Виховання поваги до праці дорослих

Якось Лариса та Іра підійшли до мене і попросили подивитися, чи добре вони прибрали у шафі. Я звер­нулася до Галі, що сиділа поруч: «Галю, перевір, будь ласка, як дівчатка прибрали іграшки, чи все на поличках в порядку». Галя з дівчатками підходить до шафи, уважно дивиться, поправляє зайченят, потім іде до мене і радісно говорить: «Вони все добре прибрали».

Пізніше я почала помічати, що Галя сама звертає увагу на непорядки в групі і усуває їх. Вона перестала соромитися товаришів і навчилась разом з ними викону­вати доручення та поважати працю інших дітей.

Андрійко – повна протилежність Галі. Енергійний і активний, він добре виконував будь-яку роботу, з повагою ставився до роботи, яку виконують інші, але ско­ро ми почали помічати у нього риси зазнайства. Швидко виконавши роботу, він завжди чекав, щоб його похва­лили, і сам підкреслював свою перевагу над іншими дітьми: «Я вмію краще, ніж ти!»

Хлопчикові необхідно було виховувати почуття скромності, витримки, товариськості. Найкращим засо­бом виховання цих якостей є праця в колективі. Я поча­ла все частіше давати Андрійкові спільні з іншими діть­ми завдання.

Якось доручила Андрійкові і Тані скласти в дві ко­робки будівельний матеріал. Андрійко, впевнено і швид­ко склавши його, біжить до мене: «Я вже склав кубики, а Таня ще ні». «Якщо ти вже склав, то чому не допоміг Тані?» – запитую його. І хлопчик чує в моєму голосі не похвалу, а осуд. Йде і допомагає Тані, але робить це без задоволення.

Залучаючи Андрійка до спільної з іншими дітьми трудової діяльності, старалася показати йому, що його праця є частиною спільної роботи і, добре виконуючи її, він не повинен вихвалятися. Адже всі добре працюють і праця кожного є не менш важливою. Проте успіх прийшов не зразу.

Ось діти прибирають групову кімнату. Андрійко весь час підбігає до мене і запитує: «Добре я склав книж­ки?», «Це я склав мозаїку!». «Чому ти завжди говориш про себе? – запитую його. – Інші діти теж добре вико­нують роботу, а скільки встигла зробити Анна Семенівна: вікна витерла, натерла підлогу, помила посуд і не вихваляється, бо дуже скромна і працьовита». Андрій­кові стало ніяково від моїх слів. Він поступово перестав вихвалятися, поводив себе скромніше.

Багато уваги приділяється формуванню у дітей почут­тя взаємодопомоги. Спостерігаючи працю дорослих на будівництві, малята були свідками того, як досвідчений муляр показував молодому робітникові прийоми цегля­ної кладки. Тоді я й запропонувала ввести в на­шій групі таке правило: «Вмієш сам – навчи іншого». Діти прийняли його з ентузіазмом і тут же визначили, у кого і чого можна навчитися: «Хай Таня навчить Колю та Ігоря розпушувати землю у вазонах. Вона робить це акуратно, а в Ігоря та Колі земля завжди сиплеться на підвіконня» або: «Можна, я покажу Саші, як складати скатерку?»

У нашій групі я підтримую такі прояви товариської взаємодопомо­ги, але стежу, щоб «вчителі» не стримували ініціативу своїх «учнів» і не виконували за них роботу, як іноді траплялося.

Вихованці охоче допомагають одне одному і засуджують небажання допомагати товаришеві.

Андрійка теж захопило правило «Вмієш сам – навчи іншого».

Якось він з Оленкою чергував по їдальні. Оленка, по­вільна, соромлива дівчинка, мовчки сприймає вказівки Андрійка, але він не скористався з цього. Діти самостій­но розподілили між собою обов'язки; працювали друж­но, зосереджено. Андрійко закінчив роботу першим, до­поміг Оленці, а потім підійшов до мене і сказав: «Ми вже все приготували. Можна сідати обідати».

І радісно було бачити, що наша виховна робота з хлопчиком дала добрі наслідки.

Серед дітей були й такі, які не вміли і не хотіли з повагою ставитись до праці інших та допомагати їм. Так, Ігор на пропозицію що-небудь зробити міг відповісти: «Не хочу». Результати праці його не цікави­ли. Вітя – великий пустун, любить посперечатися. Вико­нувати доручення не відмовляється, але робить це аби­як, невміло й неохоче; часто не доводить почату справу до кінця і допомогу товаришів сприймає як звільнення від доручення.

Спочатку траплялося, що Вітя та Ігор заявляли: «Ми не будемо прибирати кубики, бо ми ними не гралися». В таких випадках я не завжди наполягала на їх участі в колективній роботі, бо знала заздалегідь, що оцінка їх вчинку буде продиктована самим життям. І справді, коли діти, закінчивши роботу, раділи з ре­зультатів і захоплено розповідали, що і як робив кожен з них, Ігорю та Віті не було про що розповідати, і їм ставало соромно.

