Виховання інтересу школярів до вивчення природознавства

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1.   Аналіз опрацьованої наукової літератури з даної проблеми

1.1  Вимоги  до уроку природознавства………………………………………….5

1.2 Розвиток пізнавальної активності в учнів на уроках природознавства…...6

Розділ 2. Виховання інтересу школярів до вивчення природознавства.

2.1 Виховання інтересу школярів до вивчення природознавства у процесі формування пізнавальної активності…………………………………………..12

2.2  Характеристика практичних методів навчання природознавства……….14

Розділ 3. Методика проведення уроків природознавства (з прикладами уроків і тестів)

3.1  Методичні рекомендації до проведення уроків…………………………..16

3.2   Організація спостережень у природі……………………………………...19

3.3 Урок на тему:   Дерева, кущі, трав'янисті рослини. Плоди і насіння. Спостереження за рослинами…………………………………………………...20

Висновки…………………………………………………………………………29

Список використаної літератури………………………………………………..30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

            У процесі навчання в початковій школі учень вивчає різні навчальні предмети. Кожний навчальний предмет – це система наукових знань, адаптованих до вікових особливостей розумового розвитку дітей кожної вікової групи і загальних цілей навчання.

            Навчальний предмет "Природознавство" реалізує галузь "Людина і світ" Державного стандарту початкової загальної освіти. Він є логічним продовженням природничої складової інтегрованого курсу "Я і Україна", який вивчається у 1-2 класі. Природознавство як навчальний предмет має інтегрований характер, синтезує знання з різних природничих дисциплін на основі ідеї єдності природи з урахуванням міжпредметних зв’язків у початковій ланці освіти і перспективних зв’язків із природознавчими предметами, що вивчатимуться в наступних класах.

         У зв’язку з цим, перед вчителем початкових класів стоїть завдання домогтися, щоб учні засвоїли знання про навколишній світ, могли вільно оперувати ними, застосовувати для вирішення навчальних та життєвих проблем, для розширення та поглиблення свого пізнавального досвіду.

        Навчальний матеріал про рослинний і тваринний  світ - це ідеальний матеріал для створення проблемних ситуацій на уроках з природознавства, формування умінь досліджувати і спостерігати за ними, аналізувати, узагальнювати та робити висновки. Саме при вивченні природознавства у дітей виникає багато запитань: "Чому?", "Як?", "Звідки?"

         Р. Петросова, Г. Пустовіт, В. Сухомлинський, В. Титова, К.Ушинський, К.Ягодовський у своїх працях зазначали, що використання на уроках наочного матеріалу, дослідів, спостережень заохочує дітей до пізнання природи та викликає інтерес [7].

         Об'єктом дослідження є процес навчання учнів природознавству.

          Предмет дослідження – зміст, форми і методи що використовуються на уроках природознавства.

          Мета дослідження полягає в розробці методики вивчення молодшими школярами рослин на уроках природознавства у 3 класі, з метою виховання інтересу до вивчення природознавства.

 

Основні завдання:

• Опрацювати літературу у контексті даної проблеми;
• Проаналізувати вимоги до уроку природознавства;
• Охарактеризувати особливості розвитку пізнавальної активності учнів на уроках природознавства;
• Розробити методичні рекомендації до проведення уроків природознавства.

 

          З метою реалізації поставлених завдань застосовувались такі методи дослідження: теоретичний аналіз методичної літератури, навчальної програми, підручнику; спостереження за навчально-виховним процесом початкової школи, бесіди з учителями; моделювання в процесі розробки методики вивчення рослин на уроках природознавства у 3 класі.

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       

Розділ 1.   Аналіз опрацьованої наукової літератури з даної проблеми

1.   Вимоги до уроку природознавства

 

         До уроків природознавства ставляться такі вимоги:

1. Постійно здійснювати  загальнодидактичний принцип єдності навчання і виховання. Відповідно до змісту природничого матеріалу правильно визначити навчальну та виховну мету уроку; уявляти, які природничі знання, вміння і навички будуть сформовані під час уроку, яка робота буде проведена для досягнення розвивального навчання.

2. Зміст природничого  матеріалу повинен бути науковим, підготовленим до свідомого сприймання  учнями своїх обов’язків але  не перевантаженим і доступним  для розуміння дітей певного віку.

