Автор: Пользователь скрыл имя, 22 Ноября 2011 в 21:41, курсовая работа
Серед багатьох напрямків філософської думки, що базується на класичній німецькій філософії, привертає до себе увагу вчення про волю А. Шопенгауера.
Саме тому мета мого реферату – дослідити: що послужило базою для виникнення вчення Шопенгауера, з чого воно складалося, які філософи цікавилися цією проблемою; з’ясувати чому і зараз погляди на світ Шопенгауера продовжують цікавити людей.
Вступ...............................................................................................................3
1. Волюнтаризм як напрямок філософської думки....................................4
2. А. Шопенгауер. Коротка біографічна довідка........................................5
3. Джерела філософії Шопенгауера.............................................................6
4. Визначення волі.........................................................................................7
5. Основні філософські погляди Шопенгауера.........................................8
5.1. Світова Воля – головна рушійна сила всього існуючого...................8
5.2. Філософсько-антропологічна позиція Шопенгауера........................14
5.3.Шопенгауер – філософ світової скорботи..........................................17
5.4. Етичні погляди Шопенгауера..............................................................21
5.5. Естетичні погляди Шопенгауера........................................................22
Висновки......................................................................................................24
Список використаної літератури...............................................................25
Висновки
Вчення про волю А. Шопенгауера розкриває погляди філософа на світ і місце в ньому людини з життєвої позиції, що головним чинником в людині головною причиною всіх її дій і вчинків є воля.
Головні пункти вчення Шопенгауера – визначення поняття Світової волі, з’ясування того, як вона існує, як і де проявляються наслідки, яким вона є причиною; його антропологічні, естетичні та етичні погляди.
Значної школи учнів Шопенгауер не створив. Але до числа його найбільших сподвижників можуть бути віднесені Ю. Фрауенштендт і П. Дейсен. Під його вплив підпав і Ю. Базен. Поєднати Гегеля з Шопенгауером, намагався у своєму варіанті всесвітнього песимізму Едуард Гартмен. Відголоси шопенгауерської концепції виявляються у прагматика У. Деймса, французького „філософа життя” А. Бергсона, неогегельянця Б. Кроче, німецького екзистенціаліста К. Ясперса, австрійського психоаналітика З. Фрейда. Ще ближче, ніж Фрейд до Шопенгауера підійшов інший психоаналітик – К.Г. Юнг. Але перш за все потрібно пригадати Фрідріха Ніцше, котрий у молоді роки вважав Шопенгауера своїм наставником і третій розділ його „несучасних розмірковувань” (1874) так і називається „ Шопенгауер-вихователь”.
У 1911році у Франкфурті-на-Майні було засновано Шопенгауерське товариство, а з 1913 року видається "Шопенгауерський щорічник".
В наш час увага Шопенгауера знову посилалась і не тільки в Німеччині. Очікування ядерного і екологічного апокаліпсису і невпевненість, котрі торкнули численні верстви інтелігенції, пробуджує знову ті почуття і настрій, які охоплювали великого песиміста на протязі усього життя.
Неминучою є завжди повчальна критика Шопенгауера і недоліків людини сучасного індустріального суспільства – корисна для всіх тих, хто відверто прагне до їх подолання і виправлення у нових генераціях, використовуючи уроки минулих століть і створеної ними культурної спадщини15.
Список використаної літератури