Техніка мовлення оратора

Необхідність знання полемічних хитрощів не викликає сумніву. Кожен, хто бореться за свої переконання, шукає правильні рішення, стверджує істину, повинен не тільки сам бути озброєним, але й добре знати методи свого опонента.

Вміння розпізнати ту чи іншу із хитрощів, показати, з якою метою  вона використана, дати гідну відповідь противнику — необхідна риса полеміста.

Таким чином, опанування мистецтвом полеміки в цілому, її основними принципами, з’ясування логіки запитань і відповідей у ході полеміки, софістичних прийомів, які часом застосовуються, — важливі вимоги методики ораторського мистецтва. Тільки після усвідомлення принципів і прийомів полеміки вона зможе привнести дійсну користь, буде сприяти подоланню помилок і знаходженню істини.

 

8 Виступ перед мікрофоном

Виступ перед мікрофоном має деякі особливості. Посилювальна установка за умови правильного  користування нею дає можливість виразити і донести до кожного  кутка залу найтонші рухи думок і  почуттів, вивільняє оратора від  необхідності форсування голосу і фізичної напруги. В той же час будь-яка  помилка чи фальш у голосі посилюється  стократно і помічаються усіма  присутніми. Намагання недосвідчених  ораторів кричати у мікрофон - велика помилка. Мовлення таких ораторів стає неприємним випробуванням для барабанних перетинок присутніх.

Не можна впадати в  іншу пристрасть: вважати мікрофон засобом економії сил, говорити в  нього мало не пошепки, монотонно  і в'яло.

Разом з перевагами, мікрофону  притаманні деякі недоліки. Так, звук переданий мікрофоном нерідко стає нерозбірливим, тембр голосу змінюється.

Ці недоліки можна частково нейтралізувати за допомогою: а)особливо чіткої артикуляції; б) деякого зниження темпу мовлення; в) дотримання рівномірного тиску голосового повітряного струму на мікрофон; г) зміни забарвлення голосу замість збільшення сили звуку.

Мікрофон володіє підвищеною чутливістю до різних сторонніх звуків: коли оратор покашлює, стукає по трибуні, шелестить паперами, наливає воду в склянку, голосно ковтає і т.п. Зменшивши зусилля оратора, мікрофон звичайно зменшує і інтенсивність  руху, жестів та міміки. Тим не менше вміле використання цих додаткових засобів виразності і тут допомагає оратору. При цьому, однак, бажано дотримуватися постійної дистанції від мікрофона (50 см). Всі рухи оратора до мікрофона, від нього чи в сторони викликають то зростання, то приглушення звуку.

Взагалі ж мікрофон ні в  якому разі не повинен відволікати  оратора, і дивитись він повинен  не на мікрофон, а на публіку, підтримуюючи з нею постійний візуальний контакт, як і за звичних умов.

 

9 Доведення

Вміння доводити - обов'язковий  компонент ораторської майстерності. Але розмірковування оратора  не можуть складатися лише з логічних абстракцій, якими б вірними вони не були. Разом з формально-логічною стороною в публічному виступі виняткову  важливість має змістовна сторона  процесу доведення, пов'язана з  використанням фактичного матеріалу: фактів, прикладів, цифр, посилань на авторитетні  джерела, а також засобів наочності.

 

10 Висновок

Ораторське мистецтво  було могутнім засобом у всіх сферах людського суспільства в Греції і в Римській республіці.

Важливе значення для промовців, педусім початківців, мали вправи та письмові вправи: “Письмові вправи - найкращий і найвидатніший творець  і вчитель красномовства”. Коли ми пишемо, доводить Ціцерон, то наша увага  суцільно мобілізована, перед нами постає весь предмет; докази, що стосуються справи. Також необхідно було робити вправи для голосу, легінь рухів  тіла. Якщо оратору доручають важкі та складні судові справи, промовець повинен старанно та глибоко вивчати їх,якщо вирішив ними зайнятися.

