Розвитие внимания памяти мишления в учебной деятельности подростков

Процеси пам'яті у підлітків  ще не достатньо сформовані. Однак  вони починають виявляти усвідомлений інтерес до способів поліпшення запам'ятовування, збереження і відтворення інформації. Запам'ятовування полягає у введенні інформації в пам'ять. У підлітковому віці все більшу роль відіграє опосередковане запам'ятовування через слово, яке  сприяє фіксуванню в пам'яті більшої  кількості абстрактного матеріалу. Збереження – це утримування сприйнятої інформації. Суть відтворення полягає  у відновленні збереженої інформації [19, с. 22].

Розвиток пам'яті у  підлітковому віці відбувається у напрямі  її інтелектуалізації. Порівняльний аналіз мнемічної діяльності молодших школярів і підлітків засвідчив ширший вибір у підлітків прийомів опосередкованого запам'ятовування і частіше їх використання. Вони більш усвідомлено, цілеспрямовано використовують мнемічні прийоми. А  як відомо, існує пряма залежність між застосуванням прийомів запам'ятовування, рівнем володіння ними і продуктивністю запам'ятовування та відтворення.

З віком змінюється залежність між пам'яттю і мисленням. Якщо раніше мислення дитини залежало від пам'яті, то у підлітковому віці пам'ять зумовлюється мисленням. Процес запам'ятовування зводиться  до мислення, встановлення логічних зв'язків  між елементами інформації, яку необхідно  запам'ятати, а пригадування полягає  у відтворенні матеріалу за цими зв'язками. Для підлітків пригадувати  – значить мислити.

Розвиток уваги підлітка. Навчання в середніх класах вимагає  високої концентрації уваги, здатності  зосереджуватись на змісті навчальної діяльності та одночасно відволікатися  від сторонніх стимулів, що потребує вольових зусиль. Наприклад, матеріал із предметів фізико-математичного  циклу має понятійний, узагальнений і логічно організований характер, підліток мусить виявляти неабияку інтелектуальну активність під час його первинного засвоєння (пояснення нового матеріалу  вчителем). Так, для доведення теореми  не достатньо просто слухати, як це буває під час розповіді про  великі географічні відкриття. Найменша неуважність протягом короткого  часу може спричинити нерозуміння всього подальшого пояснення, оскільки засвоєння  певних частин такого матеріалу можливе  лише на основі розуміння та усвідомлення попередніх суджень.

Навчальна діяльність підлітків, вимагаючи мимовільної і довільної  уваги, водночас сприяє їх розвитку. У  цьому віці розвивається стійкість  уваги – здатність тривалий час  зосереджуватися на абстрактному, логічно  організованому матеріалі. Розвиток цей  відбувається поступово, нерівномірно, у кожної дитини – по своєму, будучи пов'язаним з формуванням умінь  вчитися і працювати.

У 12–14 років в учнів  зростає обсяг уваги, тобто збільшується кількість об'єктів, на яких вони можуть зосереджуватися одночасно. Підлітки вже здатні змусити себе бути уважними навіть при виконанні нецікавих  завдань, їх увагу привертають об'єкти, задані як наочно, так і уявно, мислено. Однак при виконанні одноманітних завдань можливі відволікання на інші об'єкти, справи, у них знижується увага. З кожним роком підлітки все краще виявляють вміння розподіляти та переключати увагу. Розподіл уваги полягає в одночасному виконанні кількох видів діяльності, переключення її – у переході з одного об'єкта на інший [2, с. 123].

У зв'язку з ускладненням навчальної діяльності у підлітків  виникає прагнення розвивати  уважність, основні властивості  своєї уваги, яка стає контрольованішою. Вони вже можуть регулювати і зовнішнє вираження уваги, наприклад, вдавати  із себе уважних, думаючи на уроці  про щось інше.

Вчитель може керувати увагою підлітків, викладаючи різними методами новий матеріал, включаючи їх у  самостійну діяльність, зацікавлюючи її змістом. Підтримує увагу дітей  успішне переборювання ними труднощів.

 

2. Емпіричне дослідження особливостей уваги у дітей підліткового віку

 

2.1 Методичне забезпечення і організація експерименту

 Сучасна стратегія освіти вимагає від учителя ґрунтовних психологічних знань, наукового підходу до дослідження потенційних навчальних можливостей кожного школяра, вміння простежувати динаміку особистих досягнень учня у засвоєнні знань, навички розробляти науково обґрунтовані рекомендації щодо поліпшення цього процесу, вчасно запроваджувати корекційні методики, тобто здійснювати психолого-педагогічний моніторинг навчальних досягнень та розумового розвитку учнів.

