Вплив формальних та неформальних груп на формування особистостi

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Горлівський державний педагогічний інститут іноземних  мов

Кафедра педагогіки 
 
 
 
 
 
 
 

ВПЛИВ ФОРМАЛЬНИХ ТА НЕФОРМАЛЬНИХ ГРУП

НА  ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ 
 
 

КУРСОВА РОБОТА 
 
 
 
 
 
 
 

Виконавець:

студентка 332 групи

факультету  німецької мови

Ганжа Анастасія Володимирівна 
 
 

Науковий  керівник:

кандидат  педагогічних наук, доцент Бочарова Олена  Анатоліївна 
 
 
 
 
 
 

Горлівка  – 2011

 

     ЗМІСТ

     ВСТУП……………………………………………………………………....3

     РОЗДІЛ 1. ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ………….…….6

     1.1. Формування особистості, як соціального феномену ……………….6

     1.2. Роль суспільства у процесі формування особистості в підлітковому віці………………………………………………………………………………….10

     1.3. Групи, як елемент взаємодії особистості підлітка і суспільства…………………………………………………………………………12

     РОЗДІЛ 2. ФОРМАЛЬНІ ТА НЕФОРМАЛЬНІ ГРУПИ, ЯК ФАКТОР ВПЛИВУ НА ПРОЦЕС ФОРМУВАНЯ ОСОБИСТОСТІ…………..................................................................................19

     2.1. Сучасні формальні та неформальні організації, що існують в Україні……………………………………………………………………………..19

     2.2. Опитування з визначення фактичної присутності впливу сучасних формальних та неформальних груп на формування особистості підлітків……………………………………………………………………………30

     ВИСНОВКИ………………………………..………………………………35

     СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………38

     ДОДАТКИ……………………………………………………………..……42

 

     

     ВСТУП

     Людина  являє собою дуже складний симбіоз  різноманітних характеристик. Одною  зі складових частин є соціальний аспект людської особистості.

     Актуальність. Впродовж віків завжди існував конфлікт між прагненням людини бути в колективі та необхідністю зберегти власну оригінальність та позицію особливо у принципових питаннях. Основним завданням педагогіки, як науки, є формування повноцінної та розвиненої особистості. Процес соціалізації при цьому грає безперечно важливу роль. Але важливим також є знайти гармонійне співвідношення присутності особистісного та колективного всередині кожної людини. Для цього слід перш за все визначити різні характеристики впливу  та двосторонньої взаємодії колективу та окремої особистості. Це допоможе ефективніше виконувати основну виховну мету в педагогіці та шукати нові шляхи її досягнення.  

     Об’єкт  дослідження. Об'єктом виступають формальні та неформальні групи.

     Предмет дослідження. Дослідження зосереджується на впливі формальних та неформальних груп на процес формування особистості підлітка.

     Мета. Педагогічне дослідження має на меті прослідкувати та дослідити процес впливу формальних та неформальних груп на процес формування особистості підлітка. Крім того слід розглянути основні фактори та причини присутності цього впливу.

     Завдання. Для досягнення даної мети слід виконати наступні завдання:

• Розглянути явище особистості людини, як соціального феномену та прослідкувати процес іі формування.
• Розглянути особливості розвитку особистості людини в підлітковому віці та прослідкувати роль суспільства в цьому процесі.
• Розглянути різновиди та особливості груп, як елемента взаємодії підлітка і суспільства.
• Розглянути особливості функціонування сучасних формальних та неформальних груп, що існують в Україні.
• Практично перевірити присутність впливу сучасних формальних та неформальних груп на формування особистості підлітка шляхом опитування

     Методи. Для досягнення мети дослідження та виконання поставлених завдань були використані такі методи дослідження:

• аналіз літератури, що стосується теми
• аналіз об’єктів вивчення
• індуктивний метод
• анкетування

     Матеріал  дослідження. В роботі були використані здобутки багатьох видатних психологів, соціологів та педагогів, що працювали у полі цієї теми та близьки до неї, що стосуються різних аспектів дослідження. Особливо корисними в дослідженні стали досягнення Божович, Ельконіного, Драгунової, Петровського, Орбан-Лембрик в галузі психології. Соціологічні питання були розкриті за допомогою досліджень Ольшанського та Лукашевича. Звичайно були оброблені та використані досягнення робіт видатних педагогів Яна Амоса Коменського та Василя Сухомлинського. Сучасний погляд на проблему був добре висвітлений у наукових статтях різних авторів  уперіодичних виданнях з педагогіки.

