Розвиток музично-сенсорних здібностей у дітей старшого дошкільного віку

Ладове почуття (музичний слух), музично-слухові уявлення (музична  пам'ять) та музично-ритмічне почуття  становлять три основні музичні здібності, які утворюють ядро музикальності.

Ладове  почуття - музичні звуки організовані у певному ладу.

Ладове почуття - це емоційне переживання, емоційна здатність. Крім того, в ладовом почутті відкривається єдність емоційної та слухової сторін музикальності. Мають своє забарвлення не тільки лад в цілому, але й окремі звуки ладу. Із семи щаблів ладу одні звучать стійко, інші - нестійкий. З цього можна зробити висновок, що відчуття ладу - це розрізнення не тільки загального характеру музики, настроїв, виражених у ній, а й певних відносин між звуками - стійкими, завершеними і вимагають завершення. Ладове почуття проявляється при сприйнятті музики як емоційне переживання, "відчуте сприйняття". Теплов Б.М. називає його "перцептивних, емоційним компонентом музичного слуху". Воно може виявлятися при впізнаванні мелодії, визначенні ладової забарвлення звуків. У дошкільному віці показниками розвиненості ладового почуття є любов і інтерес до музики. Значить ладове почуття - одна з основ емоційної чуйності на музику.

Музично-слухові  уявлення

Щоб відтворити мелодію  голосом або на музичному інструменті, необхідно мати слухові уявлення того, як рухаються звуки мелодії - вгору, вниз, плавно, стрибками, тобто  мати музично-слухові уявлення звуковисотного руху. Ці музично-слухові уявлення включають в себе пам'ять і уяву.

Музично-слухові уявлення розрізняються за ступенем їх довільності. Довільні музично-слухові уявлення пов'язані з розвитком внутрішнього слуху. Внутрішній слух - це не просто здатність  подумки уявляти собі музичні  звуки, а довільно оперувати музичними  слуховими уявленнями. Експериментальні спостереження доводять, що для довільного подання мелодії багато людей  вдаються до внутрішнього співу, а навчаються грі на фортепіано супроводжують  представлення мелодії рухам  пальців, що імітують її відтворення  на клавіатурі. Це доводить зв'язок музично-слухових уявлень з моторикою, особливо тісна  цей зв'язок тоді, коли людині необхідно  довільно запам'ятати мелодію і  утримати її в пам'яті.

"Активне запам'ятовування  слухових уявлень робить участь  рухових моментів особливо істотним" - зазначає Б. М. Теплов.

Педагогічний висновок, який випливає з цих спостережень - можливість залучати вокальну моторику (спів) або гру на музичних інструментах для розвитку здатності музично-слухових уявлень.

Таким чином, музично-слухові  уявлення - це здатність, що виявляється  у відтворенні по слуху мелодії. Вона називається слуховим, або репродуктивним компонентом музичного слуху.

Музично-ритмічне почуття - це сприйняття і відтворення часових відносин в музиці.

Як свідчать спостереження, і численні експерименти, під час  сприйняття музики людина робить помітні  або непомітні рухи, відповідні її ритму, акцентів. Це рухи голови, рук, ніг, а також невидимі руху мовного, дихального апаратів.

Часто вони виникають несвідомо, мимоволі. Спроби людини зупинити ці рухи приводять до того, що-небудь вони виникають  в іншій якості, або переживання  ритму припиняється взагалі. Це говорить про наявність глибокого зв'язку рухових реакцій зі сприйняттям  ритму, про моторну природі музичного  ритму. Але почуття музичного  ритму має не тільки моторну, але  й емоційну природу. Зміст музики емоційно. Ритм ж - один з виразних засобів  музики, за допомогою якого передається  зміст. Тому почуття ритму, як і відчуття ладу, становить основу емоційної  чуйності на музику.

Відчуття ритму - це здатність  активно (рухово) переживати музику, відчувати емоційну виразність музичного ритму і точно відтворити його.

Отже, Теплов Б.М. виділяє три основні музичні здібності, що становлять ядро музичності: ладове почуття, музично-слухові уявлення та музично-ритмічне почуття. Всі здібності характеризуються синтезом емоційного і слухового компонентів. Їх сенсорна основа полягає в розпізнаванні, диференціації, зіставленні звуків, різних по висоті, динаміці, ритму, тембру, і їх відтворенні.

Н. А. Ветлугіна називає як основних музичних здібностей дві: ладовисотний слух і відчуття ритму. У такому підході підкреслюється нерозривний зв'язок емоційного (відчуття ладу) і слухового (музично-слухові уявлення) компонентів музичного слуху. Об'єднання двох здібностей (двох компонентів музичного слуху) в одну (ладовисотний слух) вказує на необхідність розвитку музичного слуху у взаємозв'язку його емоційної і слуховий основ. Конкретизуючи поняття про ладовисотном слуху, слід підкреслити, що мова йде про здатність сприймати і відтворювати мелодію, відчувати стійкі, опорні звуки, завершеність або незавершеність мелодії.

