Музичний розвиток дітей дошкільного віку

Для того, щоб проявилася вокальна специфіка пісні і було вирішено учбове завдання, слід використовувати  комплекс методичних прийомів, які  доповнюють один одного, : підкреслено  чіткий початок виконання пісні, дотримання ритму співу, виділення  важких для вимови слів, інтонаційних оборотів; простягання кінців музичних фраз і т. д. Залежно від поставленого завдання змінюється характер співу. В  процесі навчання важливе значення мають вказівки музичного керівника, передуючі показу. Вказівки можуть бути образні (звернені до дитячого мислення, емоцій) і прямі (спрямовані на розуміння  дітьми вимог педагога).

Для чистого звучання пісні  необхідно дотримувати співецьку  установку, тобто правильну позу дитини під час співу: діти сидять прямо і глибоко на стільці, притулившись до спинки; не нахиляючи корпус і  голову вперед. Розучування пісні  здійснюється, коли діти сидять на стільці. Стоячи співають ті пісні, які знайомі. Для того, щоб розвивати дитячий  голос, репертуар повинен відповідати  наступним вимогам: ясність будови ладу мелодії; доступність тексту для  співу і мелодії голосовим  можливостям дітей. При цьому  не потрібно квапитися з розширенням  діапазону пісенного репертуару.

В цілях розвитку пісенного  виконання дітям пропонують творчі завдання, дидактичні ігри типу «Поклич  кішечку», «Курочка і циплятка», «Погойдай  і заколиши лялечку» та ін.

Музично-ритмічні рухи

Заняття музично-ритмічними рухами спрямовані на розвиток музичних здібностей, емоційній чуйності на музику, і раніше усього почуття  ритму. Дитина цього віку вже здатна звертати увагу на якість руху —  головним чином при ходьбі, бігу; на узгодженість рухів рук і ніг  при ходьбі.

Під час розучування музично-ритмічних  рухів з урахуванням вікових  особливостей дітей музичний керівник використовує різні методичні прийоми: виразне виконання музики, наочний  показ окремих танцювальних рухів, пояснення того, як слід виконувати ритмічну вправу; показ рухів дітьми або вихователем. До кінця року діти вже чують трьохприватну музику, голосно і тихо звучну; емоційно реагують на різнохарактерну музику (веселу, сумну).

В цілях ефективного розвитку музично-ритмічних рухів педагогові доцільно дотримуватися наступних  методичних рекомендацій. Навчання рухам  повинне починатися із сприйняття музики до гри (танцю, танцю), щоб сформувати загальне уявлення про неї. Розучування  ігор і танців починається з показу, і, тільки побачивши, що діти добре рухаються  під музику, педагог може обмежуватися вказівками по ходу виконання танцю, танцю або гри. При цьому слід домагатися не просто правильного і  виразного виконання руху. Для  цього педагог використовує образні  порівняння (йдемо як солдати, стрибаємо як зайчики, літаємо як пташки), що допомагають дітям передавати характер руху.

В процесі розучування  музично-ритмічних рухів в цьому  віці слід використовувати наступні методичні прийоми: виразне виконання  музики, гра, вправи, пояснення, художнє  слово, показ.

На заняттях і під час  святкових заходів не слід використовувати  аудіозаписи. Дітям треба танцювати  під «живу» музику, щоб випробовувати  задоволення від виконуваного танцю.

Гра на дитячих  музичних інструментах

Триває закріплення знань  дітей про музичні іграшки  і дитячі .

Знайомство з інструментом треба проводити так, щоб у  дітей виник інтерес до нього. Тому спочатку доцільно провести бесіду, але побудувати її так, щоб музичний інструмент, з яким знайомлять дітей, був піднесений в привабливій  формі. Так, знайомлячи дітей з металлофоном, слід показати їм пластинки, молоточок; зіграти веселу танцювальну мелодію, знайому пісеньку, запропонувати  малюкам спробувати самостійно витягнути  звуки. В ході навчання грі на музичних інструментах велике значення має розвиток почуття ритму і музичного  слуху. З цією метою проводяться  музичні дидактичні ігри.

Якщо програмні завдання будуть вирішені в повному об’ємі, то музична активність дітей проявиться в наступному: вони зацікавлено слухають музику і емоційно реагують на неї, дізнаються знайомі пісні і п’єси, прагнуть чисто інтонувати мелодію, уміють передавати елементарну ритмічність  в основних, образних і танцювальних рухах; підігравати на ударних інструментах ритм знайомих музичних творів. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.     Середня група (від чотирьох до п’яти років) 

 

Діти вже мають достатній  музичний досвід, завдяки якому починають  активно включатися в різні види музичної діяльності : слухання, спів, музично-ритмічні рухи, гру на дитячих  музичних інструментах і творчість.

