Особливості сімейного виховання в сучасних умовах

   Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

   Київський національний лінгвістичний університет

   Кафедра психології та педагогіки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Особливості сімейного виховання в сучасних умовах 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                                                                 Курсова робота

   студентки 315 групи,

     факультету германської філології,

   відділення  англійської мови

   Будкевич  Діани 

   Науковий  керівник:

   Доцент  педагогічних наук

   професор

   Тхоржевська Т.Д. 
 
 

   Київ-2011

    

   Зміст 

   Вступ

   Розділ 1. Сім’я як виховний колектив……………………………………….6

   1.1.Роль  сім’ї у вихованні дитини……………………………………………6

   1.2.Зміст,  засоби та труднощі сімейного  виховання……………………… 10

   Розділ 2. Особливості сімейного виховання………………………………..17

   2.1.Традиційні шляхи сімейного виховання як педагогічна система…….17

2.2.Загальні психолого-педагогічні умови сімейного виховання в сучасних умовах……………………………………………………………………………..20

   Висновки

   Список  використаної літератури. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

         

   Вступ 

        Сім’я – є однією з найдавніших і стійких соціальних спільностей. Виникнувши на зорі людства, вона пройшла через багатовікову історію і збережеться в майбутньому. Історія розвитку сім’ї нерозривно зв’язана з історією розвитку суспільства, народу, країни. Її сьогодення і майбутнє нерозривно пов’язане з сьогоденням і майбутнім людства.

        Все, що є в нашому характері, все, що ми беремо з собою в своє доросле і самостійне життя, – закладено в нас перш за все в сім’ї, в години сімейного спілкування, сімейного дозвілля. Звичайно, світ людини формують і школа, і вулиця, і театр, і книга... Але саме сім’я є тим первинним середовищем, де проходить становлення особистості, де ми дістаємо перші відомості про багатообразність і складність оточуючого нас світу, про добро і зло, де формуються наші звички і вміння, наші погляди і життєві плани, потреби і здібності. В сім’ї розвивається вся гама наших емоцій і почуттів, через сім’ю ми засвоюємо соціальний досвід, переймаємо традиції. Саме в сім’ї йде непростий процес виховання громадянських переконань, вимогливості до себе і до інших, милосердя і співчуття до людини.

        Метою сімейного виховання є формування таких рис і якостей особистості, які допоможуть гідно подолати життєві труднощі, перешкоди й негаразди. Розвиток інтелекту і творчих здібностей, пізнавальних сил і початкового досвіду трудової діяльності, морального та естетичного формування, емоційної культури і фізичного здоров'я дітей - все це залежить від сім'ї, від батьків і все це є завданнями сімейного виховання. Виховання - це такий процес взаємодії батьків і дітей, який неодмінно приносить задоволення як одним, так і іншим. Батьки - професія педагогічна. Для ефективного сімейного виховання необхідно формувати у самих батьків педагогічне обгрунтовану цілеспрямованість на спілкування з власними дітьми. Батьків потрібно вчити здоровому образу життя, оскільки однією з найважливіших турбот батьків є турбота про здоров'я дітей. В сучасних умовах діти потребують виховання розумної практичності, ділового розрахунку, чесного підприємництва. Але спочатку всім цим повинні оволодіти батьки.

     Спілкування з найближчими людьми духовно звеличує нас, зміцнює віру в себе, впевненість в правильності вибраної життєвої позиції, всиляє життєвий оптимізм, відкриває в людині кращі душевні якості.

   Сім’я завжди буде основою життя людини, джерелом її щастя. Батьки щасливі дітьми, діти щасливі батьками – такий природний взаємозв’язок. Душевна близькість дітей і батьків – це і є багатство сім’ї. Для кожної матері, для кожного батька найбільше щастя в житті – побачити своїх дітей людьми, гідними високого звання Людини. Сім’я – могутня творча сила. Вона покликана утверджувати все добре, ніжне в людині, бути сховищем від всіх життєвих незгод.