Дружний колектив, об'єднаний єдиною метою, спону­кає малят до колективної праці. Тут яскраво виступає ставлення кожної дитини до спільної справи.

Сашко, Толя та Іринка домовилися очистити від снігу та льоду наш поїзд (ігрова споруда), щоб ви­сохла підлога і можна було гратися. Вони взяли лопат­ки – і робота закипіла. До них приєднувалися інші. Всі захоплено працювали в тому числі й Вітя. Підійшов Ігор. Мені хотілося і його залучити до роботи. «Андрій­ку, – кажу я, – ось тобі зміна прийшла. Ігорю, бери лопату». Хлопчик не ухилився: загальний інтерес до оправи захопив і його. Він невміло, але старанно відби­вав куски льоду. Звернула увагу дітей на те, як він гар­но розчистив свою ділянку, і запропонувала призначити його бригадиром. Діти погодилися і потім часто зверта­лися до нього в справах.

Нарешті роботу закінчено. Всі були дуже задоволені.

З цього часу ставлення Ігоря та Віті до праці змі­нилося. Вони залюбки почали виконувати дору­чення, у них з'явився інтерес до праці та її результатів.

У старшій групі уявлення дітей про працю дорос­лих у дитячому садку і за його межами значно розши­рюються і поглиблюються. Ознайомлення з працею я підпорядковувала завданню морального виховання, пра­гнула розкрити дітям головне – для чого люди працю­ють, кому потрібен їхній труд.

Так поступово збагачуючи дошкільників все новими, доступними їм знаннями про працю будівельників, я виховувала у них почуття великої поваги до людей, які зводять чудові нові будинки. Діти жваво розповідали, хто з них переїхав у нові квартири, як там гарно і зруч­но жити.

Крім екскурсій, спостережень, я читала дітям твори художньої літератури, поступово підводячи їх до вис­новку, що все, що оточує нас і чим ми користуємося, зроблено руками людей, їх творчою працею, яку треба поважати. Давала змогу вихованцям самим пережити почуття великого задоволення від праці. А відчувши ра­дість праці і побачивши результати її, дитина ще біль­ше починає поважати працю дорослих.

У дошкільнят дедалі більше зростав інтерес до праці дорослих, вони починали розуміти її зміст, бережно і з великою повагою ставитися до всього, що створено ру­ками людей. Діти самі прагнули трудитися, працювати дружно, допомагати одне одному і виконувати доруче­ну справу якнайкраще.

Висновок

З вищесказаного можна зробити наступні висновки.

Ознайомлення дітей з працею дорослих і виховання поваги до неї є одним із способів формування в дітей працьовитості, позитивного ставлення до праці. Знайомлячи дітей з працею дорослих, вихователь має можливість повідомити їм конкретні знання про працю, професії, сформувати певні уявлення про неї і на цій основі виховувати почуття поваги до праці дорослих, навчити дітей цінити працю, пробудити в дітей інтерес і любов до неї, викликати прагнення до трудової діяльності, бажання працювати сумлінно, старанно.

Для виховання в дітей поваги до праці дорослих не стільки важливо повідомити їм знання про різні види праці, скільки потрібно на типових прикладах розкрити особливий характер праці дорослих.

Кожний дитячий садок дає ці знання дітям, ознайомлюючи дітей з тією працею дорослих, яка їм близька, характерна для їх міста, для їх рідних. великий вплив на дітей має та праця дорослих, яку діти можуть безпосередньо спостерігати.

Виховання у дітей поваги до праці дорослих можна організовувати по різному: можна наблизити дітей до праці або наблизити до них роботу дорослих і, нарешті, організувати спільну їх діяльність.

Ознайомлюючи дітей з професією будівельника, я намагалася звертати увагу дітей на сам процес праці, на людей, які працюють, підкреслювати в доступній для дітей формі прагнення дорослих працювати якомога краще. показувала дітям трудові дії: на будівництві, наприклад, як робітники кладуть стіни, подають цеглу, штукатурять.

Знання дітей про працю треба поступово розширювати і поглиблювати. Не можна за один раз давати велику кількість знань, бо тоді діти набувають уривчастих, поверхневих знань, які мало впливають на формування правильного ставлення до праці, на вироблення трудових навичок і вмінь. Кожного разу потрібно давати невелику кількість знань, доповнювати вже відоме новими знаннями і закріплювати раніше набуті.

Показ дітям доступних їх розумінню видів праці сприяє формуванню в них правильних уявлень про працю дорослих. Якщо ці уявлення не застосовуються в житті самих дітей, то залишаються тільки формальними знаннями. Тільки тоді, коли формування правильних уявлень про працю дорослих поєднується з виробленням у дітей трудових умінь, навичок, можна виховати в дітей працьовитість, бажання працювати сумлінно, наслідувати працю дорослих, бережно ставитись до наслідків праці. Формування трудових навичок і правильних уявлень – це два тісно між собою зв’язаних процеси.

