Розвитие внимания памяти мишления в учебной деятельности подростков

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Пізнавальний інтерес  як важливе особистісне утворення  та характеристика навчального процесу  завжди у центрі уваги педагогів. Сьогодні він розглядається як рушійна  сила активізації навчання, розвитку пізнавальної самостійності учнів, важливий напрям підвищення ефективності навчальної діяльності. Разом з тим  вивчення масової практики навчання свідчить, що останніми роками за умов перехідного суспільства та реформування системи шкільної освіти, поширення  масової культури, посилення впливу засобів масової інформації. В  сучасній практиці інтерес учнів  до процесу навчання поступово знижується. Ці явища зумовлені як загальними соціальними чинниками, так і  особливостями сучасного стану  системи освіти, педагогічної науки в Україні. За таких обставин підвищується аспект розвитку пізнавального інтересу з урахуванням потреб сьогодення.

Особлива проблема дослідження  і розвитку пізнавальних можливостей  учнів набула останнім часом у  зв’язку з гуманізацією педагогічного  процесу, якому притаманні: адаптація  освітнього процесу до запитів і  потреб особистості; орієнтація навчання на особистість, що навчається, забезпечення можливостей її саморозкриття, саморозвитку, самореалізації; орієнтація на активне  освоєння людиною способів пізнавальної діяльності.

 

Актуальність  теми. Сучасна освітня система України вимагає від педагогів та психологів виховання підростаючого покоління за всіма принципами та законами навчально-пізнавального процесу. До основних видів діяльності учнів відноситься насамперед пізнавальна діяльність, яка крім загально признаних сприймання, пам'яті, мислення, мовлення та уяви, на нашу думку, включає і увагу до свого складу.

Розвиток пізнавальної сфери  особистості є важливим питанням педагогів та психологів сучасної освіти, адже необхідно навчити дитину правильно  сприймати світ, його особливості  та допомогти сформувати основні  життєво необхідні навики та вміння.

Особливо важливим є процес формування та розвитку всіх сфер діяльності у підлітковому віці, коли закладаються основи для створення власного особистого стилю діяльності. Підлітковий вік  – є складним віком перебудови, як зміни в організмі, так і  в душевній організації дитини, і  у її свідомості.

Мене цікавить саме підлітковий  вік дитини, оскільки він є переломним у формуванні особистості, тут визначаються життєві пріорітети та спрямування, тому особливо важливим є розвиток всіх сфер діяльності особистості, і  особливо пізнавальної.

Перехід до підліткового віку характеризується глибокими змінами  умов, що впливають на особистісний розвиток дитини. Вони стосуються фізіології організму, відносин, які складаються у підлітків з дорослими людьми і однолітками, рівня розвитку пізнавальних процесів, інтелекту та здібностей. У всьому цьому намічається перехід від дитинства до дорослості. Організм дитини починає швидко перебудовуватись і перетворюватися на організм дорослої людини. Центр фізичного і духовного життя дитини зміщується із дому у зовнішній світ, переходить у середовище однолітків і дорослих. Відносини у групах однолітків будуються на більш серйозних, ніж розважальні спільні ігри, справах, що охоплюють широкий діапазон видів діяльності, від спільної праці над чим-небудь до особистого спілкування на життєво важливі теми. У всі ці нові відносини з людьми підліток вступає вже будучи інтелектуально достатньо розвинутою людиною і володіючи здібностями, які дозволяють зайняти йому відповідне місце у системі взаємовідносин з однолітками.

Розробленість теми:

Проблеми розвитку пізнавальної сфери діяльності учнів психологи  досліджувалися видатними вченими, серед яких: Брунер Д., Виготський Л.С., Кон І.С., Крайг Г., Кузікова С.Б., Кулагіна І.Ю., Колюцький В.Н., Максименко С.Д., Нємов Р.С., Райс Ф., Трофімов Ю.Л., Степанов О.М. тощо.

Мета: дослідження розвитку пізнавальних процесів підлітків.

Завдання:

- розкрити поняття «пізнавальні процеси»;

- охарактеризувати особливості розвитку пізнавальних процесів в учнів підліткового віку;

- провести експериментальне дослідження особливостей пізнавальних процесів підлітків;

Об’єкт дослідження :учні підліткового віку.

Предмет дослідження особливості розвитку пізнавальних процесів підлітків у процесі навчання.( на прикладі уваги).

Гіпотеза дослідження: Якщо розробити і реалізувати спеціальну методику розвитку уваги, то це призведе до поліпшення якості довгострокової і короткочасної пам'яті, і, отже, до розвитку пізнавальних процесів старших школярів.

