Розвитие внимания памяти мишления в учебной деятельности подростков

  Відповідно до того, наявна чи відсутня мета мнестичних процесів, тобто процесів пам'яті, розрізняють довільну і мимовільну пам'ять.

Третім критерієм поділу пам'яті на види є час, протягом якого  одержана інформація зберігається пам'яттю. Сучасні психологи виділяють  три види пам’яті щодо часу: довготривалу, короткочасну й оперативну пам’ять [8, с. 130].

  Одним з психічних процесів є мислення. Перша ознака мислення полягає у тому, що воно є процесом опосередкованого пізнання речей і явищ дійсності. Можливість такого опосередкованого пізнання ґрунтується, насамперед, на усвідомленні зв’язків і відношень поміж речами і явищами.

Друга не менш важлива ознака мислення полягає в тому, що воно являє собою узагальнене пізнання дійсності.

  Основу мислення становить утворення тимчасових зв’язків, які відбивають об’єктивні зв’язки предметів реальної дійсності. вчення І.П. Павлова про дві сигнальні системи вказує на фізіологічний механізм мислення: це – утворення тимчасових зв’язків у другій сигнальній системі, які спираються на зв’язки в першій сигнальній системі.

  Отже, мислення – це соціально зумовлений, пов’язаний з мовленням психічний процес самостійного відображення істотно нового, тобто процес узагальненого та опосередкованого відображення дійсності в ході її аналізу і синтезу, що виникає на основі практичної діяльності з чуттєвого пізнання і здатний виходити далеко за його межі [10, с. 99].

Увага – це спрямованість  і зосередженість психічної діяльності на певних об'єктах. Це психічний стан, що характеризує інтенсивність пізнавальної діяльності і виражається в її зосередженості на порівняно вузькій  ділянці (дії, предметі, явищі).

Виокремлюють такі форми  прояву уваги: сенсорна (перцептивна); інтелектуальна (розумова); моторна (рухова).

Основними функціями уваги  є:

– активізація необхідних і гальмування непотрібних у  даний момент психічних і фізіологічних  процесів;

– цілеспрямований організований  відбір інформації, що надходить (основна  селективна функція уваги);

– утримання, збереження образів  певного предметного змісту доти, доки не буде досягнуто цілі;

– забезпечення тривалої зосередженості, активності на одному й тому самому об’єкті;

– регуляція і контроль протікання діяльності [19, с. 134].

  Увага пов'язана з інтересами, нахилами, покликанням людини, від її особливостей залежать і такі якості особистості, як спостережливість, здатність відзначати в предметах і явищах малопомітні, але істотні ознаки.

Обсяг – кількість компонентів  певної діяльності, одночасно охоплених  увагою: кількість літер, числових знаків, геометричних фігур тощо.

Розподіл – це здатність  людини одночасно виконувати декілька видів діяльності.Неможливо розподілити увагу між такими видами діяльності, які потребують участі одних і тих самих аналізаторів.

Переключення – свідоме  перенесення уваги з об'єкта на об'єкт. Переключення уваги забезпечує ефективність роботи при переходах  від попереднього її етапу до наступного, при змінах форм активності людини.

Швидкість і якість переключення уваги залежить від типу вищої  нервової діяльності та деяких інших  якостей особистості. Має значення зокрема і те, наскільки значущою або цікавішою буде наступна робота порівняно з попередньою. Усвідомлення значущості роботи, а тим більше інтерес до неї набагато полегшують переключення уваги. Незважаючи на те, що переключення уваги є об'єктивною необхідністю, яка диктується різноманітністю  людської діяльності, зловживати нею  не можна, бо часткове перенесення уваги  з об'єкта на об'єкт викликає перевтому. Особливо це стосується тих випадків, коли увага сконцентрована на певному  об'єкті. У такому разі її відволікання викликає негативні емоції, які погіршують загальний стан організму [18, с. 56].

 Розглянуті властивості уваги не є сталими у тієї чи іншої особистості. Вони розвиваються під час активної взаємодії людини з довкіллям, у процесі її життя і різноманітної діяльності, їх можна набути, зміцнити і розвинути через спеціальні тренування.

  Уява належить до вищих пізнавальних процесів. Вона є необхідною стороною будь-якої людської діяльності. Уява породжується потребами, що виникають у житті людини, і насамперед потребою змінити ті чи інші предмети навколишнього світу. Людина не може розпочинати роботу, не уявивши собі готовий результат своєї праці. Уява виникла і розвинулась в процесі праці людини. За образним визначенням А.Ейнштейна, “уява важливіша за знання, тому що знання обмежені. Уява ж охоплює все на світі, стимулює прогрес і є джерелом його еволюції”. Людина має безліч уявлень, які щоденно виникають у голові. Деякі з них не лишають сліду, а найцікавіші, най значущіші уявлення залишаються в пам’яті людини й складають уяву. Отже, уява – це психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду.

