Концепція інформаційного суспільства в сучасному світі

    Рейтинги Global Information Technology Report 2009-2010, який був  опублікований Всесвітнім економічним форумом, очолює Швеція. У доповіді стосовно інформаційних технологій 2009-2010 підкреслюється визначальна роль інформаційних та комунікаційних технологій (ІКТ) як одного з інструментів проведення більш економічно, екологічно та соціально стійкого розвитку у світі в період після однієї з найбільших економічних криз за останні десятиліття.

    Дослідження, підготовлене до початку Всесвітнього економічного форуму, показало, що Швеція посіла перше місце серед країн за активністю використання інформаційних технологій. Друге місце зайняв Сінгапур, третє – Данія, четверте – Швейцарія, п’яте – США та інші країни Північної Європи разом з Канадою, Гонконг і Нідерланди завершать десятку. Росія опинилася на 80 місці, а Україна на 82 за рівнем використання ІТ. 81 місце займає Сальвадор, а 83 – Гватемала. Рік тому Україна зайняла 62 місце в цьому списку. Усього до рейтингу увійшло 133 країни, а доповідь є і надалі найбільш авторитетною та всеохоплюючою у світі міжнародної оцінки впливу ІКТ на процес розвитку та конкурентоспроможності країн. Доповідь підготовлена Всесвітнім економічним форумом у співробітництві з INSEAD, провідною міжнародною бізнес-школою, у рамках глобальної конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму в мережі та промисловому партнерстві, програмі інформаційних технологій та телекомунікацій.

    Для кожної країни в рейтингу підраховується індекс мережевої готовності, який розглядається як підготовленість країн до ефективного використання ІКТ в трьох аспектах: спільний бізнес, регулювання та інфраструктури в галузі ІКТ; готовність трьох основних зацікавлених груп у суспільстві – фізичних осіб, бізнесу та уряду – у використанні та отриманні вигоди від ІКТ. Для Швеції він становив 5,65, для Росії – 3,58, для України – 3,53. Оцінюючи рівень розвитку ІТ в країні, автори звіту оцінювали доступність технологій для користувачів, готовність громадян використати технологічні новинки, а також рівень їх використання.

    Розвинуті країни вже зробили стрибок від  індустріального до інформаційного суспільства. І малорозвинені країни мають можливість, перескочивши епоху індустріалізації, вступити в еру комп’ютерного інтелекту. Подібно до того, як праця і капітал були основними факторами індустріального суспільства, інформація і знання сьогодні стають вирішальними чинниками інформаційного суспільства. Інформація підвищує ефективність всіх дій працівників, а знання, закладені в інформації, стають реальною силою при їх матеріалізації у виробництві. Межі зростання матеріальних можливостей визначені лише в галузях традиційної економічної системи, а в розвитку інформаційних технологій таких меж не передбачається. Немає меж для виникнення і споживання інформації. Саме інформація здійснює всезростаючий вплив і на традиційну економічну систему, оскільки інформація дозволяє ефективніше використовувати матеріальні ресурси природи. Виникла нова парадигма інформаційного суспільства: мінімізація матеріального виробництва і максимізація інформаційного виробництва.

    Телекомунікації й електронні інформаційні технології, які є суспільною базою для працевлаштування, не мають меж зростання і розвитку. Платформи інформаційних технологій стануть ще більш інтегрованими і здатними реалізовувати між- і внутрішньоорганізаційну координацію суспільно-виробничих процесів. Розподіл ресурсів стане більш активним і динамічним.

    Працівників майбутнього, що володіють знаннями, будуть характеризувати властивості, які повною мірою не тільки залежать від стану і розвитку суспільних інформаційно-технологічних платформ, а саме на них і побудовані. Такі основні властивості, як:

    – високий рівень мобільності і здатність працювати віртуально;

    – високий рівень освіти і розумових здібностей;

    – повний набір навичок, необхідних для процесу трансформування знань;

    – унікальність індивідуальних навичок повністю будуть забезпечуватися розвинутими компонентами інформаційних технологій. Значення працівників, які володіють знаннями, зросте і в соціальному, і в економічному розумінні. Цей процес у подальшому все більшою мірою буде залежати саме від стану і розвитку інформаційних технологій і систем. Не дивлячись на абстрактність терміна, суть поняття «інформаційна технологія» полягає в розширенні можливостей конкретних людей. Розвиток інформатики надзвичайно динамічний. При цьому і апаратні, і програмні технології розвиваються шляхом, який робить можливим обробку великої кількості інформації в режимі реального часу і доступ до цієї інформації майже з будь-якої точки за допомогою розподілених (баз даних) ресурсів.

