Концепція інформаційного суспільства в сучасному світі

    – гуманітарний – при якому інформаційна технологія розглядається як важлива частина людського життя, що має значення не тільки для виробництва, але й для соціальної сфери.

    Концепція інформатизації включає, перш за все, створення  уніфікованих в широкому спектрі додатків і повністю структурованої інформаційної технології, що охоплює процеси збору, накопичення, зберігання, пошуку, переробки і видачі всій інформації, необхідної для інформаційного забезпечення діяльності. Завдяки інформатизації суспільства забезпечується вільний доступ кожного члена суспільства до будь–яких джерел інформації. Інформатизація означає широке використання Інформаційних Технологій у всіх сферах людської діяльності. З’явилася індустрія інформаційних послуг як для виробничої, так і для побутової діяльності.

    Дослідники  визначають інформатизацію суспільства  як організований соціально-економічний і науково-технічний процес створення оптимальних умов для задоволення інформаційних потреб і реалізації прав громадян, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, організацій, суспільних об’єднань на основі формування і використання інформаційних ресурсів.

    Інформатизація  суспільства є однією із закономірностей  сучасного соціального прогресу. Цей термін все наполегливіше витісняє широко використовуваний до недавнього часу термін «комп’ютеризація суспільства». При зовнішній схожості цих понять вони мають істотну відмінність. При комп’ютеризації суспільства основна увага приділяється розвитку і впровадженню технічної бази комп’ютерів, що забезпечують оперативне отримання результатів переробки інформації і її накопичення. При інформатизації суспільства основна увага приділяється комплексу заходів, спрямованих на забезпечення повного використання достовірного, вичерпного і своєчасного знання у всіх видах людської діяльності. Таким чином «інформатизація суспільства» є ширшим поняттям, ніж «комп’ютеризація суспільства», і спрямована на швидке оволодіння інформацією для задоволення своїх потреб. У понятті «інформатизація суспільства» акцент треба робити не стільки на технічних засобах, скільки на суті і меті соціально–технічного прогресу. Комп’ютери є базовою технічною складовою процесу інформатизації суспільства.

5. Сутність інформатизації як системи

    Створення і розвиток індустрії переробки  інформації є визначальним напрямом в інформатизації, оскільки саме ця галузь, використовуючи сучасні засоби і технології, створює кінцевий продукт – інформацію, поповнює і підтримує інформаційний фонд, забезпечує до нього доступ і використання населенням країни. Без перекладу процесу переробки інформації на промислову основу неможливо досягти кінцевої мети інформатизації. Аналіз розгортання світового процесу інформатизації дозволяє по ступеню досягнення кінцевої і проміжної мети виділити в розвитку інформатизації суспільства три етапи:

1. створення соціальних, економічних і технічних умов формування і початкового задоволення інформаційних потреб населення;
2. розвиток інформаційної інфраструктури і забезпечення умов для ї включення в світову;
3. розвиток і задоволення основних інформаційних потреб населення країни. До основних параметрів інформатизації суспільства відноситься соціальна сфера, матеріальне виробництво і управління.

    Соціальна сфера – це головний об’єкт інформатизації. Інформатизація сфери направлена на формування і задоволення інформаційних потреб населення, інформаційне забезпечення соціальних процесів, поліпшення побуту всіх членів суспільства і підвищення якості послуг, що надаються, а в цілому – на корінне поліпшення суспільної діяльності і життя людини.

    Основною  метою інформатизації сфери матеріального виробництва є інформаційне забезпечення технічного переозброєння галузей суспільного виробництва шляхом впровадження ефективних автоматизованих засобів праці, комплексній автоматизації на їх базі технологічних і виробничих процесів, створення гнучких модулів ділянок і виробництв. Інформатизація повинна охоплювати всі стадії життєвого циклу створення продукції: дослідження – проектування – виробництво – збут і експлуатація.

    Інформатизація  сфери управління відіграє особливу роль, оскільки вона не тільки підвищує ефективність управління на всіх рівнях, але і дозволяє збільшити ефективність цілеспрямованої діяльності людини в інших сферах, зокрема в такій, як інформатизація суспільства. При фінансуванні процесу інформатизації повинні враховуватися пріоритети і прийматися заходи, що не допускають монополізму окремих організацій в цій галузі.

