Розвиток мовлення дітей другого року життя

Завдання  виконували: Надійка Х., Тетянка Я.

  Поведінка дітей: За проханням експериментатора вони знаходили потрібні предмети, вказуючи на них рукою.

        Завдання вважають виконаним, якщо дитина знайде не менше 3-х предметів.

        Надійка та Таня назвали всі  предмети правильно.

• Розуміння дитиною дій

 Матеріал: Сюжетна іграшка, миска, ліжечко.

Методика: Спеціально підготовлена ситуація. Дитині пропонують виконати дії: „ Погодуй ляльку", „Поклади ляльку в ліжко".

Завдання  виконували: Надійка Х., Тетянка Я.

Поведінка дітей: Виконували дії за проханням експериментатора: підносили миску до рота ляльки, клали ляльку в ліжко.

Активне мовлення

    - Користується лепетом і полегшеними словами у момент рухової активності, здивування, радості.

Методика: Ситуація природна. Спостереження за дитиною проводиться під час самостійної діяльності.

Спостереження велося за: Надійкою Х., Тетянкою Я.

Поведінка дітей: Різноманітний лепет,Надя використовувала полегшені слова („дай", „мама"),а Таня („бах").

від 1 року 6 місяців до 1 року 9 місяців

   З дітьми цього віку проводять заняття  з іграшками, з ляльками, показ інсценівок, спостереження, цільові прогулянки, дидактичні ігри, читання забавлянок, віршів, оповідань, заняття з предметними і сюжетними картинками.

   Подаємо приклади занять з іграшками.

Розуміння мовлення

  - Узагальнює предмети за істотними ознаками.

Матеріал: 2 однорідні предмети, що відрізняються один від одного за якою-небудь ознакою (кольором); предмет, подібний з одним із них за цією ознакою (наприклад кішка біла, кішка чорна, собака чорна); контрольний предмет (лялька).

Методика: Спеціально підготовлена ситуація. Перед дитиною розкладались предмети у такій послідовності: собака чорна, кішка чорна, кішка біла, лялька. Експериментатор пропонував показати спочатку одну кішку, потім іншу, далі – собачку, ляльку. Після цього предмети міняли місцями і пропонували дитині знайти їх ще раз.

Завдання  виконували: Сергій Г.,Іван К.,Олександр П.,Олександр Р.

Поведінка дітей: Знаходили однорідні предмети за проханням експериментатора (кішка біла і чорна).

       Сергійко Г. та Іван К. із завданням впорались ,але розмірковували  довше ніж Саша П. та Саша Р.

Активне мовлення

- Полегшеними словами (наприклад „гав-гав", „бі-бі") чи вимовленими правильно („машина") називає предмети і дії в момент сильної зацікавленості.

Матеріал: 4 предмети (наприклад лялька, зайчик, півник, котик), мішечок чи коробочка, з якої вони виймаються.

Методика: ситуація спеціально підготовлена. Експериментатор виймає з мішечка предмет і запитує: „Хто там?", „Що це?", „Хто це?".

Завдання  виконували: Сергій Г.,Іван К.,Олександр П.,Олександр Р.

Поведінка дітей: Називали предмети правильно чи полегшеними словами.

       Сергійко Г. називав правильно назви предметів (зайчик та лялька),а такі іграшки ,як півник замінив полегшеним „ку-ка-рі-ку",котик на „мяв-мяв". Іван К. правильно назвав 3 предмети (ляльку,зайчика та півника),замінив лише слово котик на „мяв-мяв".Саша П. також назвав 3 предмети правильно (лялька,зайчик,котик),а півник заміни на полегшене „ку-ка-рі-ку". Саша Р. назвав всі 4 предмети правильно.

від 1 року 9 місяців до 2 років

        Як уже зазначалось, словник дітей цього вікового періоду збільшується швидкими темпами, значно активізується самостійне мовлення дітей. Це дозволяє ускладнювати заняття з розвитку мовлення. Відтепер вихователь не тільки вимагає від дитини повторити слово, а й речення, відповідати на запитання фразами, реченнями, стимулювати з допомогою запитань на кінець року описове мовлення, вчити дітей вживати слова, фрази і речення з власної ініціативи.