    Тенденції розвитку сучасного суспільства  приводять до того, що будь-яка технологія рано чи пізно стає технологією інформаційною: якщо не повністю, то принаймні окремі її компоненти мають відношення до ІТ, а якщо не мають, то найближчим часом будуть мати. Все наше життя – бізнес, системи управління, культура – проходить під знаком ІТ. Сучасний світ надзвичайно стрімко змінюється: стираються старі контури, вимальовуються нові, і в найближчому майбутньому темпи змін будуть тільки зростати. Позитивні наслідки інформатизації дозволяють людині швидко і достатньо просто через глобальну інформаційну систему підключатися до будь-яких інтелектуальних досягнень цивілізації в інтересах інтерактивного навчання, підвищення кваліфікації, розваг, творчості, культури або бізнесу. Революція в комунікаційних технологіях дає можливість регулярно оновлювати інформацію, користуватись нею в режимі реального доступу, якщо є відповідні до цього засоби. Стосовно мультимедійних засобів, можна окреслити нові моделі:

• використати здібності найліпших фахівців із різних ділянок;
• пов’язати ці знання зі знаннями фахівців у галузі нових, інтерактивних розважальних навчальних методик;
• застосувати найкращі методи інтерактивних мультимедійних засобів комунікації;
• подати цей матеріал у вигляді спрощених моделей, які сприятимуть легкому навчанню;
• подати ці курси в режимі негайного безкоштовного доступу кожного, хто має комп’ютер, підключений до мережі;
• встановити мережу Інтернет, яка уможливить ефективніше й приємніше індивідуальне навчання.

    Знаковим  етапом переходу до інформаційного суспільства  можна вважати підписання на міжнародному рівні в 1999 р. Окінавської хартії глобального інформаційного суспільства, а також проведення Всесвітнього саміту з питань інформаційного суспільства (Женева, 2003; Туніс, 2005). Зрозуміло, що XXІ століття – це не тільки вік цифрових інформаційних технологій, це – початок нових глобальних взаємовідносин і суспільної взаємодії, які розгортатимуться в глобальній мережі Інтернет, а також в різноманітних мережах мобільного зв’язку та телекомунікаційних.

4. Соціально–філософський аспект інформатизації та інформаційної цивілізації

    В умовах глобальної інформатизації сучасного  суспільства різко підвищилися вимоги до якості інформації, зокрема – до її вірогідності. Поліпшуючи якість інформації, можна підвищити її вірогідність. Поліпшуючи і, тим більше, спотворюючи передану інформацію, можна свідомо знизити не тільки її вірогідність, але й навмисно дезінформувати споживачів інформації.

    Втручаючись в регулювання інформаційних  потоків, у процес їхньої обробки  і управління, можна впливати на ті або інші події. Дослідники виділяють критерії, що характеризують інформатизацію: економічний, технологічний, політичний, соціальний, культурний. На основі проведених досліджень визначено, що:

• сучасний світ у своєму розвитку проходить шлях від простої інформатизації до інформаційної цивілізації;
• інформаційна цивілізація, будучи динамічним глобальним процесом, будується експоненціально;
• наукове знання й інформація відіграють роль найважливішого фактора виробництва; біля третини ВНП постіндустріальних країн створюється в галузях, що безпосередньо виробляють інформаційні блага і послуги, а також устаткування для передавання й обробки інформації;
• темпи зростання інформаційного сектора економіки перевищують темпи зростання економіки в цілому; інформаційний сектор забезпечує від 50 до 100 відсотків чистого приросту зайнятості;
• розвиток інформаційного сектора спирається на стійкий зростаючий споживчий попит, зумовлений високим освітнім і культурним рівнем кола споживачів інформації;
• у структурі споживання значної частини соціально активного населення нові знання й інформація відіграють не меншу роль, ніж традиційні споживчі товари;
• відбувається перерозподіл суспільного багатства на користь працівників інформаційного сектора, що призводить до підвищення економічної і статусної цінності освіти.

    З кінця ХХ ст. стає очевидним, що інформатизація – загальний і неминучий період розвитку людської цивілізації, період освоєння інформаційної картини світу, усвідомлення єдності законів функціонування інформації в природі і суспільстві, практичного їхнього застосування, створення індустрії виробництва і обробки інформації.

