Проблема адаптації дітей дошкільного віку до умов ДНЗ

Індивідуальна програма психофізичного захисту складається вихователями, психологом та батьками на основі вивчення характеристик кожної дитини, її досвіду, звичок, умов виховання в сім'ї [23, с.21].

Психофізичний, емоційний стан дітей залежить від  ритму життя, що встановлюється в дошкільному закладі режимом дня. Сьогодні існує розгорнута мережа дошкільних закладів різних типів, де у навчально-виховному процесі, крім вихователів, бере участь цілий ряд спеціалістів (практичні психологи, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, медичні працівники, музичні керівники, інструктори з фізичної культури, керівники студій, секцій та ін.). Кожен з них займає певний відтинок часу в режимі дня своїх вихованців. Тож слід організувати режим дня у закладі в такий спосіб, щоб він був одночасно і упорядкованим, і гнучким, і зручним для батьків та вихователів, а насамперед для вихованців.

Гнучкий, або  багатоваріантний режим передбачає наявність продуманої системи швидкого реагування на раптову зміну ситуації: несприятливу погоду (на жаль, не всі дошкільні заклади мають навіси та прогулянкові веранди); відсутність достатньої кількості персоналу; бажання батьків приводити та забирати дитину в зручний для них час; карантини та періоди підвищеної захворюваності.

Всім дітям  із перших днів перебування в дитячому садку потрібна радісна атмосфера.  Серйозною проблемою раннього дитинства є звикання до розлуки. Діти зустрічаються з проблемою емоційного розлучення ― з батьками, домівкою. Те, який ви встановите тон та як облаштуєте групову кімнату, суттєво впливає на створення робочого простору, в якому діти зможуть розуміти і виражати свої почуття. Тільки тоді, коли в групі тепла, чуйна та незагрозлива атмосфера, діти навчаються новим, динамічним способом [12, с.24].

Однак створити бажаний мікроклімат не так вже  й просто. У групі повинна поступово розтати взаємоповага між вихователем і дітьми. Якщо вихователь хоче добитися успіху, йому необхідно все ретельно спланувати і продумати.

Не останню  роль у швидкій та безболісній  адаптації малюка відіграє і моя емоційна виразність мови. Спілкування вихователя з малятами на початковому етапі включає в себе такі впливи:

• вільний режим дня (залежно від потреб дитини). Надаю більш вільного часу для освоєння дитиною нового життєвого простору, не примушую дітей брати участь у заняттях, їсти і спати, бо в протилежному випадку може виникнути негативне ставлення до нового середовища, закріпляться негативні умовні зв’язки, і, як результат, адаптація затягнеться;

•  дотик (погладжування, перебирання пальчиків дитини, обнімання тощо), посмішка (супроводжую спілкування  посмішкою, відповідаю посмішкою на ініціативну посмішку дитини);
•  погляд (дивлюсь в очі дитини під час спілкування, тримаю контакт поглядом);
•  розмова (дотримуюсь ласкавої інтонації, називаю дитину по імені пестливо, вступаю в діалог із нею).

Таким чином, щодо нормального протікання адаптаційного процесу, то основними показниками його можна вважати емоційний стан дитини, її сон, апетит, адекватний віку рівень розвитку ігрової та комунікативної діяльності, відсутність захворюваності, здатність до набуття необхідних знань, умінь та навичок.

2.3. Взаємодія вихователів з батьками ― головна умова успішної адаптації дитини у ДНЗ

Вступ дитини в  дитячий сад є значною подією як для батьків, так і для педагогів. Від того, як пройде перша зустріч, як складуться відносини між усіма її учасниками, багато в чому залежить майбутнє взаємодія. Ось чому неприпустимо процедуру зустрічі та прийому батьків зводити тільки до ділових контактів. Необхідно наповнити її особливим змістом, встановити довірчі відносини, з’ясувати особливості кожної сім’ї та провести роботу з підвищення психолого-педагогічної культури батьків з метою створення найбільш сприятливих умов для адаптації дитини до ДНЗ.

Наукові дослідження  свідчать про те, що родина є первинною передумовою формування емоційно стабільної, життєздатної, творчо зорієнтованої особистості, оскільки в цей період дитина знаходиться у повній залежності від батьків. Перші контакти дитини з дорослими спричиняють суттєвий вплив на соціальний та емоційний розвиток дитини. Унікальність сім'ї як інституту соціалізації, обумовлена довготривалими і глибокими взаєминами між дітьми і дорослими (батьками, дідусями, бабусями); першим досвідом спілкування в мікросоціумі. Саме в дошкільному віці під впливом сім’ї відбувається інтенсивний процес розвитку самосвідомості дитини, виникає образ «Я», що виступає одним із головних чинників життєдіяльності дитини [13, с.37].

Але останнім часом  відбувається послаблення впливу сім'ї на процес пристосування дитини до нових умов життя. Різноманітні відхилення  стосунках батьків і дітей, емоційна депривація і фрустрація потреб призводять до затримки або серйозних порушень в особистісному розвитку дитини. Утворення негативних емоційних установок та руйнівних тенденцій веде до їх домінувань, що, в свою чергу, призводить до дезадаптації: асоціальних, деструктивних форм поведінки, нездатності адаптуватися до нових соціальних умов, до спілкування.

