Основні вимоги до автореферату дисертації

 

   ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ДИСЕРТАЦІЙ ТА АВТОРЕФЕРАТІВ  ДИСЕРТАЦІЙ

(опубліковані  в журналі «Бюлетень ВАК України». – 2007. – № 6. – С. 9 – 17) 

   1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 

   1.1. Згідно з «Порядком присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника»

   дисертації  на здобуття наукового ступеня кандидата  та доктора наук необхідно оформлювати  відповідно до державного стандарту

   України. Таким стандартом є ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».

   З огляду на високі вимоги нормативних  документів необхідно неухильно  дотримуватися порядку подання  окремих видів текстового матеріалу, таблиць, формул та ілюстрацій, а також  правил оформлення автореферату. 

   1.2. Назва дисертації повинна бути, по можливості, короткою, відповідати обраній спеціальності та суті вирішеної наукової проблеми (задачі), вказувати на мету дисертаційного дослідження і його завершеність. Іноді для більшої конкретизації до назви слід додати невеликий (4-6 слів) підзаголовок.

   У назві не бажано використовувати ускладнену термінологію псевдонаукового характеру. Треба уникати назв, що починаються зі слів «Дослідження питання...», «Дослідження деяких шляхів...», «Деякі питання...», «Матеріали до вивчення...в, «До питання...» тощо, в яких не відбито достатньою мірою суть проблеми. 

   1.3. При написанні дисертації здобувач повинен обов'язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичив

   матеріали або окремі результати.

   Використовуючи  в дисертації ідеї або розробки, що належать також і співавторам, разом з якими були написані наукові праці, здобувач повинен відзначити цей факт у дисертації.

   У разі використання запозиченого матеріалу  без посилання на автора та джерело  дисертація знімається з розгляду незалежно  від стадії проходження без права її повторного захисту. 

   1.4. У дисертації необхідно стисло, логічно й аргументовано викладати зміст і результати досліджень, уникати загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології. 

   1.5. Дисертацію на здобуття наукового ступеня подають у вигляді спеціально підготовленого рукопису в твердому переплетенні. 

   2. СТРУКТУРА ДИСЕРТАЦІЇ

   Дисертація  повинна містити:

• титульний аркуш;
• зміст;
• перелік умовних позначень (за необхідності);
• вступ;
• основну частину;
• висновки;
• додатки {за необхідності);
• список використаних джерел.

 

   3. ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ  ДИСЕРТАЦІЇ

   3.1. Титульний аркуш дисертації (форма 5)

   Титульний аркуш дисертації містить найменування наукової організації або вищого навчального закладу, де виконана дисертація;

   прізвище, ім'я, по батькові автора; індекс УДК; назву дисертації;

   шифр  і найменування спеціальності; науковий ступінь, на який претендує здобувач; науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я, по батькові наукового керівника  і {або) консультанта; місто і рік.

   На  титульному аркуші дисертації обов'язково зазначається «На правах рукопису» та гриф обмеження розповсюдження відомостей (за необхідності). 

   3.2. Зміст

   Зміст подають на початку дисертації. Він  містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів  та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаної літератури. 

   3.3. Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів {за необхідності)

   Якщо  в дисертації вжито специфічну термінологію, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий в дисертації у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом.

   Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять, наприклад, скорочення, справа - їх детальне розшифрування.

   Якщо  в дисертації спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифрування наводять у тексті при першому згадуванні. 

   3.4. Вступ

   Розкриває сутність і стан наукової проблеми (задачі) та її значущість, підстави і  вихідні дані для розроблення  теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження.

   Далі  подають загальну характеристику дисертації в рекомендованій нижче послідовності.

   Актуальність  теми

   Шляхом  критичного аналізу та порівняння з  відомими розв'язаннями проблеми (наукової задачі) обґрунтовують актуальність і доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва, особливо на користь України.

   Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити  головне - сутність проблеми або наукового  завдання.

   Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

   Коротко викладають зв'язок обраного напряму  досліджень з планами організації, де виконана робота, а також з галузевими та (або) державними планами та програмами.

   Обов'язково зазначають номери державної реєстрації науково-дослідних робіт, базових  для підготовки та подання дисертаційної  роботи, а також роль автора у виконанні цих науково-дослідних робіт.

