Психолого-педагогічні умови формування позитивного іміджу вчителя

Психолого-педагогічні умови формування позитивного іміджу вчителя

 

 

План

 

Вступ...

 

1. Імідж сучасного педагога: сутність поняття його складові та особливості.

 

1. Сутність поняття «імідж»

1.2 Компоненти формування індивідуального іміджу працівника освіти.

 

2. Дослідження іміджу сучасного вчителя та психолого - педагогічні чинники його розвитку.

 

2.1 Варіанти типізації та структуризації іміджу

2.2 Психологічний інструментарій в арсеналі педагога і особливості його використання

2.3 Методичні рекомендації по побудові позитивного педагогічного іміджу

 

 

 

 

Вступ

У галузі освіти часто розмовляють про імідж ,як необхідну детермінанту формування успішного спеціаліста в будь-якій сфері педагогічної діяльності. Незважаючи  на те, що кожна професія має свою специфіку, створення іміджу необхідно працівникам усіх галузей, які у своєї професійної діяльності повязані з людьми. Раніше не прийнято було говорити про імідж вчителя, як у нашому суспільстві , так і в освітньому середовищі. Проте прогресуючий розвиток науки і освіти  на теренах України та прагнення відповідати вимогам та рекомендаціям Болонської системи вимагають більш глибшого вивчення проблеми формування позитивного іміджу вчителя. В  школі все починається з вчителя. І хоча результати навчання та виховання учнів залежать від трьох чинників: хто навчає, кого навчають і як навчають. Безумовно, величезною в справі виховання є роль вчителя та та  його особистості. Відношення ж  до іміджу у самих педагогів різне. Негативно відносяться до нього ті представники старшого покоління вчителів, які його розуміють як маску. Вони переконані в пріоритеті внутрішнього вмісту над зовнішнім і вважають, що головне бути, а не здаватися. Всякі розмови про імідж вчителя сприймаються ними  насторожено, як заклик бути нещирим. Проте прибічники такої позиції забувають про те, що одним з результатів сприйняття вчителя учнем є формування образу вчителя. А імідж і є тим образом в якому вчитель постає перед своїм учнями , колегами, знайомими. Особливого значення для педагога набувають : професійна компетентність; педагогічна ерудиція; педагогічне мислення та інтуїція; педагогічна рефлексія; педагогічна імпровізація; педагогічне спілкування, професійна гнучкість, здатність адаптуватися до соціальних змін. Ускладнення завдань освіти додає особливу значущість вивченню ролі іміджу, як однієї з професійно необхідних якостей сучасного педагога. У зв'язку з цим актуалізується роль нових галузей теоретичного і прикладного знання, іміджелогії та іміджмейкінгу. Об'єктивними умовами їх актуалізації в сучасному суспільстві з'явилися: по-перше, теоретична значущість - це не розробленість основних умов і закономірностей формування іміджу, його структурних компонентів, передумов формування а також використовуваних при цьому засобів і методів. По-друге, це практична корисність іміджеології, що зумовила її надзвичайну популярність в різних сферах людської діяльності і професійний попит. Серед науковців,  які  розглядали  різні  аспекти  проблеми  іміджелогії,  доцільно назвати  вітчизняних  і  зарубіжних  спеціалістів  з  іміджу:  В.  Бірненбіль, Е. Больц,  Є.  Власова,  І.  Врльф,  Ф.  Девіс,  Ф.  Кузіна,  С.  Козлова,  Б.  Лід, І. Нєфьодова, Г. Сорокіна, М. Спіллейн, сестри Соріни, В. Шепель та ін. Поступово дана галузь набуває певної самостійності і респектабельності. Проте, публікації різних посібників і навіть наукових монографій, виникнення комерційних послуг з іміджування, обумовлюють існування іміджеології поки що на емпіричному рівні пізнання. Використання її досягнень відбувається стихійно, нецілеспрямовано, без системи знань і вивчення особливостей іміджу, як невід'ємної частини професіоналізму в певній сфері діяльності. Серед резервів , у вдосконаленні професіоналізму вчителів початкових класів, осбливий науково-дослідний інтерес, представляє вивчення феномену іміджу педагога і базових умов його цілеспрямованого формування. До теперішнього часу накопичена значна кількість даних, які в різних аспектах освітлюють особливості сприйняття школярами образу вчителя. В той же час, в педагогічній і соціально-психологічний науках доки відсутній науково-обгрунтований вимірний інструментарій іміджу вчителя, не обгрунтовані базові умови його направленого формування, що впливає на становлення особи школяра. Тому, назріла гостра необхідність, в розробці нового наукового знання і прикладних аспектів його використання в освітній практиці для школи. Зміни в системі естетичних і етичних цінностей відводять іміджеології усе більш значиме місце. В зв'язку з цим, саме імідж педагога, відіграє чи не вирішальну роль у створенні ефективного самовиховного середовища і залучення до нього старшокласників:

• позитивний імідж вчителя дозволяє економити час на встановлення емоційного контакту із оточенням і ефективно виконувати покладені на нього функції;
• наявність професійного іміджу дозволяє вчителю показати себе учням як професіонала, в той же час, не нівелюючи свою людську індивідуальність, продемонструвати привабливість співпраці із ним;
• імідж педагога опосередковано впливає на розвиток учнівського колективу, оскільки учні несвідомо копіюють іміджеву поведінку вчителя;
• імідж освітнього закладу складається із сукупності іміджів тих, хто працює у ньому, що, в свою чергу, впливає на престиж усієї освітньої галузі та вчительської професії зокрема.

Важливо, щоб педагог, котрий ставить собі за мету залучити учнів до самовиховання  і стати їхнім наставником  у цьому процесі, найперше подбав про формування власного професійного позитивного іміджу – певного привабливого образу із відповідним внутрішнім наповненням. А для цього йому необхідно розібратися у питанні „що ж таке імідж?”.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 1.1  Сутність поняття «імідж»    

 Поняття  „імідж” почали використовувати  ще у часи Арістотеля. Аналіз літературних джерел показав, що в Україні  термін „імідж” з’явився наприкінці ХХ сторіччя. Воно походить від латинського „imago”, тобто „імітувати”, у перекладі з англійської мови означає „образ”. Імідж –образ, зліпок, розумове представлення конкретної особи, змістовна сторона його характеру. У практичному вживанні це слово близьке до відомого грецького слова «харизма», в яке древні греки вкладали значення обдарованості, авторитетності, мудрості і святості.У вітчизняній  і сучасній психолого-педагогічній науці широко представлені теоретичні відомості що досліджують феномен іміджу. Проте, найбільш ґрунтовні розробки з іміджування, котрі присвячені різним аспектам формування іміджів, найперше серед пострадянських держав з’явилися в Росії, починаючи з 90-х рр. минулого століття. Значна частина з цих робіт присвячена проблемі іміджу суб’єктів влади (Є.В. Егорова-Гантман, Є.Б. Абашкіна, Р.Ф. Фуре, Ромашкіна Р.Ф., Почепцов Г., С.Є. Ананьєва, Т.Е. Грінберг, Є.І. Манякіна, В.М. Шепель, А.Н. Жмиріков); окремо виділяються дослідження, присвячені процесам, техніці, методиці і механізмам формування іміджу (П.С. Лернер, О.А.Феофанов, П.С. Гуревич, А.Ю. Панасюк, В.М. Шепель, Р.Ф. Ромашкіна, Р.Ф. Фуре, І.Н. Гомеров, Ю.Д. Красовский, Б.Г. Усіков та ін.); окремо розкриваються питання іміджу ділової людини і процесу його формування (А.А. Бодалев, Т.В. Бобришева, І.В. Веретеннікова та ін.); і, звичайно, не оминула уваги науковців пострадянського простору проблема формування іміджу педагога (А.А. Калюжний, А.М. Антипова, Л.И. Попова, Є.Н. Руссакая, Н.А. Тарасенко, С.А. Москалянова). У зарубіжній науці цей термін  співвідносять із такими поняттями, як «Я-концепція», «Я-образ». В їх основі знаходиться не що інше, як образ, уявлення. Поняття «Я-концепції»  досліджували У. Джемс, Р. Бернс, А. Маслоу  та  ін.  Зв'язок «Я-концепції» та особистісного іміджу розглядали О. Боровський, Б. Зейгарник, Ч. Кулі, Л. Мар’яненко, М. Мольц. На їхню думку, розвиток «Я-концепції» є значним етапом внутрішньої психічної роботи щодо створення технології особистості, персональної привабливості, прийняття себе, налаштування на позитивне ставлення до себе і навколишніх [1].  П. Берд  визначає  імідж  як «загальне  враження,  яке  ви  справляєте  на  оточуючих.  Воно складається  з  того,  як  ви представляєте  свої  ідеї,  як поводитеся  в  суспільстві,  як одягаєтеся, що говорите і що робите…» [2, с. 65-67]. Важливим, на мою думку, є зауваження П. Берда, що імідж повинен міцно базуватися на внутрішній сутності людини, бути її відбитком.  У психології іміджу прийнято виділяти два види: 1) імідж, зорієнтований на самовідчуття; 2) імідж, зорієнтований на сприйняття.

