Человек в истории

Кожна людина є  деякою мірою учасником і суб'єктом  історії людства і в певному  сенсі має власну історію. Тому для  усвідомлення сутності свого розвитку кожен повинен ставити собі запитання:

ким я був?

що я зробив?

ким я став?

Завжди так  і треба ставити собі ці запитання. Було б неправильно думати, що власними справами, продуктами своєї діяльності, своєї праці особистість лише виявляє себе, лишаючись такою, якою вона була. Для того щоб зробити  що-небудь значне, потрібно мати внутрішні  можливості для цього. Однак людський потенціал глухне і марніє, якщо людина не реалізується; і лише тоді вона росте і формується, коли реалізується в продуктах своєї праці. У  людей, що реалізувалися, позитивне  ставлення до своєї справи, до продуктів  своєї діяльності; не вичерпавши себе в них, вони зберігають внутрішню  силу і здатність до нових досягнень.

Шлях, який долає  людина, змінюючись у своєму розвитку, переходячи на інший його щабель, - це постійна діяльність. У людських справах, діяльності практичній і теоретичній  психічний розвиток людини не лише виявляється, а й відбувається.

Це ключ до розуміння  розвитку особистості, її формування протягом життя, її психічні якості не тільки передумова, а й результат її вчинків і  дій. Думка вченого формується, коли він її формулює у своїх працях, думка суспільного, політичного  діяча - в його справах. Його вчинки - наслідок його роздумів, планів, задумів, і так само його погляди зумовлює його діяльність.

Свідомість історичного  діяча розвивається як усвідомлення того, що через нього і за його участю дещо здійснюється. Так само, коли різець скульптора з кам'яної брили  висікає образ людини, він визначає не тільки риси того, хто зображується, а й особу самого скульптора. Стиль  митця є вираженням його індивідуальності, але й сама індивідуальність його як митця формується в його роботі над твором. Щоб опанувати досягнення науки і мистецтва, потрібний, звичайно, неабиякий хист.

Будь-яка людина має біографію, історію власного "життєвого шляху". Недаремно  біографія людини включає: де навчалася  і що вивчала, де і як працювала, що вона зробила, її власний доробок. Цс означає, що в історію людини, яка  має охарактеризувати її, включають, передусім, те, що з надбань людства  на неї вплинуло під час навчання і що вона зробила для подальшого його розвитку, - місце і роль цієї людини для історичного поступу людства.

Включаючись в  історію людства, особистість робить важливу для історії справу, тобто  помітну для історії справу: для  історії науки, наукового поступу  і розумового розвитку людства, історії  мистецтва, естетичного виховання  і розвитку особистості, інакше кажучи, вона стає історичною особистістю.

В історії кожної людини трапляються і свої події - вузлові моменти, передумови змін життя індивіда, коли, приймаючи  те чи інше рішення, людина на тривалий час змінює напрям власного життєвого шляху.

Саме таким  чином виявляється система мотивації  особистості, що визначає напрям життєвого  шляху. І система понять, завдяки  яким особистість може пізнавати  саму себе.