природи і людського життя  простежуються у народному світогляді східнослов'янських племен задовго  до хрещення Русі та появи писемності. На основі першої світоглядної самобутньої  міфологічної системи створювались перші дофілософські утворення, які були зумовлені значною мірою  характером і способом діяльності, побуту давніх українців. Формувався свій стиль життя і мислення, вироблялись  характерні орієнтації на освоєння світу, своя національна культура.

Спираючись на емпіричний досвід і міфологічну картину  світу, наші предки створювали своєрідну  природну релігію, яка пізніше була названа "поганською", язичницькою.

Боги населяли поля, степи, ліси, води та інші місця проживання людей. Саме тоді виникли у народній уяві поняття про добрих і злих духів (русалка, біс, дідько, домовик, водяник, лісовик, мавка та ін.), різні повір'я, заклинання, свята, ігрища (Івана Купала, колядування, обливання водою тощо). Все це поєднувало людське буття з природою, а відтак і з божеством, оскільки природа, природні стихії у народній релігії поставали як божественні, набували сакрального характеру. Відбувався процес формування наївного пантеїстичного світорозуміння, у якому матеріальне і божественне не протиставлялись, божественному не відводилась роль творчого начала, воно лише вносило порядок в оточуючий світ, який був єдиний з людьми, богами, природою. Всесвіт, космос у язичницькій релігії сприймався як надісторичний, у природі існував вічний кругообіг, визнавалась астральна залежність. Досить розвинутим був культ предків як важливий принцип соціальної детермінації.

Упродовж життя наших  пращурів змінювалися їхні міфологічні  уявлення і вірування. У міфологічній системі світобачення склались так  звана героїчна міфологія і героїчний  епос — билини. Проте язичництво з його політеїстичним поклонінням, той набір навичок, умінь, відомостей, що передавались усною традицією, не могли задовольнити подальший суспільно-історичний і культурний розвиток Русі. Не давали вони відповіді й на важливі світоглядні  питання, через що змушені були поступитися  християнській ідеології і філософському  світорозумінню.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Бокань В. Культурологія : Навч. посіб. для студ. вуз./ Во-лодимир Бокань,; Межрегион. акад. управл. персоналом. -К.: МАУП, 2000. -134 с.

2.Войтович Валерій Миколайович Міфи та легенди давньої України. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. 2005. — 392 с.

3.Войтович В. М. Українська міфологія.— К.: Либідь. 2002.— 664 с.

4. Гаврюшенко О. Історія  культури : Навчальний посібник/ Олександр  Гаврюшенко, Василь Шейко, Любов  Тишевська,; Наук. ред. Василь Шейко,. -К.: Кондор, 2004. -763 с.

5.Зеленін Д. К. Східнослов'янська етнографія. 1991, М., Наука. 

6. Кормич Л. Культурологія : (Історія і теорія світової культури ХХ століття): Навчальний посібник/ Людмила Кормич, Володимир Багацький,; М-во освіти і науки України, Одес. нац. юридична академія . -2-е вид.. -Харків: Одіссей, 2003. -303 с.

7. Костомаров М. Слов'янська міфологія. - К.: Либідь, 1989. 6. Культурологія: Навчальний посібник/ І. І. Тюрменко, С. Б. Буравченкова, П. А. Рудик; За ред. І. І. Тюрменко, О. Д. Горбула; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т хар-чових технологій. -К.: Центр навчальної літератури, 2004. -367 с.

8. Моця О., Ричка В. Київська Русь: від язичництва до християнства.-К.: Глобус, 1996.

9. Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування українського народу. - К.: Обереги, 1994.

10.Рибаков Б. А. Язичництво древніх слов'ян. 1997, М., Русское слово  
(перевидання). 

11.Слов'янська мітологія. Енциклопедичний словник