Дитина привчається поважати працю дорослих і розуміти її, якщо сама бере в ній участь. Дитина, яка не тільки радіє з процесу праці, а й відчуває її користь для себе та інших людей, для спільної справи, більше цінитиме працю дорослих. Звідси висновок: дуже корисно поєднувати спостереження за працею з посильною допомогою дорослим.

Організовуючи трудову діяльність дошкільнят, варто не просто пропонувати їм виконати певну роботу, а до­магатися того, щоб діти сприйняли завдання не як на­в'язане дорослим, а як вибране ними самими.

Бажано залучати дітей і до планування трудового процесу, враховуючи при цьому уподобання кожного вихованця.

Організовуючи навіть нові для дітей справи, бажано уникати прямих конкретних указівок, надавати перевагу створенню проблемних ситуацій. Так, можна запро­понувати вихованцям самостійно вибрати з наявного асо­ртименту потрібне обладнання та матеріали для роботи.

Варто надавати трудовим завданням ігрового спря­мування, бо саме ігрова ситуація викликає й формує в старших дошкільнят інтерес.

У розвитку інтересу та формуванні звички значну роль відіграє контролювання педагогом виконання дітьми тру­дових дій, їхньої самостійної організації посильної пра­ці.

Контролюючи виконання дошкільнятами трудових дій, дотримання ними гігієнічних вимог, виконання по­стійного чи тимчасового доручення, педагог обов'язко­во має враховувати індивідуально-психологічні особ­ливості кожного вихованця. Особливої уваги потребують сором'язливі, невпевнені у собі діти. Бажано помічати й схвалювати їхні навіть незначні успіхи.

У формуванні бажання та вміння старанно, сумлінно ставитися до трудових за­вдань значну роль відіграє педагогічна оцінка дитячої праці.

Бажано, щоб вихова­тель, "насамперед, відзначав досягнення дитини, а не зосереджувався на недоліках в її роботі. Якщо позитивні оцінні судження висловлюються в присутності інших дітей, це додає радісних пережи­вань тому, чия поведінка заслуговує на схвалення, і опо­середковано діє на однолітків.

Дошкільники дуже охоче включаються у виконання таких робіт і це позитивно впливає на виховання в них трудової спрямованості, почуття поваги до праці дорослих.

Список використаної літератури

1.      Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. – К., 1999.

2.      Артемова Л.В. Ознайомлення дітей з працею дорослих. – К.: Радянська школа, 1988.

3.      Борисова З.Н. Виховання дошкільника в праці. – К., 2003.

4.      Буре Р.С., Година Г.Н. Учите детей трудиться . – М.: Просвещение, 1983.

5.      Введенська Т.В., Борисова З.Н. Трудове виховання дітей дошкільного віку. – К.: «Радянська школа», 1972.

6.      Виховання дошкільника в праці / За ред. З.Н. Борисової. – К.: Віпол, 2002. – 112 с.

7.      Бєлєнька Г. Ким хочуть стати наші діти? // Дошкільне виховання. - 2008. -№ 5. - С 5-6.

8.      Вісник інституту розвитку дитини. – Випуск №2. – 2009. – с.80-85.

9.      Вісник інституту розвитку дитини. – Випуск №3. – 2009. – с.72-76.

10. Довбуш Р.А. Способность к труду. – К., 1988.

11. З досвіду морального виховання в дошкільних закладах. – К.: «Радянська школа», 1969. – 132 с.

12. З.Н.Борисова, Т.В.Введенська. Виховання в праці. – К.: «Радянська школа», 1977. – 80 с.

13. Климов Е.А. Как выбрать профессию. – М.: Просвещение, 1984.

14. Козлова С. А., Куликова Т. А. Дошкольная педагогика. – М., 2002.

15. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні / Наук. ред. О. Л. Кононко. – К., 2003.

16. Курочкіна Н.А., Лейкина Б.С. Дошкольная педагогіка. – Просвещение, 1983.

17. Плахтин В.С. Я – строитель. – Х., 1980.

18. Т.В.Введенська. Трудове  виховання  в дитячому садку. – К.: «Радянська школа», 1978.

19. Т.І. Поніманська. Дошкільна педагогіка. – К., 2006.

20. Трудове виховання дітей дошкільного віку / За заг. ред. О.М.Лещенко. – К.: «Радянська школа», 1966. – 136 с.

21. Трудовое воспитание детей дошкольного возраста: (Из опыта работы) / Сост. Л.В.Русскова; Под ред. М.А.Васильевой. – М.: Просвещение, 1984. – 95 с.

22. Швайка Л. А. Організація трудової діяльності в дитячому садку. - X.: Вид. група «Основа», 2008. - 187 с (Серія «ДНЗ вихователю»).

23. Г.П.Лескова. Ознакомление детей старшей группы с трудом взрослых // Дошкольное воспитание. – К., 1977. - №6