Высшее образование и болонский процесс

Висловлюються різні пропозиції щодо удосконалення  схеми побудови ступеневої вищої освіти. Найкращим варіантом є органічне поєднання принципів вітчизняної та світових структур вищої освіти. Проектування освітніх структур і впровадження нових моделей та програм підготовки, як свідчить досвід усіх країн, у тому числі й України, — процес надзвичайно складний. Новації мають сприйматися не тільки освітянською громадськістю. Головне — щоб їх розуміли і сприймали ті, хто вчиться, й ті, хто надає роботу. Саме тому принципи Болонської декларації повною мірою вирішено запровадити у 2010 році, а 2005-й визначено як проміжний етап моніторингу зробленого.

Разом з тим  Лісабонська угода декларує наявність і цінність різноманітних освітніх систем і ставить за мету створення умов, за яких більша кількість людей, скориставшись усіма цінностями і здобутками національних систем освіти і науки, зможуть бути мобільними на європейському ринку праці. Громадянам нової Європи повинні бути доступними спільні цінності освіти, науки і культури всіх її країн, тому Болонський процес, як такий, має бути спрямований на зближення, а не на уніфікацію вищої освіти в Європі.

Насамперед йдеться  про використання прозорих схем та етапів підготовки, які будуть порівнянними для різних країн. Як модель пропонується двоступенева система освітньо-кваліфікаційних  рівнів за схемою бакалавр (не менше 3-х років) та магістр — два роки навчання. Перший етап в академічному плані повинен повністю забезпечити доступ до другого — підготовки магістра. Разом з тим, освіта на магістерському рівні дає право продовжити післядипломну освіту і здобути ступінь доктора наук (доктора філософії), еквівалентом якого у нас є кандидат наук.

Важлива і складна  з огляду на практичну реалізацію вимога визнання кваліфікації бакалавра на ринку праці. Ця проблема раніше обговорювалась в Україні. Визнавалося, що навіть за умови чотирирічного терміну навчання бакалавра, що дає більші можливості для його профільної та практичної підготовки, зробити це нелегко. При трирічній навчальній програмі забезпечити одночасно високий рівень загальноосвітньої, фундаментальної та профільної освіти і достатньої для присвоєння кваліфікації компетентності ще складніше, тому слід очікувати, що більшість країн обиратимуть чотирирічну програму навчання бакалавра. Такі програми впроваджено у Великій Британії, Росії та Україні. Однак не виключено, що для певних спеціальностей буде доцільніше використовувати схему: три роки бакалавр плюс два роки магістратури. Зауважимо, що ряд країн зіштовхнулися з труднощами щодо запровадження програм бакалавра у певних предметних галузях, наприклад, в інженерних науках. Проте не можна допустити, щоб програми бакалавра ставали суто професійними, без елементів наукової підготовки, або були просто редукованими програмами підготовки спеціаліста, які використовувалися до 1995 року.

Сьогодні в  Україні на законодавчому рівні вже затверджено систему стандартів з кожного освітньо-кваліфікаційного рівня та профілю підготовки. Стандарти розроблено для 80 відсотків напрямів підготовки, містять усі вимоги до компетентності, кваліфікаційну характеристику і системи діагностики якості знань. Міністерство освіти і науки України розробило форму додатка до диплома європейського зразка - його планувалося видавати за бажанням студента. У рамках Болонського процесу прийнято рішення видавати такий додаток безкоштовно всім студентам, які закінчать університет після 2005 року. Розвиваючи Болонський процес, пропонується, крім національного диплома, видавати також міжнародний диплом єдиного для Європи зразка, який повинен визнаватися роботодавцями на європейському ринку праці.

На думку представників багатьох університетів України, досить масштабним буде передбачене Болонською декларацією завдання запровадити систему академічних кредитів, аналогічну ECTS. ECTS стане багатоцільовим інструментом визнання й мобільності, засобом реформування навчальних програм, а також передачі кредитів вищим навчальним закладам інших країн. Цьому не заважає наявність у цих країнах власних або вузівських кредитних систем. Важливий момент запровадження акумулюючої кредитної системи — можливість враховувати всі досягнення студента, а не тільки навчальне навантаження, наприклад, участь у наукових дослідженнях, конференціях, предметних олімпіадах тошо.