    Інформатизація  відноситься до таких напрямів НТП, які не можуть успішно розвиватися без широкої міжнародної кооперації. Жодна країна в світі не в змозі самостійно ефективно розвивати всі напрями інформатизації. Тільки активна участь в міжнародній співпраці і розподілі праці у цій сфері створить можливості для її необхідних темпів. Процес створення сприятливих умов для проведення інформатизації в Україні відбувається дуже повільно. Проблеми у законодавчій базі, сьогоднішні політичні, економічні та соціальні чинники значно гальмують входження держави до лав світових лідерів. Інформатизація, залежно від свого ходу і результатів може мати різні наслідки, у тому числі і негативні. Тому необхідний контроль стану і ходу цього процесу і ухвалення на підставі результатів контролю заходів, що забезпечують можливо більший позитивний ефект і ослаблення, а по можливості запобігання, негативних наслідків. Це означає, що, по–перше, в ході інформатизації необхідно своєчасно отримувати достовірні і повні оцінки якості результатів і ефективності процесу інформатизації, а по–друге, мати механізми управління, що забезпечують коригування ходу інформатизації в необхідному напрямі. Формування інформаційного суспільства породжує цілий комплекс проблем, від рішення яких залежить вибір і реалізація шляху розвитку людства. При цьому, якщо на початковому етапі інформатизації основну роль відіграють науково–технічні і технологічні проблеми, то на наступних етапах головну роль відіграють соціальні проблеми, розв’язання яких і визначить результат інформатизації.

    Сьогодні  за рівнем інформатизації, якими б  показниками ми її не вимірювали, наша країна катастрофічно відстає від розвинених країн світу. Надійність вітчизняної обчислювальної техніки в 100-500 разів поступається зарубіжним зразкам, за техніко–економічними показниками вона не має конкурентоспроможності на ринку України. Значне відставання у використанні промислових баз даних, що позначається на рівні інфраструктури інформатизації регіонів України. По своїй суті інформатизація є процесом перетворення людиною середовища свого існування, біосфери – в ноосферу, результатом якого буде створення високо розвинутої інфосфери.

    Наукові проблеми обумовлені неопрацьованістю наукового фундаменту інформатизації, і в першу чергу, концептуальних основ, методів наукового обґрунтування  і експертиз програм і проектів розвитку інфосфери, наукового супроводу  цього процесу в країні.

    Формування  інформаційного суспільства і рішення  породжуваних цим процесом проблем  можуть здійснюватися різними шляхами:

1. стихійна самоорганізація процесу інформатизації. Цей шлях характерний для суспільних процесів, пов’язаних із зміною умов життя і адаптацією суспільства до нових умов. Така адаптація вимагає організаційних перебудов в суспільстві, що зачіпають його матеріальні і етичні основи. Ці основи відносяться до найбільш консервативних елементів суспільства, і їх зміна сприймається членами суспільства досить болісно. Включення стихійних механізмів регуляції дозволяє дещо згладити гостроту сприйняття таких змін, але робить сам процес тривалішим і, як правило, приводить до значної перевитрати ресурсів;
2. централізоване управління процесом інформатизації. Цей шлях не може бути реально здійснений, оскільки даний процес є настільки складним, що практично відноситься до некерованих об’єктів;
3. інформатизація, що спрямовується. В цьому випадку саморозвиток процесу протікає в умовах дії системи обмежень і стимулів, що визначають межі існування процесу і бажані напрями його розвитку. Це дозволяє, зберігаючи всі переваги самоорганізації і саморозвитку процесу, скоротити час його протікання і уникнути зайвих витрат.

    Розвинені країни і регіони, які першими  почали перехід до інформаційного суспільства  можуть дозволити собі перший шлях рішення проблеми, що виникають, оскільки для них чинник часу не такий істотний.

    Регіони, що відстали в розвитку інформаційної  сфери, зокрема Україна, повинні  вибирати третій шлях, оскільки значне відставання в створенні високо розвинутої інфосфери може привести до безнадійного відставання. 

6. Інформатизація  як ресурс розвитку сучасного суспільства

    Тема  інформатизації як ресурсу сучасного розвитку суспільства належить до тем, які визначають собою формування інформаційного простору епохи. Саме вона безпосередньо пов’язана з найважливішими епохальними подіями, що формують управлінський ландшафт суспільства. Констатація фактів очевидного й стрімкого розширення проблематики, пов’язаної з інформатизацією, з одного боку, та зростання зацікавленості такими питаннями в постмодерний період, з іншого, стали наслідками численних соціокультурних викликів і змін. Завдяки таким чинникам і загальному напряму культурної ситуації для більшості сучасних дослідників є цілком очевидним те, що чим далі людство просуватиметься в новому столітті по шляху прогресу, тим більшої актуальності набуватимуть питання, які безпосередньо пов’язані з темою інформатизації.

    Інформатизація – це організаційний соціально-економічний та науково-технічний процес створення оптимальних умов для задоволення інформаційних потреб та реалізації прав громадян, органів державної влади, місцевого самоврядування, організацій, суспільних об’єднань на основі формування та використання інформаційних ресурсів. Інформатизація – сукупність взаємопов’язаних політичних, соціально-економічних, організаційних, науково-технічних, виробничих процесів використання інформаційних і комунікаційних технологій (ІКТ) в усіх сферах соціально-політичного, соціально-економічного, культурного життя суспільства, спрямованих на автоматизацію виробничих процесів і процесів управління, на забезпечення прав юридичних та фізичних осіб отримувати, зберігати та поширювати інформацію (Концепція Національної програми інформатизації).