Перший  вид іміджу тісно пов’язаний із особистими властивостями та особливостями самого суб’єкта, котрий стихійно чи цілеспрямовано працює над створенням „образу себе для інших”, враховуючи і опираючись лише на власні внутрішні мотиви, намагаючись зберегти внутрішню гармонію між своєю особистістю та образом, що створюється. Над формуванням цього іміджу працює переважно сам суб’єкт іміджу.

Другий  вид іміджу формується цілеспрямовано, із врахуванням особливостей аудиторії, на котру він спрямовується і  орієнтується на когнітивну і емоційну оцінку. І тут вже враховуються не стільки внутрішні характеристики суб’єкта, а ті властивості і риси, котрі хоче бачити у ньому обрана аудиторія. Оскільки створюються нові якості, котрі не притаманні даній особистості, то необхідний постійний контроль з боку фахівців за їх формуванням та процесом їх впровадження, тому над формуванням даного іміджу працює ціла група психологів, іміджмейкерів [4]. Таким чином, імідж розглядається як складний феномен, який  об’єднує  різноманітні фактори (спадковість,  середовище  виховання,  особистісна  активність людини), це інтегрована цілісність біогенних, соціогенних та психогенних елементів. У педагогіці  імідж вчителя розглядається як  емоційно  окрашений стереотип сприйняття  образу  вчителя в свідомості  вихованців,  колег,  соціального оточення.  Причому при формуванні  іміджу реальні якості об’єднуються з тими, які приписує вчителеві оточення. На мій погляд, поза увагою дослідників іміджу залишається його особистісний аспект, оцінка значимості, створення якої  відбувається  в рефлексії культури  педагогічної  діяльності  вчителя.  Ситуативна тривожність, страх показатися смішним, виявити свою некомпетентність, бути негативно оціненим уповільнюють процеси творчого саморозвитку як вчителя, так  і учня. Без розвиненої внутрішньої рефлексії, усвідомлення витоків свого негативного переживання вчитель не може переключитися на світ  іншої  людини (колег,  учнів,  батьків),  побачити  їх  проблеми  своїми  очима.  В  педагогічній діяльності  індивідуальний  імідж  учителя – це  умова,  засіб  становлення  індивідуальності  обох суб’єктів  навчання.  Таким  чином,  імідж  в  сучасній  науці  розглядається  як  відносно  постійна категорія.  Визначаючи,  яким  повинен  бути  індивідуальній  імідж  майбутнього  учителя,  здатного реалізувати  задачу  становлення  особистості  учня,  враховуючи  вищезазначене, слід відмітити , що  це високоморальна  особистість,  гуманіст;  останнє проявляється  в його  вчинках,  мові,  в його професійній діяльності;  його  зовнішній вигляд  базується на  внутрішній  культурі;  крім  того,  він знаходиться в гармонії зі світом, що відбивається на його зовнішності. Отже, „Професійний педагогічний імідж вчителя – це  форма самовиявлення індивідуального цілісного образу особистості учителя,  як реалізатора потреб мікро- і макросоціуму в освітніх послугах,  при якій виявляються найбільш виразні ділові та особистісні якості  відповідно до статусу учителя та соціальної ролі у освітньому оточенні”

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Складові компоненти формування  індивідуального іміджу працівника  освіти

Педагог навчає учнів і тоді, коли мовчить, навчає своїм обліком, своєю поведінкою, своїм відношенням до учнів. О.Булатова пише: „Якщо образ вчителя приємний, сприймається як «манок», то в нім поміщена первинна сила духовної  дії,  такого вчителя хочеться  слухати і  слідувати за  ним ”[1]. Облік вчителя - це не тільки візуальний облік, але і жести, і манери, і комунікабельність, і педагогічний такт, і мовна культура, і любов до дітей, і педагогічна прозорливість, і  багато інших якостей, які є складовими професійного педагогічного іміджу. Психологічна  взаємодія  іміджу  обумовлена  психічними  механізмами  людського пізнання.  На  думку психологів, оточуючі зі складністю сприймають приховану інформацію. Як відмічає В. Шепель, недостатньо мати внутрішню гідність, треба вчити уміти демонструвати їх через спеціальну систему знаків, прийомів, що дають змогу показати себе з виграшного боку. Такою системою знаків виступає віртуальний образ для багатьох людей, інформація, отримана від зорового чи звукового образу, є єдиним «банком даних», на основі якого вони будують відношення до  оточуючих людей. Людина  спочатку сприймає  образ,  а потім інтелектуально його обробляє. Послідовно, чим точніше створений образ, тим менше сил потрібно для того, щоб знайти спільну мову з оточуючими [10].  Таким чином,  імідж  програмує  певне  ставлення до  його носія  з  боку оточуючих,  який  змінити буде досить  важко.  Крім  того,  імідж  впливає  на  формування  внутрішнього  «Я» - образу, тобто,  на  самооцінку  і самоповагу індивіду. Є. Русская  виділяє  три  основних  компоненти в  структурі  іміджу  людини: візуальний  образ (костюм, зачіска, пластика, міміка, голос), внутрішній образ (темперамент, настрій, особисті якості) і менталітет (духовна практика, інтелект) [8]. Основними компонентами в структурі іміджу професіонала, на думку  Л.М. Митіної, є:

1. зовнішня складова – усе, що характеризує зовнішній вигляд вчителя (одяг, міміка, жести, голос, хода, манери та ін.);
2. процесуальна складова, котра характеризується такими формами спілкування як професіоналізм, пластичність, виразність і т.д.;
3. внутрішня складова – це внутрішній світ людини, уявлення про його духовний та інтелектуальний розвиток, зацікавленостях, цінностях [7, с. 91].

Інші компоненти в структурі іміджу виділяє В. Бойко:

1)  аудіовізуальну  культуру  особистості (мова,  манера  триматися,  одяг,  зачіска,  відповідні  очікування більшості  або відповідної групи людей);

2)  стиль   поведінки (професійний,  інтелектуальний,  моральний,  емоційний,  комунікативний,  естетичний, етичний);

3)  внутрішню   філософію,  систему  цінностей   людини (життєві  установки,  моральне  кредо,  систему відносин), що накладає  відбиток на зовнішність і  манеру поведінки; 

4)  атрибути , що підкреслюють статус і звички особистості (обстановка офісу, автомобіль);

5)  психологічний  «Я-образ» (образ партнера, що привертає увагу, такий: він зовні і всередині спокійний, активний, доброзичливий і т.д.).

Л. Попова в  структурі іміджу виділяє як візуальний, тобто зоровий, так і образ  мислення, дій, вчинків. На її думку, в  структурі іміджу важливу роль відіграє простір життєдіяльності і образ життя, впливаючий на імідж в цілому. Імідж образу життя - це те, як оточуючі сприймають поведінку і характер особистості, її моральне переконання і принципи. М. Удальцова включає  в  структуру іміджу  звичайні  і спеціально  створені  якості  особистості: професіоналізм,  компетентність,  надійність,  гуманітарну освідченність,  компетентність  у галузі психотехнологій.  Цікавою  є  точка  зору  В. Шепеля,  який  виділяє  три  групи  якостей,  які  визначають індивідуальний імідж:

1.Природні  якості:  комунікабельність,  імпатичність,  рефлективність,  красномовність.  Ці  якості В. Шепель називає загальним поняттям «уміння подобатися людям».

2. Характеристика  особистості як наслідок її  освіти і виховання. Це моральні  цінності, психічне здоров’я, володіння  набором людських  технологій,  таких  як міжособистістне   спілкування, попередження  і  вирішення конфліктів.

3. Характеристики  особистості, які визначаються  її життєвим і професійним  досвідом.  Виходячи з вищезгаданого можна умовно поділити іміджеутворюючі фактори на декілька компонентів:

1.Образ (те, що виникає з приходом людини і залишається, коли людина вирушає) Першим кроком на шляху до створення «ефекту ореолу», думаємо, можна рахувати роботу над власним іміджем: [4. Оводова А.Г. «Імідж сучасного педагога» //Початкова школа плюс до і після. - 2004 - №5. - с.80.]. . Для багатьох людей інформація, отримана від зорового образу, є єдиним «банком даних» про людину, і на цій підставі вони вибудовують свої стосунки. І, чим точніше створений образ педагога, тим легше людям спілкуватися з ним, і тим менше сил буде потрібно, аби порозумітися зі своїми учнями   Зовнішній вигляд учителя запам'ятовується учням відразу, як вони побачили його вперше, і це враження з часом дуже важко змінити. Не секрет, що діти хочуть мати вчителя із приємною зовнішністю, елегантно одягненого, охайного, з привабливим макіяжем, модною зачіскою та хорошими манерами.                                                                                                              2.Зовнішній аспект (манери, хода, жести, міміка, одяг, зачіска)  . Пригадаємо приказку: «Зустрічають по одягу, а проводжають по розуму» . Так званий «невербальний» імідж пов'язаний з тим, наскільки ми володіємо приємними манерами . Хороші манери допомагають швидко адаптуватися в будь-якій обстановці, спрощують встановлення комунікаційних зв'язків з людьми.      Характеризуючи мову жестів як систему рухів тіла,використовувану як засіб спілкування разом з вербальною мовою, можна показати, як мова жестів зв'язується з культурними традиціями народів, соціальних груп. Так, наприклад, за допомогою жестикуляції під час мовної заминки як би тимчасово «виручає», «захищає» від нападу опонента: розмашистість і рішучість жестів говорить про вольові якості вчителя; нервові сіпання тіла свідчать про невпевненість людини, психологічний дискомфорт. Відзначаючи виразність руху м'язів особи (міміку), як прояв людських відчуттів, переживань, емоцій, слід звернути увагу на те, що частенько вчитель-початківець не уміє управляти своєю особою, і мімічні реакції випереджають мовні. Діти дуже наглядові і точно зіставляють мікромімічні реакції із смисловим вмістом мови вчителя. Якщо в результаті зіставлення вербальної і невербальної мови вони мимоволі відчувають фальш, обман, лицемірство, то вчитель, що виявив це одного дня, не користуватиметься особливою довірою учнів [5.Яковлєв С. Імідж вчителя: яким йому бути? Про стиль педагогічних стосунків з учнями.//Учитель. – 1999.-№1. – С. 64-69].Як театр «починається  з вішалки»,вчитель починається з того, як він виглядає.                                                                                                                         Приваблива подоба педагога надає потужну позитивну психотерапевтичну дію на його підопічних.   Візуальна привабливість - первинна складова іміджу педагога. Тут значення має і колірна гамма робочого костюма, і правильно виконаний макіяж, і модна стрижка або укладання. Проте просто мати відповідний зовнішній вигляд явно недостатньо. Необхідно, аби сам вчитель відчував себе комфортно, і аби його упевненість передалася аудиторії. Якщо педагог знає, що добре одягнений, вдало причесав, знаходиться в стерпній фізичній формі, то він буде упевненим в собі. Якщо ж педагог відчує, що у нього щось не так, щось не відповідає його власним стандартам, то він мимоволі почне зосереджуватися саме на тій деталі, що постійно відволікатиме його увагу. Якщо ж зовнішність педагога приваблива, то він може схилити аудиторію на свою сторону ще до того, як виголосить перше слово. Тому при виборі одягу, необхідно пам'ятати про поєднання кольору і малюнка, про помітні деталі, відволікаючі увагу.:[6.Вілсон Г. Мова жестів – дорога до успіху – СПб: Вид."Питер", 2000. –  с.99]. Волосся повинне гідним чином обрамувати особу. Воно не повинні домінувати, затінювати привабливі риси або привертати до себе надмірну увагу. Відкидання волосся від очей, перекладання пасм і інша метушня – все це відволікаючі жести. Окрім цього, багато професійних сучасних педагогів своїм успіхом зобов'язано і голосу. Так само, як і про зовнішній вигляд, люди складають свою думку про голос протягом декількох секунд. Голос – це те звучання, яке виголошує чоловік за допомогою коливання зв'язок, що знаходяться в горлі [ДальВ.І. Ілюстрований тлумачний словник живої мови великороса. – М.: Ексмо, 2007 – c.228]. Це звучання і є технічне забезпечення мови педагога. Голос педагога має величезне значення: він є засобом, який може прославити значущість мови, але він нерідко виступає засобом і нівелювання значущості мови, перетворюючи її потенційний позитивний вплив в щось протилежне – в агент розкладаючої дії.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          3.Внутрішній аспект (інтелект, помисли, ерудиція, духовність, інтереси)  Важливе значення має і спосіб життя педагога. Імідж способу життя педагога - це те, як люди сприймають його особисте життя, стосунки з тими, що оточують і домочадцями, його моральні принципи, гідність, поведінка і характер. Інколи буває, що всі елементи потужного іміджу на місці, але він все одно не працює. Зовсім не обов'язково, аби люди любили педагога, просто він повинен їм подобатися   і бути зразком для наслідування.                                                                                                                                             4. Процесуальний аспект (темперамент, темп, пластичність, діяльність, емоції) “Не змучений, втомлений і спустошений, а цікава, духовно багата, ідейно зріла людина може стати володарем дум і відчуттів нового покоління” (Сластенін В.А.-1990)