Підготовка майбутніх педагогів до роботи з батьками дітей з особливими потребами

 

ВСТУП

 

Актуальність  дослідження зумовлена однією з багаточисленних проблем сучасної педагогічної теорії і практики, а саме проблемою професійної підготовки майбутніх педагогів з дошкільної освіти на рівні міжнародних вимог, відображених у Болонській декларації.

Особлива увага в останнє  десятиліття приділяється сім’ї  у зв’язку зі зростанням у державі  негативних соціальних та економічних  тенденцій, констатується загострення  проблем усіх уразливих верств населення, зокрема сімей, які виховують  дітей з особливими потребами. Аналіз сучасної соціально-педагогічної практики доводить відсутність суттєвих змін у ставленні до дітей з особливими потребами та недостатність цілеспрямованої роботи з ними та їхніми родинами. З огляду на це перед педагогами, психологами, соціальними службами постають завдання дотримання вимог держави та суспільства при організації надання допомоги сім’ям дітей з особливими потребами у сучасних соціально-економічних умовах.

Якісне виконання завдань  виховання й розвитку дітей з особливими потребами можливе за умови тісної взаємодії педагогів із батьками вихованців. Сучасні соціально-економічні процеси в державі породжують низку труднощів у вихованні дитини в сім’ї. Найвагоміші з-поміж них – недооцінка важливості періоду дитинства для формування особистості (зокрема швидких темпів фізичного, психічного та розумового розвитку, що вимагає створення сприятливого морально-психологічного клімату, відповідних матеріально-побутових умов і медико-гігієнічного догляду, врахування вікових та індивідуальних особливостей дитини, потреби в любові та опіці); відсутність у батьків знань, умінь і навичок для виховання та розвитку дитини. Вищесказане передбачає уточнення й переорієнтування пріоритетів у вихованні дітей з особливими потребами в тісній взаємодії з батьками вихованців. За такого підходу до окресленої проблеми першочергового значення набуває професійна підготовка педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах й усунення суперечностей між:

– метою та завданнями просвітницько-консультативної роботи вихователів як основного виду професійної діяльності й відсутністю позитивної мотивації майбутніх педагогів до взаємодії з батьками дітей з особливими потребами;

– спонтанними поведінковими діями студентів та своєрідним статусом «морального взірця» педагога;

– потребою оновлення змісту навчальних дисциплін щодо актуальних проблем сім’ї  й особливих потреб дітей та недостатнім науково-методичним забезпеченням їхнього викладання у ВНЗ;

– ускладненнями професійно-педагогічної діяльності в роботі із сучасною сім’єю і формуванням умінь взаємодії майбутніх вихователів з батьками дітей з особливими потребами.

В останнє десятиліття особлива увага приділяється сім’ї, наголошується  на різкому зниженні її виховного впливу в соціалізації дітей та необхідності створення відповідних умов для повноцінного розвитку й виховання дітей у сім’ї. У зв'язку з цим розроблено і прийнято Закони України «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», «Сімейний кодекс України». У нормативно-правових документах грунтовно проаналізовано кризові явища у вихованні дітей у різних освітніх установах; визначено завдання, закони, принципи й основні напрями організації виховання в освітніх установах різного типу, зокрема наголошується на виключному значенні  дошкільної освіти.

Реалізація положень Конституції  України, Національної програми «Діти України», Державної програми підтримки сім’ї на 2006-2010 роки, Законів України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», передбачає розв’язання багатьох актуальних проблем, пов’язаних із підтримкою та захистом сім’ї як соціального інституту. Згідно з означеними документами, на перший план виходять процеси гуманізації всіх сфер суспільного життя, а основою взаємодії між фахівцем та клієнтом стає принцип гуманізму.

Удосконалення підготовки майбутніх  педагогів до роботи з батьками посідає  чільне місце у доробках видатних педагогів (А. Макаренка, С. Русової, В. Сухомлинського, К. Ушинського). Різні аспекти порушеної проблеми знайшли висвітлення у наукових працях А.Венгер, З.Зайцевої, І.Іванової, А.Капської, М.Ніколаєва, М.Сварника, Е.Стребелевої, С.Тарасюк, Л.Яскал, які розглядали питання соціальної адаптації та соціалізації дітей з особливими потребами як важливої складової загального процесу допомоги родині; О.Безпалько, А.Гонєєва, Д.Іллічева, Г.Марченко, О.Нікольської, М.Ніколаєва, А.Пашкова, які досліджували реабілітацію людини з особливими потребами.

