Концепція інформаційного суспільства в сучасному світі

Національний  Технічний  Університет України

«Київський  Політехнічний Інститут»

Факультет Інформатики  і Обчислювальної Техніки

Кафедра Обчислювальної Техніки  
 
 
 
 

Філософські проблеми наукового пізнання 
 
 
 

РЕФЕРАТ 

Концепція інформаційного суспільства в сучасному світі 
 
 
 
 
 
 
 

Виконав:

студент 5 курсу

групи ІО-61

Білик Ігор 
 
 
 

 
 
 
 
 

 
 
 

Київ 2011

 

    План

1. Вступ
2. Виникнення інформаційного суспільства в сучасному світі
3. Побудова інформаційного простору в сучасному суспільстві
4. Соціально-філософський аспект інформатизації та інформаційної цивілізації
5. Сутність інформатизації як системи
6. Інформатизація як ресурс розвитку сучасного суспільства
7. Висновки

 

1. Вступ

    Масова  комп’ютеризація, мобільний зв’язок, впровадження і розвиток новітніх інформаційних технологій привели до вражаючого ривка вперед у сферах освіти, бізнесу, промислового виробництва, наукових досліджень і соціального життя. Інформація перетворилася в глобальний, у принципі, невичерпний ресурс людства, що вступило в нову епоху розвитку цивілізації – епоху інтенсивного освоєння цього інформаційного ресурсу і «нечуваних можливостей» феномена управління. Актуальність дослідження даної теми не викликає сумнівів, так як у сучасному українському суспільстві інформатизація є важливим засобом організації і регулювання приватної і суспільної життєдіяльності, однією із форм закріплення і розповсюдження знань, дієвим інструментом і «матерією» управління. Тому рух до «інформаційного суспільства» ще більше підсилює роль інформації у вирішенні будь-яких людських проблем. У таких умовах отримання нової інформації, збереження і пошук вже створеної, адекватне розуміння і украй необхідне використання інформації стає вже важкою справою, яка вимагає часу, сил і засобів, створення спеціальних структур чи систем, застосування найновішої техніки і технології в усіх організаціях і вищих навчальних закладах. Робота з інформацією сьогодні перетворюється у всебічне і масове заняття людей, а сама інформація виступає основним джерелом інтенсифікації і гармонізації суспільного розвитку.

    Умови існування людства на початку XXI століття обумовлюють необхідність переходу до нової стратегії розвитку суспільства на основі знань, інформації та високоефективних технологій. Розвиток науки і техніки, поява якісно нових інформаційних потреб підвищують роль інформаційного чинника. Провідною глобальною і дедалі міцнішою тенденцією кількох останніх десятиліть став процес становлення національного та глобального інформаційного суспільств. Це призвело до кардинальних, епохальних змін, зрушень та трансформацій в усіх сферах суспільного життя, зокрема в соціальній, політичній, культурній, освітянській та ін.

 

2. Виникнення  інформаційного суспільства в сучасному  світі

    Концепція інформаційного суспільства існує  уже майже 50 років. Впродовж цього часу тенденції її постійно змінювались, іноді навіть досить радикально – від вкрай песимістичних прогнозів (подавався детальний аналіз тих небезпек, які очікують на людство з приходом нового етапу його розвитку) до бачення цього ж етапу в «рожевих окулярах». Така різноманітність не є випадковою – адже скільки людей стільки й думок. Зрештою і саме поняття «інформаційне суспільство» не є таким уже й однозначним та передбачуваним. Що ж насправді несе з собою цей новий етап нашого розвитку? Як уже зазначалося поняття «інформаційне суспільство» ретельно проаналізовано у працях великої кількості вчених та дослідників таких як: Д. Белл, М. Кастельс, Е. Тофлер, Й. Масуда, Ю. Хаяші, У. Мартін, Ф. Махлуп та багато інших. У працях зарубіжних та вітчизняних науковців аналізуються, щоправда різною мірою глибини, майже всі аспекти формування інформаційного суспільства, а також безліч проблем, породжуваних цим об’єктивним процесом. При цьому найменш дослідженими аспектами, особливо у вітчизняній науковій літературі, були і залишаються теоретико‒концептуальні засади інформаційного суспільства [6]. Вперше відносно чітко концепція інформаційного суспільства була сформульована наприкінці 60‒х – на початку 70‒х років ХХ століття.