   Уява завжди спрямована на практичну діяльність. Перш ніж щось зробити, людина уявляє, що потрібно зробити і як вона це робитиме. Людина також заздалегідь уявляє кінцевий результат своєї праці і цим відрізняється від найвміліших тварин. Уява значною мірою залежить від спрямованості особистості: її інтересів, прагнень, потреб, переконань.

   Уява, як і мислення, виникає в проблемній ситуації, тобто тоді, коли потрібно віднайти нове рішення. Так само, як і мислення, уява мотивується потребами особистості. Реальний процес задоволення потреб може інколи підмінятися ілюзорним, уявним задоволенням їх.

   Образи уяви відрізняються від образів пам’яті тим, що в уяві ми змінюємо згадуване або створюємо щось таке, чого не було в нашій пам’яті.

1. Уява завжди є відходом від дійсності, проте в будь-якому разі джерело уяви - об’єктивна дійсність.

   Зазнаючи впливу емоцій, почуттів, симпатій та антипатій, уява дає змогу глибше осмислити і пізнати дійсність, але інколи спотворює її. Так, під впливом почуття кохання до певної людини наша уява породжує бажаний образ, хоча цей образ може і не відповідати справжньому. Уява в такому разі готує чимало гірких розчарувань.

2. Уява – складова творчості.

Уява постає як антипод  само собою зрозумілого, тривіального. Уява – це почуття новизни, яке  є неоціненною якістю людини.

3. Уява нерозривно пов’язана з усіма ланками психіки людини.

Так, найвищий “ розквіт” уяви проявляється в хвилини небезпеки: перед атакою, перед операцією, перед  смертельною небезпекою.

Сприймання, запах, ритми  музики стимулюють уяву. [10,26]

1.3 Розвиток пізнавальних процесів в учнів підліткового віку

Підлітковий вік охоплює  період розвитку дитини від 11 до 15 років. Він є органічним продовженням молодшого  шкільного віку і водночас відрізняється  від нього. Його називають перехідним, тому що відбувається перехід від  дитинства до юності в фізичному, психічному і соціальному аспектах [17, с. 215].

На підлітковий вік  припадає активний пізнавальний розвиток особистості. Розгортається він  у малопомітних для дитини і тих, хто її оточує, формах. Упродовж цього  періоду триває розвиток мислення, пам'яті, формується цілісніше усвідомлення того, що відбувається навколо, розширюються межі уяви, діапазон суджень. Ці можливості пізнання сприяють швидкому нагромадженню  знань. Когнітивний розвиток у підлітковому віці характеризується розвитком абстрактного мислення, логічної пам'яті, використанням  метакогнітивних (пов'язаних з виробленням  стилю інтелектуальної діяльності) навичок. Ці фактори суттєво впливають  на зміст думок підлітка, його здатність  до моральних суджень.

Розвиток уваги. У підлітковому віці спостерігається розвиток обсягу уваги, підвищення стійкості уваги  та розвиток здатності до переключення та розподілу уваги. Разом з цим  у підлітків відмічається погіршення результатів навчальної діяльності. Це відбувається тому, що розумові здібності  підлітка, на відміну від здібностей молодшого школяра, набувають нової  якості: вони стають опосередкованими. Це відбувається завдяки розвитку понятійного, мовно-логічного, абстрактного мислення. Підліток може оперувати поняттями, міркувати про властивості та якості предметів, висувати гіпотези, планувати дослідницьку діяльність та засвоювати великі масиви інформації.

Причини неуважності підлітка полягають у суперечливості самого вікового періоду: підліток здатен придумати  спосіб запам'ятовування нової формули, тобто керувати своєю пам'яттю, може висунути гіпотезу, тобто спрямувати, регулювати процес свого мислення тощо, але йому дуже важко керувати своєю  особистістю, собою як цілим.

В основному це пов'язано  з новими інтересами, переживаннями  та хронічною емоційною нестабільністю, яка виявляється в імпульсивності, нестриманості, іноді агресивності.

Розумова діяльність підлітка, так само як і його поведінка, залежить від стану його мотиваційної сфери. Підліток уважний тільки щодо того, що якось пов'язано із його актуальними потребами та переживаннями [2, с. 57].