    Інформаційні  ресурси – це окремі документи і окремі масиви документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, фондах, банках даних, інших інформаційних системах). Інформаційна система – це організаційно упорядкована сукупність документів (масивів документів) та інформаційних технологій, у тому числі з використанням засобів обчислювальної техніки та зв’язку, які реалізують інформаційні процеси. Інформаційні якості – це згущення інформації, які полягають в рішенні, що відображає управлінську ситуацію, задачу, проблему і включає потенціал управлінських впливів, покликаних перевести їх на новий рівень. Інформаційні процеси – це процеси створення, збирання, оброблення, накопичення, збереження, розповсюдження і споживання інформації. Управлінська інформація – це частина соціальної інформації, яку виокремлено із загального масиву інформації згідно з критеріями обслуговування процесів формування і реалізації управлінських впливів. Інформаційна технологія (ІТ) – сукупність методів, виробничих і програмно-технологічних засобів, об’єднаних у технологічний ланцюг, який забезпечує збирання, зберігання, оброблення, вивід і поширення інформації. Національна програма інформатизації (НПІ) – це комплекс взаємопов’язаних окремих завдань (проектів) інформатизації, спрямованих на реалізацію державної політики у сфері інформатизації, узгодженої із соціально-економічною програмою розвитку країни. Сфера інформаційних технологій – сукупність суб’єктів господарювання, результатами економічної діяльності яких є виробництво та продаж програмних засобів і баз даних, комп’ютерів, периферійних і друкарських пристроїв, терміналів, магнітних та оптичних зчитувальних пристроїв, машин для оброблення та записування вхідних даних у цифровому вигляді та надання послуг, пов’язаних із проектуванням, реалізацією, впровадженням й обслуговуванням програмного забезпечення, комп’ютерного обладнання, комп’ютерних мереж. Сфера інформаційних і комунікаційних технологій (ІКТ) – сукупність суб’єктів господарювання сфери інформаційних технологій і суб’єктів, результатами економічної діяльності яких є виробництво, продаж телекомунікаційного обладнання та надання телекомунікаційних послуг.

    Отже, актуальність осягнення того, чим  насправді є інформатизація як ресурс суспільства, передусім, визначається особливостями соціокультурного розвитку сучасного розвитку сучасного світу, зокрема різким стрибком у розвитку засобів комунікації та обробки інформації (створення комп’ютерів, комп’ютерних мереж, факсимільного зв’язку тощо). Нагальність дослідження теми інформатизації як ресурсу сучасного розвитку суспільства підсилює і факт глибинної управлінської кризи на всіх рівнях суспільства – від національного до цивілізаційного. Руйнування структур і моделей управління в «постсучасному»» світі відбувається з дивовижною швидкістю та призводить до фатальних наслідків. На межі ХХ-ХХ1 ст. феномен інформатизації привертає все більшу увагу дослідників, він стає об’єктом соціологічних, культурологічних, історичних, технічних досліджень. Разом з тим, розробка теми інформатизації має довгу історію у західній філософії, соціології, технічних науках, інформаціології, які досліджують здійснення інформаційного вибуху, в результаті якого інформація перетворюється на стратегічний ресурс суспільства.

    Інформація  необхідна для будь-якої організації, без інформації керівник будь-якого рівня не може прийняти ключових рішень, а відділи не можуть перетворити інформацію на продукт. Інформація – це свідчення про оточуючий світ, які відображаються у свідомості людства, зафіксовані будь-яким способом і тому володіють властивостями відтворюваності. Інформація є технологічною основою для управління, так як саме за її допомогою проектуються і здійснюються управлінський вплив. Інформація в управлінні – це сукупність свідчень, за допомогою яких розробляються управлінські рішення і здійснюється управлінський вплив. Вона може бути об’єктивною (факти, документи) і суб’єктивною (судження, думки). Одним із головних інформаційних джерел являються люди, так як інформація, яку використовують в управлінні, є продуктом діяльності людини. Без наявності відповідної інформації керівник не тільки не може ефективно управляти, але й не може ефективно виконувати свої посадові обов’язки. Ключовим обмеженням використання інформації являється людина, так як саме тільки вона може сприймати цю інформацію, або ж її не сприймати зовсім. Тому керівник перш за все має потребу в інформації про все, що відбувається у зовнішньому середовищі і що має будь-яке відношення до очолюваної ним організації. В устремлінні отримати таку інформацію керівник стикається з інформаційним потоком, в контексті якого він виокремлює ті масиви інформації (блоки), які йому дійсно необхідні. Керівника цікавить положення про стан його організації в оточуючому середовищі (зовнішньому і внутрішньому) з метою вироблення стратегії розвитку організації на перспективу.