Основні вимоги до автореферату дисертації

   Виклад  матеріалу підпорядковують одній  провідній ідеї, чітко визначеній автором. 

   3.6. Висновки

   Викладають найважливіші наукові та практичні результати, одержані в дисертації, які повинні містити формулювання розв'язаної наукової проблеми (задачі), її значення для науки і практики. Далі формулюють висновки та рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів. У першому пункті висновків коротко оцінюють стан питання. Далі у висновках розкривають методи вирішення поставленої в дисертації наукової проблеми (задачі), їх практичний аналіз, порівняння з відомими розв'язаннями.

   У висновках необхідно наголосити на якісних і кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів, викласти рекомендації щодо їх використання. 

   3.7. Додатки

   До  додатків за необхідності доцільно включати допоміжний матеріал: • проміжні математичні доведення, формули та розрахунки;

   - таблиці допоміжних цифрових даних;

   - протоколи й акти випробувань, впровадження, розрахунки економічного ефекту;

   - інструкції та методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач на ЕОМ, розроблених у дисертаційній роботі; допоміжні ілюстрації. 

   3.8. Список використаних джерел

   Список  використаних джерел слід розміщувати  одним із таких способів: у порядку  появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні дисертацій), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

   Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема потрібну інформацію можна одержати із таких  міждержавних і державних стандартів: ГОСТ 7.1 -84 «СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ 7.12-93 «СИБИД. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила», ГОСТ 7.11-78 «СИБИД. Сокращение слов и словосочетаний на иностранных европейских языках в библиографическом описаний». 

   4. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

   4.1. Загальні вимоги

   Дисертацію  друкують машинописним способом або  за допомогою принтера на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм) через два міжрядкових інтервали  до тридцяти рядків на сторінці. Мінімальна висота шрифту 1,8 мм. Можна також використати папір форматів у межах від 203x288 до 210x297 мм і подати таблиці та ілюстрації на аркушах формату АЗ.

   Усі примірники дисертації повинні бути ідентичними. В разі використання здобувачем копіювальної техніки ідентичність усіх примірників дисертації повинна бути засвідчена спеціалізованою вченою радою.

   Обсяг основного тексту дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук має становити 11-13 авторських аркушів (для суспільних і гуманітарних наук 15-17 авторських аркушів). Обсяг основного тексту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук має становити 4,5- 7 авторських аркушів (для суспільних і гуманітарних наук — 6,5-9 авторських аркушів). Зазначений вище обсяг дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора чи кандидата наук розрахований на використання при їх оформленні звичайних (не портативних) друкарських машин при друкуванні через 2 інтервали на папері формату А4 або комп'ютерів з використанням шрифтів текстового редактора Word розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом.

   Текст дисертації необхідно друкувати, залишаючи  поля таких розмірів: ліве - не менше 20 мм, праве - не менше 10 мм, верхнє - не менше 20 мм, нижнє - не менше 20 мм.

   Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка  друкарської машини чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту дисертації повинна бути однаковою.

   Вписувати в текст дисертації окремі іншомовні  слова, формули, умовні знаки можна  чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного  кольору, при цьому щільність  вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

   Друкарські  помилки, описки і орфографічні неточності, які виявилися під час написання дисертації, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) машинописним способом. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.

   Роздруковані  на ЕОМ програмні документи повинні  відповідати формату А4 (мають  бути розрізаними), їх включають до загальної нумерації сторінок дисертації І розміщують, як правило, в додатках.

   Текст основної частини дисертації поділяють  на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

   Заголовки структурних частин дисертації «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «ДОДАТКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», друкують великими літерами симетрично до набору. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку є кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці у підбір до тексту, В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

   Відстань  між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

   Кожну структурну частину дисертації треба  починати з нової сторінки.

   До  загального обсягу дисертації, визначеного  Порядком, не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів дисертації підлягають суцільній нумерації. 

   4.2. Нумерація

   Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків (малюнків), таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

   Першою  сторінкою дисертації є титульний  аркуш, який включають до загальної  нумерації сторінок дисертації. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках  номер проставляють у правому  верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

   Такі  структурні частини дисертації, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі  аркуші, на яких розміщені згадані  структурні частини дисертації, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 6. ВИСНОВКИ». Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

   Підрозділи  нумерують у межах кожного  розділу. Номер підрозділу складається  а номера розділу і порядкового  номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

   Пункти  нумерують у межах кожного  підрозділу. Номер пункту складається  з порядкових номерів розділу  підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна  стояти крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

   Підпункти нумерують у межах кожного  пункту за такими ж правилами, як пункти.

   Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в дисертації безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках дисертації, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування у тексті або в додатках.

   Ілюстрації  позначають словом «Рис.» «Мал.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

   Номер ілюстрації повинен складатися з  номера розділу і порядкового  номера ілюстрації, між якими ставиться  крапка.

   Наприклад: Рис.1.2 (другий рисунок першого розділу).

   Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в розділі дисертації подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

   Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в  межах розділу. В правому верхньому  куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис « Таблиця» із зазначеннями номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).

   Якщо  в розділі дисертації одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

   При перенесенні частини таблиці  на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця»  і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над  іншими частинами пишуть слова  «Продовж, табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовж, табп.1.2».

   Формули в дисертації (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер  формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими  ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

   Примітки  до тексту І таблиць, в яких наводять довідкові і пояснювальні дані, нумерують  послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші кілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

   Примітки:

   1. ...

   2. ...

   Якщо  є одна примітка, то її не нумерують  і після слова «Примітка» ставлять крапку. 

   4.3. Ілюстрації

   Ілюструють  дисертації, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, що допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов'язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст - ілюстрації.

   Назви ілюстрацій розміщують після їхніх  номерів. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий  підпис).

   Підпис  під ілюстрацією зазвичай має  чотири основних елементи:

   - найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом «Рис. в («Мал.»);

   - порядковий номер ілюстрації, який вказується без знаку номера арабськими цифрами;

   - тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;

   - експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його. Приклад:

   Рис. 1.24. Схема розміщення елементів касети:

   1 - розмотувач плівки;

   2 -сталеві ролики;

   3 - привідний валик;

   4 -опорні стояки.

   Основними видами ілюстративного матеріалу в  дисертаціях є: креслення, технічний  рисунок, схема, фотографія, діаграма і  графік.

   Не  варто оформлювати посилання  на ілюстрації як самостійні фрази, в  яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов'язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис.3.1)» або зворот типу: «...як це видно з рис. 3.1» або «... як це показано на рис. 3.1».