Особливості проблемного навчання

    По  змісту невідомого проблемні ситуації поділяються: невідома мета; невідомий об'єкт діяльності; невідомий спосіб діяльності; невідомі умови виконання діяльності.

    За  рівнем проблемності:

    І. виникаючі незалежно від прийомів;

    II. викликана і вирішена вчителем;

    III. викликана вчителем, що вирішується учнем;

    IV. самостійне формування проблеми і її вирішення.

    По  виду неузгодженості інформації: несподіванки; конфлікти; припущення; спростування; невідповідності; невизначеності.

    Різноманітність типів проблемних ситуацій свідчить про важливість використання в навчальному процесі, зумовлює різні способи їх створення.

    Створення проблемної ситуації – найвідповідальніший етап у проблемному навчанні.

    Основні способи і прийоми створення  проблемних ситуацій:

    а) повідомлення вчителем учням інформації, яка містить суперечність; б) сприймання і осмислення різних тлумачень одного і того ж явища; в) невідповідність між системою знань, навичок і вмінь учнів та новим фактом, явищем; г) використання сукупності способів і прийомів, в ході яких виникає проблемна ситуація.

    Процес  засвоєння знань проблемним шляхом включає такі етапи: а) створення  проблемної ситуації; б) аналіз проблемної ситуації і формулювання проблеми; в) висунення гіпотез; г) перевірка найважливіших гіпотез. 

    Нами  було проведено анкетування вчителів Ковалівської ЗСОШ І-ІІІ ст. і студентів  Вінницького державного університету, інституту педагогіки і психології.

    В опитуванні взяло участь 7 учителів початкових класів. З результатів  цього дослідження ми побачили, що в сучасній школі проблемні методи навчання користуються популярністю. Вони вимагають великої підготовки, але розвивають найкращі здібності у дітей. Вчителі зазначили ці якості в анкетах, а ми їх і кількість їхніх виборів педагогами виклали у діаграмі 1.

    На  основі опитування видно, що проблемні  методи можна використовувати практично  на усіх уроках. Ми вказали уроки, які  написали педагоги і кількість їхніх повторів в анкетах у діаграмі 2.

    Таке  ж анкетування ми провели зі студентами (в опитуванні взяло участь 19 студентів), що порівняти ставлення до проблемного  навчання у педагогів і у майбутніх  вчителів. І дійшли висновку, що одні та другі позитивно ставляться до даних методів. Ми виявили, що 78,9 % (тобто 15 студентів) обов’язково будуть застосовувати проблемне навчання у своїй педагогічній діяльності, а 21,1 % (це 4 опитуваних) відповіли “по можливості”.

    Студенти  теж виділили позитивні якості, які розвиваються в учнів під час застосування проблемних методів навчання. Це видно з діаграми 3.

    А таблиця 4 показує нам на яких уроках студенти будуть використовувати проблемне  навчання.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                           

    Проблемна ситуація - системоутворюючий обв'язковий компонент навчального пізнання. Основним його призначенням є породження продуктивних творчих процесів мислення учнів, стимулювання їх інтелектуального та особистого розвитку. Головне, що має знаходитись в центрі уваги вчителя - це зміст і спрямованість пошукової, пізнавальної діяльності учнів на тому чи іншому етапі функціонування навчальної проблемної ситуації.

    У педагогічній літературі на сьогодні навряд чи можна знайти негативні  відгуки про проблемне навчання. І причина цього, в тому, що, по-перше, практикою поки не виявлено істотних проблем в самому проблемному навчанні, а, по-друге, залишаючись на периферії педагогічної практики, проблемне навчання поки не вступило в щонайгострішу конкурентну боротьбу з іншими педагогічними концепціями.

      Унiверсальним дидактичним засобом  оптимiзацiї пошукової пiзнавальної  активностi школярiв є навчальна  проблемна ситуацiя, умiле керiвництво  функцiонуванням якої спричинює  розвиток внутрiшнiх проблемних  ситуацiй кожного учня, психологiчно доповнюючи вияв його розумових та особистiстних можливостей у процесi безперервної розвивальної взаємодiї з учителем.

      В iндивiдуальному планi спрямування змiст i рiвень пошукової пiзнавальної активностi залежить вiд розумових здiбностей та особистiстних рис школяра, домiнуючого у нього типу мотивацiї i переважання iмпульсивного чи рефлексивного реагування на новизну, вiд ступеня вольвої поведiнки i спроможностi протистояти стресогенним ситуацiям та вiд конкретного перебiгу розвивальної взаємодiї, яка по-рiзному розгортається в груповiй i колективнiй роботi.

      У процесі пізнавального пошуку в  учнів розширюються знання, вдосконалюються  вміння виробляється інтерес до навчання.

      Різний  рівень трудності проблемної ситуації по різному впливає не тільки на розвиток мислення, а й на мотиваційно-вольову сферу учня. Ефективність розумової діяльності залежить від міри пошукової активності учня, що сприяє усвідомленню суперечностей і з'ясування умов їх успішного розв'язання.

      Науковi дослiдження та передовий досвiд учителiв свiдчать, що для органiзацiї ефективної пошукової дiяльностi учнiв вирiшальне значення має рацiональний вибiр методiв i прийомiв навчання, їхнiй взаємозв'язок на кожному етапi уроку.

    Ми  вважаємо, що систематичне використання проблемного навчання сприятиме підвищенню рівня знань молодших школярів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                   Література

    1. Анісімова Г. О. Можливості та умови проблемного навчання в молодших класах // Початкова школа.- 1975. - № 11. – С. 51-59.