Особливості роботи з родинами, які  виховують дитину з особливими потребами, висвітлювались Н.Грабовенко, В.Жмиром, І.Івановою, Д.Кизимовичем, А.Маллером, І.Ніжащою, Н.Писаренком, Т.Титаренко, Г.Цикото. Вивченням правового аспекту  соціального захисту даної категорії  займались Л.Дроздова, Т.Зарембо, П.Павленок, І.Пінчук, А.Савінов. Психологічну допомогу родині дитини з особливими потребами  обґрунтували Є.Волкова, Н.Пезешкіан, Л.Пінчукова, С.Шаховська та ін.

У соціально-педагогічній практиці велика увага приділяється організації  допомоги соціально незахищеним  категоріям громадян, зокрема дітям  з особливими потребами. Втім, державні та розроблені на їх основі регіональні  програми не достатньо враховують інтереси сімей, які виховують дитину з  особливими потребами. Виникають певні  протиріччя між: суспільним визнанням  існування проблем сімей, які  виховують дитину з особливими потребами, і відсутністю реальної допомоги особисто батькам; пропагандою активної життєвої позиції громадян і не сприянням  ініціативі батьків дитини з особливими потребами у створенні власних  недержавних організацій; декларуванням принципів гуманізму та існуючим негативним або байдужим ставленням до проблем таких сімей у суспільстві; потребами й інтересами батьків, що виховують таку дитину, і змістом, формами й методами роботи з їхніми сім’ями.

Проблему підготовки студентів  до педагогічної діяльності досліджували вчені :(О. Абдуліна, О. Алексюк, І. Бех, І. Богданова, А. Богуш, С. Гончаренко, О. Дьяченко, М. Зязюн, Л. Кандибович, Е. Карпова. Ю. Кулюткін, С. Литвиненко, Г. Нагорна, А. Сущенко, Р. Хмелюк, О. Цокур. Зокрема досліджено професійну підготовку педагогів дошкільної освіти (А. Богуш, Р. Буре, Е. Гладкова, Е. Гребєнщикова, О. Драгунова, Т. Ерофеєва, М. Кавардакова, Т. Котик, В. Логінова, Е. Панько, Г. Петроченко, Л. Поздняк, В. Ядешко та ін.)

Останнім часом з’явилися дослідження  присвячені проблемі підготовки студентів  вищих педагогічних закладів до роботи з сім’єю: підготовка студентів  педагогічних вищих навчальних закладів до спілкування з батьками (Г. Іванова),орієнтація майбутнього вчителя на ціннісну взаємодію із сім’єю ( І. Власюк), формування готовності студентів педагогічних вищих навчальних закладів до здійснення взаємозв’язку суспільного й  сімейного виховання (Д. Мукашева), підготовка студентів педагогічних вищих навчальних закладів до індивідуальної роботи з  сім’єю ( П. Півненко), формування культури спілкування з батьками школярів ( Н. Стрельникова)

Незважаючи на посилену увагу вчених до проблеми формування готовності майбутніх  педагогів з дошкільної освіти, важливі  її аспекти залишаються недостатньо  дослідженими. На сьогодні важливим є  надання педагогічної допомоги батькам  дітей з особливими потребами, яка  вимагає високопрофесійної підготовки педагогів.

Аналіз проблеми дав змогу констатувати, що актуальним залишається питання  єдиного понятійного апарату, ґрунтовної класифікації особливостей сімей, які виховують дитину з особливими потребами. З метою подолання зазначених протиріч і проблем стає необхідним обґрунтування соціально-педагогічних засад роботи з батьками дітей з особливими потребами та впровадження форм і методів роботи з такими батьками з урахуванням специфіки їхньої адаптації. Це й зумовило вибір теми магістерської роботи : «Підготовка майбутніх педагогів з дошкільної освіти до взаємодії з батьками дітей з особливими потребами».

Зв'язок роботи з науковими  програмами, планами, темами.

Дослідження виконувалось у межах  наукової теми кафедри дошкільної педагогіки «Професійне становлення педагога в умовах модернізації вищої освіти» (№0109U0001188) та теми «Становлення професійної надійності майбутніх фахівців соціономічної сфери в системі підготовки у вищій школі» (№0109U000184), які включено до тематичного плану науково-дослідних робіт Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського.

Мета дослідження: Розробити та експериментально апробувати  методику формування готовності майбутніх педагогів з дошкільної освіти до взаємодії з батьками дітей з особливими потребами.