Роботу з  батьками доцільно проводити в двох формах - письмовій та усній. Переваги особистісно-орієнтованого спілкування відомі всім, тоді як використання різного роду письмових рекомендацій при взаємодії з батьками вельми обмежена.  Тому вважаємо за необхідне спеціально підкреслити переваги письмової форми.

По-перше, спілкування тільки в усній формі вимагає багато часу. По-друге, батьки не в змозі утримати в пам'яті всю інформацію, яку вони послідовно отримують від завідуючої, медичної сестри, вихователів, соціального педагога, психолога і т.д. По-третє, необхідно спочатку переконати їх осмислити отримані рекомендації і дотримуватися їх, запропонувати певний алгоритм дій, озброїти пам'яткою, яка дозволить здійснювати ці дії послідовно і точно.

Так, надання  батькам певної інформації (вимоги до одягу дитини, виконання режиму дня в родині тощо) позбавляє дошкільних працівників від необхідності тиску  на них і разом з тим допомагає  правильно вирішувати важливі завдання, пов'язані із здоров'ям дитини.

Різного роду пам'ятки, рекомендації для батьків, пропоновані  в письмовій формі, лише доповнюють усне, змістовне спілкування, а не замінюють його. (Додаток  2)

Наочна інформація для батьків може включати:

• Візитну картку установи із зазначенням напрямів його діяльності та програми роботи, додаткових послуг тощо;
• Інформацію про досягнення (дипломи, грамоти та інші нагороди - як співробітників установи, так і дітей, навіть випускників);
• Стенд про права та обов'язки батьків, з витягами з нормативно-правових документів від міжнародного до локального рівня (Конвенція про права дитини, Конституція РФ, Закон про освіту і т.д.);
• Графік роботи працівників із дітьми та батьками (із зазначенням прізвища, імені, нагород, відомостей про участь у громадській діяльності району, міста тощо).

Зустріч вихователів  спільно з соціальним педагогом  з батьками. Мета зустрічі ― розташувати до себе батьків і одержати від них первинну інформацію про дитину.

У процесі індивідуальної бесіди вихователі та соціальний педагог  виявляють зацікавлене ставлення до майбутнього вихованця.  Висловлюють  бажання побачити його фотографію, цікавляться його здоров'ям, звичками, що склалися будинку в процесі їжі, засипання.

Важливо з’ясувати у батьків, яким ласкавим іменем вони називають свою дитину, чим він любить займатися, які особливості його поведінки радують батьків, а які    ― засмучують.

Педагоги кажуть батькам, що хочуть заочно познайомити  дитину з дитячим садом. Пропонують разом з дитиною розглянути будинку заздалегідь підготовлений альбом з фотографіями, на яких зображені дитячий сад, всі приміщення групи (роздягальня і ігрова кімнати, спальня, туалет).

Соціальному педагогу слід докладно проінструктувати батьків, як організувати в родині розглядання альбому, як привернути увагу дитини до ігровому середовищі, зацікавити спілкуванням з іншими дітьми і дорослими. Потім педагогам необхідно познайомитися з дитиною в домашній обстановці і особисто запросити його в дитячий сад.

Відвідування  сім'ї. Відвідування сім'ї здійснюють один або двоє вихователів разом з соціальним педагогом дошкільного закладу.  Ефективне проведення даного заходу вимагає від вихователя і соціального педагога делікатності, такту, високого рівня спостережливості, професіоналізму.  Час відвідування сім'ї визначають батьки. Вихователь заздалегідь підбирає іграшку або саморобку в подарунок дитині.

Перебуваючи в  сім'ї, спілкуючись з дитиною та батьками, педагоги повинні отримати певну інформацію:

1. Склад сім'ї, професія та освітній рівень батьків.

2. Загальна сімейна атмосфера. Особливості взаємин між членами сім'ї: рівні, дружелюбні, мінливі, суперечливі, своєрідна автономність кожного в родині.

3. Роль батьків у вихованні дитини (що батьки вважають важливим у вихованні, які якості ставлять на перший план).

4. На що спрямовані основні турботи батьків: здоров'я, розумовий розвиток, моральне виховання і т.д.

5. Система виховних впливів на дитину: участь всіх дорослих у вихованні, узгодженість їх дій або непослідовність, наявність конфліктів на ґрунті виховання, виконання виховних функцій переважно однією людиною; відсутність виховання.

6. Організація спільних форм діяльності в сім'ї: залучення дитини в усі домашні справи і турботи, розподіл обов'язків серед дорослих, періодичне покладання якихось із них на дитину; розбіжності дорослих у сімейних справах, часта зміна верховенства, ізоляція дошкільника від домашніх подій.

7. Створення розвиваючого середовища в сім'ї: ігровий і книжковий куточки, наявність посібників, ігор та ін.

