Музичний розвиток дітей дошкільного віку

 

 

Музичний розвиток дітей дошкільного віку     (Попова Т.В.) 

 

 

1.     Перша молодша група (від двох до трьох років) 

 

У цьому віці у дитини вже проявляються естетичні почуття  при сприйнятті музики, підспівуванні, участі в грі або танці і  виражаються в емоційному відношенні дитини до власних дій. Тому пріоритетними  завданнями стають розвиток уміння вслухуватися в музику, запам’ятовувати і емоційно реагувати на неї, зв’язувати рухи з музикою в музично-ритмічних  рухах.

Музичний розвиток дітей  здійснюється на заняттях і в процесі  культурно-побутовій діяльності, а  також в повсякденному житті.

Як правило, музичні заняття  складаються з трьох компонентів.

1. Ввідна частина. Музично-ритмічні вправи. Мета — настроїти дитину на заняття і розвивати навички основних і танцювальних рухів, які будуть використані в танцях, танцях, хороводах.
2. Основна частина. Слухання музики. Мета — навчити дитину вслухуватися в звучання мелодії і акомпанементу, що створюють художньо-музичний образ, і емоційно на нього реагувати.

Підспівування і спів. Мета — розвивати вокальні завдатки дитини, учити чисто інтонувати мелодію, співати без напруги в голосі, а також починати і закінчувати  спів разом з вихователем.

У основну частину занять включаються і музично-дидактичні ігри, спрямовані на знайомство з дитячими музичними інструментами, розвиток пам’яті і уяви, музично-сенсорних  здібностей.

1. Завершальна частина. Гра або танець. Мета — доставити емоційну насолоду дитині, викликати почуття радості від здійснюваних дій, інтерес і бажання приходити на музичні заняття.

Заняття проводяться двічі  в тиждень, і їх тривалість складає  до 15 хвилин. На заняттях використовуються колективні і індивідуальні методи навчання, здійснюється індивідуально-диференційований підхід з урахуванням можливостей  і особливостей кожної дитини.

Сприйняття музики

Музичний керівник, розвиваючи інтерес до музики, перед кожним виконанням твору розповідає про  те, що він виконуватиме, про що говориться в творі; привчає дітей до того, що кожен музичний твір має назву  і характерне звучання. У першій половині року діти краще сприймають вокальні твори завдяки тому, що в них поєднуються і яскрава  музична основа художнього образу, і художнє слово.

Перед початком прослуховування  нової пісні слід підвести дитину до її сприйняття, настроїти на те, що він зараз почує. Наприклад, планується заспівати пісню «Кішка», муз. Ан. Александрова, сл. Н. Френкель. Педагог показує іграшкову кішку, дає можливість розглянути її, погладити, згадати, як вона «нявкає», і тільки після цього пропонує послухати пісню про те, як «Кішка просить молочка». При цьому необхідно запропонувати дітям показати, як вона це робить.

Формування інтересу до сприйняття музики і стійкої уваги багато в чому залежить від того, чи уміє музичний керівник поставити завдання перед дитиною, наскільки вона посильна і здійснима. З метою розвитку умінь вслухуватися в слова і  мелодію пісні, музичний акомпанемент і музичні характеристики можна  показати виконання пісні на різних інструментах.

На третьому році життя  малюки з цікавістю слухають інструментальну  музику, для якої характерні багаті виразні засоби і яскраві образи. Зазвичай діти швидко запам’ятовують її. Приблизно на третьому занятті  малюки дізнаються мелодію і можуть відповісти на питання: «Про що цей  твір»? Для формування основ музичної культури в цьому віці вже можна  використовувати методи контрастних  зіставлень, які сприяють активізації  емоційної чуйності і розвитку мислення.

Метод контрастних зіставлень дозволяє використовувати твори  з однією назвою, але що створюють  різні художні образи; одного жанру  і різних жанрів, що поєднують спів і інструментальний супровід. Так, наприклад, на початку звучить російська  народна пісня «Півник», а потім  латвійська народна мелодія «Півник».

При сприйнятті музики важливо  викликати активність дитини, яка  проявляється в пізнаванні музичних творів, прояві позитивних емоцій, здатності  підібрати до музики іграшку, ілюстрацію.

Особливим видом слухання музики є оповідання з музичними  ілюстраціями. Методика проведення такого виду слухання припускає, як правило, роботу зі знайомими творами, але іноді  можна включати і нові, але не більш одного-двох. Музичний керівник спочатку дає словесний, а потім  музичний образ, обов’язково включаючи  завдання на активізацію музичної пам’яті, уяви і музичної творчості. Цей вид  слухання музики проводиться як розвага  або на початку заняття, коли дитина ще не стомлена і яскраво сприймає те, що відбувається.

