Синтаксичні синоніми в українській мові

5

Зміст

Зміст              2

Вступ              3

Розділ 1. Синонімія як проблема семасіологічного аналізу               6

1.1. Поняття «синоніми». Їх види, значення, функції               6

1.2. Синтаксичні синоніми та їх роль у мові              10

Розділ 2. Синтаксичні синоніми як засіб збагачення мови               14

2.1 Приклади застосування синтаксичних синонімів у літературі              14

Висновки              34

Список використаної літератури              36

Список джерел фактичного матеріалу……………………………………………38

Вступ

В повсякденному житті кожна людина висловлює свої думки, враження, почуття за допомогою слів. Але не кожна  людина ставить перед собою питання що таке слово, що означає сказане слово, походження цього слова, як це слово сприймає та чи інша людина. Бо навіть однією буквою в слові можна змінити зміст та інтонацію сказаного. Тому для більш детального та більш повного розуміння кожного сказаного слова треба досконало вивчати можливі форми та смислове вираження кожного слова.

Лексика мови постійно збагачується. В процесі мовного спілкування одне й те ж саме поняття характеризується з різних сторін, виділяються нові його ознаки. Це приводить до утворення нових слів. У лексемах може відбиватися став­лення мовців до предметів реального світу, їхні емоції та волевиявлення. Між словами, що позначають одне розгалу­жене поняття чи його компоненти або різні відтінки й оцінки, встановлюються близькі зв'язки, їх називають синонімічни­ми, а слова  —  синонімами.

Синоніми в мові вживаються для точнішого вираження думки, для уникнення набридливого повторення тих самих або однокореневих слів. Уміле вживання синонімів — свідчення про майстерне володіння мовою, про вимогливість до власного висловлю­вання.

Синонімія існує в кожній мові на всіх її рівнях, у тому числі й на синтаксичному. Вона, як і сама мовна система, є продуктом тривалого історичного розвитку. Дослідження сучасного стану синонімії синтаксичних одиниць важливе тому, що поняття “синонімія” в застосуванні до явищ синтаксичного порядку у зв’язку з інтересом до цієї теми останнім часом набули багатозначності.

Синонімія представляє собою найменш вивчену область мовознавства як у лексиці, так і в граматиці, а особливо в синтаксисі. Завдяки великій кількості робіт, які з’явилися останнім часом, які присвячуються деяким питанням граматичної синонімії, в наш час можна сказати, що опрацювання цього питання дало багато як у теоретичному, так і в практичному планах.

Синонімія — джерело збагачення мови засобами виразності, тому вона представляє собою особливий інтерес для розгляду проблем, поєднані з боротьбою за культуру мови.

У сучасній лінгвістиці досить активно вивчається питання синонімії та її вплив на мову. Синтаксичну синонімію та взагалі синоніми розглядали багато вчених, зокрема Ю. Апресян, Л. Лисиченко, М. Жовтобрюх, О. Ахманова,       А. Гвоздьов, В. Сухотін, І. Жилін та інші вчені. Але й дотепер не склався єдиний підхід до визначення суті синонімії.

Дослідження такої проблеми, як синонімія, а саме синтаксичні синоніми, є актуальним, оскільки на сьогоднішній день ця проблема залишається нерозв’язаною. Синтаксична синонімія — одна з багатьох лінгвістичних проблем, яка продовжує залишатись дискусійною і неоднозначною.

Метою нашої роботи є дослідження синтаксичних синонімів в теоретичному аспекті. Використовуючи матеріал художнього стилю сучасної української літературної мови, дослідити можливості та умови функціонування синтаксичних синонімів на прикладі синонімії простих речень, ускладнених синтаксичними зворотами, та підрядних конструкцій у реченні.

Виходячи з мети роботи. ми сформулювали наступні завдання: а) розкрити поняття «синонім», визначити основні типи; б) розкрити  поняття «синтаксичні синоніми»; в) теоретично обґрунтувати можливості синтаксичної синонімії простих, ускладнених і складних синтаксичних одиниць у сучасній українській мові.

Об’єктом нашого дослідження є група синтаксичних конструкцій, яку складають 150 одиниць, які розподілені в підгрупи, за певними показниками.

Предметом нашого дослідження є явище синтаксичної синонімії в літературі на прикладі синонімії простих речень, ускладнених синтаксичними зворотами, та підрядних конструкцій у реченні.

Концептуальним підґрунтям дослідження стали праці науковців, в яких висвітлюються загальні проблеми синонімії: Ю. Апресяна[1], Л. Лисиченко[2],       М. Жовтобрюха[3], О. Ахманової[4], А. Гвоздьова[5], В. Сухотіна[6], І. Жиліна[7] тощо.