     Гіпотеза  дослідження. Дане педагогічне дослідження ґрунтується на припущенні, що група, як безпосереднє соціальне оточення підлітка, впливає на процес формування його особистості, при цьому важливу роль відіграє формальний статус групи.

     Наукова новизна і теоретичне значення. Дане дослідження представляє науковий теоретичний інтерес, бо в ньому вперше:

• Були визначені та систематизовані особливості впливу сучасних формальних та неформальних організацій на формування особистості підлітка.
• Практично визначені критерії референтності формальних та неформальних груп для сучасних підлітків.
• Доведена незалежність ступеня референтності групи від її формального статусу.

Практична значущість. Результати даного дослідження допоможуть ефективніше використовувати в педагогіці явище впливу групи на особистість для досягнення потрібної мети в процесі її становлення. А з урахуванням особливостей впливу на підлітка можуть бути розроблені нові концепції та педагогічні прийоми на основі здобутих висновків. Крім того результати даного дослідження розкривають подальші перспективи розробки цієї теми для пошуку гармонії між суспільним та особистим в душі кожної людини.

 

РОЗДІЛ 1. ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ 

     1.1. Формування особистості, як соціального феномену 

     Тема  даного педагогічного дослідження  тісно пов'язана з психологією, а точніше з соціальною психологією. А саме такі явища, як група, формальні  та неформальні групи, особистість, стосунки між окремою особистістю  та групою  відносяться до сфери  дослідження соціальної психології. Тоді як процес формування та впливу на особистість входить до основних проблем дослідження педагогіки, яка в свою чергу має бути побудована на основі наукових даних та здобутків. Щоб систематично та цілеспрямовано формувати людину, що є основною метою виховання в педагогіці, необхідно знати закони цього формування та опиратися на них у своїй педагогічній діяльності. Тож психологія становить одну з найважливіших дисциплін, що складають наукову основу педагогіки. Ось чому автор в своєму дослідженні користується здобутками соціальної та педагогічної галузей психології.[1 ; 6]

     Для того, щоб розглянути сутність процесу  формування особистості, слід спочатку з'ясувати сутність поняття «особистість». Особистість є одним з тих  феноменів, що рідко витлумачуються однаково двома різними авторами. Це зумовлюється тим, що людина - дуже багатогранна істота. Усі визначення особистості так чи інакше обумовлюються двома протилежними поглядами на її розвиток. З погляду одних, кожна особистість формується і розвивається відповідно до її вроджених якостей здібностей, а соціальне оточення при цьому грає дуже незначну роль. [15; 128]

     Представники  іншої точки зору цілком відкидають вроджені внутрішні риси і здібності  особистості, вважаючи, що особистість – це деякий продукт, цілком сформований ході соціального розвитку.[15, 16, 18] Очевидно, що це різнобічні точки зору процесу формування особистості. Поняття "особистість" широко використовується в науках, пов'язаних з вихованням: філософії, педагогіці, психології та соціології, кожна з яких пропонує своє розуміння.

