Вплив формальних та неформальних груп на формування особистостi

     Виходячи  з вже розглянутих нами особливостей розвитку дитини підліткового віку можна  визначити певну кількість реальних груп, суб'єктом яких вона виступає. Серед них є формальні та неформальні об'єднання, вплив яких перетинається між собою та утворює соціальне оточення дитини. До формальних реальних референтних груп підлітка відносяться інститут сім'ї,  загальноосвітня школа, клас, дитячі оздоровчі табори, спортивна  школа, школа мистецтв, інші офіційно зареєстровані установи додаткової освіти, офіційні дитячі громадські організації тощо. До неформальних реальних  об'єднань, що можуть бути референтними для дитини підліткового віку, слід відносити різноманітні добровільні гуртки за інтересами, компанії, угрупування за якоюсь спільною ознакою, субкультури та ін. Таким чином дитина, функціонуючи одночасно серед багатьох референтних для неї груп, підпадає під їх вплив в процесі формування її особистості.

РОЗДІЛ 2. ФОРМАЛЬНІ ТА НЕФОРМАЛЬНІ ГРУПИ, ЯК ФАКТОР ВПЛИВУ НА ПРОЦЕС ФОРМУВАНЯ ОСОБИСТОСТІ 

2.1. Сучасні формальні та неформальні організації, що існують в Україні 

     Варто дослідити сучасні формальні  та неформальні об'єднання, що є референтними для дитини підліткового віку та розглянути особливості їх впливу на формування її особистості.

     Формальні групи.

     Інститут  сім'ї. Під сім'єю сьогодні розуміється коло найближчих родичів людини. В контексті підліткового віку мова йде про батьків. Саме це оточення і визначає основні базові умови формування особистості дитини, цінності, що в результаті стають важливими для особистості. В ній відбувається не тільки фізичне народження людини, але і первинна соціалізація і виховання, духовне дозрівання особистості. Від родини залежить, який, позитивний чи негативний, соціальний досвід отримує дитина до її інтеграції у «велике суспільство». Виховання в сім'ї  визначає загальний культурний рівень дитини, її відношення до життя, до людей.

     Важливо зазначити, що в підлітковий період, коли потреба самостійності та самоствердження стає ключовою, підвищується тенденція до послаблення значення родини в житті дитини. Це зумовлено також тим, що на перший план для підлітка виходить міжособистісне спілкування з однолітками. Саме це коло спілкування і стає референтним для дитини, а до думки батьків діти часто ставляться скептично та сприймають її, як щось вороже.

     Негативно впливає на стосунки підлітка з батьками і сучасна школа. Як відомо, підлітковий  вік характеризується зниженням  інтересу до навчання та підвищенням  ролі спілкування з ровесниками в процесі суспільно корисної діяльності. Відповідно знижується успішність навчання, з’являються пропуски уроків без поважних причин. Усе це непокоїть як педагогів, так і батьків. Батьки сподіваються на допомогу педагогів у вирішенні підліткових проблем своєї дитини, тоді як педагоги часто виявляються неготовими дати пораду батькам щодо особливостей перебігу підліткового віку тієї чи іншої дитини. Єдиним засобом впливу на підлітка залишається «вплив через батьків», який саме знаходиться в кризовому становищі в цей час.

     Загальноосвітня школа. Обов'язковим етапом освіти в Україні є середня освіта, тож відвідування кожною дитиною такої поширеної формальної групи, як загальноосвітня середня школа є також обов'язковим. Вступаючи до школи, дитина зобов'язана виконувати правила та вимоги, підтримувати традиції, підкорятися встановленій дисципліні.  В підлітковому віці встановлений порядок переосмислюється. В більшості підлітки мають мотивацію підкорятися шкільним вимогам, але в деяких випадках підліткової кризи дитина може використовувати порушення шкільної дисципліни в якості протесту проти дійсності у зв'язку з особливостями підліткової психіки.

     Клас. Клас, в якому навчається дитина, являє собою групу дітей, зібраних разом для спільного овололодіння знаннями, передбаченими шкільною програмою. За спільністю діяльності в класі формується колектив, тому що всіх учнів класу об'єднує загальна мета – навчання, амбіції отримати гарну оцінку, є певна структура колективу: можна виділити формальних та неформальних лідерів, аутсайдерів. Є система управління – доручення, посади, відповідальності в класі. Всередині класу часто формуються менші підгрупи  в результаті особливих симпатій та уподобань учнів один до одного.

