Самооцінка та самосвідомість дошкільника

4. Сучасні проблеми фасилітації  в педагогічній діяльності

     На  нашу  думку,  діяльність  сучасного  вчителя-фасилітатора повинна бути спрямована на  розвиток  творчого  потенціалу  дитини, піднесення  його  душевних  сил,  підтримку  її особистісного зростання, а головне  – розуміння особистості дитини як найголовнішої цінності у всесвіті,  на  яку  повинні  бути  орієнтовані  та спрямовані  всі  освітні  й  виховні  процеси,  що відбуваються в сучасному суспільстві.

     Уважаємо,  що,  провідні  положення особистісно-орієнтованого  підходу  в  освіті найбільш  повно  розкривають  гуманістичні  ідеї К. Роджерса  та  його  послідовників  з  приводу діяльності вчителя-фасилітатора.

     Так,  наприклад,  на  думку  В. Стрельникова, особистісно-орієнтований  підхід  означає безумовний  пріоритет  інтересів  і  запитів особистості  учня, враховуючи його своєрідність і  можливості,  максимальну  реалізацію  і самореалізацію,  розвиток  рефлексії,  надання умов для виявлення його задатків [17, 173]. 

     Такої  ж  точки  зору  дотримуються В. Сластьонін,  І. Ісаєв,               Є.  Шиянов,  котре розглядають  особистісний  підхід  як метапринцип  виховання, що вимагає ставлення  до учня як до унікального явища  незалежно від його індивідуальних особливостей.

     І. Бех, досліджуючи особистісно орієнтоване  виховання,  підкреслює,  що  воно  виходить  із самоцінності  особистості,  її  духовності  й суверенності й має на меті формування людини як  неповторної  особистості,  творця  самої  себе та своїх обставин [17, 179].

     Важливою нам видається думка Б. Лихачова, який вважає, що сутність стратегічної мети освіти в цілому полягає у гармонійному розвитку всіх сутнісних фізичних і духовних сил, здібностей, обдаровань дитячої особистості, у забезпеченні оптимального прикладення цих сил в умовах оновлюваного суспільства, у формуванні її внутрішньої інтелектуально-моральної свободи, а змістом такого процесу вважає основи культури — культуру духовних потреб, орієнтацію на соціально значимі духовні цінності, засвоєння основних уявлень і понять теорії моралі, пра-- ва, мистецтва, ознайомлення з кращими витворами мистецтва, розвиток у дітей художньої творчості... Зміст педагогічного процесу формує духовні потреби й ціннісні орієнтації дитини, озброює її знаннями, способами пізнання і перетворення світу, розкриває їй шляхи та форми задоволення матеріальних і духовних потреб, активно сприяє психічному здоров'ю, інтелектуальному та емоційно-вольовому розвитку учнів.

     Так, фахівцями в галузі педагогіки (Є. Врублевська, І. Жижина,                О. Димова та ін.) було доведено, що фасилітація  передбачає організацію своєрідного  типу міжособистісних  взаємовідносин, які забезпечують створення оптимальних  умов для саморозвитку і самореалізації молодої людини,  спонукають її до особистісно-духовної перебудови, виявлення  активних зусиль для розкриття власних  внутрішніх потенцій. Основними характеристиками таких педагогічних взаємовідносин є взаємопізнання, взаєморозуміння, узгодженість спільних дії і  взаємовплив між всіма учасниками. У такому випадку процес трансляції від вчителя вихованцям певних знань і цінностей перетворюється у вільний акт співробітництва, співтворчості, який каталізує саморозвиток кожного суб’єкта, його повноцінну самореалізацію як особистості [25, с.21].

     Інноваційність  як характеристика педагогічного процесу  ставиться не тільки до зміни педагога і того, кого навчають, але також  характеризує дидактичну побудову процесу  і способів його організації. У роботах  технологів - новаторів показано, що активний розвиток студента прямо залежить від професійно - педагогічних умінь  викладача створювати відповідний  емоційний тонус процесу навчання. Зацікавлене відношення викладача  в умовах наростаючого прагматизму, зниження мотивації навчання і надмірної  інформатизації відіграє ключову роль. Емоційному потенціалу викладача-фасилітатора приділяється вирішальне значення у  вихованні захопленої, відповідальної, здатної до співпереживання й творчості особистості. Тільки викладач - фасилитатор може протистояти надмірній інформатизації й "втрати в ній людського початку". Можна із упевненістю сказати, що принцип особистісної орієнтації навчання студента будь-якого вузу в умовах інформатизації й комп'ютеризації реалізується засобами фасилітаціонного спілкування, а сам особистісно - діяльностний підхід припускає, у першу чергу, зміну позиції викладача-інформатора) на позицію фасилітатора.