     У філософії особистість розуміють  як стійку систему соціальне значущих рис, що характеризують індивіда як члена  того чи іншого суспільства чи спільноти. Іншими словами, є соціальним та психологічним образом людини. [9 ; 110]. У психології, де існує багато різних розумінь особистості, найусталенішим є визначення особистості як деякої неповторної єдності. Цілісності, найвищої інтегруючої інстанції, що керує психічними процесами індивіда і надає його поведінці послідовності й стійкості. " [7 ; 160] Соціологічний підхід до дослідження особистості спирається як на відправну точку не на індивідуальні особливості людини, а на її соціальне оточення – соціальну систему, в яку вона входить, і соціальні ролі, які вона виконує в цій системі.[10, 19] Педагогіка поєднує психологічний та соціологічний підходи до цього поняття, розглядаючи особистість, як специфічну, унікальну єдність біологічного і соціального, систему, в якій фізичне і психічне, природне і соціальне утворюють нерозривний ланцюг. У межах загального соціо-психологічного підходу об'єднано ряд концептуальних підходів до розуміння особистості як специфічного утворення, що виводиться з тих чи інших соціальних факторів, які відокремлюються як головні.

       Основними концепціями особистості згідно з класифікацією Д. В. Ольшанського [10 ; 162] є такі:

1. Теорія "дзеркального я". У ній особистість розглядається як функція, похідна від повністю соціальне зумовленого "я" людини. Самосвідомість особистості формується в результаті соціальної взаємодії дивитися на себе очима інших людей. Зі стійких уявлень про людину і інших людей, формується та об'єктивна якість, яка і є особистістю.
2. Рольова теорія, її прихильники також розглядають особистість як функцію, але вже тих соціальних ролей, сукупність яких індивід виконує в суспільстві. Включаючись у процесі соціалізації в ті чи інші соціальні групи, індивід засвоює очікування рольової поведінки, вивчає способи їх виконання і тим самим стає особистістю. Різнобічність особистості визначається багатством "соціального репертуару" - багатоманітністю соціальних груп, в яких протікало соціальне життя індивіда в процесі соціалізації.
3. Необіхеворізму (від англ. Behavior - поведінка) теорія особистості. Підтримуючи ідею попередніх концепцій про те, що особистість є результат навчання людини правилам життя і поведінки, прихильники даної концепції найбільш послідовно дотримуються її в своїх поглядах. Особистість розглядається як проста сукупність соціальне придатних відповідей на сукупність стимулів.
4. Теорія соціальної установки. Згідно з цією теорією особистість є результат тих несвідомих установок, які суспільство формує самим фактом повсякденного постійного впливу на індивіда. У процесі нагромадження установок, які суспільство формує самим фактом повсякденного постійного впливу на індивіда. У процесі нагромадження установок у людини формується звичка до них. Іншими словами, у неї формується установка бути особистістю.
5. Концепція сукупності соціогенних потреб і орієнтацій, що формуються суспільством. Згідно з цією концепцією особистість є змінюваними з розвитком суспільства рівнями сукупностей соціальних потреб і орієнтацій. У цих рівнях можуть відбуватися як суспільні (у цілому), так і групові потреби та орієнтації, що забезпечують варіабельність особистості.
6. Теорія референтної групи. Автором терміну "референтна група" вважають американського соціолога Г. Хаймена, який під цим терміном розумів соціальну групу, на яку індивід орієнтує свою поведінку (від сім'ї до класу, нації). За тією роллю, яку референтна група відіграє у формуванні характеристик особистості та її соціальної поведінки, розрізняють два типи таких груп. Перша - "компаративна" - це стандарт, за допомогою якого індивід оцінює себе й інших. Друга група - "нормативна" - це реальний або уявлюваний колектив (група), з яким індивід співвідносить свою поведінку і майбутнє.
7. Марксистська теорія особистості. Сутність особистості складає сукупність усіх суспільних відносин. Ця теорія не заперечує, що на формування особистості впливають біологічні та психологічні фактори. Проте індивід є продуктом суспільства, спільної діяльності людей. При народженні на світ людина не має свідомості, уроджених ідей. Вони виникають як відображення людиною історично усталених суспільних відносин, стану матеріальної та духовної культури, певного типу суспільних відносин. Звідси риси особистості зумовлюються історичним типом суспільства (феодальне, капіталістичне, соціалістичне), її належністю до певного суспільного класу (робітники, селяни, інтелігенція), специфікою умов і змісту праці. Соціальна структура суспільства відбивається у відповідній типології особистості.