Нерідко перед дослідниками постає питання, в яких же видах діяльності розвиваються музично-сенсорні здібності?

Наприклад, емоційна чуйність на музику може бути розвинена у  всіх видах музичної діяльності: сприйнятті, виконавстві, творчості, так як вона необхідна для прочувствования і осмислення музичного змісту, а, отже, і його висловлювання.

Емоційна чуйність на музику може проявитися у дітей дуже рано, в перші місяці життя. Дитина здатна жваво реагувати на звуки веселої  музики - мимовільними рухами і вигуками, і зосереджено, з увагою сприймати  спокійну музику. Поступово рухові реакції стають більш довільними, узгодженими з музикою, ритмічно організованими.

Ладове почуття може розвиватися під час співу, коли діти прислухаються і до себе, і  один до одного, контролюють слухом правильність інтонації.

Музично-слухові уявлення розвиваються у видах діяльності, які вимагають розрізнення та відтворення мелодії на слух. Ця здатність розвивається, перш за все, в співі, і в грі на звуковисотного музичних інструментах.

Відчуття ритму розвивається, перш за все, у музично-ритмічних  рухах, відповідних за характером емоційним  забарвленням музики.

 

Тембровий динамічний слух.

Тембровий динамічний слух - різновиду музичного слуху, які  дозволяють чути музику у всій повноті  її виражальних, барвистих коштів. Основна  якість музичного слуху - розрізнення  звуків по висоті. Тембровий динамічний слух формуються на основі звуковисотного. Розвиток тембрового і динамічного слуху сприяє виразності дитячого виконавства, повноті сприйняття музики. Діти дізнаються тембри музичних інструментів, розрізняють динаміку, як виразний засіб музики. За допомогою музично-дидактичних ігор моделюються звуковисотні, темброві і динамічні властивості музичних звуків.

Музичні здібності у  всіх дітей проявляються по-різному. У кого-то вже на першому році життя всі три основні здібності  виявляються досить яскраво, розвиваються швидко і легко. Це свідчить про музичність дітей. В інших здібності виявляються  пізніше, розвиваються важче. Найбільш складно розвиваються у дітей  музично-слухові уявлення - здатність  відтворювати мелодію голосом, наче її інтонуючи, або підбирати її по слуху на музичному інструменті. У більшості дошкільнят ця здатність  розвивається лише до п'яти років. Але  це не є, на думку Б. М. Теплова, показником слабкості або відсутності здібностей.

Буває так, що якщо яка-небудь спроможність відстає у розвитку, то це може гальмувати і розвиток інших  здібностей. Тому, визнаючи динамічність і развіваемость музичних здібностей безглуздо проводити будь-які разові випробування і на підставі їх результатів пророкувати музичне майбутнє дитини.

На думку Л.С. Виготського, потрібні постійні спостереження за дітьми з проведенням діагностичних  зрізів розвитку. Діагностика музичних здібностей, що проводиться 2-3 рази на рік, дозволяє судити про якісний  своєрідність розвитку кожної дитини і відповідно коригувати зміст занять.

Наприклад, для встановлення рівня  розвитку ладового почуття можна  попросити дитину:

1) впізнати по мелодії  раніше исполнявшуюся пісню, інструментальну п'єсу, танець;

2) розповісти про зміст  або згадати назву виконаного  фортепіанного твору, який добре  знайоме дитині;

3) визначити правильність  заспіваною або зіграною на  інструменті педагогом раніше  знайомої мелодії (знайома тобі  ця мелодія? Чи правильно вона  звучить?);

4) закінчити мелодію  на тоніці («я почну, а ти  закінчи»);

5) визначити, чи правильно  зіграв дорослий знайоме дитині  твір для гри або танці; 

Для визначення рівня розвитку музично-слухових уявлень можна запропонувати  дитині:

1) заспівати мелодію  знайомої пісні на зручному  для сприйняття складі, звертаючи  увагу на чистоту інтонування; 

2) заспівати пісню без  фортепіанного супроводу; 

3) повторити за педагогом  голосом зіграну на фортепіано  музичну фразу; 

4) повторювати за педагогом  голосом Популярні інструменті  звуки; 

5) заспівати пісню в  іншій тональності; 

Для визначення рівня розвитку музично-ритмічного почуття можна запропонувати:

1) прохлопать метричну частку знайомої пісні;

2) прохлопать ритмічний малюнок знайомої пісні під спів педагога або власний спів («заспівай пісеньку руками»);

3) відтворити ритмічний  малюнок пісні кроками на місці,  а потім з просуванням вперед («заспівай пісеньку ногами»);

4) емоційно - виразно передати  в рухах характер знайомого  музичного твору; 

5) прохлопать ритмічний малюнок мелодії, зіграний педагогом на інструменті;

6) передати в рухах  характер незнайомого раніше  твори після його попереднього  прослуховування; 

Творчі  здібності.

