Проблема адаптації дітей дошкільного віку до умов ДНЗ

Якщо протягом року дитина не адаптувалася до дошкільного  закладу, то це є сигналом для батьків. Отже, потрібно звернутися до фахівців.

Досить важко  звикають до дошкільного закладу єдині в сім’ї діти, особливо, ті, якими дуже опікуються, залежні від мами, ті, які звикли до постійної уваги, невпевнені в собі.

Гірше від усіх почуваються в дошкільному навчальному  закладі діти з флегматичним темпераментом. Вони не встигають за темпом життя дошкільного закладу; не можуть швидко одягатися, збиратися на прогулянку, їсти. А якщо вихователь не розуміє проблем такої дитини і починає заставляти дитину щось робити скоріше, то стрес виявляється ще сильніше. У результаті дитина стає в’ялою та не приймає активну участь у життя дитячої дошкільної установи.

Якщо батьки помітили, що у їхньої дитини є проблеми з адаптацією, доцільно звернутися до вихователя якомога раніше і запитати, як краще допомогти дитині подолати цей адаптаційний період. Крім того, необхідно попросити вихователя звернути на дитину більше уваги.

Фактором, який ускладнює процес адаптації, можуть бути і конфлікти в сім’ї, не спілкування  батьків. Діти з таких сімей ведуть себе невпевнено, нерішуче, багато хвилюються.

Якщо у дитини нервове захворювання, то віддавати  її до дошкільного закладу потрібно не раніше від 3 років — дівчинку і 3,5 року — хлопчика.

Якщо єдина  дитина в сім’ї часто хворіє, має страхи, то її входження в  групу має бути поступовим. Спочатку її потрібно привести в дитсадок, ознайомити з груповою кімнатою, вихователем, дітьми; розглянути іграшки, викликати зацікавленість до довкілля; повернутися додому. Далі кілька днів можна приводити дитину у заклад і забирати до денного сну. Залежно від поведінки дитини час перебування можна збільшувати. Удома потрібно більше гратися з дитиною в рухливі, емоційні ігри, щоб дитина в закладі не почувала себе скутою, напружено, і якщо не розрядити цю напругу, вона може стати причиною розвитку неврозу [20, с.129].

Саме батьки повинні пам’ятати і знати, що від сформованості навичок адаптованої поведінки та самообслуговування залежить успішність перебування дитини у дошкільному закладі. Дитині легше буде адаптуватися в колективі, якщо вона знатиме не лише імена вихователів, але познайомиться з однією чи кількома дітьми з групи ще до приходу в групу. Маленька дитина  має  знати,  в  яких  випадках  їй  варто  звертатися  за допомогою до дорослого. Усі ці знання дитина може здобути, спостерігаючи за іншими дітьми під час прогулянок, а також удома, у рольових іграх з батьками.

Велике значення мають розповіді батьків про  дошкільний заклад. Не можна залякувати дитину тим, що в групі щось буде не так. Так само не можна і обіцяти  дитині «райського» життя в дошкільному  закладі. І те, і інше однаковою мірою погано. Бо такі розповіді не відповідають дійсності, з якою дитина стикнеться в дошкільній установі.

Поступово, ще до вступу до дитячого садка, дитину варто  привчити до щоденних водних процедур. У період адаптації не потрібно починати загартування, а ось теплі ванночки щовечора допоможуть розслабитися та знімуть нервову напругу. Легенький масаж після ванни заспокоїть дитину перед сном.

Тривале перебування  на свіжому повітрі та достатній  час для самостійної рухової  діяльності сприятимуть нормалізації нервово-психічного стану дитини. Батьки мають пам'ятати, що щеплення потрібно зробити заздалегідь, не пізніше, ніж за місяць до вступу дитини до дошкільного закладу. Отже, лише у співпраці батьків і педагогів закладу можна полегшити період адаптації для дитини.

Отже, в якому  б віці малюк не прийшов у дитячий  сад, треба пам'ятати, що порівняно  безболісність адаптації до нових  умов може бути забезпечена тільки тоді, коли враховуються вікові особливості, характер його  зв'язків з дорослими і однолітками.

Розділ ІІ.  Дослідження умов успішної адаптації  дітей у дитячих навчальних закладах

2.1. Загальні педагогічні умови успішної адаптації дитини до умов дитячого садка

Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до умов виховання в дитячому садочку є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадку. З цією метою батьків знайомлять з умовами життя дітей у групі, а також вихователь знайомиться з умовами виховання дитини вдома, його індивідуальних особливостях, звичках.

