Основні вимоги до автореферату дисертації

align="justify">   Джерела можна розміщувати одним із таких  способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні дисертацій), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

   Відомості про джерела, включені до списку, необхідно  давати відповідно до вимог міжнародних і державного стандартів з обов'язковим наведенням назв праць. Зокрема потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна отримати з таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 «СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ 7.12-93 «СИБИД. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила». 

   4.8. Додатки

   Додатки оформлюють як продовження дисертації на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті дисертації.

   Якщо  додатки оформлюють на наступних  сторінках дисертації, кожний такий  додаток повинен починатися а нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту

   сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої  друкується слово «Додаток в і велика

   літера, що позначає додаток.

   Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, ї. Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б. Один додаток  позначається як додаток А.

   При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою дисертації друкують великими літерами слово «ДОДАТКИ».

   Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й  підрозділи, які нумерують у межах  кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 -другий розділ додатка А; В.3.1 - перший підрозділ третього розділу додатка В.

   Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в  додатках, нумерують у межах кожного  додатка, наприклад: рис. Д.1.2-другий рисунок  першого розділу додатка Д); формула (А.1)- перша формула додатка А. 

   5. АВТОРЕФЕРАТ ДИСЕРТАЦІЇ 

   5.1. Загальні вимоги до автореферату

   Написання автореферату - заключний етап виконання  дисертаційної роботи перед поданням її до захисту. Призначення автореферату - широке ознайомлення наукових працівників з методикою дослідження, фактичними результатами й основними висновками дисертації. Автореферат друкують державною мовою. Публікація автореферату дає змогу одержати до дня захисту відгуки від спеціалістів даної галузі.

   Автореферат має досить грунтовно розкривати зміст дисертації, а ньому не повинно  бути надмірних подробиць, з також  інформації, якоїнемавдисертації. 

   5.2. Структура автореферату

   Структурно  автореферат складається Із загальної  характеристики роботи, основного змісту висновків, списку опублікованих автором праць за темою дисертації й анотацій українською, російською та англійською мовами.

   Загальна  характеристика роботи, що подається  в авторефераті, має відповідати  наведеним у вступі до дисертації її кваліфікаційним ознакам. Недоцільно використовувати рубрики, не рекомендовані у вимогах до змісту цих ознак. Заголовки рубрик не треба виділяти в окремі рядки, достатньо вирізнити їх жирним шрифтом або курсивом і розмістити в підбір із текстом. Крім того, вказують структуру дисертації, наявність вступу, певної кількості розділів, додатків, повний обсяг дисертації в сторінках, а також обсяг, що займають ілюстрації, таблиці, додатки (із зазначенням їх кількості), список використаних літературних джерел (із зазначенням кількості найменувань)

   В основному змісті стисло викладається сутність дисертації за розділами, він  має дати повне І переконливе  уявлення про виконану роботу.

   Якщо  вступна частина автореферату дає  змогу скласти лише загальне враження про дисертацію, то основна, яка і є власне реферативною, дає більш повне уявлення про її зміст і побудову. У цій частині автореферату важливо показати, як були отримані результати, продемонструвати хід дослідження, викласти сутність використаних методів, навести дані щодо їх точності та трудомісткості, описати умови й основні етапи експериментів. Нюанси висвітлення змісту дисертації можуть розрізнятися залежно від наукової галузі, теми та інших чинників. Проте у всіх випадках до автореферату доцільно вводити насамперед висновки та кінцеві результати.

   Висновки  складає стисла інформація про підсумки виконаної роботи, яка повинна  відповідати загальним висновкам  дисертації. Вони починаються з формулювання наукової задачі або проблеми, за вирішення  якої дисертант претендує на присудження наукового ступеня.

   Сформульоване наукове завдання або проблема вельми тісно пов'язується з назвою дисертації, метою роботи й основними науковими  положеннями, що захищаються в дисертації. Це ніби наукова «формула», згусток  отриманої наукової новизни. Зазвичай формулювання починається так; «У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі (або наукової проблеми), що виявляється в...» . Далі треба вказати, якою саме є наукова задача або проблема, як вона вирішена і для чого в кінцевому розумінні (прикладному плані) вона призначена.

   Після формулювання вирішеної наукової задачі чи проблеми у висновках викладають головні наукові та практичні  результати роботи. Вони тісно пов'язані  з науковими і прикладними  положеннями, викладеними в загальній характеристиці роботи.

   Кожен науковий і прикладний висновок роботи треба формулювати чітко, конкретно (однозначно). Формулювання віддзеркалює суть і новизну зробленого. Але  тут не можна доходити до рівня  анотації. Наукові висновки подають звичайно ширше, ніж формулювання наукових положень, які захищають.

   Прикладні (практичні) висновки повинні містити  принцип або основу використання того чи того результату.