    Винайдення  самого терміну «інформаційне суспільство» приписується Ю. Хаяші, професору Токійського технологічного інституту. Так в 1969 році відразу декілька груп японських дослідників підготували японському уряду звіти: «Японське інформаційне суспільство: теми і підходи» та «Контури політики співпраці інформатизації японського суспільства», а в 1971 році так званий «План інформаційного суспільства». Варто зазначити, що згадані документи дещо вузькоспеціалізовані та були спрямовані на прогнозування економічних наслідків виникнення інформаційного суспільства. Ймовірно модель «інформаційного суспільства» так би і залишилась суто японською програмою економічного та технічного розвитку, однак, ще раніше завдяки американському соціологу Д. Беллу з’явилась інша концепція майбутнього розвитку суспільства – «постіндустріальна». Термін «постіндустріалізм» був запропонований Беллом у 1962 році, а сформована концепція була викладена ним у своїй праці «Прихід до інформаційного суспільства» у 1973 році. Незважаючи на іншу назву, вона була близькою за суттю японській концепції. Однак, на відміну від японської концепції, яка мала чітко виражене технічно‒економічне спрямування, американська модель передбачала зміни також і в соціальному та політичному аспектах. Якийсь час дві моделі існували паралельно, але наприкінці 70‒х років відбувається їх поступове зближення до практично повного поєднання. І справді, сьогодні на рівні побутового спілкування терміни «інформаційне суспільство» та «постіндустріальне суспільство» вживаються практично як синоніми. Насправді, як зазначає І. Ю Алєксєєва, продукт схрещення ідей Хаяші та Белла залишив за собою назву та прикладну частину від японської моделі розвитку, а решту – ідеологію, соціальний, економічний, культурний аспект був взятий із американської моделі. Також варто зазначити, що Белл за основну рису постіндустріального суспільства, що перейшла до теорії інформаційного суспільства, визначає перехід від виробництва речей до виробництва послуг, пов’язаних перш за все з охороною здоров’я, освітою, дослідженнями і управлінням. Ця особливість постіндустріального суспільства пов’язана із суттєвими змінами у розподілі занять: спостерігається зростання ваги інтелігенції, професіоналів і «технічного класу». Тут не можна не згадати іншого видатного японського вченого та дослідника ‒ Й. Масуду. Ще 1966 року у колективній монографії «Інформаційна технологічна революція» містилася його праця «Комп’ютопія», в якій Масуда охарактеризував майбутнє людства, визначив основні риси суспільства майбутнього. Крім того, вчений спрогнозував головні переваги і недоліки такого суспільства та небезпеки, які його очікують. Однак, незважаючи на те, що ні в кого вже не виникає сумнівів, що ключовим елементом розвитку суспільства майбутнього є інформація, стосовно назви цього нового етапу точаться певні дискусії. Про актуальність цієї дискусії свідчить обсяг вітчизняних та зарубіжних публікацій, який зростає з кожним днем. На даний момент ряд європейських та американських вчених відстоюють думку, що необхідно розмежувати концепції постіндустріалізму та інформаційного суспільства. Перша, на їхню думку має бути замінена другою.

    Показовим є той факт, що дослідники, які  сформулювали теорію постіндустріального суспільства (наприклад вже згаданий нами Д. Белл) наразі відстоюють концепцію інформаційного суспільства. Для самого Белла концепція інформаційного суспільства стала своєрідним новим етапом розвитку концепції постіндустріального суспільства. Він зазначає, що ≪революція в організації і обробці інформації та знань, в якій важливу роль відіграє комп’ютер, розвивається в контексті того, що я назвав постіндустріальним суспільством≫.