     Ключовими технологічними вміннями, які реалізують педагогічну позицію (не просвітительську), є: розвиток у студентів самостійності (змістовне й виконавської); визнання автономії й прав особистості  студента; сприйняття студента як партнера зі своїм внутрішнім миром; апелювання до свідомості; відкритий прояв власних  почуттів і емоційних переживань; фасилітаційна організація простору спілкування.

     Фасилітаційна педагогіка жадає від педагога психологічної  й професійної компетентності, удосконалювання  своїх професійних якостей. Перехід  до фасилітаційному стилю діяльності пов'язаний із глибокої й найчастіше хворобливою особистісною перебудовою  обох суб'єктів педагогічного процесу. При цьому міняються не стільки  зміст і методи викладання, скільки  особистісні установки, які й  забезпечують в остаточному підсумку професійно-особистісний ріст педагога - фасилітатора.

     При реалізації особистістно орієнтованої парадигми утворення й становленні  педагога-фасилітатора й інноватора більшими можливостями володіє блочно-модульне навчання, оскільки на його основі легше  всього погодити завдання особистістно орієнтованого утворення з державними освітніми стандартами.

     Низький рівень педагогічної фасилітації виявлений  нами в 27-35 % викладачів. З ряду причин вони уникають роботи в напруженому  режимі Узагальнюючи сказане, відзначимо: Необхідно змінити подання про  педагогічну майстерність викладача  вищої школи як про сукупність предметних знань, умінь і навичок. Мірою педагогічної майстерності викладача варто вважати особистісний ріст педагога, удосконалювання його творчого й особистісного потенціалу, його готовність до фасилітаційне спілкування в навчально-виховному процесі [2, с.200].

     На  сьогодняшній день велике значення приділяється моделі опанування психолого-педагогічних технологій формування груповбго досвіду, що на підставах психолого-педагогічних засад була сконструйована за допомоги методу експертних систем під час спостереження за роботою професіоналів з формування фасилітативної компетентності професійної підготовки студентів — майбутніх професіоналів гуманітарної сфери.

     Як  відомо, освітній процес у школі  є складною динамічною системою, яка  поєднує в собі різні види взаємодій: між учителем і окремим учнем, між педагогом і групою школярів, учнів між собою, між учителями  тощо. Всі ці види взаємодій тісно  пов’язані між собою й суттєво  впливають один на одного. Забезпечення фасилітації під час здійснення навчально-виховного процесу дозволяє створити особливі взаємовідносини  між його суб’єктами, які допомагають  кожному з них прийняти себе як унікальну цінність, відкритися власному внутрішньому досвіду, сформувати мотивацію  до позитивних самозмін. Адже, як підкреслював К. Роджерс, в кожній людині від природи  закладено прагнення до самоактуалізації, а відносини фасілітуючого характеру  стимулюють формування в людини прагнення  використовувати їх для власного особистісного розвитку [2].

     ВИСНОВКИ

     Педагогічна фасилiтацiя - це якісно більше високий й відповідний сучасним запитам практики рівень навчання професіоналів.

          Головне завдання фасилiтатора - донести до студента думку про те, що основний результат навчання у вузі - здатність до інтенсивного й грамотного пошуку знань. Особистісні зміни, а не статичне знання, є єдиним, що має сенс при виборі мети утворення в сучасному світі. Значиме навчання визначається особливостями відносин, які встановлюються між фасилiтатором і учнем.

         В  освiтi учнів надається велике значення такому факторові, як професійні якості особистості викладача. Тому для професійного росту необхідна орієнтація педагогів на самоосвіту й саморозвиток. Вона здійснюється в системі післядипломної  педагогічної освiти . Післядипломна   освiта створює умови, у яких може вдосконалюватися будь-який професіонал. Це дозволяє  викладачу  психології  знаходити нові підходи до навчання студентів, правильно направляти їх у навчальному процесі, дозволяти їм розвиватися. Тим самим у студента з'являється інтерес, прагнення осягти щось нове, бажання втілити свої ідеї в життя, можливість самореалізуватися. А з розвитком студента вдосконалюється й сам педагог.

          На мою думку загальний рівень педагогічної майстерності, у нашій країні, ще не дояг баженого рівня. Але з впровадженням фасилітативного підходу ми маємо реальний шанс змінити все на краще. 