Матеріалом дослідження стали синонімічні конструкції, джерелом яких є робота Р. Баха  «Iлюзiї, або пригоди Месiї мимоволi», в перекладі В. Грузина, одержані методом вибірки.

Методами роботи є метод лінгвістичного аналізу, експерименту та математичні методи.

Теоретичним підґрунтям роботи є поняття «синонім», «синонімія», «синонімічний ряд», «синтаксичні синоніми».

Методологічним підґрунтям загальне поняття про явище синонімії, зокрема синтаксичні синоніми, та їх здатність збагачення української мови.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що це дослідження поглиблює розуміння понять «синонім» та «синонімія», а також дозволяє поглибити знання щодо проблеми синтаксичних синонімів.

Практична цінність полягає в тому, що робота може слугувати підґрунтям для подальших досліджень у цьому напрямку та використовуватися на заняттях з практики теорії  як ілюстративний матеріал.                           

Розділ 1. Синонімія як проблема семасіологічного аналізу.

1.1. Поняття «синоніми». Їх види, значення, функції.

Поняття синонімії в мові виходить з лексикології, де це явище було дуже добре вивчено. Однак останнім часом цей термін почав вживатися в фонетиці, граматиці та синтаксисі.

Слово синонім грецького походження й дослівно означає «однойменний». Тобто це слова, що мають спільність значення, але відрізняються відтінками значень чи стилі­стичними забарвленнями. Отже, синоніми мають дві суттєві властивості. З одного боку, вони подібні, близькі, а з другого — значеннєві відтінки й стилістичне забарвлення їх не збігаються, не роблять їх однаковими.

Синонімія — це повний або частковий збіг значення двох чи кількох слів або словосполучень, це явище подібності змісту при відмінностях у формі [8].

Традиційно в лінгвістиці синоніми визначаються як слова, які є однаковими частинами мови та називають одне поняття, відрізняючись лише відтінками значень чи стилістичною забарвленістю.

Але, поняття синоніму в лінгвістиці є дискусійним, адже існує багато теорій щодо того, які слова можна вважати синонімами, а які — ні. Різні мовознавці дають різні визначення цього поняття.

За словами А. Євгеньєвої “синонімами слід вважати слова, що означають одне і те ж поняття, тотожні або близькі за значенням, слова, які певним чином співвідносяться в певний час у мові і служать для деталізації і розрізнення тонких смислових відтінків поняття або вираження експресивних, жанрових і інших відмінностей”[9].

О. Ахманова писала, що “синоніми — ті члени тематичної групи, які а) належать до однієї частини мови і б) настільки близькі за значенням, що їх вірне вживання в мовленні вимагає точного знання семантичних відтінків і стилістичних властивостей, що відрізняють їх.”

М. Жовтобрюх писав, що “синоніми — це такі слова, які відрізняються одне від одного звуковим складом, але означають назву одного поняття з різними відтінками в його значенні або з різним стилістичним забарвленням”[10].

Також часто використовуються визначення синоніму, за яким синоніми — це слова з однаковим денотатом (денотативним значенням) та різними конотатами (конотативними значеннями).

Найбільш дискусійним є поняття можливості взаємної заміни, згідно якого синоніми — це слова, які можуть бути взаємозамінюваними, хоча в деяких контекстах без значної зміни денотативного значення. Але цей критерій досить непевний, адже йому відповідають не всі синоніми[11].

У мовознавстві існує декілька підходів до вивчення синонімії. Одні дослідники акцентують на тотожності або подібності значень, інші — на їх повній чи частко­вій взаємозамінності в тексті, треті — на їх оцінно-стилістичній характеристиці.

Уміле вживання синонімів — свідчення про майстерне володіння мовою, про вимогливість до власного висловлю­вання.

Синоніміка — це сукупність синонімів, наявних у мові. Синоніми бувають лексичні, морфологічні, фразеологічні, синтак­сичні[12].

Лексичні синоніми — це подібні або тотожні за значенням слова. Вони не мають якихось значеннєвих відтінків. Використовують їх у мовленні для того, щоб уникнути повторів. Вони виника­ють, коли замість власне українського слова запозичується іншомовне з таким самим значенням. Зловживати іншомов­ними словами не слід.

Лексичні синоніми можуть бути загальномовними й кон­текстуальними. Загальномовними називаються ті, що не залежать від контексту, їхня синонімічність, сприймається й поза контекстом. Контекстуальними називають ті синоніми, що набувають синонімічності тільки в контексті. Контек­стуальні синоніми, як правило, мають яскраве емоційно-експресивне забарвлення.