На розвиток спеціальних  музичних здібностей впливає творчі здібності.

Під дитячим музичним творчістю  розуміється здатність самовираження  в усіх видах музичної діяльності, у тому числі і в продуктивною. Остання характеризується такою  результативністю, як твір мелодій, ритмів, вільним вираженням настрої в  русі під впливом музики, оркестровкою п'єс і т. д. Творчість дитини в музичній діяльності надає їй особливу привабливість, посилює його переживання. Творча здатність названа здатністю самовираження. Це вроджена здатність, яка може бути развіваема. Теоретична основа тлумачення поняття дитячої творчості будується на визнанні наявності у дітей вроджених задатків, які незалежно і спонтанно виявляються в діяльності дітей. Джерелами творчості в багатьох випадках вважаються життєві явища, сама музика, музичний досвід, яким опанував дитина. Необхідно створювати умови для формування здібностей всіх дітей до музичної творчості. Методично доцільні та корисні прийоми творчих завдань, спрямовані на розвиток музичних здібностей. Наприклад, розвиток почуття ладу, музично-слухових уявлень відбувається під час питання педагога і відповіді, вигаданого дітьми, почуття форми - під час імпровізації відповідної фрази. Для розвитку музичного сприйняття застосовують прийом оркестровки музичних творів. Цей прийом використовується не стільки для навчання дітей навиком гри на музичних інструментах, скільки для творчого застосування їх. Оркеструвати твір - значить вибрати і використовувати найбільш виразні тембри інструментів, що відповідають характеру його звучання, розрізнити окремі частини. Подібна діяльність може сприяти творчим прагненням дітей.

В одній зі своїх зі своїх  робіт Б. М. Теплов дає аналіз проблеми розвитку сприйняття і творчості. Він підкреслює, що естетичне виховання в дитинстві не може бути повноцінним, якщо обмежитися розвитком лише сприйняття дитини. Творча діяльність властива дітям, але вона зовсім нерівномірно представлена ​​у різних видах художньої діяльності дітей. Провівши порівняльну характеристику стану цього питання стосовно до образотворчої, літературної та музичної діяльності дітей, Б. М. Теплов зазначає наступне: у першій з них діти займаються творчістю, але у них слабо розвинене сприйняття художніх картин; у другий на достатньому рівні і словесна творчість дітей і якість їх сприйняття; в третій приділяється увага розвитку музичного сприйняття, творчість самих дітей лише виконавську. Разом з тим не можна обмежуватися одним навчанням. Процес дитячої творчості викликає у дітей особливе бажання діяти щиро і невимушено. За своєю природою дитяча творчість синтетичне і часто носить імпровізаційний характер. Воно дає можливість значно повніше судити про індивідуальні особливості та своєчасно виявити здатність у дітей.

 

 

 

2. Поняття, роль сенсорного виховання і значення розвитку музично-сенсорних здібностей у дітей старшого дошкільного віку

На основі музикознавчої  літератури музика розглядається як мистецтво, яке втілює художні образи, які дозволяють за допомогою різноманітних  засобів виразності передавати переживання  людини. Музикознавці розглядають музичне  сприйняття як дію складної системи  механізмів (Є. В. Назайкинский). При аналізі динамічної структури музичного сприйняття в ряді досліджень виділяється диференціація слухового потоку, яка залежить від рівня музично-перцептивного розвитку сприймає (А. Г. Костюк), йдеться про свідомості сприйняття (А. Н. Сохор), про необхідність набуття досвіду сприйняття музичного звучання (Б. В. Асаф 'єв). Відзначається, що музичним сприйняттям управляється перцептивні установка, що представляє систему настройки аналізаторів, які концентрують увагу і пам'ять (В. В. Медушевський). Доведено, що вивчення психологічних та фізіологічних принципів розвитку сприйняття в діяльності має здійснюватися у спеціально організованій системі навчання і виховання. Аналіз педагогічної літератури з питань музичного виховання дітей дошкільного віку (Н. А. Ветлугіна, І. Л. Дзержинська, С. М. Шоломович, Т. В. Вовчанська, Л. Н. Комісарова) дозволяє зробити висновок про необхідність формування музичного сприйняття дітей , починаючи з дошкільного віку. У дослідженнях показано, що повноцінне музичне сприйняття можливо лише в тому випадку, якщо дитина виділяє засоби виразності, з яких складається музична тканина (Н. А. Ветлугіна, С. М. Шоломович, Т. В. Вовчанська, Л. Н. Комісарова) . У їхніх роботах намічається програма музично-сенсорного виховання, що вимагає розвитку музичної сенсорики не тільки на заняттях, але і в самостійній діяльності (Н. А. Ветлугіна, І. Л. Дзержинська); вказується, що засвоєні на заняттях самостійні дії є тим спільним ланкою , яке з'єднує дві форми музичної практики дитини. На підставі всього цього робиться висновок про необхідність формування сприйняття окремих властивостей музичних звуків, що має підвищити культуру музичного сприйняття в цілому.