     Що  стосується підліткового віку, то в  класі в цей час особливо актуальним є питання впливу окремих угруповань на учня, тому що основною психічною діяльністю в цей час стає індивідуально-особистісне спілкування. Крім того власна позиція підлітка щодо життя тільки формується і дуже схильна до коливань під впливом іншої думки. Характерним для цього періоду є перший досвід романтичних стосунків, що пов'язаний з фізиологічним та психологічним дозріванням, гормональним сплеском та тенденцією до спілкування з особами протилежної статі. Часто спілкування між учасниками референтних для підлітка угруповань, частиною яких він себе сприймає в класі, виходить за межі шкільного колективу та продовжується і поза школою.

     Дитячий оздоровчий табір. За твердженням кандидата педагогічних наук Рюміна В. В., що лише деякі вітчизняні науковці звертають увагу на такий виховний інститут як дитячий оздоровчий літній табір, соціально-виховну роль якого влітку складно переоцінити. Соціалізація підлітка у дитячому оздоровчому таборі це продовження набуття дитиною досвіду соціальних відносин та засвоєння нових соціальних ролей, що відбуваються в умовах діяльності, спілкування та самопізнання. Все це відбувається за умов соціальної взаємодії дітей та дорослих. У дитини формується готовність до самостійних соціальних дій. Соціальна важливість перебування дитини у таборі під час канікул не лише у  тому, що вона уникає негативного та стихійного впливу вулиці. Спілкування з однолітками у нових формах взаємодії (ігри, змагання, походи та інше) значно розширюють світогляд дитини. Формується колективна та особистісна відповідальність за доручені справи.

     Спортивна школа. Така форма організації вільного часу підлітка, формує сприятливий клімат для його як фізичного, так і вольового вдосконалення. Спілкування у подібних організаціях сприяє формуванню дисциплінованості, цілеспрямованості, амбітності підлітка, а разом з тим дає можливість підлітку відчути себе важливою частиною команди, підтримку збоку однолітків.

     Школи мистецтв та інші офіційні заклади додаткової освіти. Пропонується широкий спектр напрямків освіти, які можуть цікавити підлітка. Такими галузями  можуть бути мистецтво, новітні технології, лінгвістика, ручне ремесло тощо. Заклади, що забезпечують цю освіту, декларують також певні правила та вимоги до учнів. Спілкування з однолітками в подібних установах часто є референтним для підлітка, тому що серед них дитина знаходить однодумців. Це спілкування сприяє розширенню світогляду та інтересів, формує уявлення про всебічно розвинену особистість.

     Дитячі (молодіжні) громадські організації – об'єднання громадян віком від 6 до 14 (молодіжні – від 14 до 28) років, метою яких є діяльність, спрямована на реалізацію та захист прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів.

     З урахуванням з головних напрямів діяльності їх поділяють на шість  груп.[23,31,33]

     1. Молодіжні організації, зорієнтовані  на вирішення політичних проблем.  Найпомітніші серед них Молоді  республіканці України, Об'єднання  демократичної української молоді (ОДУМ), Соціалістичний конгрес молоді, Ліберальне молодіжне об'єднання, Спілка українського студентства (СУС), Асоціація молодих українських політологів і політиків, Молодіжна організація спілки офіцерів України «Сокіл», Львівський фонд «Молода Україна» та молодіжні організації при політичних партіях та рухах.

     2. Молодіжні організації, зосереджені  на вирішенні соціальних проблем.  Цю групу становлять Спілка  молодіжних організацій України  (СМОУ), Асоціація МЖК воїнів-інтернаціоналістів  України «Укрінтербуд», Українська  республіканська рада молодих  вчених і спеціалістів, Палата молодих підприємців України та ін.

     3. Молодіжні організації, що займаються  вивченням історії, фольклору,  етнографії народів України. До  цієї групи належать «Товариство  Лева», товариство «Щире братство»,  Молодіжне товариство «Кіш», Молодіжна  єврейська організація «Шахар» та ін.

     4. Молодіжні благодійницькі організації.  Найпомітніші серед них Південноукраїнське  благодійне товариство «Молодь  за милосердя», Асоціація молодіжних  пошукових об'єднань України «Обеліск»,  Республіканський молодіжний благодійницький фонд допомоги потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС, Молодіжне благодійне товариство «Гуманіст».

     5. Релігійні молодіжні організації.  Цю групу представляють Комітет  української католицької молоді (КУКМ), Організація «Українська  молодь Христові», Молодіжна рада церков Євангельських християн-баптистів України, Всеукраїнське православне молодіжне Братство ім. Петра Могили та ін.