Потенційні навчальні  можливості учнів, зокрема такі пізнавальні  психічні процеси, як пам’ять і мислення, та увага, як форма їх перебігу, можуть розвиватись у процесі систематичного шкільного навчання за умови його відповідної організації та власної  активності школярів як суб’єктів  цього процесу. Однак пізнавальні  психічні процеси учнів можна  розвинути також за допомогою  тренінгу, спеціально спрямованого на підвищення рівня розвитку уваги, пам’яті та мислення [19, с. 46].

Для перевірки висунутої  гіпотези в рамках дослідження на базі Дніпровської ЗОШ с.Дніпровске  Білозерського району був проведений експеримент.

 

У дослідженні брали участь учні 5 класу. Загальна кількість учнів, які взяли участь у дослідженні, склало 19 дітей.

 Для реалізації мети мого дослідження - виявити особливості уваги у підлітків, я використовувала такі методики:

1. Методика визначення  продуктивності і стійкості уваги

2. Методика "Оцінка розподілу  уваги"

3. Методика "Оцінка переключення уваги"

4. Методика визначення  обсягу уваги

Методика визначення продуктивності і стійкості уваги

Дитині пропонується бланк  з кільцями Ландольта в супроводі  наступної інструкції: (див. Додаток А).

Методика "Оцінка розподілу уваги"

Інструкція, яку в цій  методиці одержують діти, аналогічна тій, яка їм давалася при проведенні попередньої методики з кільцями Ландольта. Той же самий стимульний матеріал використовується і в цьому дослідженні. Проте в даному випадку дітям пропонується знаходити і по-різному закреслювати одночасно два різних види кілець, які мають розриви у різних місцях, наприклад зверху і зліва, причому перше кільце слід закреслювати одним способом, а друге іншим.

Процедура кількісної обробки  і спосіб графічного представлення  результатів такі ж, як і в попередній методиці, але результати інтерпретуються  як дані, що свідчать про розподіл уваги.

Зауваження. Якщо говорити строго, то ці дані вказують не тільки на розподіл уваги в чистому вигляді, але  також на його продуктивність і стійкість. Розділити і незалежно один від  одного оцінити ці властивості уваги  не представляється можливим.

                      Методика "Оцінка переключення уваги"

Тут пропонується такий же бланк з кільцями Ландольта, як і  в інших попередніх випадках, але  в супроводі дещо іншої інструкції:

"Протягом першої хвилини  ви повинні будете знаходити  і закреслювати одним способом  кільця одного типу (з однією  орієнтацією розриву), а протягом  наступної хвилини - кільця іншого  типу (з іншої орієнтацією місця  розриву), і так далі по черзі  протягом всіх п'яти хвилин ".

Обробка, представлення та інтерпретація результатів ті ж  самі, що і в інших попередніх методиках, причому до даної методики в рівній мірі відноситься зауваження, що стосується попередньої методики.

                           Методика визначення обсягу уваги

Обсяг уваги дитини оцінюється за десятибальною шкалою. Ми маємо  дані про те, що середній обсяг уваги  дорослої людини становить від 3 до 7 одиниць. Для дітей молодшого  шкільного та підліткового віку нижня  його межа - 4 одиниці, ймовірно, залишається  такою ж, як і для дорослих людей. Що ж до верхньої межі, то вона безумовно  залежить від віку, тому що увага  в дитинстві, в тому числі і  його обсяг, розвивається. Для молодших школярів і підлітків верхня межа норми уваги приблизно дорівнює віку дітей, якщо вона не перевершує середній обсяг уваги дорослої людини.

Так, середній обсяг уваги 3-6-річних дітей приблизно становить 3-4 одиниці, а середній обсяг уваги 6-9-річних - 4-5 одиниць, відповідно 9-12-річних - 5-6 одиниць. Приблизно на останньому з зазначених рівнів середній обсяг  уваги залишається у дітей, які  навчаються в п'ятих класах школи, а  потім дещо підвищується, досягаючи  до V-VII класів приблизно тієї величини, яка характерна для дорослих людей.

Відповідно до цього встановлюється наступна шкала перекладу експериментальних  показників обсягу уваги дітей в  прийняту десятибальну шкалу:

10 балів - обсяг уваги,  що дорівнює 6 одиницям і вище.

8-9 балів - обсяг уваги,  що становить 4-5 одиниць.

4-7 балів - обсяг уваги,  що дорівнює 2-3 одиницям.

0-3 бали - обсяг уваги менше  2 одиниць.