Відповідно до мети визначено  такі завдання дослідження:

1. Визначити сутність і структуру понять  «готовність майбутніх педагогів до професійної діяльності»; уточнити поняття “діти з особливими потребами”.
2. Розробити методику діагностики готовності майбутніх педагогів з дошкільної освіти до взаємодії з батьками дітей з особливими потребами.
3. Визначити критерії, показники та схарактеризувати рівні готовності майбутніх педагогів з дошкільної освіти до роботи з батьками дітей з особливими потребами.
4. Розробити та експериментально перевірити методику підготовки майбутніх педагогів з дошкільної освіти до роботи з батьками дітей з особливими потребами.

Об’єкт дослідження: професійно-педагогічна підготовка майбутніх педагогів з дошкільної освіти у вищій школі.

Предмет дослідження: підготовка майбутніх педагогів з дошкільної освіти до взаємодії з батьками дітей з особливими потребами.

Методи дослідження:

З метою визначення стану проблеми в теорії і практиці освіти, конкретизації  предмета і мети дослідження використовувались  методи теоретичного рівня пізнання: аналіз літературних джерел, що присвячені підготовці студентів до взаємодії  з батьками дітей з особливими потребами. Задля виявлення реального  рівня готовності майбутніх педагогів  до взаємодії з батьками дітей  з особливими потребами, використовувались  методи емпіричного рівня пізнання: спостереження, тестування студентів, констатувальний, формувальний, контрольний  педагогічний експеримент. З метою  впорядкування, узагальнення і формалізації емпіричних даних для подальшого кількісного і якісного аналізу, матеріали експериментального дослідження  піддавались обробці методами математичної статистики.

База дослідження. Експериментальне дослідження проводилось на базі Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського. В експерименті взяли участь 46 студентів ІV курсу інституту дошкільної та спеціальної освіти, факультету дошкільної педагогіки та психології 1 і 2 групи – спеціальність «Дошкільне виховання. Дефектологія. Логопедія»; Експеримент проводився протягом 2010-2011 навчального року.

Практична значимість дослідження. Матеріали дослідження можуть використовуватися в процесі підготовки майбутніх вихователів у вищих навчальних закладах 1-4 рівня акредитації, при викладанні дисциплін педагогічного циклу, а також в системі підвищення кваліфікації вихователів.

Особистий внесок автора полягає в розробці методики підготовки майбутніх педагогів з дошкільної  освіти до взаємодії з батьками дітей з особливими потребами, у розробленні спеціального курсу «Ми разом з батьками дітей з особливими потребами» на основі модульної технології.

Апробація матеріалів дослідження. Основні результати дослідження опубліковано у збірнику студентських наукових статей «Педагогічний альманах.» (м. Одеса, 2011); обговорювались на засіданнях кафедри дошкільної педагогіки ПНПУ імені К.Д. Ушинського. Основні положення і результати дослідження відображено у 4 публікаціях (у співавторстві).

Структура магістерської  роботи. Магістерська робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи 120 сторінок, з них основного тексту 82 сторінки, у тексті вміщено 6 таблиць. Список використаних джерел містить 96 найменувань праць вітчизняних і зарубіжних авторів. Додатки викладено на 36 сторінках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДО РОБОТИ З БАТЬКАМИ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

1.1. Проблема підготовки студентів з дошкільної освіти до взаємодії з батьками у психолого-педагогічних дослідженнях

Результати аналізу теоретичних  основ проблеми підготовки майбутніх  вихователів до роботи з батьками дітей з особливими потребами  зумовили історико-педагогічний аналіз наукового пошуку. Як відомо, український народ із прадавніх часів приділяв велику увагу вихованню, вважаючи батьків головними природними вихователями дітей . Найбільший вплив на дитину мав створений батьками сімейний уклад (спосіб життя) родини, всіх її членів.

Пріоритетом розвитку дошкільної освіти в Україні є забезпечення її якості та доступності для кожної дитини відповідного віку. Серед першочергових заходів науковці пропонують запровадження в систему дошкільної освіти соціально-педагогічного патронату, що уможливить охоплення дошкільною освітою тих дітей, які з різних причин не відвідують дошкільні навчальні заклади; реалізацію сучасних форм роботи з батьками та громадськістю (відкриття в дошкільних закладах консультативних кабінетів з питань розвитку й виховання дітей); надання особливого значення розвитку та вихованню дітей з особивими потребами; докорінну зміну змісту роботи з батьками, забезпечення їхньої психолого-педагогічної підготовки до виховання дітей; створення навчальних програм, видання спеціальної та інформаційної літератури на допомогу родині; оновлення підходів до підготовки педагогічних кадрів для роботи з батьками вихованців за місцем проживання [53].