     6. Дитячі громадські організації.  З-поміж інших своєю активністю  виділяються Українська скаутська  організація «Пласт», Спілка української молоді (СУМ), Спілка піонерських організацій України (СПОУ), Українське дитячо-юнацьке товариство «СІЧ».

     Більшість із них заявляють про свою позаполітичність. Їх виховна система спрямована, в  основному, на формування вмінь і  навичок у дітей і підлітків, пов'язаних з природою (життя в таборі, туризм, екологічне виховання), із зміцненням здоров'я (фізична підготовка), вихованням шанобливого ставлення до сім'ї, рідної місцевості, держави (сімейне життя, життя в суспільстві). Спілкування та сам факт перебування підлітків у цих організаціях задовольняє їх потребу у відчутті дорослості, важливості для суспільства, корисності. Спільна діяльність підлітків у цих організаціях розвиває такі якості особистості, як відповідальність, патріотизм, зосередженість, почуття спільної справи тощо.[31] 

     Неформальні групи

     Гуртки  за інтересами. До цих груп слід відносити добровільно організовані з певною ціллю групи, що займаються спільною діяльністю та мають спільні інтереси. Наприклад, можна привести клуб любителів кіно, гурток вишивання і т. п., організовані на базі школи чи благодійних об'єднань. Мета діяльності подібних організацій – не тільки привчання дітей до корисної справи, а й заохочення їх до спілкування , що формується навколо спільних інтересів. Такі групи часто не вимагають підкорення суворим правилам та підтримання дисципліни, але надають дитині свободу вибору важливої для неї діяльності. Результат спілкування підлітка в цих групах подібний до спілкування в офіційних учбових закладах додаткової освіти, які мають своєю метою розширення світогляду та кола інтересів дитини. Крім того підліток отримує тут повноцінне спілкування з людьми, які йому цікаві.

     Компанії. Стихійно сформована спільність людей, яких об'єднують спільні теми для обговорення, стимул для проведення вільного часу разом. Компанії поєднують людей, яким приємно спілкуватися та проводити час разом, так зване коло друзів. Ця група не має чітко визначеної ієрархії відносин, лідерство в ній визначається на основі репутації та авторитету членів групи. Вибір людиною компанії для спілкування визначається виключно комфортністю та симпатією, присутністю сумісних інтересів та ціннісних орієнтирів. Тому компанія сприяє вільному вираженню особистості людини, самобутності та оригінальності, що є основними цінностями в компанії та приваблює людей один до одного.

     Неформальний молодіжний рух – система молодіжних субкультур і широкої неорганізованої молодіжної активності в їх взаємозв'язку між собою та суспільством. Це своєрідна «молодіжна субкультура», яка охоплює різноманітні напрями та вияви активності молоді.

     Молодіжна субкультура – система цінностей, установок, моделей поведінки, життєвого стилю певної соціальної групи (молоді), яка є цілісним утворенням у межах домінуючої культури. Субкультурні атрибути, ритуали як стійкі зразки поведінки, а також цінності відрізняються від цінностей панівної культури, хоча і пов'язані з ними. Молодіжні субкультури є наслідком свідомого пошуку нової ідентичності, вибудовування нового стилю. Джерелом їх є романтизовані та ідеалізовані образи іншої цивілізації, культури («культурні міфи», «культурні утопії»). «Культурні міфи» українських молодіжних субкультур в основному запозичені із Заходу. Їх носії будували свій «Захід» відповідно до власних уявлень про західну культуру та систему цінностей, перебуваючи при цьому в середовищі національних культурних традицій. Завдяки цьому відбувалося поєднання західних впливів, інноваційних елементів, національних традицій та особливостей ментальності та рудиментів постсоюзного культурного середовища. Виникнення молодіжних субкультур зумовлене соціальними, політичними, психологічними та духовними чинниками, найголовніший з яких – неадекватність суспільного буття потребам молоді, духовна самотність.

     За  особливостями діяльності, внутрішніми цінностями, впливом на молодіжне середовище виділяють такі типи молодіжних субкультур:

     Хіппі. Заявили вони про себе на зламі 60-70 pp. XX ст., в Україні – у 1972 р. Цю групу складають прихильники музичного стилю панк-рок. Виділяються довгим волоссям (своєрідний виклик «соціальному сприйняттю»), «фенічками» (англ. thing – саморобні прикраси, плетені з бісеру браслети), одягом, романтикою автостопу, участю в тусовках, можливістю втекти від реалій життя (сім'ї, школи). У середовищі хіппі сформувалися різноманітні новітні молодіжні субкультури.