3. Під час вивчення  нового матеріалу, зосереджуючи увагу на описі певних предметів, явищ або процесів, слід уникати хаотичних випадкових запитань, а використовувати певні логічні, причинно-наслідкові зв'язки.

4. Для розвитку логічного  мислення та пізнавальної самодіяльності  учнів на уроці застосовувати різні види робіт. Але неправильний розподіл часу на основні структурні елементи уроку (тривала перевірка домашніх завдань, надмірне використання наочних посібників, захоплення розповіддю або довгими бесідами) викликає втому, гальмує сприйняття, знижує якість знань учнів.  
        5. Система методів і прийомів повинна бути такою, яка забезпечила б найбільшу ефективність роботи учителя і пізнавальної діяльності учнів на кожному етапі уроку.

6. Домашнє самостійне  завдання може бути логічним  продовженням або закінченням класної роботи. Воно повинно включати роботу з підручником, а також різноманітні види робіт творчого характеру.» За складністю домашнє завдання повинно бути простим, зрозумілим, не перевантаженим. Повідомлення й інструктивні вказівки до його виконання мають бути своєчасними. В домашнє завдання варто вводити види робіт, що готують дітей до сприйняття нової інформації [14]. 

         За основною дидактичною метою уроки з природознавства в початкових класах можна класифікувати на такі типи:

1. Уроки засвоєння нових знань;

2. Комбіновані уроки; 

3. Уроки узагальнення  і систематизації нових знань; 

4. Предметні уроки; 

5. Уроки-екскурсії.

1.2 Розвиток пізнавальної активності в учнів на уроках природознавства

          У психологічній науці активність аналізується у контексті вивчення особистості – особистісному та діяльнісному підході.

          Прихильники особистісного підходу в центр дослідження ставлять особистість з її властивостями, рисами, особистісними характеристиками. Активність тут розглядається як риса особистості.

           Концепція діяльнісного підходу до вивчення особистості в центр уваги ставить активність, ототожнюючи тим самим поняття „діяльність” та „активність”. Пізнавальна активність, яка зумовлює ефективність пізнавальної діяльності, виявляється у спрямованості та стійкості пізнавальних інтересів.

         Отже, „активність” означає свідоме, вольове, цілеспрямоване виконання розумової чи фізичної роботи, необхідної для оволодіння знаннями, вміннями, охоплюючи користування ними у подальшій навчальній роботі чи практичній діяльності. Це, по суті, готовність (здатність і прагнення) до енергійного, ініціативного оволодіння знаннями, докладання вольових зусиль. Процес навчання – це не постійна, неперервна радість. Не все може бути цікавим у навчанні. Необхідно привчити дитину робити не тільки те, що її цікавить, а й те, що не цікавить, робити заради приємності виконати свій обов’язок.

         Уроки доцільно будувати так, щоб кожен учень почувався дослідником, який самостійно здобуває знання, шукає істину зі своїми однокласниками та з учителем.

         Така організація навчання дає змогу максимально активізувати навчально-пізнавальну діяльність учнів на уроках природознавства й забезпечити психологічний комфорт кожної дитини. А звідси бажання вчитися, позитивне ставлення до школи.

          Пізнавальна активність дитини зумовлюється однією з провідних закономірностей психічного розвитку дитини - індивідуальністю. Якщо навчальний процес відповідає особливостям психічної діяльності кожного учня, тоді створюються сприятливі умови для успішного сприймання і засвоєння матеріалу. Правильно організована робота, увага до кожної дитини сприятиме тому, що розумові сили її розвиватимуться безупинно, а сама вона відчує себе сильною, здібною, цікавою для вчителя і однокласників. Індивідуального підходу потребують усі діти. Кожна дитина – цілий світ, неповторний та незрівнянний, незважаючи на її можливості.

           Аналіз педагогічної літератури дає можливість встановити, що зміст навчального матеріалу володіє великими можливостями для розвитку пізнавальної активності. Для пояснення окремих явищ потрібно вчити дітей звертатися до науково – популярної літератури. Наприклад, щоб викликати інтерес і збагатити уявлення учнів про властивості підземної води на уроці «Я і Україна» під час опрацювання теми «Вода нашої місцевості», учитель може розповісти не тільки про звичайні мінеральні джерела, а й про існування в природі джерел з гарячою мінеральною водою. Під впливом почутих цікавих відомостей учні стають уважнішими та активнішими на уроках природознавства, а це є дуже важливим фактором для отримання подальших знань[1].

