Особливості психологічної готовності дитини до шкільного навчання

Особливості психологічної готовності дитини до шкільного навчання

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ГОТОВНОСТІ ДІТЕЙ ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ

1.1 Вивчення проблеми готовності  до шкільного навчання у вітчизняній   зарубіжній психології.

1.2 Психологічна та фізіологічна готовність дитини до навчання у школі  як психолого-педагогічна проблема.

1.3 Критерії   готовності  дитини до навчання у школі.

1.4 Психодіагностичні  методики для визначення ступеня готовності  дитини до навчання у школі.

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПІДГОТОВКИ ДИТИНИ ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ

2.1 Зміст і організація дослідження.

2.2 Аналіз результатів дослідження.

2.3 Практичні  рекомендації   щодо підготовки дитини до навчання у школі.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

              Школа досить сильно змінилася останнім часом, і багатьом дітям неймовірно важко цілком відповідати її вимогам. У багатьох ліцеях і гімназіях програма перевантажена до крайності: з першого класу вводиться маса додаткових предметів - риторика, іноземна мова, історія культури. Для багатьох (особливо тих, хто хворів) це непосильне навантаження. І через якийсь час вони починають хронічно утомлюватися, відбувається нервове виснаження. Навчання, домашня робота, догани вчителів, нотації вдома: за п'ять навчальних днів діти так утомлюються, що двох вихідних їм не вистачає, щоб цілком "відновитися" і відпочити. Утома накопичується, і через два - три місяці навчання трапляється саме  те, на що скаржаться вчителі: знижується увага, падає інтерес до навчання. Крім того відповідно до медичної статистики, зараз у нашій країні з абсолютним здоров'ям народжується тільки одна третина дітей.

              Коли дитина готується піти в школу, батькам завжди страшно -  чи справиться? Адже шкільна програма не розрахована на слабких: марафон, у який пускається семирічка, зажадає від нього напруги всіх сил.

              Існує ряд випадків, коли дитину до школи готувати необхідно особливо уважно: якщо вагітність і пологи протікали з ускладненнями; якщо дитина перенесла родову травму або народилася недоношеною; якщо дитина страждає шлунково-кишковими захворюваннями, енурезом, піддана частим застудам, є порушення сну; якщо дитина важко знаходить контакт з однолітками, емоційно нестійка; якщо ви зауважуєте рухове розгальмування.

Дуже важливо вчасно звернути увагу на дітей, якщо активність носить не цілком здоровий характер.

              Але часто в школі навчання непросто дається не тільки дітям з тими або іншими відхиленнями, а зовсім звичайним, на яких уся родина покладає великі надії. Саме тому так важливо задуматися заздалегідь -  чи готова ваша дитина до навчання?  Чи зможе висидіти всі уроки? Як побудувати відношення з однолітками?

              У зв'язку з цим гостро постає проблема готовності дитини до шкільного навчання. Тривалий час вважалося, що критерієм готовності дитини до навчання є рівень її розумового розвитку. Л.С. Виготський одним з перших сформулював думку про те, що готовність до шкільного навчання полягає не стільки в кількісному запасі уявлень, скільки в рівні розвитку пізнавальних процесів.

              Об’єктом дослідження є психодіагностика і процес підготовки дітей до навчання у школі. 

              Предмет – є особливості психологічної готовності дітей до шкільного навчання.

              Метою дослідження є теоретично та емпірично дослідити особливості психологічної готовності дітей до шкільного навчання.

              Завдання дослідження:

1.      Провести теоретичний аналіз вітчизняної та зарубіжної психологічної літератури щодо особливостей розробленості проблематики готовності дитини до школи.

2.      Емпірично дослідити особливості готовності дитини до навчання в школі.

3.      Здійснити статистичну обробку та надати психологічну інтерпретацію отриманим результатам емпіричного дослідження.

4.      Розробити практичні рекомендації щодо підготовки дитини до навчання у школі в умовах дитячого навчального закладу.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ГОТОВНОСТІ ДІТЕЙ ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ

1.1 Вивчення проблеми готовності  до шкільного навчання у вітчизняній   зарубіжній психології.