Заняття є основною формою навчання, структура залишається  колишньою, але характер дещо міняється. Дітям дають складніші завдання, які вимагають зосередженості і  усвідомленості дій, хоча до якоїсь міри зберігається ігровий і розважальний характер навчання. Заняття проводяться  як завжди двічі в тиждень по 20 хвилин. Їх побудова грунтується на загальних завданнях музичного  виховання, викладених в програмі.

Вибір методичних прийомів залежить не лише від етапу розучування  твору, але і від особливостей віку і можливостей дітей. По- колишньому активно використовується показ: у  дітей ще недостатньо розвинена  координація рухів, вони не дуже добре  орієнтуються в просторі, у них  маленький запас танцювальних рухів. В той же час дітям вже надається  можливість самостійно шукати виразні  засоби передачі художнього образу. Також  активно використовуються наочні і  ігрові методи, які дозволяють викликати  інтерес і емоційне відношення до діяльності, активність.

Слухання музики

Діти цього віку виявляють  значно більшу цікавість до інструментальної музики. Вони розрізняють не лише характер твору, але і його жанр (танець, марш, пісня), починають висловлювати своє відношення до нього. У цій групі  продовжують виховувати навички  сприйняття. При цьому важливим є  створення невимушеної обстановки під час слухання музики. Позитивний емоційний настрій виникає у  дитини у тому випадку, якщо йому цікаво; він є співучасником що відбувається, тому педагогові слід виконувати твір емоційно. Розбудити фантазію і уяву дітей допоможуть рядки із поетичних  творів, показ ілюстрацій або коротка  бесіда, націлена на розвиток емоційних  почуттів дитини при сприйнятті художнього образу. Майстерність педагога проявляється в тому, що його слова і дії  повинні викликати у дітей  активність при сприйнятті і обговоренні  музичного твору.

Для того, щоб навчити  дитину слухати музику, розвивати  його слухове сприйняття і музичну  пам’ять, слід широко використовувати  музично-дидактичні ігри («Буратино», «Упізнай пісню по ритму», «Подумай і дізнайся»). Методика їх розучування  має свою специфіку: спочатку діти слухають твір, звертаючи увагу на виразні  засоби; потім запам’ятовують мелодію, під яку діятимуть; на останньому етапі за допомогою вихователя включаються  в гру і потім грають самостійно.

Спів

Діти цього віку вже  можуть співати виразно, брати дихання  між фразами, вимовляти слова  правильно і ясно; співати погоджено, починати і закінчувати разом, мелодію  співати чисто.

Для правильної організації  роботи над піснею необхідно знати  можливості і особливості дітей, їх голосовий діапазон і на яких звуках їм зручно співати. У цьому  віці діти співають від «до» першої октави до «ля» першої октави. Навчати  співу необхідно в сприятливій  обстановці: педагог повинен вселяти  в них упевненість в тому, що у них усе вийде; що вони можуть і уміють співати виразно і  красиво, постійно працювати над  чистотою інтонації і звукоутворенням. При цьому необхідно налаштовувати  дітей на потрібну тональність, проспівувати для зразка початкові звуки пісні  з наступним їх повтором дітьми. При розучуванні мелодії можна  дати її проспувавуння на різні склади: ля, ма, але, що одночасно сприяє розвитку дикції. Для поліпшення артикуляції  можна використовувати скоромовки, чотиривірша; вимовлення шепотом коротких фраз, проспівування куплетів, виконання приспіву групою, а заспіву — сольно.

Коли ускладнено проспівування  якого-небудь інтервалу, можна потренувати  дітей і використовувати характерну інтонацію для вираженого в пісні  художнього образу. Наприклад, якщо розучується  пісня «Ку — кушечка», муз. М. Красева, то використовується звуконаслідування  «ку-ку».

Необхідно розвивати дитячу пісенну творчість за допомогою  завдань: «Заспівай власну колискову», «Допой пісеньку», «Поклич подругу  або друга», «Питання і відповіді» і тому подібне

Музично-дидактичні ігри

Музично-дидактичні ігри сприяють розвитку сенсорних здібностей дітей, стимулюють їх на прослуховування твору, пізнавання, порівняння або виділення  виразних музичних засобів (висота звучання, тембр, динаміка, ритм). В середньому за рік розучується 10-12 ігор, при  цьому кожна гра розучується  як на заняттях, так і поза заняттями. Після того, як гра вивчена дітьми, вона переноситься в самостійну музичну  діяльність дітей.

Музично-ритмічні рухи

Діти цього віку вже  можуть проявляти самостійність  при виконанні танців, ігор і вправ : починати рухи після вступу, міняти їх залежно від форми , динаміки (голосно  — тихо), регістра (високий — низький); виконувати рухи погоджено, дотримуючи заданий темп; передавати ігрові і  танцювальні художні образи; рухатися по кругу.

