Автор: Пользователь скрыл имя, 02 Мая 2012 в 14:49, курсовая работа
Мета дослідження – виділити специфіку формування лексичних навичок з французької мови з опорою на англійську мову в процесі розвитку комунікативної компетенції.
Для досягнення мети передбачає вирішення таких завдань:
опрацювати теоретичну базу за окресленою темою;
визначити особливості навчання лексиці французької мови як другої іноземної;
виділити оптимальні стратегії оволодіння лексикою другої іноземної мови, розробити методику формування лексичних навичок французької мови на базі англійської;
створити комплекс вправ, інтегрованих у систему вивчення лексики.
ВСТУП…………………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ 1. ЛЕКСИЧНИЙ ЗАПАС УЧНІВ, ЯКІ ВИВЧАЮТЬ ФРАНЦУЗЬКУ МОВУ ЯК ДРУГУ ІНОЗЕМНУ, ТА ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ЙОГО ЗБАГАЧЕННЯ………..…….................................
5
1.1. Французька мова та її значення у світі………………………. 5
1.2. Словотворчі засоби французької мови як спосіб збагачення словникового запасу учнів…………………........................................... 8
1.3. Використання методу зіставлення при вивчені французької мови як другої іноземної…………………………………...................... 13
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЛЕКСИЧНОГО ЗАПАСУ ЗА ТЕМОЮ «ТЕАТР ТА КІНО» З ТОЧКИ ЗОРУ МОЖЛИВОЇ ОПОРИ НА АНГЛІЙСЬКУ МОВУ.............................................………..…………… 17
ВИСНОВКИ………………...…………………………………………… 27
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КАФЕДРА
ВИКЛАДАННЯ ДРУГОЇ ІНОЗЕМНОЇ
МОВИ
Скороходова Аліна Геннадіївна
(група
2339-302А)
КУРСОВА
РОБОТА
ЗБАГАЧЕННЯ СЛОВНИКОВОГО ЗАПАСУ УЧНІВ З ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ В ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ
(НА
ПРИКЛАДІ ТЕМИ
«ТЕАТР ТА КІНО»)
Напрям підготовки: 6.020303 – Філологія
Професійне спрямування:
Мова
та література (англійська)
Науковий керівник –
к. п. н.,
доцент Ружин К.М.
Нормоконтролер
______________________________
(посада)
(підпис і дата)
Запоріжжя
– 2011
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………… |
3 |
РОЗДІЛ
1. ЛЕКСИЧНИЙ ЗАПАС УЧНІВ, ЯКІ ВИВЧАЮТЬ
ФРАНЦУЗЬКУ МОВУ ЯК ДРУГУ ІНОЗЕМНУ, ТА
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ЙОГО ЗБАГАЧЕННЯ………..……............. |
5 |
1.1.
Французька мова та її |
5 |
1.2.
Словотворчі засоби французької мови
як спосіб збагачення словникового запасу
учнів………………….................. |
8 |
1.3.
Використання методу зіставлення при
вивчені французької мови як другої іноземної…………………………………........ |
13 |
РОЗДІЛ
2. АНАЛІЗ ЛЕКСИЧНОГО ЗАПАСУ ЗА ТЕМОЮ «ТЕАТР
ТА КІНО» З ТОЧКИ ЗОРУ МОЖЛИВОЇ ОПОРИ НА
АНГЛІЙСЬКУ МОВУ.......................... |
17 |
ВИСНОВКИ………………...………………………………… |
27 |
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .............................. |
29 |
ДОДАТОК А | |
ДОДАТОК Б | |
ДОДАТОК В | |
ДОДАТОК Г |
ВСТУП
До недавнього часу проблема вивчення іноземної мови як другої займала далеко не перше місце в українській науці, однак у зв’язку з останніми змінами в системі освіти Європи та України зокрема ця проблема була посіла одне з перших місць. Побудова єдиного культурного простору – одне із завдань європейських інститутів. Сьогодні, завдяки реформації в системі освіти, Європа висунула французьку мову на друге місце після англійської. Роль французької мови давно зумовлена історично її впливом на всі європейські мови. Зараз практично в усіх школах та вищих навчальних закладах другою іноземною мовою, яку вивчають, стає саме французька, а наука, яка займається дослідженням методів її вивчення і викладання на базі першої іноземної мови називається методикою.