              Психологічна готовність до навчання у школі розглядається на сучасному етапі  розвитку психології як комплексна характеристика дитини, які розкриваються на рівні розвитку психологічних якостей, що є найбільш важливими передумовами для нормального включення в нове соціальне середовище для формування навчальної  діяльності. [4, С. 34]

                    У психологічному словнику поняття "готовність до шкільного навчання" розглядається як сукупність морфологічних та фізіологічних особливостей дитини старшого дошкільного віку, що забезпечує  успішний перехід до систематичного, організованого шкільного навчання. [19, С. 67]

                    вырезано

                    Проводячи порівняльний аналіз зарубіжних і вітчизняних досліджень, можна зробити висновок, що основна увага зарубіжних психологів спрямована на створення тестів   набагато в меншому ступені  орінтованої на теорію питання.

              У роботах вітчизняних психологів утримуються глибоке теоретичне  дослідження проблеми готовності  до школи.

                    Важливим аспектом у питанні  вивчення шкільної  зрілості  і  вивчення проблеми психологічної  готовності  до навчання у школі  (О.Л. Венгер, С.Д. Цукерман, Р.І. Айзман, Г.Н. Жарова, Л.К. Айзман, А.И. Савонков, С.Д. Забрамная).

                   Складовими компонентами психологічної  готовності  дитини до школи  є:

    - мотиваційна (особистісна),

    - інтелектуальна,

    - емоційно - вольова.

                    Мотиваційна готовність - наявність у дитини бажання навчатись. У дослідженнях А.К. Маркової, Т.А. Матіс, А.Б. Орлова говориться про те, що виникнення усвідомленого відношення дитини до школи визначається способом подачі нформації про неї.

              Емоційний досвід забезпечується включенням дітей у діяльність, що активізує  як мислення, так і почуття.

                    Особистісна готовність до школи виражається у відношенні  дитини до школи, вчителям навчальній діяльності,  включає так само формування в дітей таких якостей, що допомогли б їм спілкуватися з вчителями й однокласниками.

                     Інтелектуальна готовність включає у себе наявність у дитини кругозору, запасу конкретних знань. Дитина повинна володіти планомірним   розчленованим сприйняттям, елементами теоретичного відношення до досліджуваного матеріалу, узагальненими формами мислення й основними логічними операціями, змістовним запам'ятовуванням. Інтелектуальна готовність також включає у себе формування в дитини початкових умінь в області  навчальної  діяльності , зокрема, уміння виділити навчальну задачу  перетворити не  в самостійну мету діяльності.

      В.В.Давидов вважає, що дитина повинна володіти розумовими операціями, вміти узагальнювати і диференціювати предмети і явища навколишнього світу, уміти планувати свою діяльність здійснювати самоконтроль. При цьому важливо позитивне відношення до навчання, здатність до саморегуляції поведінки, прояв вольових зусиль для виконання поставлених задач. [12, С. 48]

                                       вырезано

                    Підводячи підсумки до вище сказаного, ми бачимо, що в пізнавальному плані дитина  до надходження в школу  вже досягає досить високого рівня розвитку, що забезпечу  вільне засвоєння  шкільної  навчальної  програми.

                    Крім розвитку пізнавальних процесів: сприйняття, уваги, уяви, пам'яті, мислення і  мови, у психологічну готовність до школи входять сформовані  особистісні  особливості. До надходження в школу в дитини повинні  бути розвиті  і  сформовані: навчальна мотивація, самоконтроль, трудові уміння   навички, рольова поведінка. [1, C.12]

1.2 Психологічна та фізіологічна готовність дитини до навчання у школі  як психолого-педагогічна проблема.

              Психолого-педагогічна готовність до шкільного навчання формується в дитини поступово з моменту народження в спілкуванні з дорослими й однолітками, у грі, посильній праці і дошкільному навчанні. Про вступаючого до школи ми не говоримо, що він готовий учень, ми говоримо про його психологічну готовність або неготовність до нового життя в школі.

        У чому ж виявляється непідготовленість до шкільного навчання?

        Непідготовлена до школи дитина не може зосередитися на уроці, часто відволікається, утрачає нитка пояснення, не може включитися в загальний режим роботи класу.      

              У непідготовленої до школи дитини слабко розвинуті зв'язна мова і розумові здібності, вона не вміє задавати питання, порівнювати предмети, явища, виділяти головне; у неї немає звички до елементарного контролю за собою.