В окремих країнах  як умову нарахування кредитів ставлять вимогу: навчальне навантаження має  містити в собі 50 і більше відсотків самостійної роботи студента, тому наше завдання полягає в тому, щоб напрацювати адекватні загальноєвропейським принципи побудови навчального процесу. Це, зокрема, стимулюватиме оновлення змісту навчання, більшу відповідальність студента і викладача за результати спільної, партнерської праці.

Проте не тільки технічна та змістова складові цієї роботи визначатимуть успішність проведення експерименту. Найголовніше — досягти розуміння необхідності його проведення серед вузівської громадськості. Саме психологічна неготовність, а в окремих випадках і небажання ламати стереотипи та обтяжувати себе додатковою працею, були суттєвими перепонами у процесі оновлення змісту та організації навчального процесу в університетах.

Визначення змістових  модулів навчання з кожної дисципліни, узгодження кредитних систем оцінювання досягнень студента стануть основою для вирішення ще однієї, задекларованої в Болоньї, мети — створення умов для вільного переміщення студентів, викладачів, менеджерів освіти та дослідників на теренах Європи.

Важливо наголосити, що для досягнення кінцевої мети Болонського  процесу — побудови єдиного освітнього простору — замало формального запровадження  його принципів. Потрібні прозорі та зрозумілі всім методології проектування і контролю якості освіти. Обов'язковою вважається наявність внутрішніх та зовнішніх державних і громадських систем контролю якості освіти, передусім, називають ліцензування або акредитацію. В Україні такі процедури введено давно, вони постійно удосконалюються. Державною акредитаційною комісією (ДАК) розглядаються критерії оцінки готовності навчального закладу надавати якісні освітні послуги та результати експертизи конкретних закладів. Розвиток міжнародного співробітництва в рамках Болонського процесу дозволить залучити до цієї праці іноземних експертів і позитивно вплине на якість підготовки.

У 2005 році національні  системи гарантії якості повинні  включати:

визначення відповідальності органів та навчальних закладів;

оцінку програм  закладів, яка поєднує внутрішній контроль, зовнішню перевірку, участь студентів та публікацію результатів;

систему акредитації, сертифікації або подібні процедури;

міжнародну участь, співробітництво та створення спілок, що опікуються перевіркою якості.

На європейському  рівні міністри домовилися про розробку узгоджених стандартів, процедур та рекомендацій із питань гарантії якості, а також щодо впровадження системи рівноправного розгляду та акредитації агенцій чи органів, які цим займаються.

Перелічене можна  розглядати як певну програму дій  щодо удосконалення наявних в Україні систем внутрішнього (ректорський контроль) та зовнішнього (Державна інспекція, експерті ради ДАК) контролю.

Ще одним напрямком  роботи є залучення студентства до конструктивної участі в реалізації принципів Болонської конвенції в цілому та до контролю якості освіти зокрема. Для цього укладено спеціальний Договір про співпрацю між Міністерством освіти і науки та Українською асоціацією студентського самоврядування. Є проблема, пов'язана з тим, що, розширюючи обсяги підготовки студентів, керівники навчальних закладів не вживають адекватних заходів із забезпечення гідних умов проживання й навчання молоді.

На виконання  рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 24 квітня 2003 року (протокол № 5/5-4) «Про проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації» сформовано перелік необхідних умов для запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у навчальних закладах III-IV рівнів акредитації (схвалено рішенням колегії Міністерства освіти і науки України від 24.04.2003 p., протокол № 5/5-4):

Наявність структурно-логічних схем підготовки фахівців за усіма  напрямами та спеціальностями.

Запровадження модульної системи організації  навчального процесу, системи тестування та рейтингового оцінювання знань студентів.

