Розвиток музично-сенсорних здібностей у дітей старшого дошкільного віку

Багато музично-дидактичні ігри вперше розучуються з дітьми на музичному занятті. Щоб гра  була успішно засвоєна дітьми, музичний керівник перед заняттям повинен  пояснити гру вихователю. На занятті  обидва педагога допомагають дітям  зрозуміти правила гри. Спочатку вони беруть участь самі в цій грі.

Роль вихователя в дитячій  грі велика: він тактовно спрямовує  її хід, стежить за взаємовідносинами  грають, зберігає самостійний і творчий  характер ігрової діяльності дітей. Ще А. С. Макаренко писав: «І я як педагог  повинен з ними грати. Якщо я буду тільки привчати, вимагати наполягати, я буду сторонньою силою, може бути корисною, але не близькій. Я повинен  обов'язково трохи грати, і я цього  вимагав від усіх своїх колег  ».

У музично-дидактичних іграх  особливу роль грають музичні твори, на основі яких розгортається ігрова дія. Вони повинні відповідати естетично  вимогам, викликати почуття дітей, позитивно впливати на їхній смак і особливо спонукати до виразного  руху. Музичні твори виступають перед  дітьми у своїй безпосередній  цілісності. Дітям належить із загального комплексу гармонійного поєднання  виділити, відзначити деякі властивості, від яких залежить успіх розгортання  ігрових дій. Тому в якійсь мірі деякі  засоби музичної виразності повинні  виступати більш виразно на тлі  інших.

Крім дидактичних ігор, для результативності розвитку музично-сенсорних  здібностей застосовують музично-дидактичні посібники. Вони сприяють більш активному  сприйняттю музики дошкільнятами, дозволяють в доступній формі долучити їх до основ музичного мистецтва і це, на думку Л.М. Коміссарова, є дуже "важливим аспектом розвитку у дітей музичної культури". Всі музично-дидактичні посібники впливають на дитину комплексно, викликають у нього зорову, слухову і рухову активність, тим самим, розширюючи музичне сприйняття в цілому. Л. Н. Коміссарова виділяє три групи музично-дидактичних посібників, це: для розвитку музичного сприйняття: для розрізнення характеру музики, елементів зображальності і засобів музичної виразності.

Всі посібники умовно діляться на три групи:

1. Посібники, мета яких дати дітям уявлення про характер музики (весела, сумна), музичних жанрах (пісня, танець, марш). "Весело - сумно".
2. Допомоги, які дають уявлення про зміст музики, про музичних образах. "Дізнайся казку", "Півник, курочка, курча".
3. Допомоги, які формують у дітей уявлення про засоби музичної виразності. "Музичний будиночок", «Голосно - тихо».

В основі дидактичного матеріалу  посібників лежать завдання розвитку у дітей музичного сприйняття, сенсорного досвіду, а ігрова дія  допомагає дитині в цікавій для  неї формі почути, розрізнити, порівняти  деякі властивості музики, а потім  і діяти з ними.

Іноді ігри та допомоги поділяються  на підставі виду музичної діяльності, який освоюється з їх допомогою.

Оскільки однією з основних завдань музичного виховання  дітей є розвиток музичних здібностей, можна кваліфікувати посібники  та гри саме у цій підставі - це по їх можливостям у розвитку кожної з трьох основних музичних здібностей: ладового почуття, музично-слухових уявлень  і почуття ритму.

Посібники та ігри для розвитку ладового почуття сприяють пізнанню знайомих мелодій, визначення характеру  музики, зміни побудов в окремих  частинах твору, розрізненню жанру. Тут можуть застосовуватися всі  види допомог та ігор - це і настільні ігри типу лото, де діти закріплюють відповідний малюнок мелодії; і рухливі ігри - сюжетні і не сюжетні, в яких діти узгодять руху персонажів з характером музики, зміною жанрів.

Посібники та ігри для розвитку музично-слухових уявлень пов'язаних з розрізненням і відтворенням звуковисотного руху. Дітям подобаються ігри, що включають відтворення мелодії голосом або на музичному інструменті. Для активізації музично-слухових уявлень застосовуються музично-дидактичні посібники, настільні та хороводні гри.