Глибоке вивчання справи дає  можливість ораторові визначити  суть суперечки, ії причину. Головною метою  промови було переконати слухачів. Для цього, свідчить Ціцерон, повинні  оператися на три речі: треба довести, що правдою є те, що ми захищаємо; нам потрібно зробити спільниками тих, хто спочатку до нас не прислухався; скерувати їх почуття туди , куди вимогатим справа. Ціцерон визначає два джерела доказів: першим джерелом вважалися документи ,що пов’язані з самою справою.Це могли бути акти, договори, угоди..другим джерелом – була особа оратора. Промова, твердить Ціцерон, якою оратор намагається зворушити слухачів, мусить хвилювати його більше, ніж будь-кого з присутніх.

Кожен крок промовця повинен  бути обережним, обміркованим, щоб не викликати у людей злоби. Оратор повинен спрямовувати ненавість  і гнів на противника і відвертати їх від себе та підсудного.так само слід використовувати й почуття надії, радості та досади. Ціцерон твердив, що корисно збуджувати сміх, бо веселість примножує прихільність слухачів. Найчастіше оратор використовує сміх тоді коли зазнає нападу противника. Промовцю для виголошення дорадчих промов треба мати розум, шану громадян, красномовність. Перед сенатськими заседателями оратор викладає свої міркування стисло, незаймаючи великої кількості часу. Промови мали бути сповнені сили, вагомості та різноманітності викладу. Коли оратор, каже Ціцерон, щось радить народові у державних справах, то сам мусить добре вивчати державний лад. Щоб впливати на народ, треба також знати його звичаї, людей. Головною ареною ораторської працї промовця були народні збори. І тут, на трибуні,зростала, вдосконалювалась ораторська майстерність кожного оратора. У промовах перед народом, твердив Ціцерон, потрібно уникати слів які можуть образити його, викликати загальне обурення. Мова ораторів мусить бути ясною. Оратор повинен володіти чистою літературною мовою, а слова не повинні містити у собі двозначності. Промова має бути поважною, приємною, вченою, вічливою, елегантною, відбивати необхідну кількість почуттів, страждань. У промовах Ціцерон радить уникати простих і засторілих слів, а натомість вживати слова вишукані та ясні. Інколи оратор використовує побіжний огляд, стисле пояснення основних питань. Оратор використовує гіперболу, вагання, поправку до сказанного, гнів, прохання та інші стилістичні засоби. Ціцерон зупиняється на образі досконалого оратора. Такий оратор володіє всіма трьома стилями – низьким, поміркованим і високим. Найуживанішими засобами красномовства Ціцерон вважав етос і патос. Етос використовує для змалювання характерів, звичаїв, способів життя, патос – для збудження слухачів. Виконавська майстерність зворушує всіх, бо людські почуття збуджуються однаковими чинниками.

 

11 Список використаної літератури:

Велика Радянська Енциклопедія, 46 том.

Радянська Енциклопедія, 28 том.

Т.І. Олійник. “М.Туллій Ціцерон  – вершина римського красномовства

 Олейник Т.І. М. Туллій. Цицерон — вершина римського  красномовства. — К., 1990. — С. 78.

 Див. Аристотель. Риторика.

 Див.: Костомаров В.Г.  Культура речи и стиль. 

 Див.: Там же. _ Аристотель. Риторика

 Томан Іржі. Мистецтво  говорити. 2. Дейл Карнегі. Учись  виступати публічно і впливати  на широке коло людей. 

 Культура ведення дебатів. - Харків, 1988.

"Історія світової  культури" Л.Т.Левчук. - Київ: "Либідь",

 С.І. Радциг "Історія  Давньогрецької літератури", Москва, у "Вища школа", 1999 р.;

 М. Гаспарова, В.  Борухович "Ораторське мистецтво  древньої Греції", Москва, "Художня  література", 1985 р.;

"Антична література", м. Москва, у "Освіту", 1986 р.

 Історія красномовства.

Андреев В.И. Деловая риторика: Практический курс делового общения й ораторского масгерства

 Социальная психология  й зтика делового общения (В.Ю.  Дорошенко, Л.И. Зотова, М.А. Нартов  й др; Под общ. ред. проф. В.Н.  Лавриненко- М.: Культура й спорт.  ЮНИТИ, 1995.