    Схожою  є думка проф. У. Мартіна, який висловив думку, що під інформаційним суспільством на Заході розуміють розвинене постіндустріальне суспільство і не дивно, що інформаційне суспільство є найбільш розвинене у тих країнах, які були першими у кого зародилось суспільство постіндустріальне. Крім того, Мартін здійснив спробу виділити і сформулювати основні характеристики інформаційного суспільства за наступними критеріями:

    1. Технологічний фактор (його можна  вважати ключовим): інформаційні

    технології, які широко застосовуються у виробництві, установах, системі

    освіти  і в побуті.

    2. Соціальний фактор: інформація виступає  в якості важливого

    стимулятора зміни якості життя, формується і  утверджується інформаційна

    свідомість  при широкому доступі до інформації.

    3. Економічний: інформація складає  ключовий фактор в економіці  в

    якості  ресурсу, послуг, товару, джерела додаткової вартості і зайнятості.

    4. Політичний: свобода інформації, яка  веде до політичного процесу,  що

    характеризується  зростаючою участю і консенсусом  між різноманітними

    класами і соціальними прошарками населення.

    5. Культурний: визнання культурної  цінності інформації, утвердження

    інформаційних цінностей в інтересах розвитку окремого індивіда і

    суспільства в цілому.

    При цьому Мартін особливо підкреслює те, що комунікація являє собою «ключовий елемент інформаційного суспільства». Він також відзначає, що говорячи про інформаційне суспільство, його варто сприймати не в буквальному сенсі, а як орієнтир, тенденцію змін у сучасному Західному світі. За його словами, в цілому така модель суспільства орієнтована на майбутнє, адже в майбутньому інформаційному суспільстві якість життя, перспективи соціальних змін і економічний розвиток залежать від інформації, її експлуатації а також знань.

    Цікавою є думка Д. Дзвінчука щодо недосконалості назви «інформаційне суспільство». Він зазначає, що подібне тлумачення веде до того, що під час аналізу чи опису рис суспільства майбутнього акцентується лише «інформація», а саме суспільство часто з принципів тотального редукціонізму уявляється подібним до сучасного, в яке просто внесено безліч комп’ютерів, локальних і глобальних інформаційних мереж, дисплеїв, телевізорів великих розмірів та ін. Близькість якоїсь країни до побудови нового суспільства в цьому разі оцінюється дуже легко – найбільш прогресивні ті, які переважають усіх інших кількістю комп’ютерів на кожні 100 чи 1000 чоловік населення. Подібні погляди глибоко хибні. Кожне суспільство – навіть найпримітивніше – може виникнути і підтримувати своє існування лише завдяки безперервному створенню інформації й дуже активним обміном нею між її членами. Припинення цих потоків загрожує цілісності всіх суспільств, а тому аграрне суспільство також слід вважати «інформаційним», хоча більше часу свого домінування на Землі воно обходилося без книгодрукування.

    З методологічної і філософської точки  зору ще один важливий недолік терміну «інформаційне суспільство» полягає у тому, що акцентування та понятті «інформація» відволікає увагу людей від більш важливих характеристик і атрибутів суспільства майбутнього, а саме: його філософії, домінуючих технологій виробництва й життєзабезпечення його членів, системи їх особистісних моральних засад, характеристик світоспоглядання та світоуявлення, культурних особливостей, врешті рівня розвитку й мети діяльності освітньої системи тощо. Застосування подібних до «інформації» (начебто простих і зрозумілих для всіх) термінів загрожує надмірним спрощенням аналізу всього проблемного поля й концентрацією уваги не на великій групі найважливіших чинників, а на другорядних і «вузько дисциплінарних» подіях і тенденціях.