Бажано, щоб умови та вимоги до дитини з боку дорослих максимально співпадали. Стосується це, насамперед, режиму дня, навичок самообслуговування, культури поведінки. Також батьки повинні підготувати до відвідування дитячого садка і саму дитину. По-перше, необхідно організувати спілкування малюка з іншими дітьми – під час прогулянок, відвідування сімей з дітьми. Малюк повинен навчитися спілкуватися, ділитися іграшками, грати і поводитися у дитячому суспільстві. По-друге, чим більше навичок самообслуговування засвоїть дитина, тим легше буде відбуватися адаптація до дитячого садка. Вирішити це питання – батьківська справа.

Враховуючи практичний досвід роботи з дітьми, найбільш оптимальним  для відвідування дитиною дитсадка вважаємо досягнення малюком трирічного віку.

Приблизно за місяць до початку систематичного відвідування дитячого садка (коли буде зібрано усі необхідні документи та пройдено медичний огляд), добре, якщо батьки домовляться з адміністрацією, і будуть приходити разом з дитиною тільки на час денної прогулянки. Так дитина познайомиться з вихователем, дітьми, звикне до них, навчиться спілкуватися, у неї з’являться перші враження про життя у дитсадку. Важливо, щоб цей досвід був позитивним і сприяв виникненню бажання дізнатися, що іще цікавого в садочку.

З часом, дитину можна буде приводити в садочок з ранку до денного сну. На це піде іще деякий час. При цьому, батькам потрібно бути терплячими, показувати дитині, що вони раді з того, що вона вже доросла і ходить до дитсадка, до дітей.

У перші дні  перебування дитини у дошкільному навчальному закладі необхідно створити всі умови, для того щоб у дитини виникло бажання щодня відвідувати заклад, спілкуватися з однолітками, вміти слухатись вихователя, виконувати різні завдання, бути ввічливим, активним, здоровим [12, с.25].

Кожна дитина — це особливий світ і пізнати його може тільки той, хто вміє разом із малюком розділити його смуток і неспокій, його радість й успіх. Успішний результат у вихованні легко отримати, якщо до дитини ставитися з повагою, добром, бачити в ній особистість.

Однією з  умов успішної адаптації дітей в  перші місяці перебування у дошкільному  навчальному закладі є єдність  вимог до неї як працівників дитячого садка, так і батьків.

Сім’я для дитини раннього віку є природним середовищем. Вона залишає свій відбиток в її характері, поведінці. В сім'ї малюк отримує перші уроки в пізнанні світу та знайомиться з елементарними законами життя. Відношення дитини до праці, культури, її поведінка, активність та ініціативність, дисциплінованість та цілий ряд інших якостей особистості за моїми спостереженнями на першій сходинці визначає сім'я.

Не менш важливим є з'ясування питання про єдність вимог до дитини. Відомо, що відсутність єдиних вимог у вихованні малечі в дитячому закладі та сім'ї, а також між членами сім'ї, є серйозною перешкодою, що заважає формуванню особистості дитини. Частіше всього про це свідчить діаметрально протилежна поведінка дитини в садку і вдома.

Особливого  уміння, чуйності й обережності потребує від мене бесіда з батьками про недоліки малюка та шляхи виправлення його поведінки. Перш за все починаю розмову з характеристики його позитивних виявлень, продовжую бесіду про його інтереси, здібності, уміння. Батьки розуміють, що я, як вихователь, не вишукую недоліки, а підходжу об'єктивно і що усунення небажаних виявлень допоможе малюку стати ще кращим. Використання такого прийому зближує батьків із вихователем, зміцнює між нами довіру та взаєморозуміння.

Індивідуальний підхід до дітей раннього віку я здійснюю у певній послідовності і системі. Спочатку вивчаю прояви дитини, встановлюю причини формування особливостей її характеру та поведінки, а вже далі — визначую відповідні засоби та методи, чіткі організаційні форми здійснення індивідуального підходу до кожного малюка в загальній педагогічній роботі з усіма дітьми. Лише в такій системній роботі мені вдається позитивно впливати на формування особливості кожного вихованця.

Перш ніж  малюк переступить поріг нашої  групи, я, вихователь і друг малечі, маю детальну розмову з матусею (а рідше — з татом) про маленьку особистість, про її фізичне і психічне здоров'я; про звички та вподобання малюка, про характерні особливості та поведінку, про рівень досконалості елементарних навичок самообслуговування. Також знайомлю батьків із режимом роботи дитячого садка, з особливостями організації життя в групі, з умовами швидкої та безболісної адаптації дитини в дитячому колективі.

Окрім бесід, консультацій вважаю доцільним проводити з батьками анкетування. Цей простий метод дозволяє у повному обсязі, детально познайомитися з інтересами, вподобаннями, нахилами, здібностями моїх вихованців.

Від того, наскільки  комфортно буде себе відчувати малюк у дитячому садку, настільки і позитивними будуть прояви його поведінки (участь в іграх, апетит, сон та інші).