   Мета  і завдання дослідження

   Формулюють  мету роботи і завдання, які необхідно  вирішити для досягнення поставленої  мети. Не слід формулювати мету як «Дослідження...», «Вивчення...», тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

   Об'єкт  дослідження — це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення.

   Предмет дослідження міститься в межах  об'єкта.

   Об'єкт  і предмет дослідження як категорії  наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага дисертанта, оскільки предмет дослідження визначає тему дисертаційної праці, яка визначається на титульному аркуші як її назва.

   Методи  дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи тим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

   Наукова новизна одержаних результатів

   Подають коротку анотацію нових наукових положень (рішень), запропонованих здобувачем особисто. Необхідно показати відмінність  одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, дістало подальший розвиток).

   Кожне наукове положення чітко формулюють, виокремлюючи його основну сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої при цьому новизни. Сформульоване наукове положення повинно читатися і сприйматися легко й однозначно (без нагромадження дрібних і таких, що затемнюють його сутність, деталей та уточнень). У жодному випадку не можна вдаватися до викладу наукового положення у вигляді анотації, коли просто констатують, що в дисертації зроблено те й те, а сутності і новизни із написаного виявити неможливо. Подання наукових положень у вигляді анотацій є найбільш поширеною помилкою здобувачів при викладенні загальної характеристики роботи.

   До  цього пункту не можна включати опис нових прикладних (практичних) результатів, отриманих у вигляді способів, пристроїв, методик, схем, алгоритмів і  под. Слід завжди розмежовувати одержані наукові положення і нові прикладні  результати, що випливають з теоретичного доробку дисертанта.

   Усі наукові положення з урахуванням  досягнутого ними рівня новизни  є теоретичною основою (фундаментом) вирішеної в дисертації наукової задачі або наукової проблеми.  Насамперед за це здобувачеві присуджується  науковий ступінь.

   Практичне значення одержаних результатів

   У дисертації, що має теоретичне значення, треба подати відомості про наукове  використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в дисертації, що має прикладне  значення — відомості про практичне застосування одержаних результатів або рекомендації, як їх використати. Відзначаючи практичну цінність здобутих результатів, необхідно подати інформацію про ступінь їх готовності до використання або масштабів використання.

   Необхідно дати короткі відомості щодо впровадження результатів досліджень із зазначенням назв організацій, в яких здійснена реалізація, форм реалізації та реквізитів відповідних документів.

   Особистий внесок здобувача

   У випадку використання в дисертації ідей або розробок, що належать співавторам, разом з якими були опубліковані наукові праці, здобувач повинен відзначити цей факт у дисертації та в авторефераті з обов'язковим зазначенням конкретного особистого внеску в ці праці або розробки.

   Апробація результатів дисертації

   Вказується, на яких наукових з'їздах, конференціях, симпозіумах, нарадах оприлюднено результати досліджень, викладені у дисертації.

   Публікації

   Вказують, у скількох монографіях, статтях  у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій, авторських свідоцтвах опубліковані результати дисертації. 

   3.5. Основна частина

   Основна частина дисертації складається  з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової  сторінки. Основному тексту кожного  розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напряму та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. У кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць.

   У розділах основної частини подають:

• огляд літератури за темою і вибір напрямів досліджень;
• виклад загальної методики й основних методів досліджень;
• експериментальну частину і методику досліджень;
• відомості про проведені теоретичні і (або) експериментальні дослідження;
• аналіз і узагальнення результатів досліджень.

   В огляді літератури здобувач окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло, критично висвітлюючи роботи попередників, здобувач повинен назвати ті питання, що залишились невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв'язанні проблеми. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно необхідності проведення досліджень у даній галузі. Загальний обсяг огляду літератури не повинен перевищувати 20% обсягу основної частини дисертації.

   У другому розділі, як правило, обґрунтовують  вибір напряму досліджень, наводять методи вирішення задач і їх порівняльні  оцінки, розробляють загальну методику проведення дисертаційних досліджень. В теоретичних роботах розкривають методи розрахунків, гіпотези, що розглядають, в експериментальних — принципи дії і характеристики розробленої апаратури, оцінки похибок вимірювання.

   У наступних розділах з вичерпною  повнотою викладають результати власних  досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розроблення проблеми. Здобувай повинен давати оцінку повноти вирішення поставлених задач, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць, обґрунтування потреби додаткових досліджень, негативні результати, які обумовлюють необхідність припинення подальших досліджень.