     Розуміння мовлення

      - Розуміє нескладну розповідь за сюжетною картинкою, відповідає на запитання дорослого.

Матеріал: ілюстрація ”Діти годують курку з курчатами”.

Зміст ілюстрації: Дівчинка тримає в руках чашку з зерном і сипле його курчатам. Поруч присів малюк і дивиться ,як курчата дзьобають зернята. Курка п’є воду з банки.

Методика: Ситуація спеціально підготовлена. Експериментатор:” Подивись, на картині зображені діти ,курка і курчата. Курчата жовті,маленькі,пухнасті. Як пищать курчата? А курка велика, рябенька, вона любить їх і кличе своїх курчат. Як курка кличе своїх курчат? Діти піклуються про курку з курчатами. Дівчинка сипле зерна і кличе курку?. Як дівчинка кличе курку? А що налили у банку? Курочка п’є воду з банки? Маленькій хлопчик дивиться, як дзьобають курчата ?”.

Завдання  виконували:Лілія Б.,Юлія д.,Ігор К.,Роман К.,Ірина М.,Анастасія П.

Поведінка дітей: Відповідали на запитання експериментатора чи за допомогою додаткових запитань. При цьому використовували слова і речення з двох слів.

Активне мовлення

 - Під час  гри позначає свої дії словами  і двохслівними реченнями. 

Методика: Мовні прояви дитини спостерігалися під час гри, занять.

Спостереження велося за: Лілею Б.,Юлею д.,Ігорем К.,Романом К.,Іриною М.,Анастасією П.[див. дод. Д]

Поведінка дитини: В певній ситуації (гри, заняття) супроводжує свої дії словами і двохслівними реченнями.

       Таким чином, проведення експериментальних завдань та аналіз роботи дітей експериментальної групи ( віком від 1 року 4 місяців до 2 років),  дали змогу виявити у них напрями розвитку мовлення для дітей другого року життя. 
 
 
 
 
 
 
 
 

       

     

 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

         Дитина раннього віку набагато самостійніша за немовля. Зростання її активності призводить до появи складних видів діяльності — насамперед, предметної гри, що має спільний з дорослим характер; виникає ситуативно-ділова форма спілкування з дорослим; самосвідомість дитини досягає якісно нового рівня. Всі ці обставини створюють необхідні зовнішні та внутрішні умови для особливо інтенсивного розвитку мовлення.

  У ранньому віці виникають ситуативна та описова форми мовлення. Особливо помітного розвитку досягають такі функції мовлення, як комунікативна, пізнавальна, узагальнювальна, регулювальна.

  У спілкуванні дитини переважає ситуативне мовлення, що приходить на зміну жестикуляторному. Хоча в ньому зберігається значний вміст жестів та міміки, проте зростає частка вербальних компонентів, міцно пов'язаних з оточуючою ситуацією.

  Ситуативне  мовлення водночас є діалогічним, утворюється  з взаємопов'язаних реплік малюка й  дорослого. Характерна структура мовленнєвої взаємодії — запитання-відповідь; пропозиція-виконання; прохання-реалізація тощо.

  Зміцнюється зв'язок мовлення з іншими пізнавальними процесами. У 2 роки дитина коментує свої дії з предметами у грі та поза нею (машинка їде, чашка впала), називає сприймане, повторює і запам'ятовує віршик, скоромовки; мовлення допомагає розрізняти ознаки предметів та предмети між собою: ця лялька велика, а ця маленька, тут багато іграшок, а тут — мало. Все це дає підстави для висновку, що зароджується описове мовлення.

  Провідною функцією мовлення дитини виступає комунікативна, що змінюється за такими етапами.

• Звертання до дорослого заради оволодіння предметом; якщо спроби вплинути на дорослого невдалі, то вони можуть переростати у крик, плач.

2.Прагнення привернути увагу дорослого до своїх дій з предметами.

3.Центр ситуації переноситься на володіння словом як засобом звертання до дорослого. Дитина придивляється до артикуляції дорослого, вимовляє необхідне слово — назву предмета, яка одночасно пізнає і відповідну дію дорослого з цим предметом мається на увазі.