     СПИСОК  ВОКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ананьєв А. М. Роль освіти в глобалізованому світі / Революція  в  університетській  освіті:  глобалізація  та індивідуалізація  –  погляд  у  майбутнє:  Матеріали Міжнародного  симпозіуму  (25  –  30  травня  2007  року, м. Одеса).–Одеса: ПДПУ ім. К. Д. Ушинського, 2007.–144 с.
2. Бех І.Д. Теоретико-прикладний сенс компетентнісного підходу у педагогіці / І.Д. Бех // Виховання і культура. – 2009. – №1-2 (17-18). – С. 5-7.
3. Бизяева А.А. Психология думающего учителя: педагогическая рефлексия / Анна Александровна Бизяева. – Псков : ПГПИ им. С.М.Кирова, 2004. – 216 с.
4. Венгер А. Л.  Психологическое  консультирование и диагностика  /  А. Л. Венгер. – М. : Генезис, 2001. – 128 с.
5. Власова О.І. Педагогічна психологія: Навч. посібник / О.І. Власова. – К. : Либіть, 2005. - 400  с.
6. Гуманістична психологія: антологія у 3-х т. : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / за редакцією Р.Трача, Г.Балла. – К. : Університетське видавництво «Пульсари», 2001. – 252 с.
7. Димова О.В. Педагогические условия развития способности к фасилитирующему взаимодействию у будущих учителей : дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Ольга Ивановна Димова. – Хабаровск, 2002.–190 с.
8. Єльникоза Г.В. Управлінська компетентність / Г.В. Єльникова. - К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. – 128 с.
9. Жижина И.В. Психологические особенности развития фасилитации педагога : дис. … канд. псих. наук : 19.00.07 / Инна Владимировна Жижина. – Екатеринбург, 2000. – 186 с.
10. Журавльова Л. П. Психологія емпатії / Л. П. Журавльова - Житомир: Видавництво ЖДУ ім. І. Франка, 2007. – 328 с.
11. Кузьмінський А. І., Омеляненко В. Л. Педагогіка / А. І. Кузьмінський, В. Л. Омеляненко. - К. : Знання, 2007. - 447 с.
12. Левченко О.О. Педагогічна фасилітація з підвищенням продуктивної взаємодії у професії підготовки викладача психології // Освіта  на  Луганщині.  – 2009. - №2. – С. 6 – 12 с.
13. Левченко О.О. Формування фасилітативної Компетентності студентів-психологів за умов впровадження інтерактивних технологій професійної підготовки/ О.О. Левченко// Науковий вісник Миколаївського державного університету: Збірник наукових праць. Випуск 18 : Педагогічні науки : [За заг. ред. В.Д. Будака, О.М. Пехоти]. — Миколаїв: МДУ, 2007. — С. 70-82.
14. Модель професійної компетентності педагога / За ред. М.П. Кривка. – Рівне : ШКП, 1996. – 280 с.
15. Немов Р. С. Психология : учеб. в 3-х т. / Р. С. Немов. – М. : Владос, 1998. – Т. 3 : Психодиагностика. – 632 с.
16. Подласый И.П. Педагогика  / И.П. Подласый. - М. : Просвещение, 1996. - С.10-20.
17. Рогова Т. В. Персоналізований  підхід  в  управлінні педагогічним  колективом  школи  /  Рогова  Т.  Г.  –  Харків: Нове слово, 2006. – 300[1] с.
18. Роджерс К.  Вчитися бути  вільним  / К.  Роджерс // Освіта і управління.  —  Т.  5.  —  число 4. — 2002. — С. 126-145.
19. Рябков  А..М. Фасилитация в пофессиональном образовании /  А..М. Рябков.  – М.  : Педагогика, № 1, 2008 г. – С. 79 – 82.
20. Сорочан  Т.М.   Фасілітація  —   нова функція післядипломної педагогічної освіти / Т.М. Сорочан // Освіта  на  Луганщині.   —   2004.   — №2(21).   — С. 8-12.
21. Сорочан Т.М. Характеристика професіоналізму  управлінської діяльності  керівників  шкіл  на засадах компетентнісного  підходу //  Шлях  освіти — 2005. — №3. — С. 9-12.
22. Справочник практического психолога. Психодиагностика / [под общ. ред. С. Т. Посоховой]. – М. : АСТ ; СПб. : Сова, 2005. – 671, [1] с. : ил.
23. Степанов С.С. Популярная психологическая энциклопедия /            С.С. Степанов. - М. : «Эксмо», 2005 . - 621 с.
24. Сухомлинский В.А. Мудрая вдасть коллектива  /  В.А.   Сухомлинский.   —   М.:   Педагогика, 1975. — 128 с.
25. Чебикін  О.  Я.  Формування  основ  професійної компетентності  у  майбутнього  вчителя  /  Революція  в університетській  освіті:  глобалізація  та  індивідуалізація  – погляд  у  майбутнє:  Матеріали  Міжнародного  симпозіуму  (25  –  30  травня  2007  року,  м.  Одеса).  –  Одеса:  ПДПУ ім. К. Д. Ушинського, 2007. –144 с.