 Методи дослідження: теоретичний аналіз проблеми на основі літературних джерел, спостереження за поведінкою та діяльністю учнів на уроках; опитування, анкетування учнів; метод експертної оцінки; аналіз продуктів діяльності учнів; формувальний експеримент, метод математичної статистики.

Практичне значення робота визначається можливістю використовувати отримані дані для практичної діяльності шкільного психолога в роботі з учнями середніх класів.

Теоретична та практична  значущість роботи полягає в можливості використання її теоретичної частини  на семінарах психологів та вчителів предметників даної школи.

Структура роботи обумовлена логікою розгляду теми.

Курсова робота складається  з вступу, основної частини, висновку та списку використаної літератури та додатку.

 

1. Теоретико  - методологічні засади розвитку пізнавальних здібностей підлітків у процесі навчання.

 

1.1 Історико-педагогічний  аспект проблеми формування та  діагностики пізнавальних здібностей

Важливим стимулом пізнавальної активності суб'єкта є пізнавальний інтерес, який виступає у вигляді  цілеспрямованої пізнавальної діяльності особистості. Діяльність – це свідома  активність, що виявляється в системі  дій, спрямованих на досягнення поставленої  мети. Для педагогіки проблема діяльності є важливою умовою формування особистості.

Дослідники виділяють  такі якості діяльності, як цілеспрямованість, предметність, усвідомленість, перетворюючий  характер (Юдін Е.Г., Швирьов В.С., Кристотур'ян М.Г., Буєва Л.П., Леонтьєв О.М., Зінченко В.П.). [9, 134]

У процесі наукового дослідження  було розкрито природу інтересу, пізнавального  інтересу, їх суть, структуру, провідні характеристики, специфіку, взаємозв'язки з окремими компонентами навчального  процесу.

Пізнавальний інтерес, або  пізнавальні здібності, являє собою  сплав важливих для розвитку особистості  психічних процесів, основним елементом  яких є вольове зусилля (Ушинський  К.Д., Ананьєв Б.Г., Добринін М.Ф.). [9, 136]

Формування пізнавальних здібностей на різних етапах вікового розвитку має свої особливості. Вже  в підлітковому віці пізнавальний інтерес  визначається самим змістом знань, прагненням до дорослості, самостійності; інтерес носить пошуковий характер, з тенденцією пошуку більш глибоких, ширших знань. [12, 173]

Процес формування пізнавальних інтересів тісно пов'язаний з  розвитком навчальних умінь і  навичок. Уміння, необхідні для вирішення  пізнавальних завдань, отримали назву  пізнавальних умінь. Без оволодіння школярем такими уміннями його інтерес  не проникає вглиб, він залишається  поверховим. Наявність відпрацьованих пізнавальних умінь збагачує процес накопичення знань, які дають  можливість учню самостійно виконати пізнавальну роботу, що підвищує його можливості пізнання, додає віри в  свої сили, створює умови для самоствердження  особистості й для розвитку пізнавальних здібностей.

Досліджуючи фактори, які  впливають на розвиток пізнавальних здібностей учнів, Огородников І.Т., Підкасистий П.І., Половнікова Н.О. підкреслюють значення самостійного поповнення знань; Алексюк А.М., Лернер І.Я., Махмутов М.І. — творчого використання принципів  і методів навчання; Занков Л.В., Данилов  М.О., Скаткін М.Н., Онищук В.О. — зміст  навчання і таких форм оволодіння знаннями в позаурочний час, як читацькі конференції, шкільні олімпіади, конкурси, під впливом яких пізнавальні  здібності учнів стають більш глибокими і дійовими. [4, 186]

Під час досліджень вченими  були виявлені деякі закономірності у формуванні пізнавальних здібностей школярів, а саме: виявлена також  стимуляція пізнавальних здібностей, яка йде від змісту матеріалу

(Щукіна Г.І.) [13], [14], [15], [16]; з'ясовані особливості впливу предметів гуманітарного циклу на формування пізнавальних здібностей в учнів (Роботова А.С.) [1]; об'єктивні джерела впливу на інтереси учнів предметів фізико-математичного циклу (Савіна Ф.К.) [9], формування пізнавального інтересу в процесі вивчення біологічних дисциплін (Максимова В.М.), роль групової роботи на уроках історії у розвитку пізнавальних інтересів (Бабанов К.О.), взаємозв'язок пізнавальної активності та ефективності навчання історії в старших класах (Дайрі Н.Г.), визначені теоретичні основи навчання і проблема виховання пізнавальної активності та самостійності учнів (Данилов М.О., Кірсанов О.О.), критерії рівнів пізнавальної самостійності учнів (Лернер І.Я.), формування в учнів 5 класу навичок дослідницького підходу до вивчення історичних документів як один із засобів розвитку пізнавальних інтересів учнів (Назарець А.І.), умови розвитку пізнавальних інтересів школярів у початкових класах (Савченко О.Я.). [9], [3]