Діти, які отримали 10 балів, вважаються не тільки повністю готовими до навчання в середніх класах за рівнем розвитку уваги, але і перевершують в цьому відношенні багатьох своїх  однолітків.

Діти, які отримали 8-9 балів, також вважаються цілком готовими до навчання в середніх класах. Однак, якщо таку оцінку отримують діти, вже  навчаються в V-VII класах, то вона розглядається  як що знаходиться трохи нижче  норми.

Для дітей, які переходять з початкових класів у V клас, показники  обсягу уваги на рівні 4-7 балів вважаються допустимими, а для дітей, що вже  навчаються в V класах, - занадто низькими.

 

2.3 Аналіз результатів  проведеного експериментального  дослідження

В результаті визначення рівня  продуктивності і стійкості уваги  нами були отримані наступні результати: у групі одна дитина має дуже високий  рівень продуктивності і стійкості уваги, двоє дітей мають високий рівень продуктивності і стійкості уваги, 10 дітей - середній рівень, 3 дітей - низький рівень і 3 дітей - дуже низький рівень продуктивності і стійкості уваги (див. Додаток Б).

Таким чином, 42% учнів 5 класу мають середній рівень продуктивності і стійкості уваги, 10% учнів - високий рівень, дуже високий рівень - 10% дітей, низький рівень продуктивності і стійкості уваги відзначається у 22% дітей і у 16% дітей - дуже низький рівень продуктивності і стійкості уваги.

З цих даних видно, що в  класі переважає середній рівень продуктивності і стійкості уваги, що не може не позначатися на успішності навчання учнів в цілому.

В результаті визначення рівня  розподілу уваги нами були отримані наступні результати: у класі двоє дітей з дуже високим рівнем розподілу уваги, двоє дітей мають високий рівень розподілу уваги, 9 дітей - середній рівень, 3 дітей - низький рівень і 3 дітей - дуже низький рівень розподілу уваги (див. Додаток В).

Таким чином, 48% учнів 5 класу  мають середній рівень розподілу  уваги, 10% учнів - дуже високий рівень, високий рівень - 10% дітей, низький рівень розподілу уваги відзначається у 16% дітей і у 16% дітей - дуже низький рівень розподілу уваги.

З цих даних видно, що в  класі переважає середній рівень розподілу уваги, що не може не позначатися  на успішності навчання учнів в цілому.

В результаті визначення рівня  переключення уваги нами були отримані наступні результати: у класі немає  дітей з дуже високим рівнем переключення уваги, 3 дітей мають високий рівень переключення уваги, 9 дітей - середній рівень, 4 дітей - низький рівень і 3 дітей - дуже низький рівень перемикання уваги (див. Додаток Г).

  Таким чином, 48% учнів 5 класу мають середній рівень переключення уваги, 15% учнів - високий рівень, дуже високий рівень - 0% дітей, низький рівень переключення уваги відзначається у 22% дітей і у 15% дітей - дуже низький рівень переключення уваги.

З цих даних видно, що в  класі переважає середній рівень переключення уваги, що не може не позначатися  на успішності навчання учнів в цілому.

В результаті визначення рівня  обсягу уваги нами були отримані наступні результати: у класі немає дітей  з дуже високим рівнем переключення уваги, 3 дітей мають високий рівень обсягу уваги, 9дітей - середній рівень, 4 дітей - низький рівень і 3 дітей - дуже низький рівень обсягу уваги (див. Додаток  Д).

Таким чином, 48% учнів 5 класу мають середній рівень обсягу уваги, 22% учнів - високий рівень, дуже високий рівень - 0% дітей, низький рівень обсягу уваги відзначається у 15% дітей і у 15% дітей - дуже низький рівень обсягу уваги.

З цих даних видно, що в  групі переважає середній рівень обсягу уваги, що не може не позначатися  на рівні інтелектуального розвитку учнів в цілому. З отриманих даних можна зробити наступні висновки про те, що увага підлітків характеризуються:

1) середнім рівнем продуктивності  і стійкості уваги

2) середнім рівнем розподілу  уваги

3) середнім рівнем переключення  уваги

4) середнім рівнем обсягу  уваги

Отримані дані підтверджують  нашу гіпотезу про те, що у підлітків  особливостями уваги є більш  вибірковим, істотно залежать від  спрямованості їх інтересів. Підліток може добре концентрувати увагу  в значимої для нього діяльності і на підставі цього у нього  середній рівень продуктивності і стійкості  уваги, середній рівень розподілу уваги, середній рівень переключення уваги  і середній рівень обсягу уваги.