Спів і підспівування

Вони мають особливе значення, оскільки припускають активну музичну  діяльність самих дітей, але для  цього необхідно дотримувати  ряд правив. Пісні мають бути цікавими за змістом, простими по побудові мелодії, легенями по вимові тексту і короткими  з фразами, що повторюються. Перед  розучуванням нової пісні діти повинні  почути її у виразному виконанні, щоб у них з’явився інтерес  до цієї пісні.

При розучуванні пісні  музичний керівник, прагнучи полегшити  дітям сприйняття, чітко вимовляє усі слова, при цьому артикуляція  не має бути утрируваною, інакше хлопці, наслідуючи педагога, стануть її копіювати. Педагог хвалить дітей за те, що вони стараються підспівати; заохочує тих, які доки не співають, але вже  готові до підспівування, тобто губами артикулюють слова. Можна погладити  дитину по голові і сказати «молодець», «розумниця».

Необхідно поступово підводити  дітей до узгодженого співу. Якщо стрункий спів доки не виходить, то переривати їх не слід. Краще дати малюкам доспівати  до кінця, а потім повернутися  до тих фрагментів, де дружного співу  не вийшло.

При формуванні уміння чисто  передавати звучання мелодії необхідно  запропонувати спочатку дитині заспівати  разом з музичним керівником, при  цьому дорослий від разу до разу співає все тихіше, щоб дати дитині можливість співати самостійно і  чисто. Досвід показує: малюки співають чистіше, якщо розучують пісню з  голосу без музичного супроводу. При розучуванні пісні використовуються різні методичні прийоми: пояснення, показ, гра і т. д.

Доцільно включати пісні  в різні форми роботи з метою  створення пісенного репертуару.

Ігри і ігрові вправи

Діти цього віку, граючи, із задоволенням виконують ролі птахів, тварин, передаючи особливості їх звичок. Для розширення сюжету гри  слід використовувати музичний супровід. Діти, вслухуючись в музику, вже  здатні передати особливості її характеру, але ще потребують підтримки дорослого. Перед проведенням гри використовується музично-руховий показ рухів, який проводиться з метою уточнення  того, чому в даний момент слід поводитися таким чином, а не інакше. Передавати художній образ дітей учать поступово. Якщо у них щось не виходить, можна  відпрацьовувати ці моменти за допомогою  спеціальних тематичних вправ.

Новими для дітей є  побудова в круг і рух по кругу. Навички, необхідні для цього, будуть сформовані згодом. Поки ж йдеться  про те, що дітей починають привчати робити такі побудови.

Музично-ритмічні рухи

Щоб добитися ефективних результатів  в розвитку музикально- ритмічних  рухів, необхідно ширше використовувати  наслідування з боку дітей діям дорослого. Педагог звертає увагу дітей  на те, що починати рухатися потрібно з  початком звучання музики, а закінчувати  — з її закінченням; учить виразно  виконувати рухи, відчувати контрастність  звучання музики і відповідно до неї  міняти рухи. Після того, як діти засвоять рухи танцю, зміст і дії в грі, їм надається самостійність (дорослий надає допомогу тільки тим, хто її потребує).

Музыка повинна звучати  і в повсякденному житті дітей  в дитячому саду, в процесі окремих  режимних моментів, в ході занять, під  час самостійної діяльності, при  розвагах і на святах. Наприклад, малюки лягають спати (під час денного  сну), а вихователь наспівує їм колискову  або, коли малюки збираються на прогулянку, співає їм улюблену веселу пісеньку. Нерідко  музичний супровід використовується на заняттях по образотворчій діяльності і фізичному вихованню.

До трьох років у  дітей проявляється музично-емоційна активність: вони вже називають улюблені пісні до початку музичного заняття, просять зіграти їх або заспівати, тим самим налаштовуючись на слухання. Дізнаються знайомі пісні по фортепіанному  вступу. З цікавістю слухають оповідання педагога, що супроводжуються музичними  ілюстраціями, запам’ятовують музику і дізнаються, про якого персонажа  або епізод вона «говорить». Діти голосно  сміються, дають поради персонажам комічних сценок, що розігруються дорослими; охоче грають в хованки і піжмурки з музичним керівником; «допомагають» (по одному або по двоє-троє) дорослому  співати пісні, виражаючи задоволення  від своєї участі в співі; швидко запам’ятовують і відтворюють відповідно до музики нові рухи, показані дорослими. До кінця року в танцювальних рухах  і груповій маршировці з’являється  ритмічність.