    Інформатизація  – це глобальний процес активного  формування та широкомасштабного використання інформаційних ресурсів. В процесі інформатизації відбувається перетворення традиційного технологічного способу виробництва і способу життя в новий, постіндустріальний на основі використання кібернетичних методів і засобів. Інформатизація в індустріально розвинених країнах стає центральною ланкою, об’єднуючою всі сторони якісних перетворень в суспільстві.

    В результаті інформатизації на новий  рівень піднімаються наукові дослідження і розробки, виробництво, управління, всі сфери соціального життя суспільства, якісно змінюються параметри економічного зростання. Головними напрямками розвитку інформатизації стають:

• створення найбільш прогресивних і найбільш гнучких засобів обробки інформації;
• зниження вартості обробки інформації, покращення технічних характеристик устаткування, розширення масштабів стандартизації пристроїв сполучення,
• якісне покращення підготовки кадрів;
• розробка захисних заходів проти несанкціонованого доступу до інформації.

    Процес  інформатизації, в результаті якого  створюється інформаційне середовище, відбувається не завжди усвідомлено, хоча його окремі компоненти формуються людьми осмислено, цілеспрямовано (напр.. бібліотеки, банки даних, статистичні дані, телефон, комп’ютер і т.д.). Існуюче середовище не завжди відповідає потребам людини, воно суперечливе, агресивне.

    Людина  повинна бути ознайомлена з інформаційною  інфраструктурою, як з сучасною транспортною у вигляді комплексу автомобілів, поїздів, літаків, швидкісних доріг індустріального періоду. Вироблення навичок, вміння користуватися системами передачі інформації, в тому числі комп’ютером, і сучасними високорозвиненими телекомунікаційними системами, Інтернетом, повинно стати для кожної людини звичайною справою, тобто таким же вільним і простим, як використання транспортних засобів.

    Для України інформатизація – шлях не лише до європейської інтеграції, але й до економічного добробуту. Українська стратегія інформатизації нині розробляється за участі вітчизняних економістів, правників, урядовців, наукових робітників інформаційно–телекомунікаційної галузі, а також підприємців, журналістів, фахівців з інформаційних технологій (ІТ) , активістів громадських організацій найрізноманітнішого спрямування, робітників освітянської сфери і просто небайдужих користувачів Мережі.

    Інформатизація  як спосіб існування інформації являє  собою суперечливу єдність аспектів сталості (послідовним відтворенням процесів творення, зберігання, переробки, обміну, поширення інформації), та мінливості (оперуванням інформацією, яке складає зміст цих процесів). Принципову важливість для дослідження інформатизації має розуміння системного

    характеру інформації, яка наявна лише за умови  існування інформаційної системи, відповідності організації джерела інформації й адресата.

    Термін  «інформація» у повсякденній мові визначається як повідомлення, знання, дані про щось. Із розвитком кібернетики та теорії інформації він набув розгалуженішого значення. Інформація тлумачиться як зміст повідомлення, міра організації. Важливо підкреслити, що, на думку багатьох дослідників (М.Ф.Тарасенко, Н. Винер, О. М. Рякін, Б. В. Бірюков ), необхідно відрізняти поняття інформації від її матеріального носія. Інформація, вважають вони, не існує сама по собі, вона необхідно міститься в своєму матеріальному носії. Проте одна і та ж інформація може втілюватися у різні матеріальні носії і, навпаки, один і той же матеріальний носій здатний втілювати різноманітну за своїми семантичними та прагматичними характеристиками інформацію.

    Інформатизація  – відносно новий термін, який все частіше починає використовуватися в тих же контекстах, в яких раніше використовувались слова «автоматизація», «комп’ютеризація», «електронізація». Але інформатизація – не тільки новий спосіб позначити відому проблему, використання цього терміну стало свого роду віхою, що відзначає новий рівень розуміння самої проблеми. Йдеться, насамперед, про різке збільшення продуктивності праці на основі нових інформаційних технологій.

    Інформатизація  суспільства – це організований соціально–економічний і науково–технічний процес створення оптимальних умов для задоволення інформаційних потреб і реалізації прав громадян, органів державної влади, організацій, суспільних об’єднань на основі формування і використання інформаційних ресурсів. Вона повинна збігатися з процесами соціальної інтелектуалізації, що істотно підвищує творчий потенціал особи і її інформаційного середовища. Учені виділяють два основні теоретико–методологічні підходи до інформатизації суспільства:

    – технократичний –  коли інформаційні технології вважаються засобом підвищення продуктивності праці і їх використання обмежується, в основному, сферами виробництва чи управління;