На заняттях активно використовуються ігрові методи і прийоми, які допомагають  звернути увагу дитини на характер музики, добитися виразнішого і емоційнішого виконання. Використання яскравої атрибутики супроводить підвищення якості руху, доповнює емоційний настрій. Наприклад, при виконанні вальсу дітям можна  дати в руки кульки, квіти; а російського  танцю — хустки, стрічки та ін.Навчаючи музично-ритмічним рухам, слід здійснювати  індивідуально-диференційований підхід до дітей. Це дозволяє враховувати можливості кожної дитини і надавати допомогу слабким і соромливим.

Дітей п’ятого року життя  треба учити інсценуванню нескладних пісень, музичних казок, імпровізації танцівГра на дитячих музичних інструментах

Навчання відбувається систематично на заняттях і в повсякденному  житті. Методика навчання грі на будь-якому  інструменті складається з наступних  етапів: знайомство з ударними дитячими музичними інструментами (розповідь  про історію створення кожного  інструменту); постановка корпусу, рук; розучування музичного твору.

Дітей учать тримати інструмент без напруги, але міцно. При цьому  м’язи кисті руки не мають бути напружені. При грі на ударному інструменті  головна роль належить кисті руки, хоча — в тій або іншій мірі — беруть участь плече і передпліччя. Основним способом звуковиведення є  удар, який складається з декількох  фаз, : помах руки, її спрямований  рух до інструменту, зіткнення з  джерелом звуку і відтворення  звуку, відскік і поворотний рух  руки. Дітей слід привчати до постійного слухового контролю, це дозволяє отримувати красивий звук. Розвиток м’язів кистей рук, координація рухів досягаються  в результаті систематичних занять, а уміння виробляються в процесі  спеціальних вправ. Необхідно формувати  у дітей інтерес і бажання  музичити на дитячих інструментах.

При правильній постановці роботи по музичному розвитку до кінця  п’ятого року життя діти можуть висловлювати судження про музику, оцінювати її і якість співу; у  них вже є улюблені твори; проявляють самостійність при виконанні пісень, танців; інтерес до колективного співу з супроводом фортепіано, без нього і сприйняттю музики; дізнаються мелодії по вступу і ув’язненню; люблять ритмічні рухи; у іграх, вправах і танцях передають характер твору; виконують програмні танцювальні рухи і можуть використовувати їх у вільному танці. 

 

4.     Старша група (від п’яти до шести років) 

 

Діти з великим інтересом  відносяться до занять; у кожної дитини є свій улюблений вид діяльності, їх інтереси вже носять стійкий характер. Основна увага приділяється формуванню уміння сприймати і порівнювати  різні музичні твори подальшому розвитку музичних здібностей. Зміст  занять ускладнюється: розширюється репертуар  і зростають вимоги до якості виконання  завдань. Тривалість занять складає 25 хвилин. Виділяються наступні розділи: слухання музики, виконання (пісні, рухи, гра на дитячих музичних інструментах), творча діяльність.

Слухання музики

Роботу по цьому розділу  ми рекомендуємо вести по трьох пізнавальних напрямах, кожне з яких має свої цілі і завдання.

• Знайомство з жанрами, характером музики : дітям пропонують слухати твори контрастного характеру, що допомагає їм зрозуміти почуття, виражені в музиці.
• Знайомство з особливостями твору : дітей учать розуміти, що музика завжди передає і виражає почуття, настрій, переживання людини; педагог і діти спільно прагнуть розповісти про сенс твори. Так у дитини виробляється індивідуальність суджень і висловлювань. Важливо, щоб діти відчули відношення композитора до зображуваних подій, тому, характеризуючи музичний твір, необхідно детально аналізувати особливості виразних засобів, показувати Їх зв’язок із змістом.
• Знайомство з прийомами музичної виразності, основними і супутніми художніми засобами, що допомагає дитині усвідомити і сприйняти твір в цілому. Цілісне сприйняття твору залишається одним з основних методів роботи : це дає педагогові можливість учити дітей диференційованому сприйняттю музики, тобто показувати, як поступово розвивається музично-художній образ і яким його бачив і відчував композитор в процесі творчості. Навички музичного сприйняття закріплюються, якщо прослуховування п’єси супроводжується діями. Наприклад, твір для слухання музики «Танець птахів», муз. Н. Римского-Корсакова, може супроводжуватися творчим завданням — зображувати танець птахів і передати радість прильоту в рідні краї. Сприйняття формується не лише в процесі музичних занять, але і в культурно-дозвільній діяльності: на святах, під час розваг, відпочинку, спортивних змагань; на заняттях по розвитку мови, математиці, образотворчій діяльності і т. д.