В процесі самостійної  діяльності або гри діти намагаються  витягати звуки з музичних інструментів, на яких грає музичний керівник в їх присутності. Відтворюють рухи, розучені на музичних заняттях, наспівуючи при  цьому знайому пісню, і доповнюють зорові враження піснею відповідного змісту.

 

 

 

 

 

2.     Друга молодша група (від трьох до чотирьох років)   

 

Розвиток дітей цього  віку дозволяє проводити планомірну роботу по формуванню основ музичної культури на заняттях і в процесі  використання музики в повсякденному  житті, а також в ході культурно-дозвільної діяльності.

Музичні заняття мають  ту ж структуру (ввідна частина, основна  і завершальна), що і в першій молодшій групі, і проводяться двічі в  тиждень. Заняття можуть бути різних видів: типові, тематичні, домінантні, комплексні і інтегровані.

Музичному керівникові слід пам’ятати: будь-яке музичне заняття  повинне навчати і розвивати  дитину, а головне — формувати  його базову культуру. Музичні заняття  включають слухання, спів, музично-ритмічну і ігрову діяльність. Педагог повинен  створити естетично-розвиваюче середовище, сприяюче цілеспрямованому навчанню, розвитку і що викликає у хлопців  інтерес до того, що вони роблять.

Будь-яке музичне заняття  буде успішним, якщо воно продумується заздалегідь музичним керівником, а  вихователь знайомий з матеріалом, який даватиметься дітям і відповідає вимогам програми. Знання, уміння і  навички, що формуються таким чином, сприяють розвитку музичних здібностей дітей. Дотримується послідовність  в розучуванні матеріалу, забезпечується взаємодія усіх видів музичної діяльності. Використовуються різні методичні  прийоми, вибір яких залежить від  етапу розучування музичного  твору.

Слухання музики

Слід виходити з того, що діти вже мають деяку навичку  в цьому виді діяльності. Сприйняття музики стає емоційнішим і диференційованим. Твори, пропоновані для слухання, за своєю музичною характеристикою  мають бути яскраво емоційними. Їх краще давати попарно: спочатку з  різко контрастним характером, потім  — з менш яскраво вираженим. Дітей  учать порівнювати твори, для  чого доцільно прослуховувати їх кілька разів; підказують відповідні епітети  для їх характеристики. Перше прослуховування  — це знайомство з твором і його естетичне сприйняття в цілому. Друге  і третє прослуховування —  це сприйняття музичного твору з  детальнішим обговоренням характеру  і змісту, виконання найбільш яскравих фрагментів. На наступних заняттях діти, як правило, вже дізнаються твір по вступу, ув’язненню і окремим  фрагментам.

З метою вдосконалення  уміння вслухуватися в музику педагога наслідує більше уваги приділяти  виразному, грамотному виконанню музичного  твору. Із самого початку слідує привчати дітей слухати музику.

Музично-дидактичні ігри

У цій групі вони ширше, ніж раніше, використовуються з метою  розвитку музичного слуху і сенсорних  здібностей. Музичний керівник знайомить  і розучує гру, потім діти учать  гру разом з вихователем. На останньому етапі діти вже можуть грати самостійно, проявляючи ініціативу, а дорослий сприяє тому, щоб гра увійшла до їх повсякденного життя.

 

 

Спів

Будучи яскравою і образною формою музичної діяльності, спів сприяє поглибленню представлень дітей  про навколишню дійсність. Це найбільш доступний дітям вид музичної діяльності, що розвиває уміння сприймати  музику, а також музичні здібності  в цілому. Дитина цього віку намагається  співати природним голосом, без  напруги, правильно передавати мелодію  в діапазоні мі — сі. Для того, щоб розвинути голос дитини, привчити його співати чисто, правильно і  погоджено з іншими дітьми, необхідно  якомога більше співати з дітьми, розвиваючи у них любов і інтерес  до співу (на заняттях, в побуті, іграх, на прогулянках). До розучування пісні  необхідно сформувати у дитини цілісне  уявлення про її мелодію. З цією метою  спочатку з дітьми слухають пісню, уточнюють  її характер і зміст, а потім йде  робота над чистотою інтонації :  диханням, дикцією. Вокальні навички формуються в процесі роботи над розспівами. З метою досягнення легкого і чистого звуку проспівують склади: га, но, ку, го, гу використовують вправи для правильного формування голосних, наприклад, звук «а» — лялька плаче «а» або вколиши ведмедика «а — а-а-а-а»..; звук «о» — курочка зве курчат «до, до, ко».