    2. Антонов Г. А., Арыдин В. М. Так создается проблемная ситуацыя // Высшая школа. – 1984. - № 11. – С. 43-46.

    3.  Антонов Г. А., Белая Т. Д., Марголин  Х. Я. Методические рекомендацыи  по организацыи проблемного обучения  в школе. – Донецк: ДонНТУ,1989. – С. 56-61.

    4. Бондар В.І. Суб'єкт, об'єкт і предмет дослідження в експерементальній педагогіці.- К., 1996.- С.19-22.

    5. Буряк В. К. Проблемне навчання  і самостійна робота учня // Радянська школа. – 1977. - № 1. – С. 27-31.

    6. Васьков Ю. В. Педагогічні теорії, технології, досвід: Дидактичний аспект. – Харків: Скорпіон, 2000. – 120с.

    7. Векслер Умови підвищення ефективності  проблемного навчання // Радянська школа. – 1978. -  № 11. – С. 18-23.

    8. Волосюк М. А. Проблемне навчання як провідний метод розвиваючого навчання в умовах особистісно-орієнтованої парадигми освіти // Управління школою. – 2005. – Черв. (№16-18). – С. 59-69.

    9. Вергун Н. Проблемне навчання  як засіб формування пізнавальних  і творчих здібностей учнів  // Директор школи. – 2006. – Лип. (№27-28). – С. 33-36.

    10. Дендиренко О.О. Шарко В. Проблемне навчання як освітня технологія // Відкритий урок . – 2003. - №2. – С. 13-14.

    11. Калошин В. Ф. Проблемне навчання  – перспективний напрям формування  творчих здібностей учнів // Управління школою. – 2008. – Черв. (№16). – С. 2-6.

    12.  Калошин В. Ф. Освітні парадигми традиційної системи навчання  // Практична психологія і соціальна робота. – 2006. - №2. – С. 8-12.

    13. Корнєв В. П. Проблемна побудова  змісту уроків і формування  пізнавальних інтересів // Радянська школа. – 1975. - №3.- С. 45-50.

    14. Кравченко Т. Г. Проблемне навчання  – основа розвитку здібностей  учнів  // Управління школою. – 2004. – Трав. (№14). – С. 2-5.

    15. Лозова В.І. Пізнавальна діяльність школярів.- Харків, 1990.- С.57-64.

    16. Максименко В. П. Місце проблемності  в структурі сучасного уроку // Початкова школа. – 1980. - №1. С. 66-71.

    17.Матюшкін  А. М. Проблемне навчання //Завуч. – 2002. – Лип. (№19). –С. 30-33.

    18. Махмутов М. И. Организацыя проблемного обучения в школе. – Москва: Просвещение, 1977. – 240с.

    19. Махмутов М. И. Проблемное обучение. – Москва: Просвещение, 1975. – 367с.

    20. Медведюк О. Проблемно-пошукові  ситуації на уроках як мотиваційний  компонент // Початкова школа. – 2007. - №4. – С. 5-7.

    21. Мойсею Н. Є.  Педагогіка: Навчальний  посібник. – 5-е вид. , доп. І  перероб. – Київ, 2007. – 656с.

    22. Освітні технології / За ред. О. М. Пєхоти. – Київ: А.С.К., 2001. – 256с.

    23. Осмоловський А. Освітня презентація,  як засіб проблемного на розвиваючого  навчання в умовах спеціалізації   // Історія в школах України. – 1997. - № 1. – С. 43-45.

    24. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. – Київ: Абрис, 1997. – 255с.

    25. Смаліна О. В. Прийоми складання  проблемних задач  //  Початкова школа. – 1974. - №4. – С. 36-42.

    26. Сметанський М. І. , Галузяк В. М., Шахов В. І. – 3-є вид., випр. і доп. – Вінниця: ДП Державна картографічна фабрика, 2006. – 340с.

    27. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві // Вибрані твори:     В 5 т. —      К.: Рад. школа, 1976. - Т. 2. - С. 419-655.

    28. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям // Вибрані твори:  В 5 Т. – К. : Рад. школа, 1977. – Т.3. – С. 7-278.

    29. Сухомлинський. В. О. Інтереси до учіння – важливий стимул навчальної діяльності учнів //  Вибрані твори:  В 5 Т. – К. : Рад. школа, 1977. – Т.5. – С. 7-16.

    30. Сухомлинський В.О. Проблеми виховання всебічно розвиненої людини // Вибр. тв.: Т.5.- С.89- 97.

    31. Топузов О. Проблемна ситуація  в теорії проблемного навчання  // Шлях освіти. – 2007. - №1. – С. 12-16.

    32. Фібула М. М. Педагогіка: Навчальний  посібник. – Київ: Либідь, 2002. – 370с.

    33. Фурман А.В. Методика застосування проблемних ситуацій на уроці // Проблемні ситуації в навчанні.- Київ, 1991.- С.67-152.

    34. Фурман А.В. Применение проблемной ситуации на уроке // Советская педагогика.- 1987.- N3.- С.49-52.

    35. Фурман А.В. Роль і функції проблемної ситуації в навчанні //Психологія: Респ. наук. метод. зб.- Вип. 27.- С.40-52.

    36. Фурман А.В. Проблемна ситуація в пізнавальній діяльності школярів.- Радянська школа. - 1985.- N8.- С.28-34.

    37. Фурман А.В. Проблемні ситуації в навчанні: Книга для вчителя.- Київ, 1991- 191с.

    38. Закон України «Про освіту».- Київ, 1991.