                      Дитина, погано підготовлена до школи часто мало ініціативна, тяжіє до шаблонових дій і рішень, не прагне до творчості. Її утрудняє спілкування з дорослими й однолітками з приводу навчальних задач,  немає інтересу до пізнання. [3, С. 3]

                                  вырезано

                Неодноразово проводилися опитування дітей у підготовчих до школи групах дитячого саду, які показали, що вступити до школи хочуть практично всі діти, хоча обґрунтування цього бажання вони дають різні. Частину дітей залучає в шкільному житті одержання знань, а частина посилається на зовнішні аксесуари: володіння портфелем, дзвоники, зміни й ін. Це, однак, не означає, що мотиваційно подібні діти до школи не готові: вирішальне значення має саме позитивне відношення до неї, що створює сприятливі умови для наступного формування більш глибокої, власне навчальної мотивації.

              Виникненню навчальної мотивації сприяє формування і розвиток допитливості, розумової активності, безпосередньо зв'язаних виділенням пізнавальних задач, що спочатку не виступають для дитини як самостійні, будучи уплетені у виконання практичної діяльності. Серйозне значення у виділенні і прийнятті дітьми пізнавальних задач, має навчання на заняттях у дитячому саду, де відбувається перехід від виконання завдань у формі гри або одного з продуктивних видів діяльності, до виконання завдань власне пізнавального характеру, що направляють дітей на усвідомлене виконання розумової роботи [43, С. 11-16].

              Наступна умова успішного навчання полягає в достатній довільності, керованості поведінки, що забезпечує реалізацію наявних у дитини мотивів навчання. Довільність зовнішньої рухової поведінки забезпечує дитині можливість витримувати шкільний режим, зокрема  організовано поводитися  на уроках.

                                  вырезано

              Найважливіша сторона психологічної готовності до шкільного навчання є  рівень валового розвитку дитини, участь у загальній діяльності, уміння приймати систему вимог, пропонованих школою і вчителем. Процес спільної діяльності в початкових класах значною мірою  заснований на виконанні під керівництвом учителя власної роботи дітей з різного роду матеріалом. Тому дитина, вступаючи в школу, повинний також уміти планомірно обстежувати предмети, виділяти їх різноманітні властивості, тобто  володіти досить точним і розчленованим сприйняттям.

              Визначає готовність дитини до шкільного навчання і рівень розвитку її мови, уміння зв'язно, послідовно описувати предмети, картини, події; передавати хід думки, пояснювати те або інше явище, правило. Велике значення має гарне орієнтування дитини в просторі і часі.

              Формування якостей, необхідних майбутньому школяреві, допомагає система педагогічних впливів, заснованих на правильній орієнтації дитячої діяльності і педагогічного процесу в цілому. Однак, при достатку різноманітної і доступної теоретичної літератури з питань підготовки дітей до школи, на практиці часто приходиться зіштовхуватися з тим, що діти йдуть у школу неготовими або недостатньо готовими, незважаючи на те, що і

батьки, і вихователі усвідомлюють необхідність підготовки дитини до школи. Але навчання дошкільників вимагає спеціальних знань.

              Перш, ніж приступити до навчання, необхідно до цього підготуватися. Краще зовсім не навчати, чим навчати неправильно, а потім переучувати. Тому до питання підготовки до школи варто підходити обережно, і розглядати його як комплексну задачу всебічного розвитку дитини в період дошкільного дитинства.

              Говорячи про фізичну готовність дитини до шкільного навчання ми маємо на увазі позитивні зміни у фізичному розвитку, що показує біологічну зрілість дитини необхідну для початку шкільного навчання. Дитина повинна бути досить добре фізично розвинута (тобто усі параметри її розвитку не мають негативних відхилень від норми і навіть іноді трохи випереджають її). Слід також зазначити успіхи в освоєнні рухів, поява корисних рухових якостей (спритність, швидкість, точність і ін.), розвиток грудної клітки, дрібної мускулатури пальців рук. Це є гарантією оволодіння письмом. Так, завдяки правильному вихованню до кінця дошкільного віку в дитини складається загальна фізична готовність до школи, без якої вона не може успішно справитися з новими навчальними навантаженнями. [3, С. 124]

              У поняття емоційно-вольової готовності до школи входить: бажання дитини учитися; уміння переборювати перешкоди, керувати своєю поведінкою; правильне відношення дитини до дорослого і товаришів; сформованість таких якостей як працьовитість, самостійність, уважність, наполегливість. [27, С. 34]