Вихователі  дошкільного закладу спільно  з батьками можуть успішно формувати  в дітей позитивні навички  поведінки і якості, які визначають характер їхніх взаємин і з  дорослими, і однолітками.

З тієї миті, як дитина потрапляє в групу ровесників, її індивідуальний розвиток уже не можна розглядати і вивчати поза взаєминами з іншими членами групи. Саме на основі досвіду спілкування  з ровесниками формуються моральні якості підростаючої особистості, насамперед ті, які визначають її ставлення до людей.

Перебування дитини в людському оточенні сприяє становленню  соціального досвіду, соціальної компетентності, досвідченості, (обізнаності; у дошкільника  формуються певна соціальна поведінка, здатність бути адекватним ситуації, вимогам і сподіванням авторитетних дорослих; розвиваються соціальні потреби, здібності, мотиви поведінки та діяльності. Значення соціального розвитку для особистісного становлення полягає, передусім у формуванні соціальної компетентності гарантує  усвідомлення дитиною того, як слід себе поводити, щоб бути гармонійною, співзвучною з іншими, почувати себе в будь-якому товаристві комфортно [1, с.7].

Хоч групу дошкільного  закладу лише  умовно можна вважати  колективом, проте навіть і тут наявні великі потенційні можливості для розвитку дітей на основі доступних їм моральних норм і правил. Цьому сприяють сталий склад груп протягом кількох років, сталість педагогічних вимог, які спрямовують і координують взаємини, щоденна організація спілкування та спільної діяльності дошкільників.

У згуртованому колективі, який живе змістовним ї повноцінним  життям, діти набувають позитивного  соціального досвіду взаємодії, проймаються спільними почуттями  і переживаннями ще задовго до того, як починають усвідомлювати високі моральні принципи.

Таким чином, для  успішного протікання процесу адаптації  дошкільнят до нових умов життя необхідне  розумне та продумане поєднання  таких основних компонентів організації  життя у дошкільному навчальному  закладі як:

―   дотримання індивідуального підходу до кожної дитини;

―  створення  гнучкого режиму дня, обов’язкового  проаналізувавши його з батьківським колективом;

― створення  комфортного мікроклімату у дитячому колективі;

― взаємодія  батьків та вихователів у період пристосування дитини до нових умов у їхньому, ще зовсім маленькому, світі.

2.2. Організація гнучкого режиму  та позитивної емоційної атмосфери в перші місяці перебування дітей у дошкільному закладі

Збереження  та зміцнення фізичного й психічного здоров'я дітей — одне з найважливіших завдань дошкільного закладу. Щоб забезпечити його виконання, треба спланувати відповідним чином її діяльність та відпочинок дітей, тобто раціонально організувати режим дня. Основним принципом при цьому має бути його відповідність віковим психофізіологічним особливостям дошкільнят.

Правильно організований  режим дня встановлює: тривалість неспання, що відповідає межам функціональної працездатності нервової системи; певну кількість годин сну для повноцінного відпочинку; послідовність та чергування прийому їжі, сну та неспання з урахуванням можливостей організму дитини.

Дані наукових досліджень (Т.Л.Богіна, Н.Т.Терехова, В.В.Голубєв, С.В.Голубєв) доводять: у дошкільних закладах, де режим дня виконується відповідно до гігієнічних вимог і всі види діяльності проводяться на високому педагогічному рівні, діти мають досить високі показники працездатності та розвитку. Якщо ж окремі режимні процеси (передусім, такі, як прогулянка, заняття, сон) проводяться неякісно, у вихованців до кінця дня виникає втома та емоційний спад, що негативно впливає на їхнє здоров'я й розвиток. Якщо ж у дитсадку не створені всі необхідні умови для діяльності та відпочинку дитини, а обсяг навантажень перевищує її фізіологічні можливості, то втома, постійно накопичуючись, переходить у перевтому. А на тлі втоми та перевтоми знижуються захисні функції організму та підвищується схильність до захворювань [23, с.20].

Особливо відчутний  вплив неправильної організації  діяльності та відпочинку на фізіологічний  стан організму та рівень працездатності дітей, які вже мають відхилення в розвитку та здоров'ї. Адже в таких дітей, порівняно зі здоровими, функціональні можливості та стійкість до втоми на щабель нижчі.

Знижується  опірність організму і в початковий період перебування дитини в дитсадку. Для більшості дітей перехід від домашніх умов до дошкільного закладу досить важкий, адже змінюється оточення й режим дня. Крім того, довготривале перебування в одному приміщенні великої кількості дітей підвищує ризик їх інфікування та призводить до швидкої втоми. Саме тому в дошкільному закладі має бути розроблена система загального та індивідуального психофізичного захисту дітей.