    Сучасний  глобальний розвиток суспільства ставить  перед нашою державою вимоги побудови такого суспільства, яке не буде відставати від інших. Якщо наша держава не буде відповідати цим вимогам, то чи потрібні ми світовому суспільству? Якщо зараз ми не задумаємось про те, що буде з нами у майбутньому, то яким для нас буде це майбутнє? Починає потроху усвідомлювати це і українська влада. Прийнято ряд законодавчих і підзаконних нормативно‒правових актів, які визначають основні принципи впровадження стандартів інформаційного суспільства в Україні, серед них найважливішим, на нашу думку, слід вважати Закон України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007‒2015 роки». У ньому зазначено: основним завдання розвитку інформаційного суспільства в Україні є сприяння кожній людині на засадах широкого використання сучасних інформаційно‒комунікаційних технологій можливостей створювати інформацію і знання, користуватися та обмінюватися ними, виробляти товари та надавати послуги, повною мірою реалізовувати свій потенціал, підвищуючи якість свого життя і сприяючи сталому розвитку країни на основі цілей і принципів, Проголошених Організацією Об’єднаних Націй Декларації Принципів та Плану Дій, напрацьованих на всесвітніх зустрічах на вищому рівні з питань інформаційного суспільства (Женева, грудень 2003 року; Туніс, листопад 2005 року) та Постанови Верховної Ради України від 01 грудня 2005 року «Про Рекомендації парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні». Звичайно теоретичний курс дій нашої держави в побудові суспільства майбутнього окреслено і хочеться вірити що реалізація цих актуальних та важливих для кожного громадянина намірів якомога точніше буде здійснена в максимально короткий проміжок часу.

    Сьогодні  всі усвідомлюють той факт, що майбутнє світового суспільства буде інформаційним. Для цього не потрібно робити ґрунтовні наукові дослідження чи звертатися до фахових прогнозистів та аналітиків. Достатньо всього лиш оглянутися довкола – існує багато речей, які засвідчують, що нове суспільство вже прийшло і його розвиток іде повним ходом. Комп’ютерна, аудіо‒ та відео‒ техніка, засоби мобільного зв’язку сьогодні уже нікого не дивують, однак, ще декілька десятків років тому такий розвиток подій видався сценарієм фантастичного роману (як виявляється ідеї письменників‒фантастів виявились не такими уже й фантастичними).

3. Побудова інформаційного простору в сучасному суспільстві

    Сучасні інформаційні технології дають можливість накопичувати інформацію й миттєво надавати її в різних формах кожному, хто потребує. Це кардинально змінило бізнес, освіту, дім, зайнятість і практично все, що нас оточує. Інформаційна складова в житті сучасного суспільства, яка збільшується з року в рік, свідчить про його інтенсивну інформатизацію.

    Практично кожна європейська країна має  документ найвищого рівня, в якому  визначається національна політика з побудови інформаційного суспільства. При цьому зазначається, що створення такого суспільства підвищує конкурентоспроможність усієї країни, покращує якість життя населення, дає можливість збільшити темпи розвитку й переходу на передові економічні, торгові, технологічні позиції. Серед багатьох напрямів розвитку інформаційного суспільства особлива увага останнім часом приділяється проблемам використання інформаційних технологій.

    Необхідним  є вироблення стратегії щодо формування і розвитку єдиного інформаційного простору, головними компонентами якого повинні бути інформаційні ресурси та інформаційно-телекомунікаційна інфраструктура. Інформаційний простір буде ефективним, якщо він буде відкритим для суспільства і даватиме можливість реалізовувати узгоджені інтереси громадян, суспільства і держави на комплексній і системній основі. У зв’язку з цим як приклад побудови інформаційного простору слід відзначити досвід Швеції у впровадженні інформаційно-комунікаційних технологій та побудові інформаційного суспільства. На відміну від інших країн, основна частина науково-дослідних робіт, які фінансуються державою, проводяться в університетах та інститутах, що входять до системи вищої освіти Швеції. Серед пріоритетних галузей – інформаційні технології, а також підвищення практичної віддачі від досліджень, їх комерціалізація.