Проблема вивчення французької мови на базі англійської, а також лінгвістичний досвід є основною нашого дослідження. Вона успішно розробляється у працях вітчизняних і зарубіжних учених.
Теоретико-методологічна основа дослідження представлена працями з різних лінгвістичних аспектів. У даний час головними концептуальними роботами з навчання другій іноземній мові в школі є роботи А.В. Щепілової, М.В. Баришнікова (французька на базі англійської), а також інші розробки, які розкривають особливості навчання другій іноземній мові як у цілому, так і в окремих випадках, аспектах мовленнєвої діяльності.
Вивчення французької мови на базі англійської є важливим для відповідної спеціальності в навчальних закладах. Не знаючи багатьох особливостей, ми отримуємо досить одностороннє уявлення про стан сучасної англійської та французької мов.
Актуальність теми дослідження полягає в тому, що питання навчання лексиці другої іноземної мови (французької) на базі першої (англійської) залишається недостатньо теоретично та методично вивченим.
Мета дослідження – виділити специфіку формування лексичних навичок з французької мови з опорою на англійську мову в процесі розвитку комунікативної компетенції.
Для досягнення мети передбачає вирішення таких завдань:
У ході дослідження були використанні такі методи: методи аналізу і синтезу, методи узагальнення та порівняння, опису.
Об’єктом дослідження є словниковий запас учнів, які вивчають французьку мову як другу іноземну (за темою «Театр та кіно»).
Предметом дослідження є особливості методики розширення словникового запасу учнів, які вивчають французьку мову як другу іноземну, за допомогою опори на лексичні знання першої іноземної мови (англійської).
Наукова новизна полягає в тому, що була виявлена специфіка формування лексичних навичок французької мови як другої іноземної, а також розроблений комплекс вправ для кращого освоєння лексики.
Практична значення роботи полягає в тому, що розроблені нами завдання для розширення словникового запасу учнів можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях та можуть бути включені у план уроку.
Робота
складається зі вступу, двох розділів,
висновків, списоку використаних джерел.
Загальна кількість сторінок – 32.
РОЗДІЛ 1
ЛЕКСИЧНИЙ
ЗАПАС УЧНІВ, ЯКІ
ВИВЧАЮТЬ ФРАНЦУЗЬКУ
МОВУ ЯК ДРУГУ ІНОЗЕМНУ,
ТА ОСНОВНІ НАПРЯМКИ
ЙОГО ЗБАГАЧЕННЯ
Сьогодні Європа перебуває в пошуках нових цінностей, що пов'язані із взаєморозумінням, співробітництвом, згодою, прагненням створити полікультурну, полілінгвістичну й поліетнічну Європу.
Як зазначає О.А.Смірнова, побудова єдиного культурного простору – одне із завдань європейських інститутів, кожна держава ЄС намагається не тільки зробити внесок у розвиток власної внутрішньої культури, а й сприяти становленню загальноєвропейської [18, с.102].
Провідним інструментом об'єднання визнано мову. Стосовно загальних підходів до проблеми мови в Європі, то стратегічним спрямуванням мовної політики на континенті є мультилінгвальність з перспективою оволодіння кожним європейцем трьома і більше мовами. У листопаді 1992 року Радою Європи була прийнята «Європейська хартія мов регіональних і національних меншин», у якій підкреслюється цінність інтеркультуралізму й мультилінгвалізму. Відомий лінгвіст Шодансон з метою досягнення мультилінгвальності, запропонував радикальну пропозицію: зберегти три робочі мови – англійську, французьку та німецьку.
О. А. Селіванова наголошує на тому, що дані опитування, проведеного в країнах Європейського Союзу, свідчать про те, що німецька мова – рідна для 24% населення, англійською говорять 17%, французькою – 16%. Інша ситуація складається при з’ясуванні того, якими іноземними мовами як другими володіє населення. В результаті опитування було виявлено, що англійською мовою як другою володіють 25%, німецькою – 7%, а французькою – 13% населення. Незважаючи на те, що сьогодні англійська мова є мовою міжнаціонального спілкування всього людства, французька мова в міжнародному плані посідає важливе друге місце [20, c. 246].