Фразеологічні синоніми — це різні фразеологізми з одним значенням: ні туди ні сюди, ні в тин ні в ворота, ні риба ні м'ясо; гав ловити, рота роззявляти; дати драла, на­кивати п'ятами; не всі дома, немає клепки, не варить баняк, немає олії; давати хропака, клювати носом.

Морфологічними синонімами називають варіанти форм, що передають те ж саме поняття.

Синтаксичні синоніми — це граматично різні конструкції, що виражають ту саму думку[13].

У деяких джерелах до синонімів відносять евфемізми – слова або вислови, які вживаються замість заборонених слів. Це переважно нейтральні слова або вирази, що вживаються замість синонімічних слів, які мовець вважає непристойними, грубими або нетактовними.

Синонімічні слова  можуть характеризувати не саме явище, а своєрідність його бачення, оцінки, ставлення до нього. Тому одні й ті ж об’єктивні властивості явища можуть характеризуватися різними словами в залежності від точки зору і оцінки мовця, ставлення індивідуума чи суспільства до нього[14].

Відтінок значення виявляється при зіставленні кількох слів. Його визначають як семантичну особливість, що виявляється при порівнянні словникових одиниць, які називають одне поняття. Основу лексичного значення являє собою предметно-понятійне ядро слова, навколо якого групуються інші семантичні ознаки — семи: уточнення змісту поняття, міра виявлення ознаки чи дії, стилістична чи експресивна характеристика слова. Саме ці додаткові семи і являють собою відтінки.

Усі синоніми певного змісту поєднані у синонімічні ряди. Члени кожного синонімічного ряду ідентифікуються семантично і стилістично відносно домінанти ряду, яка втілює значення, спільне для всіх синонімів групи без додавання будь-якої іншої інформації[15].

2.1. Синтаксичні синоніми та їх роль у мові

Встановлено, що єдиним принципом синонімії в синтаксисі є відсутність повного паралелізму між планом змісту і планом вираження. Володіючи однаковою значеннєвістю (загальним ядром значення), синоніми мають різну субстанцію, позначаючи одні й ті ж явища, зв’язки і відношення об’єктивної дійсності, чим і передаються додаткові значеннєві відтінки.

Як лексична, так і синтаксична синонімія є показником багатства й виразності мови.

Хоча термін «синтаксична синонімія» й отримав визнання в лінгвістичній літературі, трактується він далеко не однозначно. Розглянемо коротко трактування синтаксичної синонімії різними лінгвістами.

А. Гвоздьов під синтаксичними синонімами розуміє «паралельні мовні звороти, які різняться тонкими значеннєвими відтінками й тому в багатьох випадках можуть заміняти один одного»[16].

В. Сухотін визначає синтаксичні синоніми як «такі сполучення одних і тих самих слів (словосполучень), які різняться за структурою, також речення, їх частини й більш складні синтаксичні утворення, які виражають однорідні відношення й зв’язки явищ дійсності»[17].

За І. Жиліним «синтаксичні синоніми — це моделі таких синтаксичних конструкцій (речень, зворотів, словосполучень), які мають близькі значення, виражають подібні синтаксичні відношення в умовах контексту до взаємозаміни»[18].

Деякі  дослідники при визначенні синтаксичних синонімів беруть за основу то близкість граматичного значення чи початкові синтаксичні відношення,то один і той же зміст чи значення.

Але на мою думку найбільш вдале визначення синтаксичних синонімів надає онлайн енциклопедія «Кругосвіт», за якою синтаксичні синоніми — це паралельні конструкції, які мають спільне граматичне значення, однаковий лексичний склад, але відрізняються смисловими відтінками та стилістичними особливостями. Вони виникають унаслідок змін формально-змістового плану і характеризуються тотожністю граматичного значення та певними семантичними відмінностями[19].

Синтаксис відіграє надзвичайно важливу роль у стилістичній організації тексту: численні стилістичні явища тісно пов‘язані з синтаксисом і проявляють себе саме через синтаксис. Синонімічними бувають прості і складні, двоскладні й односкладні, повні й неповні речення, з однорідними, відокремленими членами і без них, з прямим і непрямим порядком слів тощо.

Проблема синтаксичної синонімії пов’язана безпосередньо з поняттям граматичного значення. Граматичним значенням виступає тип відношень, що має спеціальний граматичний засіб свого вираження. Кожен тип зв’язку відображається різнобічно, багатогранно. Так створюються синтаксичні синоніми, які розрізняються відтінками граматичного значення. Спостереження показують, що відтінок граматичного значення не залежить тільки від значення граматичного показника (прийменника, сполучника тощо), що він визначається також характером сполучення (одним із варіантів сполучення) взаємопов’язаних і взаємозумовлених структурних елементів певної конкретної синтаксичної одиниці[20].