        "Нащо клад, коли в сім’ї лад", – говорять у народі. І справді, наш настрій, ставлення до людей, самостійне життя дорослих дітей багато в чому визначається тією загальною атмосферою, яка панувала в сім’ї. Якщо ми з теплотою згадуємо дитинство, то, звичайно, не тому, що воно було безтурботним з матеріального боку. Щасливе дитинство може бути тільки в тих дітей, які живуть у щасливих сім’ях. Тут діти не помічають свого щастя, як повітря, яким дихають. Вони природно і гармонійно розвиваються, живуть своїм багатобарвним життям, скороминущими бажаннями і мріями, їхні розмови щирі, а сміх веселий і дзвінкий. "Важко передати словами... те щось особливо світле, коли ми згадуємо теплоту рідного сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються у нас якісь задушевні зв’язки з тією сім’єю, з якої ми вийшли. Нам якось важко уявити собі, що ці зв’язки вже розірвані назавжди, і це сімейне почуття час від часу пробуджується в нас..." [10], – писав видатний педагог К.Д. Ушинський.

        Часто можна почути: гарна та сім’я, де виростають гарні діти. І це справедливо. Адже врешті-решт долю дітей визначають не наші прекрасні поривання, мрії, слова, а загальний мікроклімат сімейного життя, його тональність, загальна спрямованість. Нерідко люди говорять: "Дивіться, ніяких спеціальних цілей сім’я не ставила, а діти виросли прекрасні". Гадаю, нічого випадкового тут немає. Мабуть, батьки жили не заради дітей або заради себе, а жили всі разом цілеспрямованим і радісним життям маленького колективу, де всі люблять одне одного, ніхто нікому не зобов’язаний, а панує атмосфера взаємодопомоги, тепла, справжньої турботи. Це і є по-справжньому добрий педагогічний клімат, і діти, які ростуть у таких сім’ях, не можуть бути егоїстами, неробами.

        Саме тому мета моєї курсової роботи полягає у осмисленні та виокремленні найважливіших умов успішного сімейного виховання.

        Завдання роботи:

• вивчити завдання, зміст та засоби сімейного виховання;
• виокремити найперспективніші форми виховання в сім’ї;
• показати роль сімейного виховання у сучасному соціумі;
• розглянути загальні умови сімейного виховання;
• розглянути психолого-педагогічні особливості сімейного виховання.

 

   Об'єктом  даної роботи буде виступати сімейне  виховання. Предметом – психолого-педагогічні  особливості сімейного виховання.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. Сім’я як виховний колектив

   Роль  сім’ї у вихованні  дитини. 

   Сімейне виховання має свою специфіку, свої особливості. Система виховних відносин у сім’ї характеризується природною  близькістю між вихователями і вихованцями, любов’ю між батьками і дітьми. Вся атмосфера родинного життя  сама по собі доконечно формує у  дітей ті чи інші звички, потреби, риси характеру, певне ставлення до своїх  обов’язків. Властиві здоровому сімейному  колективу почуття взаємної поваги, довіри, взаємного піклування між  чоловіком і жінкою, батьками й  дітьми, братами і сестрами, створюють  найсприятливіші умови для здійснення сім’єю своїх виховних функцій.

   Звичайно, сімейне виховання не може замінити собою суспільного виховання, якому  належить провідна роль у підготовці молодого покоління до життя і  праці, у формуванні повноцінної  особистості. Однак і суспільне  виховання не може бути успішним без  повноцінного сімейного виховання. Ці дві сфери виховного процесу  в сучасному суспільстві, взаємно  доповнюючись і збагачуючись, становлять єдине ціле.

   Роль  сім’ї у вихованні дітей —  велика і відповідальна. Батьки є  першими вихователями, які зміцнюють  і загартовують організм дитини, розвивають її мову і мислення, волю і почуття, формують її інтереси, прагнення, смаки, здібності, виховують любов до знань, допитливість, спостережливість, працьовитість. Сім’я в доступних їй межах  і формах здійснює завдання розумового, морального, естетичного і фізичного  виховання дітей, дбає про їх гармонійний  розвиток.

   Сім'я  є природним середовищем первинної  соціалізації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтримки, засобом  збереження і передання культурних цінностей від покоління до покоління.