Пізнавальний інтерес  має три основні рівні розвитку: 1) безпосередній інтерес до нових  фактів та явищ, пов'язаних з інформацією, яку учні дістають на уроці (елементарний рівень); 2) інтерес до пізнання істотних властивостей предметів і явищ; 3) інтерес до причинно-наслідкових  зв'язків, до виявлення закономірностей  та встановлення загальних принципів, що стосуються різного роду явищ.

На основі узагальнення інформації про три основні рівні розвитку пізнавального інтересу можна виділити такі прояви інтересу: споглядальний, споглядально-дійовий, пізнавальний, пізнавально-творчий, теоретичний, конструктивно-творчий. Виходячи з цього, рівень розвитку пізнавального  інтересу або здібностей особистості  оцінюється за показниками: 1) предметом  не цікавиться; 2) цікавиться теоретичними питаннями, виявленням суті виучуваних явищ, причинними залежностями й закономірностями; 3) виявляє до предмета високий інтерес, пов'язаний з глибокими знаннями й уміннями застосовувати ці знання під час виконання теоретичних і практичних завдань. [4, 187]

1.2. Поняття про пізнавальні процеси

  Пізнавальні процеси входять як складова частина в будь-яку людську діяльність і забезпечують ту або іншу її ефективність. Пізнавальні процеси дозволяють людині намічати заздалегідь цілі, плани і зміст майбутньої діяльності, програвати в думці хід цієї діяльності, свої дії і поведінку, передбачати результати своїх дій та керувати ними в міру виконання.

  Коли говорять про загальні здібності людини, то також мають на увазі рівень розвитку і характерні особливості його пізнавальних процесів, бо, чим краще розвинені у людини ці процеси, тим більш здатним він є, тим більшими можливостями володіє. Від рівня розвитку пізнавальних процесів учня залежить легкість і ефективність його навчання.

  Пізнавальні процеси здійснюються у вигляді окремих пізнавальних дій, кожне з яких представляє собою цілісний психічний акт, що складається нероздільно з усіх видів психічних процесів. Але один з них звичайно є головним, провідним, визначальним характер даного пізнавального дії. Тільки в цьому сенсі можна розглядати окремо такі психічні процеси, як увага, пам'ять, мислення, уява. [ 1. ст 193]

Зупинимося докладніше на кожному пізнавальному психічному процесі людини:

Пам’ять – одна з форм психічного відображення. Завдяки пам’яті  індивід може закріплювати, зберігати  і відтворювати свій життєвий досвід. Образи предметів і явищ дійсності, що виникають у процесі сприймання, а також пов’язані з ними думки, емоції, дії за певних умов знову  з’являються тоді, коли предмети і  явища, що їх викликали, не діють на органи відчуттів. Пам’ять – характеристика пізнавальної функції психіки, складова пізнавальної діяльності індивіда, причому  не лише чуттєвої, а й раціональної. Вона виконує функцію накопичення, збереження і використання наслідків дії відчуттів, сприймання, мислення, уяви [11, с. 229].

Отже, пам’ять забезпечує цілісність і розвиток особистості  людини, посідає важливе місце  в системі пізнавальної діяльності. Пам’ять – це психічний процес, який відображає досвід людини шляхом запам’ятовування, зберігання, відтворення.

  Кожній людині притаманні всі названі види пам'яті, але специфіка діяльності того чи іншого індивіда робить один з видів пам'яті провідною.

Індивідуальні відмінності  пам'яті виявляються у швидкості  і точності запам'ятовування, тривалості збереження запам'ятовуваного і  в обсязі пам'яті, тобто у кількості  відомостей, які стали надбанням  пам'яті. Важливою рисою, що свідчить про  продуктивність пам'яті особистості, є готовність до відтворення –  здатність швидко відшукати у  пам'яті потрібну інформацію. Вихованню  цієї риси сприяє, по-перше, передбачення, коли завчений матеріал буде потрібний, і, по-друге, систематизація запам'ятованого, віднесення його до певних груп, класів, категорій [6, с. 31].