Дослідниця стверджує, що французька мова за кількістю людей, що користуються нею як рідною, займає 11-12 місце у світі після китайської, хінді, англійської, іспанської, російської та ін. Але міжнародна значущість французької мови значно вища, оскільки для багатьох народів вона є найважливішим засобом спілкування і засвоєння світової культури. В даний час французька мова представлена не тільки на своїй історичній батьківщині у Франції, але і в інших країнах світу, виконуючи там функцію офіційного спілкування, міжнародних зв’язків, національної мови, мови науки, художньої літератури і т.д.
Французькою мовою говорять лише 80-100 мільйонів осіб, але кількісний показник включає не тільки людей, для яких ця мова є рідною, але й тих, з якими можна вільно спілкуватися цією мовою. Тому й розрізняють франкофонів з рідною французькою мовою (locuteurs à titre maternel) і франкофонів з другою французькою мовою (locuteurs à titre secondaire). Загальне число людей, які користуються цією мовою, становить не менше 500 млн. осіб.
Французька мова зберігає досить сильні позиції як мова міжнародного спілкування. Вона є однією з офіційних мов ООН, робочою мовою ЮНЕСКО, різних міжнародних, громадських організацій [20, c. 243].
Франція завжди прагнула підтримати позиції своєї мови як на території своєї країни, так і на світовому рівні. Протягом усієї історії розвитку французької мови, уряд Франції боровся проти різнобічних впливів на їх рідну мову, саме тому в країні прийнято стільки юридичних актів, що стосуються лінгвістичної політики, однак французька значною мірою проникала в інші європейські мови та відіграла велику роль у формуванні «вторинного споріднення» (подібності) мов Європи, що підкреслює її функцію міжнародного спілкування [19, с. 107]. У міжнародному просторі французька мова зміцнюється завдяки діяльності міжурядових і громадських організацій. Таким чином, французька мова домінує в Європейському фінансовому суді, службах Європейської комісії та прес-залі Комісії.
Одним з надійних способів розвитку французької мови, а також її закріплення на світовому рівні було створення нового типу шкіл – європейського. Передбачається, що кожен учень у такій школі повинен досконало володіти двома мовами: рідною і однією з трьох робочих мов Союзу – англійською, французькою, німецькою. Звісно, в якості першої іноземної європеєць вибере англійську мову, але другою в нього з великою ймовірністю стане французька [20, c. 246].
Введення другої іноземної мови у школах як окремої навчальної дисципліни, за словами М.В. Баришнікова – явище нове, але, безумовно, позитивне, що стало реальним кроком на шляху гуманізації та гуманітаризації освіти [3, с. 25].
Н. Селіванова переконана, що навчання французькій мові як другої іноземної сприяє міжкультурному спілкуванню, що передбачає формування позитивного переносу знань, умінь і навичок, отриманих при вивченні першої іноземної мови, у галузь вивчення другої іноземної мови [16, с. 104], а також формуванню комунікативної компетенції.
Основною метою навчання французькій мові як другої іноземної на першому етапі є досягнення учнями елементарного рівня володіння комунікативною компетенцією. Комунікативна компетенція – це здатність вступати в контакт, висловлювати свою точку зору, слухати і розуміти точку зору співрозмовника, вести дискусію і т.д. [16, с. 105].
Таким чином, сьогодні французька мова займає провідне друге місце у світовому контексті, після англійської. Це явище зумовлено історично, проте і зараз уряд Франції робить усе можливе для просування і поширення французької мови у більш широкі маси людей. Запровадження французької мови як навчальної дисципліни в школах і вишах є доказом того. Оскільки ця тенденція є абсолютно новою і невивченою, то існує ряд проблем, пов’язаних з упровадженням французької мови як другої іноземної, викликані недостатньою теоретичною базою, а також недостатньо розробленими методичними прийомами.
Уміння
правильно висловлювати свої думки
є свідченням високої мовної культури.
Тому при вивчені нової лексики іноземної
мови слід звертати увагу на слово- та
формотворчі засоби.
Свідоме ставлення до певної мови починається із вивчення її лексичного багатства. Оскільки слово – найактивніша одиниця мовлення, то вивченню лексеми слід приділяти належну увагу на всіх освітніх рівнях. Лексична робота повинна здійснюватись у трьох напрямках: збагачення словника учнів новими словами, уточнення значення вже відомих слів, переведення слів з пасивного в активний словник.