- проявляти до нього терпимість, прагнути зрозуміти його і допомогти йому;
- проявляти пошану до його особи, підтримувати в нім відчуття власної гідності;
- визнавати за ним право бути несхожим на інших; дивитися на проблему з його позицій, його очима;
- враховувати індивідуально-психологічні і особові особливості школяра.
Особливо
важливий прояв комунікативної толерантності
в напруженій, конфліктній ситуації.
Проте в таких ситуаціях зазвичай
спостерігається вислів прямих негативних
оцінок на адресу учня: «Ви завжди поводитеся
так...», «Ти як завжди не готовий...», «Ти
знову починаєш виправдовуватися...». На
такі вислови він зазвичай відповідає
запереченням, образою, захистом. На відміну
від «ти-вислову», «я-вислови» вчителя
характеризується описом власних відчуттів
і переживань по відношенню до даної ситуації,
безоцінковою характеристикою поведінки
учня. Висловлюючи свої відчуття без наказу,
засудження або вимови, вчитель залишає
за дитиною можливість самому прийняти
рішення, враховуючи переживання дорослого.
Схема «я-вислову» така [32]:
- Опис ситуації, що викликала напругу: «Коли я бачу, що ти...», «Коли це відбувається...», «Коли я стикаюся з тим, що...».
- Точна назва свого відчуття в цій ситуації: «Я відчуваю...», «Я не знаю, як реагувати...», «Я засмучуюся...».
- Назва причин цього відчуття: «Тому що я не люблю бруд», «Тому що ти порушив обіцянку».
Розвитку
комунікативної толерантності і
формуванню позитивного іміджу педагога
за А. Б. Добрович сприяє знання і виконання
«заповідей спілкування» [38]:
- Стосунки з людьми – головне в будь-якій діяльності, а тим більше в педагогічній. Думайте над своїми взаєминами з довколишніми людьми, будуйте їх на взаєморозумінні і довірі.
- Спілкуючись з людиною, ніколи не зациклюйтеся на досягненні ваших конкретних цілей і завдань. Будучи вчителем, не перетворюйтеся на чиновника, для якого програма, план уроку – головне. Не забувайте, про учня, його інтереси, прагнення, його сьогодення і майбутнє – ось сенс вашої роботи.
- Вчиться бачити в кожній людині те, що вигідно відрізняє його від інших, ту «родзинку», яка робить його унікальним, неповторним. Пам'ятайте, що кожна людина унікальна і до кожного необхідний свій підхід.
- Прийшовши до людини, залиште свої проблеми, амбіції, стереотипи, що склалися. Спілкуючись з людиною, спілкуйтеся з ним, а не з його офіційним статусом, своїми уявленнями про нього. Потреба в рівності властива всім, а тим більше дітям.
- Вчіться бачити себе як би з боку, очима інших людей. Аналізуйте, як ви поводилися під час спілкування з ними, прагніть поставити себе на місце тієї людини, з якою спілкуєтеся.
- Частіше посміхайтеся людям. Посмішка розташовує до вас довколишніх людей, створює сприятливий емоційний настрій, викликає в інших прагнення спілкуватися з вами.
- Розвивайте свій внутрішній духовний світ, ваші таланти і здібності. Пам'ятайте, що творча, духовно багата особа завжди залучає інших людей, особливо коли все це сполучається з чуйністю та здатністю розуміти тих що оточують.