Вся отримана інформація ретельно аналізується соціальним педагогом, вихователями та медичним працівником. За результатами аналізу визначають дітей і батьків, які в адаптаційний період можуть зазнавати труднощів.

Отже, єдина, узгоджена  з родиною система педагогічних впливів, яка спирається на знання вікових та індивідуальних особливостей, потреб і умов виховання дитини до вступу в дитячий сад, дозволить вирішити фахівцям проблему адаптації на найвищому рівні.

Висновки

Адаптація ― пристосування організму до нових умов життя. Труднощі, яких зазнають діти в період адаптації до дитячого закладу, викликають цілу низку негативних змін у їхньому емоційному стані, поведінці, стані здоров'я. Відзначаються порушення емоційного стану (переважають сум, туга, страх, збентеженість або загальмованість, тривожність), спостерігаються зниження мовної та ігрової активності дітей, порушення сну, зниження апетиту.

У період адаптації у  дитини відбувається зміна динамічних стереотипів – раніше сформованих  звичок та устрою життя. Додайте до цього й так звану імунну та фізіологічну ломку, подолання психологічних перешкод. Тому малюк переживає стрес, прояви якого різноманітні – відмова від їжі, сну, спілкування з оточуючими, занурення у себе, плач, хвороби. Щоби адаптація до дитячого садка проходила легше, слід підготувати малюка до того, що скоро у його житті настануть зміни.

Найбільш оптимальним  часом для початку відвідування дитячого садка вважають початок  літа або осені. Комплектація нових  груп дітьми відбувається саме навесні. Тоді йде планування навчально-виховної роботи на новий навчальний рік, виділення коштів на наведення порядку у групових кімнатах, комплектація груп новими іграшками та посібниками, відповідно віку дітей. Тоді навчальний рік розпочнеться у повністю наповненій групі для усіх вихованців одночасно. Але це не означає, що в інший час дитину не візьмуть у дитсадок.

Буде дуже добре, якщо вихователь дитячого садка трохи  раніше до офіційного початку відвідування групи малюком, познайомиться з  майбутнім вихованцем, визначить  можливі труднощі і надасть рекомендації з їх корекції ще до того, як дитина почне систематично відвідувати дитячий садок. Щоб контролювати процес адаптації, вихователь дошкільного навчального закладу веде так званий листок адаптації, а також проводить постійну роботу з батьками дитини, які створюють необхідні умови виховання дитини вдома.

Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить  індивідуально. Середній строк адаптації  дітей раннього віку - 7-15 днів, молодшого  дошкільного віку - 2-3 тижні. Виокремлюють такі ступені адаптації: легкий - поведінка дитини нормалізується протягом 10-15 днів; середній - дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень (15-30 днів); важкий - триває від 2 місяців і більше (патологічна адаптація).

Якщо малюка заздалегідь привчили до режиму дня, який чекає на нього в дошкільному закладі, якщо він уміє проситися в туалет, готовий до непротертої й різноманітної їжі,вміє гратися іграшками, цікавиться ними, здатен хоча б до короткочасного контакту з іншими дітьми, не боїться їх, з довірою ставиться до вихователя, то більшості проблем, пов'язаних з адаптацією, у нього не виникне.

Для того, щоб процес адаптації не затягувався, необхідно:

1. Поступово виробляти звичку дотримуватись певного режиму дня, схожого до режиму в дошкільному закладі.
2. Формувати навички самообслуговування: самостійно їсти, одягатися, мити руки і вмиватися, проситися в туалет, складати іграшки тощо.
3. Розвивати навички спілкування з однолітками і дорослими, поступово розширювати коло знайомств малюка.
4. Організовувати позитивне емоційне спілкування дитини з вихователем, давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в дитячий садок, розповідати якомога більше позитивного про садок, говорити дитині, що вона вже доросла, а дорослі діти ходять у дитячий садок, придумати ритуал прощання з дитиною, зустрічати її з посмішкою.
5. Заздалегідь познайомити дитину з групою, показати його шафу для одягу, ліжечко, іграшки, познайомити з вихователем.
6. У перші дні - короткочасне перебування дитини у групі ( 1-2 години), потім цей час поступово збільшується.  Необхідно гуляти на майданчику після відвідування садка, приводити дитину не лише на денну прогулянку, а й на вечірню. Таким чином дитина встигає більше дізнатися про життя в дошкільному закладі, а головне - вона бачить, як за всіма дітьми приходять батьки і забирають їх додому: ніхто не залишається у дитячому садку.       З кінця другого тижня дитину вже можна лишити на цілий день.
7. Повідомити вихователя про особливі звички дитини.
8. Давати із собою улюблену домашню іграшку.
9. Розширювати коло близьких людей, які приводитимуть дитину до дитячого садка (мама, тато, бабуся, дідусь, тітка, дядько). Це полегшить процес прощання.
10. Грати з дитиною ігри, спрямовані на розширення кола спілкування, вироблення впевненості, зняття страху, тривожності ( "Давай познайомимось із лялькою", "Я-хороший", "Пограємо в дитячий садок".)