   З перших днів появи дитини на світ сім'я  покликана готувати її до життя та практичної діяльності, в домашніх умовах забезпечити розумну організацію  її життя, допомогти засвоїти позитивний досвід старших поколінь, набути власного досвіду поведінки і діяльності.

   Оскільки  мета виховання підростаючого покоління  — формування всебічно розвиненої особистості, сім'я, як і школа, здійснює моральне, розумове, трудове, естетичне і фізичне виховання.

   Ефективність  виховання дітей у сім'ї залежить від створення в ній належних умов. Головна умова сімейного  виховання — міцний фундамент  сім'ї, що базується на її непорушному  авторитеті, подружній вірності, любові до дітей і відданості обов'язку їх виховання, материнському покликанні жінки, піднесенні ролі батьків у  створенні та захисті домашнього вогнища, забезпеченні на їх прикладі моральної підготовки молоді до подружнього життя.

   Важливим  у сімейному вихованні є те, наскільки родина живе інтересами всього народу, інтересами держави. Діти прислухаються  до розмов батьків, є свідками їхніх  вчинків, радіють їхнім успіхам  чи співчувають невдачам. Виховний вплив сім'ї зростає, якщо батьки цікавляться не лише навчанням, а  й позанавчальною діяльністю своїх  дітей. За таких умов інтереси сім'ї  збігаються з інтересами суспільства, формується свідомий громадянин країни.

   Дієвим  чинником сімейного виховання є  спільна трудова діяльність батьків  і дітей. Дітей слід залучати до сімейної праці, вони повинні мати конкретні  трудові обов'язки, адекватні їх віковим можливостям. Така співпраця  дітей з батьками має сильніший  виховний вплив, ніж словесні повчання.

   Успіх сімейного виховання значною  мірою залежить від організації  домашнього побуту, традицій сімейного  життя: порядку в сімейному господарстві, залучення дітей до розподілу  бюджету сім'ї, загального режиму дня, визначення для кожного робочого місця, зокрема для навчальних занять, дотримання певних сімейних правил (кожна  річ має своє місце, прийшов з  прогулянки — вимий руки та ін.). Домашній затишок облагороджує дітей.

   Провідну  роль у сімейному вихованні відіграє мати. Саме вона найсильніше впливає  на дітей, особливо в сфері духовно-морального виховання. Діти, які виростають без материнського тепла і ласки, похмурі, як правило, замкнені, злостиві, вперті.

   Не  меншим є й вплив батька, особливо коли йдеться про виховання хлопчиків. Проте виконати свої виховні функції  батько і мати можуть лише за умови, що вони є справжнім авторитетом  для дітей.

   Справжнім авторитетом користуються батьки, які  сумлінно ставляться до праці, до сімейних обов'язків, активні в громадському житті.

   Важко переоцінити роль дідусів і бабусь у сімейному вихованні. Однак  це не означає, що батьки повинні перекладати  на них свої батьківські обов'язки. Дитині потрібні ті й ті. Сімейне  виховання повноцінне лише за розумного  поєднання виховного впливу першовихователів — батьків та багатих на життєвий досвід помічників і порадників — дідусів і бабусь.

   Саме  дідусі й бабусі допомагають вирішити й таку моральну проблему, як виховання  у дітей чуйного, уважного ставлення  до людей похилого віку. Людяність  виховується тільки на прикладі батьків. Якщо діти бачать зневажливе ставлення  батьків до дідуся чи бабусі, то годі сподіватися від них іншої поведінки в майбутньому.

   Життєдіяльність сім'ї реалізується через основні  її функції: матеріально-економічну (бюджет сім'ї, організація споживчої діяльності, участь у суспільному виробництві, набуття професії, відновлення втрачених  на виробництві сил); житлово-побутову (забезпеченість житлом, ведення домашнього господарства, організація побуту); репродуктивну (продовження людського  роду); комунікативну (створення сприятливого сімейного мікроклімату, внутрісімейне  спілкування, взаємостосунки сім'ї  з мікро- і макросередовищем, контакт  із засобами масової інформації, літературою, мистецтвом); виховну (формування особистості  дитини, передача їй соціального досвіду); релактивну (організація вільного часу та відпочинку).