Організація навчального  процесу на базі програм навчання, які формуються як набір залікових  кредитів, що передбачає відхід від традиційної схеми: «навчальний семестр - навчальний рік - навчальний курс».

Введення граничного терміну навчання за програмою, включаючи  граничний термін бюджетного фінансування.

Дозвіл Міністерства освіти і науки України на частковий  відхід від галузевих стандартів вищої освіти (для напрямів і спеціальностей, для яких вони затверджені).

Розроблення індивідуальних графіків навчального процесу з  урахуванням особливостей кредитно-модульної  системи організації навчального  процесу.

Зарахування на навчання до вищого навчального закладу здійснюється тільки за напрямами підготовки.

Наявність необхідного  навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення кредитно-модульної  системи організації навчального  процесу.

Формування програм  навчання усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів на основі освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників та освітньо-професійних програм підготовки, які передбачають можливі зміни співвідношення обсягів кредитів освітньої та кваліфікаційної складових підготовки.

Введення інституту  викладачів-кураторів індивідуальних програм навчання.

Першочергові  кроки щодо запровадження  кредитно-модульної  системи у вищій  освіті України

Реорганізувати  систему освітньо-кваліфікаційних  рівнів.

Адаптація освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» до структури підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр».

Визначити термін підготовки бакалаврів і магістрів.

Яку схему тривалості (у роках) підготовки для кожного  рівня обрати: 3+2; 4+1; 4+2 тощо?

Завершити розробку Стандартів вищої освіти.

Завершити розробку освітніх і кваліфікаційних стандартів для кожного рівня: «бакалавр», «магістр». Уніфікувати засоби діагностики  рівня підготовки за напрямами і  спеціальностями.

Визначити залікові кредити курсів.

Розроблення структурно-логічних схем та навчальних планів підготовки за напрямами і спеціальностями. Співвідношення та календарний план вивчення дисциплін гуманітарного, фундаментального, психолого-педагогічного блоків, спеціальних дисциплін та дисциплін за вибором.

Розробити змістовні модулі залікових кредитів.

Розподілення  матеріалу кожного курсу на змістовні  модулі із зазначенням видів виконуваних  студентами робіт та розробка системи  їх оцінювання.

Розробити системи  оцінювання змістових модулів, модулів  та залікових кредитів.

Загалом, у вищих  навчальних закладах мають відбутися  комплексні, системні зміни, які повинні  у результаті забезпечити формування якісно нового освітнього середовища. 

Висновки 

Однією з найважливіших  сфер розвитку євроінтеграції є сфера  вищої освіти, де вона набула форм Болонського процесу. На сьогодні 45 європейських країн, включно з Україною, є його учасниками. Крім того, значна кількість міжнародних організації підтримують ідеї процесу та сприяють його реалізації.

Болонський процес (БП) - це процес європейських реформ, що спрямований на створення спільної Зони європейської вищої освіти до 2010 року. Болонський процес офіційно розпочався у 1999 році з підписання Болонської декларації. Передумовою її створення стало підписання Великої Хартії європейських університетів (Magna Charta Universitatum).

Згідно з цілями БП до 2010 року освітні системи країн-учасниць Болонського процесу повинні  бути змінені, щоб сприяти:

полегшеному переїзду громадян з метою подальшого навчання чи працевлаштування у Зоні європейської вищої освіти;

зростанню привабливості  європейської вищої освіти;

розширенню Європи та забезпеченню її подальшого розвитку як стабільного, мирного, толерантного суспільства.

Слід зазначити, що БП не передбачає створенння повністю ідентичних систем освіти у різних країнах, він призначений лише для зміцнення взаємозв'язків та покращення взаєморозуміння між різними освітніми системами.

19 травня 2005 року  у норвезькому місті Берген  на Конференції міністрів країн Європи Україна приєдналася до Болонського процесу, зобов'язавшись внести відповідні зміни у національну систему освіти та приєднатися до роботи над визначенням пріоритетів у процесі створення єдиного європейського простору вищої освіти до 2010 року.