  Узагальнювальна функція мовлення розвивається у такій послідовності:

  Дитина  позначає словом групи предметів  на основі зовнішніх, виразних, але  не суттєвих ознак. Так, словом «ляля» вона називає дівчинку, ляльку, своє платтячко.

  Після 2,5 років дитина відносить слово  до групи схожих предметів, незалежно від деяких зовнішніх відмінностей (черевики гумові й шкіряні, червоні й зелені, великі й маленькі).

  До  кінця раннього віку з'являються  слова на позначення груп предметів, які цілком не співвідносяться із жодним одиничним об'єктом: кубики, цукерки, одяг. Водночас до цих груп дитина зараховує лише ті предмети, з якими вона знайома в особистому досвіді. Так, якщо вона не бачила раніше льодяника на паличці, то для неї це буде зовсім окремий від цукерок предмет.

  Регулювальна  функція зароджується ще у немовлячому віці, а у дитини раннього віку відіграє важливу роль у засвоєнні соціального досвіду, особливо правил поведінки. Дитина спроможна виконувати складніші інструкції дорослого, з 2—3 дій, що передбачають її запам'ятовування: поклади ляльку і принеси чашку. Дитина розуміє пояснення дорослого: «як мити руки», «як одягати черевики», «як причісуватися». Спостерігається так зване автономне мовлення, яке є перехідним між зовнішнім та внутрішнім (Л. С. Виготський). Воно полягає у тому що дитина, називаючи себе у 3-й особі, сама собі дає настанови: «Костик вимиє руки». Дитина реагує на «можна» і «не можна» дорослого. У багатьох малюків «не можна» викликає бурхливі протести, які при правильному вихованні згодом зникають.

        У ранньому віці відбувається перехід від засвоєння лексики до оволодіння правилами граматики.

  Стрімко та стрибкоподібно збагачується лексичний  запас, у ньому виникають дієслова, згодом — прикметники. Стимулює цей  процес предметна діяльність дитини у співпраці з дорослим. Діючи  з різними предметами, розширюючи коло предметів, які стають об'єктами дій дитини у 2 роки, вона становить численні запитання про назви предметів, запам'ятовує їх та включає до свого активного словника.

  Одразу  після року активізується процес наслідування, в якому зразком виступає мовлення дорослого. Дитина, яка набагато краще розрізняє фонеми мови та вміє їх відтворювати, активно наслідує цілі висловлення дорослого. При цьому виявляються комбінаторні якості дитини: вона переставляє слова у фразах, які наслідує, додає в них свої слова тощо.

     Вибух у наслідуванні мовлення дорослого відбувається на основі вдосконалення здатності дитини розуміти його. Цьому сприяє розвиток фонематичного слуху в дитини. Малюк прагне сприймати не просто уривки мовлення дорослого, а зв'язні тексти, які вже може зрозуміти. На основі читання дорослим творів дитячої літератури вдосконалюється процес слухання, який, у свою чергу, виступає засобом формування емоційно- вольової та пізнавальної сфер малюка. Малюк уважно слухає, зосереджуючись на змісті, переживає разом із героями. Найбільш доступні для розуміння дитини невеликі за обсягом твори на теми добре знайомих їй ситуацій, людей (про бабусю, маму, батька, сестричку).

  Слухання  зв'язних текстів сприяє не просто розширенню лексичного запасу дитини, але й якісному переходу до засвоєння граматичної будови мовлення на 2-му році життя. Процес цей розпочинається зі спроб дитини самій побудувати у спілкуванні словесні конструкції — речення. Спочатку дитина не вміє поєднувати слова між собою у реченні, функцію останнього відіграє окреме слово, супроводжуване жестами та мімікою. Дитина зі словом «дай» тягнеться до ляльки, і оточуючі розуміють: малюк просить дати іграшку. До 2-х років з'являються перші речення з двох (іноді більше) слів, поєднаних між собою лише змістом, а не граматично: «Коля, бах!», що означає «Коля впав». При цьому дитина називає себе у 3-й особі.

  Нарешті з'являються речення, де слова поєднані граматично (у дитини 2-3 років). Перший спосіб граматичного зв'язку — узгодження слів за допомогою закінчень. Згодом дитина використовує службові слова — частки, сполучники, прийменники.