Моделювання відносин звуків по висоті за допомогою різних засобів  дозволяє розвивати здатність музично-слухових уявлень, пов'язуючи воєдино слухові, зорові, і рухові уявлення дітей.

Розвиток почуття ритму, здатності активно (рухово) переживати музику, відчувати емоційну виразність музичного ритму і точно його відтворювати - передбачає використання музично-дидактичних посібників та ігор, пов'язаних з відтворенням ритмічного малюнка мелодії в оплесках, на музичних інструментах і передачею зміни характеру музики за допомогою рухів. Застосовуються всі види допомог та ігор для передачі ритму і характеру музики в рухах.

Таким чином, музично-дидактичні посібники та ігри поєднують у  собі різне поєднання методів  музичного виховання. Образна, ігрова форма, застосування різноманітних  вправ дозволяють підтримувати у  дітей інтерес до діяльності, здійснювати  її більш успішно.

Музично-дидактичні ігри відрізняються  від допомоги тим, що вони передбачають наявність певних правил, ігрових  дій або сюжету. Музично-дидактичні посібники включають зорову наочність (картки, картинки з пересувними  деталями).

Музично-дидактичні посібники  та ігри збагачують дітей новими враженнями, розвивають у них ініціативу, самостійність, здатність до сприйняття, розрізненню  основних властивостей музичного звуку.

Основне призначення музично-дидактичних  посібників та ігор - формування у дітей  музичних здібностей; в доступній  ігровій формі допомогти їм розібратися  в співвідношенні звуків за висотою; розвинути в них почуття ритму, тембровий динамічний слух; спонукати  до самостійних дій із застосуванням  знань, отриманих на музичних заняттях.

Види самостійної діяльності дитини в дитячому саду різноманітні. Серед них і музична діяльність. У вільний від занять час діти влаштовують ігри зі співом, самостійно грають на дитячих музичних інструментах, організовують театралізовані вистави. Одним з найважливіших засобів  розвитку самостійної музичної діяльності дітей є музично-дидактичні посібники  та ігри. Це ще одна з цілей якої є  ці допомоги та ігри.

Педагогічна цінність музично-дидактичних  посібників та ігор в тому, що вони відкривають  перед дитиною шлях застосування отриманих знань у життєвій практиці. Однак говорити про самостійність музичних проявів можна тільки в тому випадку, якщо вони сформовані на певному якісному рівні. Основним джерелом самостійної музичної діяльності дошкільників є музичні заняття, на яких дитина отримує початкові відомості про музику, опановує співочими, музично-ритмічними вміннями і навичками, прийомами гри на інструментах.

Необхідною умовою для  формування самостійної музичної діяльності є створення певний матеріального  середовища: «музичних куточків», «зон», «студій» та ін У такому «куточку» вже в середній групі має бути набір таких технічних засобів: програвач, платівки, настільно- друковані ігрові посібники, інструменти (як озвучені, так і неозвученими, тобто макети, виготовлені вихователями), крім того, різні посібники-саморобки для проведення дидактичних вправ, добре ілюстровані «нотні зошити», диригентська паличка.

Посібники для старших  дошкільнят, за визначенням М. А. Ветлугиной, бувають двох видів: що вимагають участі дорослого - аудіовізуальні (діафільми, магнітофонні записи) і технічні (радіо, телевізор), а також ті, якими вона може користуватися самостійно (металофоні, гітари, настільно-друкарський музично-дидактичний матеріал, комплекти лялькових театрів, фланелеграф, ноти-саморобки і т. д.).

Найважливішою особливістю  самостійної діяльності дітей є  те, що вона здійснюється за тактовну, майже непомітному керівництві  дорослих, так як припускає особливу невимушену обстановку. У зміст самостійної  музичної діяльності насамперед входить  те, чому діти навчилися за допомогою  дорослих.