           Результативною вважається участь дітей у проектах природничого напрямку, таких як: «Людина на захисті природи», «Брати наші менші», «Ми – жителі планети Земля». В таких ситуаціях учні підходять до самостійного вирішення та дій, до вільного вибору завдань, до творчої діяльності. Це буває і в ситуаціях допомоги товаришам, коли є труднощі, в самоперевірці та аналізі результатів своєї діяльності, у висловленні суджень та їх обґрунтуванні.

           Розвитку пізнавальної активності молодших школярів сприяє використання дослідів і спостережень, наочності на уроках. За допомогою наочності активізуються увага, сприймання, пам’ять, мислення; вона стимулює живе, зацікавлене спілкування дітей з приводу побаченого й почутого, викликає асоціативні зв’язки, розширює і уточнює поверхові і неповні уявлення дітей про рослинний світ.

           Використання ігор у навчанні допомагає активізувати навчальний процес, розвиває спостережливість дітей, увагу, пам’ять, мислення, збуджує інтерес до навчання. Гра – природна діяльність творчого характеру, через яку дитина пізнає світ і вільно проявляє себе. Дослідження показали, що використання дидактичних ігор природничого змісту дає змогу формувати в них міцні знання, підводити до узагальнень, розвивати мовлення та мислення. Дидактичні ігри можуть включатися на різних етапах уроку як структурний елемент, а може і весь урок будуватися як сюжетно-рольова гра (урок-мандрівка). Гра не тільки розвиває пам’ять і логічне мислення, а й дає можливість учням глибше вникати в завдання [12].

         Так, наприклад, під час екскурсії до зоопарку можна проводити такі ігри: «Хто де живе?», «Хто що робить?». Щоб більше побачити, діти уважно розглядають всіх тварин, при цьому помічаючи все новее й нове. А перед екскурсією, не показуючи картинки, можна було б зачитати опис тварин, яких потім за цим описом діти мають знайти. У кінці гри учні порівнюють знайдених тварин з намальованими, дають їм характеристику, визначають їх значення в житті людини, розв’язують творчі завдання.

          Використання ребусів, кросвордів, чайнвордів, шарад, анаграм – важливий засіб розвитку інтересу молодших школярів. Вони викликають позитивні емоції учнів, підвищений інтерес до виучуваного, є цікавими формами перевірки засвоєння фактичного матеріалу.

          Значне місце серед засобів, що сприяють активізації пізнавальної діяльності молодших школярів належить загадкам, які містять у собі великі можливості для розвитку уваги, кмітливості, уяви, асоціативного мислення, формування уміння виділяти й уподібнювати істотні ознаки об’єктів, стимулює допитливість. До кожної програмової теми курсу «Я і Україна» можна дібрати загадки, що характеризують виучуваний об’єкт чи явище. Після відгадування загадки доцільно проілюструвати відповідь, доповнити відомостями про рослину, тварину чи предмет неживої природи. Запропонувати учням обгрунтувати й довести правильність своєї відповіді. Адже деякі загадки спонукають дітей до дослідницької роботи. Тому вчитель постійно запитує: «Як здогадалися? Чому так вирішили? Поясніть, як міркували».

          Отже, особливості розвитку пізнавальної активності учнів 3-го класу під час уроків «Я і Україна» передбачають:

• вибудову змісту і процедури навчального процесу в такий спосіб, який найповніше орієнтувався б на розуміння дитиною змісту і значення матеріалу, який вивчається;
• несення до змісту навчального матеріалу нових знань;
• організацію атмосфери, яка сприяла б емоційній привабливості навчання;
• добір і використання системи пізнавальних завдань;
• застосування завдань з логічним навантаженням;
• доцільне використання форм і методів організації пошукової діяльності;
• використання у процесі навчання проблемно-пошукових ситуацій;
• використання довідкового матеріалу, «цікавинок», кросвордів, ребусів, загадок на уроках.