Розвиток мислення підлітка. Цей віковий період особливо плідний  для розвитку абстрактного (словесно-логічного) мислення. Матеріал, який засвоюють  діти у школі, вимагає вищого, ніж  у молодших школярів, рівня навчально-пізнавальної і мислительної діяльності, водночас він спрямований на розвиток цієї діяльності. Учні повинні оволодіти  системою наукових понять математики, фізики, хімії. Саме ці предмети потребують нових способів засвоєння знань  і спрямовані на розвиток теоретичного, тобто формального, рефлексивного (предметом  аналізу є власна інтелектуальна операція) мислення. Його Ж. Піаже називав  мисленням нарівні формальних операцій. Воно розгортається в роздумах про  можливе, у порівнянні дійсності  з тими подіями, які могли б  відбутись чи не відбутись. Цей вид  інтелектуальної роботи має абстрактний  характер. Якщо молодші школярі здебільшого  працюють з конкретними емпіричними  даними, то підлітки все частіше  ставляться до всього, як до одного з варіантів можливого [5, с. 41].

Новим у розвитку мислення підлітка є зміна способів розв'язування пізнавальних завдань. Він починає  аналіз завдань зі з'ясування можливих відношень у наявних даних, висуває  різні припущення про їх зв'язок, а потім перевіряє їх. У підлітка розвивається вміння оперувати гіпотезами у процесі розв'язування мислительних завдань. Мислення на рівні формальних операцій передбачає вміння формулювати, перевіряти та оцінювати гіпотези, маніпулювати не тільки відомими фактами, які можна перевірити, а й думками, які суперечать наявним знанням. Це розвиває здатність підлітків  планувати і передбачати.

Порівняно з молодшими  школярами підлітки мають ширший набір сценаріїв і схем, які  можуть використати для вирішення  проблеми. Вони розробляють складніші  сценарії для особливих обставин (гра в футбол), процедур (вибір  старости класу). Намагаючись розв'язати  проблему чи розібратися в соціальній події, виявляють здатність використовувати  інформацію з усіх соціальних сценаріїв [20, с. 94].

Важливою ознакою розвитку мислення, що розкривається саме в  підлітковому віці, є схильність до експериментування, яка полягає  в небажанні все приймати на віру. Для підлітків характерна підвищена  інтелектуальна активність, стимульована не тільки їх природною допитливістю, а й бажанням розвинути, продемонструвати свої здібності, отримати високу оцінку. Розв'язуючи складні завдання, вони нерідко виявляють високорозвинений інтелект, неабиякі здібності. Необхідність розв'язувати прості завдання іноді  викликає у них емоційно-негативну  афективну реакцію, відмову від  такої роботи.

Підлітковий вік є порою  динамічного розвитку таких індивідуальних особливостей мислення, як творчість, самостійність, гнучкість.

До загальних ознак  творчого характеру мислення належать: 1) оригінальність думки, здатність  давати відповіді, які суттєво відхиляються від звичних; 2) велика кількість  думок, ідей, що виникають у людини за одиницю часу; 3) сприйнятливість  до проблем, чутливість до суттєвого; 4) здійснення розумових дій доцільно, а не випадково; 5) здатність виявляти нові, незвичні функції об'єкта чи його частини; 6) гнучкість розмірковування, коли людина може легко відхилятися  від звичного способу розв'язування завдання, долаючи «бар'єр минулого досвіду»; 7) здатність самостійно відкривати нові знання тощо [21, с. 101].

Нерідко підлітки відчувають труднощі в процесі мислення, недостатню розвиненість таких операцій, як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення. А засвоєння ними понять часто є неглибоким. Зосередженість на деталях, дрібних фактах заважає виокремити головне і зробити необхідні узагальнення.

Розвитку мислення підлітків  сприяють сформульовані вчителем завдання, поставлені питання, які вимагають  осмисленої відповіді. Маючи це на увазі, небайдужий педагог поступово ускладнюватиме завдання, створюватиме все нові проблемні  ситуації, прийняття рішення в  яких потребуватиме все глибших, складніших, системніших самостійних  міркувань.

Розвиток пам'яті підлітка. На цьому етапі життя дитини відбуваються важливі процеси, пов'язані з перебудовою  пам'яті. Передусім активно починає  розвиватися логічна пам'ять (використання логічних операцій у процесі запам'ятовування). Як реакція на часте її використання, уповільнюється розвиток механічної. Водночас із розширенням кількості  навчальних предметів значно збільшується обсяг інформації, яку підліток повинен  запам'ятати механічно. Ці процеси  відбуваються разом із розвитком  довільної опосередкованої пам'яті. Однак вони є небезпроблемними для  підлітків, які іноді скаржаться на погану пам'ять.