Перші прояви самостійності  виникають на музичних заняттях. У  старших дошкільників самостійність  виражається, перш за все, у виконанні  без участі дорослих пісень, ігор, вони самостійно розмірковують і висловлюються  про почутих творах: визначають їх характер, засоби виразності, жанр, будова. Отже, для розвитку самостійної музичної діяльності, як і для успішного  навчання дітей, необхідні активне, свідоме засвоєння пропонованого  на заняттях матеріалу, а також зацікавленості і захопленості.

Для того щоб розвинути  в дітях самостійність, уміння творчо мислити, застосовувати знання, отримані на музичному занятті, вихователь повинен  знати музичний репертуар, обсяг  умінь і навичок дітей своєї  групи.

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. http://lenta.km.ua/?p=4295
2. http://www.mamynesonechko.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=459&Itemid=38
3. http://posmishka.org/muzichne-vihovannya/muzichniy-rozvitok-ditey-doshkilnogo-viku-popova-t-v/

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Музичне виховання в дитячому саду тільки тоді стане ефективним, коли загальні педагогічні принципи взаємодіятимуть  з музичною концепцією. Вихователь повинен через спів, слухання музичного  матеріалу дати дітям яскраві  звукові враження, викликати інтерес  до музичення, виховати естетичну чутливість. Саме вихователь, підтримуючи первинні основи простого слухового досвіду, що передається матір’ю малюків, повинен прищепити дітям любов  до співу, дитячих ігор. Саме на цій  базі вони вчитимуться співати чисто  і гармонійно.

Звичайно, до цієї роботи потрібно готуватися ретельно, хоча, на перший погляд, здається, усе  просто: з дітьми потрібно говорити на їх мові. Отже, ігровий спосіб навчання, який перейняли вже більшість  педагогів світу, став основним принципом  цього періоду музичного виховання. Результатом повинно стати добре  розвинений слух, почуття ритму, гармонійний  рух в просторі.

Вихователь  повинен підготувати грунт для забезпечення основ національного музичного виховання. Для дитини стане радістю спів, особливо перші музичні враження, тому що його музична пам’ять розвивається, через уміння красиво рухатися.

Музично-співецьке  виховання дуже тісно взаємозв’язане з іншими формами духовного виховання  і складає базову основу в процесі  того, як ми естетично розвиваємо дитину. В процесі зростання дитячого організму формуються поняття малюків, які з часом стануть естетичними  поглядами майбутньої особи. На усе  це невпинно впливає і звукова  атмосфера, в якій починає розвиватися  дитина. Процес не цей односторонній  – усі вищезгадані чинники  впливають і на музичне виховання.

У яких напрямах будується музичне виховання? Більшість педагогів світу прийняли концепцію, яка була запропонована  провідними педагогами-музикантами, такими, як Н. Лисенка, К. Квітка, К. Стеценко, і базується на двох постулатах: класичній музиці світової скарбниці і традиційною автентичній фольклорній спадщині. Не лише вони, але і такі педагоги, як В. Сухомлинский, С. Русова

К. Ушинский вважали, що кожен народ повинен починати музичне виховання майбутнього покоління з народної музики. У основі розвитку музичних здібностей мають бути цінні, вагомі музичні зразки, оскільки саме вони формуватимуть майбутні смаки індивідуальності.

Музичне виховання потрібно починати з самого народження дитини. Одного дня Золтана Кодая, який був міжнародним президентом з питань музичного виховання при ЮНЕСКО, запитали, коли ж треба починати? Він відповів: “Музичне виховання дитини починається за дев’ять місяців до народження дитини“. З часом, маючи хороший досвід в роботі з дітьми і музикантами, він себе поправив: “Музичне виховання дитини починається за дев’ять місяців до народження матері дитини”. Цим він хотів підкреслити високу виховну, естетичну роль музики в передачі майбутнім поколінням генної пам’яті нації.

 

 

 

 

 

ПЛАН

 

1. Музично-сенсорне виховання. Структура музичних здібностей, їх характеристика
2. Поняття, роль сенсорного виховання і значення розвитку музично-сенсорних здібностей у дітей старшого дошкільного віку
3. Основні види музично-дидактичних посібників та ігор у музично-сенсорному розвитку дошкільників