   Суть  автореферату полягає у точній відповідності  змістові дисертації, а його зміст - дає повне уявлення про наукову цінність і практичну значущість дисертації.

   Список  опублікованих праць здобувача  за темою дисертації подають відповідно до вимог міждержавного стандарту  з обов'язковим наведенням назв праць  і прізвищ співавторів. Опубліковані праці, котрі розкривають основні положення дисертації, включають до списку в такому порядку монографії, брошури, статті у наукових фахових виданнях, авторські свідоцтва, патенти, препринти, статті, депоновані и анотовані у наукових журналах, тези доповідей тощо. 

   5.3. Анотації

   На  останніх сторінках автореферату розміщують анотації українською, російською й  англійською мовами. На вибір здобувача  анотація англійською чи російською мовою повинна бути розгорнутою  інформацією, обсягом 2 сторінки машинописного тексту (до п'яти тисяч друкованих знаків), про зміст і результати дисертаційної роботи, а дві інші - обсягом до 0,5 сторінки машинописного тексту (до 1200 друкованих знаків) - ідентичного змісту інформація про основні ідеї та висновки дисертації. Анотації складаються за формою, яка має такий зміст: прізвище та ініціали здобувача; назва дисертації;

   вид дисертації (рукопис, монографія) І  науковий ступінь; спеціальність (шифр і назва); установа, де відбудеться  захист; місто, рік;

   основні ідеї, результати та висновки дисертації. Викладення матеріалу в анотації повинно бути стислим і точним. Належить використовувати синтаксичні конструкції, притаманні мові ділових документів, уникати складних граматичних зворотів. Необхідно використовувати стандартизовану термінологію, уникати маловідомих термінів і символів,

   Після кожної анотації наводять ключові слова  відповідною мовою. Ключовим словом називається слово або стійке словосполучення із тексту анотації, яке з точки зору інформаційного пошуку несе смислове навантаження. Сукупність ключових слів повинна відображувати поза контекстом основний зміст наукової праці. Загальна кількість ключових слів має бути не меншою трьох і не більшою десяти.

   Ключові слова подають у називному  відмінку, друкують у рядок, через  кому. 

   5.4. Оформлення автореферату

   Примірники  автореферату, які здобувач подає  до спеціалізованої вченої ради разом  з іншими документами та дисертацією, друкують за тими самими правилами, встановленими  цим додатком для друкування дисертацій, із урахуванням певних особливостей.

   За  обсягом автореферат (без обкладинки й анотацій) не може бути меншим 1,3 авторського  аркуша, а також перевищувати 1,9 авторського  аркуша для докторської та, відповідно, не менше ніж 0,7 авторського аркуша та не перевищувати 0,9 авторського аркуша для кандидатської дисертації при друкуванні через 1,5 інтервала на друкарській машині або з одинарним інтервалом із використанням текстового редактораWord з розміщенням від 40 до 44 рядків на сторінці.

   На  лицьовій стороні обкладинки автореферату подаються; назва організації, спеціалізована вчена рада якої прийняла дисертацію до захисту; індекс УДК; прізвище, ім'я, по батькові здобувача; назва дисертації; шифр І найменування спеціальності за переліком спеціальностей наукових працівників; підзаголовок «Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) (галузь науки)»; місто, рік. (форма 6).

   На  зворотньому боці обкладинки автореферату вказується організація, в якій виконане дисертаційне дослідження; науковий ступінь, вчене звання, прізвище й ініціали наукового керівника і (або) консультанта, його місце роботи та посада; наукові ступені, вчені звання, місця роботи, посади, прізвища й ініціали офіційних опонентів; дата, час проведення захисту, шифр спеціалізованої вченої ради та адреса організації, при якій Ті створено; бібліотека, в якій можна ознайомитися з дисертацією; дата розсилання автореферату; підпис вченого секретаря спеціалізованої вченої ради (форма 7). Серед учених звань наукового керівника й опонентів не рекомендується згадувати їх членство в громадських (не державних) академіях наук.

   Автореферат не має титульного аркуша.

   Номери  сторінок проставляються в центрі верхнього  поля сторінки. Нумерація починається  з цифри 1 на першій сторінці, де міститься  загальна характеристика роботи.

   Структурні  частини автореферату не нумерують, їх назви друкують великими літерами симетрично тексту. 

   5.5. Видання автореферату

   Автореферат дисертації виготовляють друкарським  способом і видають у вигляді  брошури тиражем 100 примірників.

   Формат  видання 145x215 мм (формат паперу і частка аркуша 60x90/16) з друкуванням тексту на обох боках аркуша.

   На  авторефераті повинні бути вказані  випускні дані друкарні або іншої  установи, де друкувався автореферат, згідно з міждержавним стандартом. Відповідальність за наявність випускних даних та за обов'язкове розсилання авторефератів несе спеціалізована вчена рада.